Відповідь: Експеримент, що змінив погляди на виховання 100% вибачте за вислів але в мене чуть "криша не поїхала" від самого перегляду, по моєму і в батьків дитини також, це ж які потрібно мати нерви??? чи терпіння??? щоб це витримати???? жах....... я б такого не пережила мій синуля почав спати окремо з 2 рочків, але років до 4 я мусила поряд лежати поки не засне і повірте це тривало точно не 33 хвилини, а набагато менше! і ніякого стресу для дитини, мама поряд - гладив мене по руці, я його по голівці і спокійно засинав, зараз спокійно йде в свою кімнату і за 5 хвилин чути солодке сопіння)))) щодо ласки - для мене і чоловіка найулюбленіші моменти, коли зранку на вихідних сонне чудо в піжамі залазить до нас у ліжко і ми з двох сторін обсипаємо його поцілунками і він від того теж балдіє мені наприклад такого в дитинстві не вистачало....в батьків була інша система виховання "без телячих нежностей"...(((((((
Відповідь: Експеримент, що змінив погляди на виховання в мене виникає питання: якщо враховувати лише інтереси матері/батька, то для чого взагалі народжувати дітей? Діти - це самопожертва, це віддавання себе, свого часу, своїх амбіцій дитині. Поки дитя мале завжди слід з ним рахуватися, а не "відселяти його з його потребами в іншу кімнату". Коли я спробувала отак відселити свою дитину, то помітила за нею дратівливість, просинання вночі, крик і ще багато нюансів яких не було поки вона соняла зі мною. Тому повернула її спати до себе. Так і я більше випипаюся (не доводиться вночі до неї бігати і переконувати що я таки є) і вона спокійніша. І най собі спить біля мене скільки їй буде треба, вона любить притулитися, приголубитися, погладитися. Нашо дитині в тому відмовляти? Гадаю, що згодом вона сама відчує потребу мати свій простір, свою кімнату, своє ліжко.
Відповідь: Експеримент, що змінив погляди на виховання а хіба не краще побути з дитиною поки вона не засне,почитати казочку,погладити поголівці...а не слухати плач 33хв.де дитина заходиться і потребує мами(не знаю як таке можна витримати)і в гарному настрої виділити трошки часу "для повноцінного подружжя"...
Відповідь: Експеримент, що змінив погляди на виховання ну це суб"єктивне ставлення, не всі сприймають материнство як самопожертву, дехто сприймає його як щастя без жертв. З точки зору психології для гармонійного функціонування жінки як особистості її пріорітети повинні бути в порядку спадання: жінка-жінка, жінка-дружина і жінка-матір. Тобто для чоловіка і щасливого подружжя вона повинна бути в першу чергу жінкою - красивою, цікавою, ніжною і повною енергії (а не господинею, бізнес-леді, мамою чи ще кимось окремим) тому її особисті інтереси повинні стояти найвище, а для дитини найголовніше це щаслива і повноцінна сім"я, бо яким би не був міцним емоційний контакт з мамою, все ж таки щаслива сім"я мама+тато для дитини набагато важливіша, тому на другому місці жіночі інтереси як дружини, і аж на третьому місці її інтереси як матері, бо рано чи пізно діти виростуть, а якщо діти будуть її смислом життя, ну то тоді про неї буде писатись в темі про "наших мам"... Власне ця тема як на мене і є результатом втовкмачування молодим жінкам, що материнство це самопожертва. Особисто я не змогла би таким методом добиватись окремого спання. В нас все пройшло легко і просто, я не підходила до дитини взагалі, але підходив чоловік і заспокоював, брав на руки і все таке, головне було, щоб дитина не відчувала запаху молока. Все привчання тривало кілька днів (вірніше ночей). Більше не просипався взагалі і спав всю ніч абсолютно спокійно. Дитині був рік. Так щоб годину дитина верещала, то я собі цього не уявляю.
