Відповідь: Життя ціною іншого життя. Людина народжується, живе і помирає. Після неї залишається те, що створене нею, добра пам"ять і діти. Добре, якщо матеріальні речі залишаться на століття, а чужі люди (або хоча б родичі) довго пам"ятатимуть про неї, про те, якою вона була.. Але тільки в дітях людина дійсно продовжує своє життя. Мій син розпитує мене про свого прадіда, який помер ще коли мені було 10 років. Про дерева, які той посадив, про те, ким працював, про моє дитинство із дідусем, про стару хату, якої вже давно немає.. Кому ще це може бути цікаво?? І хто ще колись згадає простого заводського електрика років так через 10-20, якщо не ми, його внуки і правнуки? За такою логікою можна виправдати і аборти.. Життя взагалі - не казка, але чи це виправдання для того, щоб ніколи не дати його своїй дитині? Тим більше, що це - єдиний шанс для цієї жінки? Дитину ж вона народжує зовсім не для себе, і навіть не для батьків, а просто для того, щоб вона жила на цьому світі. Дасть Бог, щасливо. І навіть долі вихованців притулків теж складаються по-різному.. І у будь-якому випадку не обов"язково дитина звинувачуватиме маму, що вона породила його, безталанного. Може, й добрим словом згадає за це. Порахуємо ймовірності?
Відповідь: Життя ціною іншого життя. це не математика, а реальне життя, де всі відсотки йдуть відразу в нікуди. Вести здоровий спосіб життя, слідкувати за здоров'ям ніколи не дорівнює жити довго і щасливо. "Кому як на роду написано" - ось яка ймовірність. Ще раз повторю: людині властиво вірити у краще. І в цьому сенс нашого життя - вірити і сподіватись, а не складати лапки і плисти за течією/вкриватись ковдрочкою і повзти на цвинтар
Відповідь: Життя ціною іншого життя. Не всі. Згодна, життя - не ідеальна математична модель, однак статистичний опис до нього застосувати можна і похибка буде не така вже й велика. Однак суттєво підвищує шанси. Ключове слово - нашого. Людина. яка йде на подібний крок, виходить за рамки розпорядження своїм життям.
Відповідь: Життя ціною іншого життя. Промайнула ще така думка - може, в деяких випадках це не прагнення дати життя новій людині, дитину чоловікові, онука батькам, а така собі благородна форма суїциду. І ніхто ж нібити не засудить, бо "свідомо, героїчно пішла на смерть заради дитини". А з дитиною вже якось буде.. Жорстока, цинічна думка, але - чому не можливо?
Відповідь: Життя ціною іншого життя. Мій чоловік працює в лікарні, то дуже дивувався власне з того, що там однаково і тих, хто дуже за себе дбав, і тих, хто не дбав.
Відповідь: Життя ціною іншого життя. А варто би звернути увагу на додаткові фактори - вік, захворювання, тощо. Не вірю, що все-все абсолютно ідентично.
Відповідь: Життя ціною іншого життя. Я написала "суттєво підвищує", а не "гарантує". Сама по собі однакова кількість тих, хто дбав про себе і тих, хто ні, в лікарні ще ні про що не свідчить - хоча і в цьому факті я сумніваюся, але повіримо Вашому чоловікові. Дивитися треба на вікову структуру обох груп, на спадковість, на місце проживання - та багато на що. Статистика - ціла наука і в ній не так легко підтвердити достовірність. А ще варто би було глянути, де знаходиться решта тих, хто дбав і тих, хто не дбав. Отоді би картина була трохи повніша.
Відповідь: Життя ціною іншого життя. Як на мене, не можна покладати надію на щось одне. Зосереджуватися занадто на своєму тілі не варто, як і не варто його занедбувати. І "суттєво підвищує шанси" залежить від надто багатьох факторів.
Відповідь: Життя ціною іншого життя. Згодна, однак котрісь з них важать більше, котрісь - менше. Не можна урівнювати, наприклад, недостатню фізичну активність і вроджені вади і надіятися, що наслідки від того будуть однакові. Може, й будуть, але частіше всього - ні.
Відповідь: Життя ціною іншого життя. Цікаво було б переглянути сам фільм. Там якось вмотивовано, чим керувалася героїня?
Відповідь: Життя ціною іншого життя. Я десь розділяю таке рішення цієї героїні. Чи зробила б сама так, не знаю, бо не уявляю себе на її місці. Але я розумію таку жінку, їй просто хотілось залишити частинку себе на Землі, свою кров, дитинку. Чи довго б вона і щасливо прожила своє бездітне життя? - не думаю! А як тій дитині?...вважаю, що вона би не мала засуджувати маму( ну звісно не в тому випадку, якщо мама її не мала навіть кому довірити), а навпаки, я думаю, вона мала б бути вдячна за те, що вона дала їй життя.
Відповідь: Життя ціною іншого життя. Я категорично проти абортів. Питання стояло так: Але життя ціною життя... Уявіть собі, що саме ви стали тим життям і ваша мама пішла з життя заради того, щоб народити вас. Я не знаю, чи це не стало би у моєму житті "камнем преткновения". А ви? Про форму суїциду... Жорстоко, але хто зна, хто зна... Реальність часто буває жорстокою.
Відповідь: Життя ціною іншого життя. я от знову перечитавши кілька дописів...думаю (це лише роздум)...а чи може людина, у якої ніколи не було мами (за свідомої памяті) розуміти наскільки та матір дорога??? Чи може вона усвідомлювати як то? мати маму, її любити, і як матір любить дитину. Адже ,коли батьки живі і потім їх не стає, це трагедія страшна, людина бореться із болем за втрату, а коли їх не було...??? які тоді відчуття, що мама заради тебе померла??? печаль, жаль чи вдячність за те, що дала життя?
Відповідь: Життя ціною іншого життя. А чому ні? Бажання підтримки і любові є у всіх. Невже діти з дитячих будинків є гіршими батьками за тих, хто мав батьків? Однак, я особисто категорично проти того, щоб жінка свідомо вагітніла і знала, що обов'язково помре при пологах чи під час вагітності, це просто фанатичне бажання якесь і свідоме наражання на небезпеку дитини.
Відповідь: Життя ціною іншого життя. ви мене не так зрозуміли. Діти з дитячих будинків можуть бути ще навіть кращими і більш люблячими іноді батьками, вони розуміють як та любов важлива для дитя. Я роздумувала над сирітськими почуттями до батьків, яких нема.
Відповідь: Життя ціною іншого життя. Моя подруга взяла в сім'ю 2 дівчаток-сестричок. Ці діти дійсно люблять і цінують батьківську любов (навіть коли батьки не рідні). ---------- Додано в 12:17 ---------- Попередній допис був написаний в 12:13 ---------- Є почуття. Ми всі так створені і бути без батьків - не правильно, хоча реалії інакші.....
