Відповідь: НЕ СТАЛО Віктора (levandivka)... Для мене ця новина-ШОК! Не хочеться вірити.... Вічная пам"ять!
Відповідь: НЕ СТАЛО Віктора (levandivka)... Я також до каплички прийду, а от на цвинтар, напевно, ніяк.
Відповідь: НЕ СТАЛО Віктора (levandivka)... Я в шоці теж, хоч я не так давно зареєстрована на ДВ, але просто не можу в це повірити. Як так?Господь забирає добрих людей!!!!Це чула не від одної людини. Тіьки не давно була форумівка, капець, аж слів не можу підібрати. Вічная пам"ять. Сім"ї триматись і тепер в них охорона на небесах!!!
Відповідь: НЕ СТАЛО Віктора (levandivka)... Іра(дружина п.Віктора) встановила на "Однокласниках" наступний статус : "Парастас відбудеться о 10й год в суботу,вул.Пекарська, 52, 5 травня, поховання на Янівському цвинтарі, поминки на 13-у в кафе "Під лісом" на Левандівці, недалеко від нас..Запрошуємо всіх!"
Відповідь: НЕ СТАЛО Віктора (levandivka)... Цілий день думаю, думаю, що ж написати....бракує слів, нічого не можу написати, бо не віриться... Насправді думала, що п. Левандівка просто відмовляється від модераторства, а тут таке ... Вічна пам'ять... Витримки сім'ї...
Відповідь: НЕ СТАЛО Віктора (levandivka)... Я теж все згадую суботу, такий він добрий був, веселий... Так до мене гарно сказав-Сідай тут біля мене... Велика втрата для всіх... Не уявляю форумівок без нього... В суботу дуже хочу прийти, хоча б попрощатися у капличці.. Дійсно, як написала Алго-це буде остання форумівка, органіозована ним...
Відповідь: НЕ СТАЛО Віктора (levandivka)... Він завжди мав час, якщо була потреба поговорити, якщо потрібна була порада або розрада. Завжди мав час, хоч би що... Навіть, якщо вже був стомлений і збирався йти спати. І завжди був готовий допомогти... А кілька днів тому народилося ще одне малятко у Львові під час соло-пологів. Він завжди про таке говорив з такою гордістю, ніби то його онук народився. Так важко бути вдома нині. Так важко, що нема його в асі... І на форумі не тягне в жодну іншу тему, бо все решта дійсно стало якимось неважливим, другорядним, важливі лише спогади зараз, лише молитва... Вчора після вечірньої молитви, коли Роман почав "рабу Божому Вікторові вічний упокій...", мені так сльози горло здушили... Не так давно втратила отця Роберта, котрий завжди приходив до нас, як тільки була потрібна розрада або порада, а тут знову така втрата, і знову спогади-привиди навколо... Як із тим жити? У голові тільки "чому? чому? чому так рано?"... І не хочу прощатися. Не хочу...
Відповідь: НЕ СТАЛО Віктора (levandivka)... Мені чоловік говорить, щоб я вже не дивилася тему. А я все читаю, в мене навертаються знову сльози. Чоловік мені каже, що не сумуй, бо в тебе завтра день народження... А перед ним така болюча новина. Чоловік мені каже, що, певно, пан Левандівка не хотів би, щоб я відміняла день народження і влаштовувала траур, адже він завше жартував і не хотів би, що б за ним лиш плакали. Адже він так завше жартував, розважав нас повсякчас... Мабуть, він не хотів би, щоб ми плакали за ним. Його душі, мабуть, від того не легше. Головне ми повинні його пам'ятати і намагатися дотримуватися правил і порад, які він багатьом з нас, впевнена, індивідуально давав. Він повинен жити в нашому серці. А сльози все одно котяться...
Відповідь: НЕ СТАЛО Віктора (levandivka)... чиста правда... він мав відповіді на всі запитання... такого помічника вже не буде ніколи...