Відповідь: Експеримент, що змінив погляди на виховання хм, я власне так і сприймаю материнство, але воно мені чомусь не приносить незручностей. Самопожертви я в цьому не бачу жодної. Чи то, може, швидше сприйняття жінкою дитини як тягаря? Для мене дитина не тягар і причин спекатися його якомога швидше у мене немає. І життя з чоловіком від того ніколи не страждало. Якщо жінка хоче, то може чудово суміщати і материнство, сповнене любові до дитини, і особисті інтереси і мати задоволеного чоловіка
Відповідь: Експеримент, що змінив погляди на виховання Яке емоційне виснаження мами яка спить з дитиною?!!! Бо я не розумію як це виснаженням можна назвати як твоя дитинка до тебе пригорнулась і сопить)))) Страждає чоловік?! Брехня!!! Ліжко велике, можно відкотитись на іншу сторону і поніжитись з чоловіком, ну і ще ціла квартира є))) при цьому дитина спить спокійно, бо знає, що мама поруч (бо навіть ковдра пахне мамою ) Я не можу уявити як моя дитина окремо в ліжечку спить, постійно підриватись чи все добре. От зарас малий дуже любить, щоб я його обнімала, він кладе свою руцю на мою і гладить, закидує на мене нозі і так спить, а я лежу і довго ще ним милуюсь... Ну як такі приємні моменти життя можна пропустити? А ще як у ночі прокинеться, подивиться, що я поруч і далі засинає з великою посмішкою від якої тааак тепло на серці стає) це той емоційни зв'язок з дитиною який може переламати тільки сама мама
Відповідь: Експеримент, що змінив погляди на виховання Я вважаю, що і до 3-річного віку - це мало, просто в цій статті ще було написано про роль батька, що саме з 1,5 річного віку від нього залежить чи почне дитина довіряти навколишньому світу, чи буде відчувати захищеною в ньому. Одним словом, я в це дуже вірю, багато психологів перелопатила, і вважаю що дитині потрібно віддаватися на всі 100, якщо це так серйозно впливає на її подальшу долю.
Відповідь: Експеримент, що змінив погляди на виховання не треба так негативно все сприймати і виставляти мені такі претензії. Моїй дитині зараз 5 років і ми досі спимо разом, бо переїхали в інше житло і дитячу кімнату з дитячим спальним місцем ще не обладнали. Але мушу сказати, що коли дитині був рік і він став спати сам, то я нарешті виспалась! Звичайно я чула найменші його найменші звуки, але загалом він спав дуже спокійно всю ніч і вся наша сім"я спокійно висипалась. Для нас це був момент, коли ми перейшли з уривчастого нічного сну до повноцінного нічного відпочинку всією сім"єю. Та й врешті діти є різні, в різному віці в них різні потреби, чоловіки є різні і кожна сім"я індивідуальна, те що для когось добре, для когось іншого може бути неприйнятним, це не робить когось кращим чи гіршим. От на відео вони запустили ситуацію до такого стану, що вже далі було нікуди чекати і треба було приймати рішення, яке швидко і ефективно змінить ситуацію. Таке рішення їм підходило, бо якби не підходило, вони б на це не пішли. А хтось живе в симбіозі з дитиною, поки та дитина не виросте і симбіоз не переросте в паразитарство з обох боків. У кожного свій підхід
Відповідь: Експеримент, що змінив погляди на виховання Це все відносно. Не потрібно так розставляти пріоритети. Нічого не заважає жінці бути водночас красивою жінкою і люблячою матір'ю. Зовсім не погоджуюсь, що інтереси жінки повинні бути на найвищому рівні. Так, жінка повинна бути цікавою, самодостатньою в певній мірі, але бути за чоловіком, а не перед ним. ІМХО. Я б не хотіла контролювати свою дитину до самого повноліття. Для мене головне- закласти в ній фундамент довіри до батьків, щоб вона знала, що її завжди люблять, про неї подбають, її вислухають, дадуть поради, а не насварять одразу ж за неправильну поведінку. Дитина в силу свого виховання не повинна боятись бути близькими з батьками. А початок такого виховання не починається з 5-6 років, коли дитина вже добре розуміє більшість речей. Виховуємо дитину з самого зачаття, народження, коли вона все вбирає як губка, хоча нам може здаватися, що на цей момент діти ще нічого не розуміють і не знають. Для мене, у вашому дописі жінка постає егоїсткою. Людина створена ж, щоб дбати насамперед про інших, а тоді про себе. Це ж так приємно! Перш ніж робити якісь кардинальні дії у вихованні стосовно своєї дитини, я б думала, чи сподобалось би мені таке, чи сподобалось би те, що я в 1 рік сплю сама замість того, щоб тулитись до мами з татом, яка обнімить перед сном, вночі, зранку поцілує, дасть цицю.
