Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

день файний-нарешті забрала сімейні обновки, головне, що все підійшло по розмірах, наварила, попрала, попрасувала, а в 2-ій половині дня нарешті дочекалася дзвіночка з пологового-моя Іруська народила 3-тю доню..безмежно тішуся за неї!!!!!!!!!!!

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

Перша половина дня - гірше нікуди. Якраз почалися КД, а потім сталася невеличка аварія

невчасно дзвінок вийшов - збиралася ставати на перерву, абонентка паскудна попалася і протримала мене довго, так що не встигла уникнути неприємностей через КД

, через що мої білі капрі стали з гарною червоною плямою. Тому довелося взяти у співробітниці куртку, обв'язати нею пояс і їхати на квартиру переодягатися. І до всього - живіт дико болів і зараз болить!
Настрій трохи покращився на англійській: у нас було заняття в кафе - сиділи і балакали . Якось мені легше говорити на англійській у такій невимушеній обстановці

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

кохайний захворів, мабуть, ангіна... температура поза 38, їсти нічого не хоче...
якось так невесело через це. а надворі так тепло, де ж можна було підхопити ту заразу???
ше вчора після роботи гонили по Львову, вирішуючи наші ремонтні справи, потім взяли квитки в кіно на сьогодні, певно вже не пригодяться.
але я вірю, що він чемно полежить під ковдрочкою цілий день, поп'є лікарства, і все швиденько минеться!

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

вірусяка якась відать буянить, в нас теж Роман перший здав позиції, вчора тато наш розкис, а сьогодні і я чую горло першить і голова квадратова.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

а ми з гарбузиком вiдпровадили нашу старшу сестричку бо вони сьогоднi поiхали цiлим класом на байдарки по рiцi. далi полазили по магазинам, прийшли до дому вiдпочиваэмо. Татко наш вчора з роботи притяг французiв, файнi дядьки... я iм шось готувала а вони якихось закусок самi нарiзали, винця свого принесли...то ми трохи посидiли але толком нiц не поговориш як не знаэш мови.) хiба моя малявочка з ними порозумiлась))

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

Мабуть. Чоловік з запаленням в лікарні. Я кашляю. Добре, що дітям проходить вже. Сьогодні з вулиці пішли швидше, якось зле себе почувала. Не можу сходити в поліклініку, щоб послухали мене, бо малий круть-верть всюди лізе, а через погане самопочуття - не дам собі з ним раду. А залишити нема на кого.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

Вихідні пройшли під гаслом "Друзі і родина"))
А по будням,малеча, прогулянки і насолода життям!!!
Усім бажаю гарно провести цей сонячний день!!!

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

Я зла, просто "неописуємо" зла!

На роботі цілий день тріпають нерви то "дороге" начальство, то "любі" абоненти... Сьогодні заявили, що у суботу у нас буде тренінг

Тобто ми прийдемо, посидимо 3-4 години, і підемо; отакі у нас тенінги...

. То нічо, що це взагалі-то вихідний?! То в нас нема вихідних, коли вихідні в Україні, коли вихідні у США/Казахстані/Росії - нам теж намагаються приліпити якісь тренінги, аби лиш не дати відпочити, бо "в Україні то робочі дні", і до всього постійно намагаються забрати наші законні вихідні - суботу/неділю! Паскудство! То як я виходжу на роботу на 5 ранку у Поливаний Понеділок чи сиджу 6 січня, то нормально для них, бо то моя робота, а як банально хочу відпочити - зась! І я там навіть не на трудовій книжці! Замахало!!! До всього, пані начальниця

молодша від мене на 2 роки гівнюшка

на моє питання

навіть не претензії, а просто звичайне питання!

чи вже є гроші, щоб нам повернули за оте таксі за минулий тиждень, накричала! То нормально?! До нас там ставляться, як до майже дармової робочої сили, бо знають, що іншої роботи у нас нема... Хочу нормальну роботу!
Ще одне - то інформація. Нам кажуть одне, але потім, як отримують уточнену інформацію із посольств, кажуть, що то все було так, а ми просто некомпетентні! Останнім часом таке почастішало, і нам довбуть мозок тими претензіями. Коли їм кажемо, що то ж ви нам таке казали, від вас ту інформацію отримали, верещуть, "та ви що, ми такого вам ніколи не казали!" Головне, що у внутрішній пошті маємо збережені листи, які підтверджують, що ми праві... Але то як з глухими говорити - вони ніц не чують, бо то ми, оператори, дурні та погані...
Усьо, моє терпіння луснуло. Давно збираюся написати заяву, але досі не зібралася. Усьо, завтра зрання йду писати. Най ся поцілюют в дупу, я не маю наміру більше там працювати за той мізер, з таким графіком, і з таким ставленням!