Відповідь: НЕ СТАЛО Віктора (levandivka)... Ото найбільша мука, коли ті слова в голові постійно звучать: "Ну чому ж, Господи... ЧОМУ..?" :no: Але ж ніхто з нас тут на Землі не знає, як воно вже після смерті... Мені колись один монах казав, що не можна занадто сильно оплакувати померлого, бо душа тоді не може спокою знайти і мучиться, що його рідним і друзям зле. Треба відпустити його з миром... То є дуже важко - не плакати, не скорбити... Але треба думати про те, що Бог взяв його до себе і там йому зараз краще... А плачемо ми тут за... себе, бо ще не уявляємо своє життя без Нього... До мене тільки зараз починає "доходити", що це така вже реальність... Мої щирі співчуття сім"ї та родині пана Віктора. Вічна пам"ять.
Відповідь: НЕ СТАЛО Віктора (levandivka)... Від біду коли побачила цю новину просто немає сліввічна память п.Віктору і Божої опіки для його сімї
Відповідь: НЕ СТАЛО Віктора (levandivka)... Переглядаю його дописи і часто в'їдливі ютубівські ролики... Сюди він, мабуть, поставив би щось таке http://www.youtube.com/watch?v=IDIIeu1ZGWk
Відповідь: НЕ СТАЛО Віктора (levandivka)... Вже стільки всього написано, переговорено, а мені все якось то в голову не вкладається.. Якийсь ступор і повне неприйняття страшної дійсності.. Тяжко..
Відповідь: НЕ СТАЛО Віктора (levandivka)... Благаю, не крайте серця такими словами!! І так боляче до невимовного... Люди йдуть з життя, бо так є, бо інакше не буває. Ніхто їх не забирає. Вони йдуть із цього світу, а Господь приймає їх до себе... Ото чиста правда. Не уявляю зараз, як без нього бути, без його порад, без критики моїх робіт, фото, без його допомоги, без вміння обертати до мене дзеркало, коли це потрібно... Не можу уявити... Не треба говорити про те, що не можна плакати. Дайте людям спокійно оплакати друга... І оплакувати треба! Треба, бо така наша людська природа! Тиснути в собі не можна! І нічого душі не буде від того. Сльози потрібні нам, а душі - молитва. І впевнена, що всі моляться за Віктора, так чи інакше... Але плачуть за ним і над собою... Ну не може інакше бути, не може...
Відповідь: НЕ СТАЛО Віктора (levandivka)... Вже три години тільки то і роблю, що гортаю сторінки форуму. Новина, як обухом по голові. Вікторе, Вікторе, невже це правда? Ніколи не зустрічалися з Вами в реалі, бо знаходжуся далеко від Львова, але часто мала з Вами розмови в приваті ще на ЛФ, коли не витримувала терпіти вже діставання тролів. Бачила, як Ви переживали за форум, як старалися вимітати тих самих тролів своєю "недемократичною" мітлою. Часто ставала на Ваш захист і доказувала в приваті своїм же ж однодумцям, що звинувачували Вас у лібералізмі, що була би Ваша воля, Ви би ту мітлу зламали, вимівши всіх нападників на Україну і все українське. Часом злилася на Вас, чого Ви цього не зробите, хоча потім розуміла, що не від Вас то залежало.... Але аж тепер, почувши причину Вашої смерті, зрозуміла, що таких людей, як Ви - одиниці! Ваше серце просто не витримало всього того болю, який Ви прикривали своїм влучним сарказмом, часом сумним гумором. Болю за Україну, за її долю, за сплюндровану пам"ять тих, хто поліг за волю України і про кого так мало згадували. Ви намагалися хоч якось надолужити це, розшукати і донести до пам"яті людей ці сторінки історії. Ви не були матеріалістом, не здобули статків будь-якою правдою, чи ціною для своєї родини, хоча і могли... Господи, хочеться згадати і написати тільки все, що було найкраще, а в голові стільки крутиться, слова купи не тримаються... Нехай Господь прийме Вас на вічний спочинок, нехай Він не залишить тих, кого Ви любили на цій землі, за кого переживали. Ірі, дітям нехай дасть сили пережити цю втрату і щоби Ваша справа, яка була лише на добро, продовжилася . Спочивайте з Богом!
Відповідь: НЕ СТАЛО Віктора (levandivka)... у мене просто плутаються думки... не може бути... вічная пам"ять! спочивайте в мирі! сили вашим рідним!