Відповідь: Експеримент, що змінив погляди на виховання це суха теорія, яку пишуть психологи. Звичайно на практиці воно ось так от однозначно не відбувається, та й залежно від віку дитини і психологічного стану матері, на кожному етапі жінка має різні пріоритети. Це я написала виключно до слів про самопожертву і віддавання всієї себе дитині. Я з вами абсолютно згідна щодо того, чому треба навчити дитину. Питання ж як це зробити Згадала, що у темі про мам є слова Лілії Романової про те, що мама повинна поважати особистий простір дитини і не втручатись в нього тоді, коли дитина цього не хоче і дитина має повне на це право. Я з цим також абсолютно згідна. Однак це неможливо в один момент все переламати і віддаючи всю себе дитині раптово перестати бути настільки важливою частиною її життя. Як ви кажете, це почуття поваги до особистого простору повинно виховуватись ще з самого дитинства і як мама повинна поважати дитячий психологічний простір, так і дитина повинна вміти поважати мамині інтереси, мамині потреби. Звичайно після народження сама жінка має потребу побільше бути з дитиною, кілька годин відсутності і вже не знаходить собі місця, але з віком треба від цього відходити і вміти відпустити дитину. Мене цікавить ЯК це зробити, щоб при цьому не розірвати цей емоційний зв"язок з дитиною, але дати можливіть їй розвиватись і відчувати себе окремою самостійною повноцінною особистістю і при цьому й собі залишитись окремою повноцінною особистістю.
Відповідь: Експеримент, що змінив погляди на виховання Дуже подобається :http://olgapisaryk.livejournal.com/98379.html
Відповідь: Експеримент, що змінив погляди на виховання Цікава тема. Завжди було цікаво, як-то так в американських фільмах: таку манюню залишають одну в зачиненій кімнаті і воно саме засинає і має спати всю ніч? Виявляється, це лише в фільмах. Насправді сама дитина засинає лише після 30хв плачу. Я, звичайно, не психолог, але, думаю, що ці істерики добре на психіку дитини не вплинуть. Коли дивилася відео думала про те ж: Мій старший (після 10 міс. коли перестав їсти цицю) взагалі довгий час важко вкладався спати : носила на руках, співала колискові, розповідала казочки. Іноді сама засинала на кріслі біля ліжечка, а він все не спав. Але ні разу мені не прийшла в голову думка - залишити, нехай кричить: втомиться і засне. Молодший засинав на руках, але буквально за 5-10хв. Потім прийшов час (приблизно 1,3 у обох дітей) коли на обідній сон вони самі засинали в ліжечку. Правда буває, що малий не може заснути, тоді я лягаю на диван, а вони кожен на своєму ліжку - 5-10хв і обоє сплять. Ввечері малий засинає біля мене на дивані, тримаючи мене за волосся, потім переношу його в ліжечко. Мені все-таки краще, коли діти сплять кожен у своєму ліжечку, хоч доводиться кілька разів за ніч до меншого вставати. Думаю, не важливо, де і з ким спить дитина, головне, щоб засинання було спокійним, а не виснаженням після годинного плачу.
Відповідь: Експеримент, що змінив погляди на виховання Вибачте як я Вас образилаю. Просто ви у свому дописі описуєте як нормальну поведінку матері, відповідно нав'язується ідея, що це десь близьке по вашому духу виховання.
Відповідь: Експеримент, що змінив погляди на виховання що значить "нормальна поведінка матері"? що це за норми? хто їх встановив? і чому ці норми повинні стосуватись всіх без вийнятку? я описую тільки випадок, приклад, для них це норма, для вас ні. Я не виношу в цьому плані жодних резолюцій, тільки намагаюсь зрозуміти, що зробити, щоб не повторювати в майбутньому чужих помилок, тому вивчаю різні ситуації, десь щось і почерпну що варто робити, а чого не варто. Ви знову мені приписуєте, що мені щось близьке. Залиште будь-ласка свої висновки, я нікому нічого не нав"язую і не критикую, просто обговорюю.
Відповідь: Експеримент, що змінив погляди на виховання Це моє право висловлювати свої думки і свої висновки. Як, що це не за правилами форуму то киньте мене в баню... Я зрозуміла ... Просто тема про то на скільки важливий емоційний зв'язок, а приклад який ви написали показує як його знищити...
Відповідь: Експеримент, що змінив погляди на виховання стосовно інших користувачів? ну давайте й інші тоді будуть висловлювати свої думки і висновки стосовно вас, в що це перетвориться? це все лише теорія і наводяться різні приклади, як воно застосовується на практиці і до чого може призвести та чи інша дія. от і все. не обговорюється випадок, а обговорюється теорія. я не розумію, що ви від мене хочете.