Дайте автомата...

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

З одної сторони настрій чудовий, бо валізи вже зібрані і вся моя гвардія готова до моря. З другої сторони купа переживань, бо старший їде трохи з хворим горлом, надіюсь ,що все буде добре))). В любому випадку у нашої сім"ї бойовий настрій )) Нас не буде 10 днів, тому всім ЦЬОМ-ЦЬОМ і ПА-ПА

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

не гарячкуйте, шукайте паралельно роботу і ставтесь до того що зараз відбувається по філософськи. Мені дуже знайома ситуація, коли хочеться писати заяву вже і зараз, але здебільшого того все імпульсивне, треба знайти і позитивні сторони, ну і шукайте іншу роботу

Я здається знаю в якому ви колл-центрі працюєте, моя подруга звідти втекла і згадує як страшний сон

В мене день почався дуже гарно, відпровадила чоловіка на роботу, вперше сама покаталась на велосипеді, навіть зарядку в парку зробила, пробувала зробити кавове морозиво, дегустацію проведу вже завтра.
Ввечері вирішили з чоловіком в парку в бадмінтон пограти, вертались на велосипедах і ледь не збила дитину, мамочки, не кидайте в мене тапками, але моєї вини там не було. Їхали звичною дорогою, діти бавились біля перехрестя, але не на самій стежці, мамочки велосипедистів бачили (бо перед нами і за нами їхали ще люди), Тільки я виїхала на перехрестя між стежками, як дитина вирішила побігти прямо перед велосипедом, я вчасно затормозила, але так перелякалась, більше ніж та дитина, мабуть. Мама вибачилась, бо кликала дитину до себе, а та побігла в іншу сторону, але решту дороги не могла заспокоїтись. Ще й бабки, які стояли поруч облили мене брудом, мол я бачила що там діти і поїхала прямо на них...

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

просто божевільні дні. мала баааагаааато роботи, ночувала в мами, мала багато роботи, потім маленька врочистість - дегустація сицилійських вин - мняяям. а пан, котрий проводив дегустацію - шикарно говорив англійською з ну просто дуже кльовим акцентом-м-м-м. нині сиджу вдома, маю трошки робітки тут.
проза-прозова - холодильник наближаються до свого кінця... треба думати про новий.

---------- Додано в 10:51 ---------- Попередній допис був написаний в 10:49 ----------

і я так хочу, вже певно місяць мрію навчитись кататись на велосипеді...

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

Хочу заритись в якусь нору і спати, спати, спати...
Добрались і до мене вірусні лапи. Голова тріщить, кості викручує, нудота і біль в горлі. Капєц.
Бабулька прийшла помогти на кухні, Роман пльонтається теж підстуджений і сопливий, надворі сонечко і тепло а я здерти себе з крОваті не мо.
Караул.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

Насичені у нас були деньочки - відсвяткували ДН Настюхіної подружки (поки татко вигулював Нікусю, а Настя забавлялась з дітьми, мамочка пліткувала за келихом шампанського. ) В неділю відсвяткували моєї мамуськи ювілей - наїлись, натанцювались... А тепер прозові будні - Нікуся умудрилась захворіти..температура 38, соплі, кашель, живе у мене на руках.. Ще й дома всі насідають, щоб напхала дитину ліками, а я все вичікую, що саме пройде (маю підозру на зубчик). Так що сьогодні сидимо дома і очікуємо обіцяної грози

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

Я сьогодні пів ночі не спала... Так мене зуб мучив. Лікую 8-й зуб, який ще не повністю виріс, він так глибоко в яснах, шо стоматолог мурдував мене 2 години. Так ясна надьоргав, все поспухало, болить. А вночі так нила щелепа, що я чоловіка мусіла відправити в цілодобову аптеку за німесилом... Капець повний. Аж себе шкода Ще ніколи не мала такого "щастя" від лікування зубів..
Але серед тих стоматологічних буднів є одна приємність. Нам привезли новий диван. І коврик з чистки вчора забрали. Так стало затишно, я довольна
Вчора з коліжанкою їздили на озеро засмагати. Правда на довго нас не хватило, бо пісок виявився вологим і ми практично засмагали стоячи
Зате набалакались
Ну а сьогодні я морально готуюсь до наступного візиту до стоматолога...І коли то вже закінчиться...