Відповідь: Експеримент, що змінив погляди на виховання Ні, це вже давно не теорія. Є цілі покоління, котрі виросли з одним вихованням та іншим. І якщо рани (наслідки) у всіх схожі, то тут вже й висновки можна робити без проблем. Експеримент із мавпочками натомість показує, чого потребує немовля. Просто немовля не в стані так швидко почати пересуватися й домагатися свого, як це можуть мавпочки. А психології якої? Феміністичної? Негнучка якась теорія зовсім. Дитяча психологія наприклад є доволі гнучкою, оскільки дитина росте, розвивається й у кожен період свого життя потребує інших речей та підходів. А жінка, виходить, заскорузла й до неї можна застосовувати лише одну модель протягом усього її життя? З власного досвіду та досвіду інших жінок можу сказати, що та модель рухома й на кожному етапі життя жінки на чолі стоїть інший "стовп" тої моделі. І власне є період (ну, не попреш тут проти природи ніяк, хіба геть її заперечити), коли жінка-матір є на першому місці, а вже згодом інші два фактори. От феміністки дуже хочуть, аби жінка-дружина й жінка-матір стояли на останньому місці, ну але їм то не дивно. Однак до життя то не має прямого відношення. Якщо кожна жінка спробує слідувати саме за моделлю жінка-дружина-матір, то в певні етапи життя вона буде себе силувати й не буде щасливою. Якщо жінка вміє завжди залишатися жінкою (процент часу присвяченого собі не такий уже й важливий, але мусить бути, хоч малий), то материнство ніколи не буде її обтяжувати й чоловік не стане ні тягарем, ні чужим. Тут я з вами цілковито незгідна. Всі проблеми не з того, що жінка жила дітьми, а з того, що взагалі не вміла бути жінкою. Так виховували й часом і далі виховують дівчат, що НІЧОГО не має бути для себе, що жінка - для інших. Обійти, помити, попрати, наварити, але в жодному разі собою не займатися. Звідти й усі біди. Мала би жінка для себе щодня хоч півгодини, то й проблеми б не виникали. Переступання ж через голови (свою чи дитини, чи чоловіка) ще ніколи нікого не рятувало й до нічого доброго не приводило.
Відповідь: Експеримент, що змінив погляди на виховання Лілю так виховують не тільки дівчат, а й передусім багатьох хлопців-чоловіків. Якби чоловік розумів і дозволяв жінці бути справді жінкою, яка є дружиною і мамою, то не було б багатьох проблем. Дуже часто жінка є тільки для того щоб і це сприймається нормально чоловіками і відносяться як до прислуги. Важко змінити стереотипи і боротися з таким вихованням. (Наприклад моїй мамі тато не дозволяв займаися в"язанням, тим що вона любила робити) Дітям звичайно мама просто необхідна, але на то є материнський інстинкт, а не теорії Спока і Комаровського. Мама відчуває що дитині треба і коли. І робити зі своєї дитини піддослідного кролика, як в тих передачах з супернянями, то просто жах. Як можна витримувати плачі і відмовляти у допомозі немовляті та й старишим дітям?
Відповідь: Експеримент, що змінив погляди на виховання щось нагадала собі, як мою, племінницю, привчали до самостійності. звісно ж, ввечері її клали спати в дитячій і, кричи - не кричи, а відчиняли двері не раніше, здається, 9ї ранку. коли мої батьки гостювали в брата, одного ранку мала так плакала, що моя мама стала за дверима і говорила до неї, заспокоювала. потім зі своєї спальні вийшов мій брат і дорікнув за втручання у виховний процес. зате потім цей метод ставили мені за приклад... бо так, буцімто, дитина вчиться сама себе розважати і не заважати батькам. через це в дитинстві я часом шкодувала, що не народилась хлопчиком. маючи двох братів дуже вже відчувалась і відчувається різниця у вихованні, дарма що батьки завжди стверджували, що люблять всіх однаково. мені завжди більше діставалось за неприбрані речі, за невимитий посуд, за пляму на одязі; а ще діставало, що чомусь лише мені потрібно було вчитись готувати і аж тіпало від фрази "ти ж дівчина".
Відповідь: Експеримент, що змінив погляди на виховання забула, що ще хотіла дописати... хоче то кожна жінка, але чи кожна вміє? Судячи з того, що в темі про зраду чоловіка 140 сторінок то вміє не кожна... ---------- Додано в 23:20 ---------- Попередній допис був написаний в 23:17 ---------- це все якраз теорія, бо на практиці і діти, і дорослі, і сім"ї загалом різні і в кожного свій підхід. Те, що говорять психологи чи над чим проводять експерименти, то є узагальнення. це жахливо.. а скільки зараз племінниці і чи їй це зашкодило (чи навпаки допомогло)? ---------- Додано в 23:22 ---------- Попередній допис був написаний в 23:20 ---------- я це писала до конкретного допису про самопожертву, проблема у розчиненні в дитячих потребах.