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

Оооо, я її чекаю. Може не вже, на вечір, але страшно люблю грози, такі щоб аж стемніло, а потім злиииииваааа.
Настрій? Трохи зіпсувала настрій інформація, що знайома маючи на мене зуб, настроює своїх малих дітей проти мого малого. Чесно кажучи не розумію того, як можна через свої мухи в голові настроювати дітей, які ще взагалі нічого в тому житті не розуміють. Сумно з того...
З прози-а нема певно її сьогодні, бо настрій хороший, дитина товчеться на подвір"ї, їсти зверено, прибрано... Одним словом файно)
Усім гарного дня!)

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

Капец, а не день. Чуюсь тягловим забудькуватим поні. Почалось з того, що загубила рецепт, мусіла дьоргати коліжанку в втретє перепитувати рецепт, бо ніяк той торт мене не тримається. Потім вибралась за продуктами, помогти нема мені кому зараз то всьо дотягнути, бо всі на роботі, а тато вдома чекав мусів чекати машину, щоб завантажити непотріб на вивіз. Дотягнулась з хавкою, вже тато звільнився завіз мене на гуртівню теж закуплятись. Мала натхнення пекти щось завтра на роботу, щоб вистатвити за ДН, але вже не маю натхнення, то просто купила якісь пляцки, хай хавають. Тут виявилось, що я загубила записник з телефонами форумлянок, щоб книжки віддати. Муж злиться, бо попросила його пороздавати. Якось так злосно вийшло. Настрій мінливий якийсь...погода чи шо...

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

мдяя, зла я на цю погоду, дуже довго планувала зїздити на озеро, погода зраненьку була файна,поїхали на Задорожнє, закупились купою продуктів, позагаряли до 3 годинки і хватить тішитись називається.
Хочу чогось смачненького, лазаньї наприклад, але нема з чого її зробити, а спеціально їхати неохота.
Прочитала сьогодні що в день проведення Євро,стрийська буде перекрита, сиджу і вже злюсь, якто я додому і на роботу маю добиратись.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

Взула на свою голову сьогодні мешти на 12 сантиметрових каблуках, внаслідок чого додому ледве пришкандибала, добре, що ще знайомий підвіз. За 5 хвилин доки була на кухні малий витряс все що міг з шафи ( а за годину прийдуть гості). Питаю нащо - "шукав бомбіка" якого бомбіка, ледве здогадалась, то виявляється він згадав про бодік (який вже рік не носить), але забув як він називається. І найбільша врочість на сьогодні це день народження мого скарбика - нам сьогодні 3 рочки і ми вже зовсім дорослі.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

і ми забрали, тепер так добре, і дитині файно повзати по чистому
проза....проза....проза
вчора була врочистість - вибрались на форумівку
настрій неахті, муж працюють посилено, бачимся переважно зранку,
на вихідних намічається шашлик... жду вихідні

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (4)

І написала. Не попереджала керівників проекту, бо мені би промивали довго і нудно мозок, відразу пішла у відповідний відділ. Там заповнила довжелезну анкету

більшу, ніж коли йшла сюди працювати

, мені намагалися промити мозок, аби я передумала, але оскільки у мене лімітовані персональні перерви - то і причину скоротити ту процедуру знайшла. Менеджера проекту поставила перед фактом, що звільняюся, і все. Після роботи мусіла ще раз туди йти, мені знову заговорювали зуби, але дістало і я сказала, що хочу звільнитися і ніякі вмовляння-переконування нічого не змінять. 6 червня - останній робочий день.
Дуже втомлена, адже заявники багато дзвонили і нерви тріпали, до того ж, я так розумію, що начальство теж отримує по вухах від ще вищого начальства - іноземного, то зриваються на нас. А ми маємо мило розмовляти з абонентами, хоча по мозку їздять зі всіх сторін. Єдине, що мене тішило цілий день - це думка, що це закінчиться через 2 тижні .