Відповідь: Для чого нам діти? Я також не люблю тої фрази. Дуже вже вона якась негативна - для себе. Це якось дуже егоїстично - нікому, нікому, все мені лиш одному. Я ніколи не задумувалась для чого я народжую дітей. Народила, бо воно, онте маленьке чудо приносить радість не лишень мені а й іншим. Люблю просто милуватись тим, що нам Бог подарував. Таких різних, гарненький і просто різносторонньо талановитих дітей. Так, мені за них часами лячно, і шкода коли хтось ображає, але я не хочу їх тримати коло себе тільки тому, що я їх народила. Я вже якось писала, що моя мама мені не вірить і каже, що я лукавлю, коли говорю, що я свідома того що чужі люди мені закриють очі. Моя мама собі таке випрошує, і вона буде в мене в хаті, і в госпіталь ніякий не піде, і я маю за нею ходити, ітд, ітп. Я, як дитина зобов’язана їй. Це добре показано в фільмі "Як вода до шоколаду". Там мама говорить, що найменша донька не має права на своє життя, бо вона зобов’язана піклуватись своєю мамою, аж поки та не вмре. Мої діти нічим мені не зобов’язані. Я їх народжувала для того, щоб вони були, бо Бог так захотів, щоб я мала дітей. Такий був Божий задум. Але ще скажу вам трошки, що маю егоїстичні наміри щодо мого сина. Хочу, щоб він студіював теологію. Йому це цікаво, але через те що тато в нас трошки комуніст, він заборонив про таке говорити.
Відповідь: Для чого нам діти? а я шось ніц в ній поганого не бачу.. а для кого родите? напевне не для мами, коліжанки, мужа, свекрухи, президента чи світової спільноти я, наприклад, родила, і як Бог дасть, ше народжу для себе. Бо Я хочу її. Хочу дбати про неї, годувати, тулити, і носити.. а ше розвивати, вчити новому і відкривати світ! а ше дарувати їй свою любов і тащитися коли дитя мене обійматиме і казатиме: "мама, я тебе юб"ю! дузе-дузе!" ну і для кого то?! А то вже проблеми виховання, які є в сім"ях в яких мами родили і собі, і комусь то дитя, імхо ---------- Додано в 23:23 ---------- Попередній допис був написаний в 23:18 ---------- оце вже точно! бо тільки прочитала попередній допис про то мені таке і в голову не прийшло...
Відповідь: Для чого нам діти? - Золоті слова.Я такої ж думки. Мені саме головне,щоб вони виросли порядними, щасливими людьми. І щоб невісточка колись щиро подякувала-ДЯКУЮ ВАМ ЗА СИНОЧКА, а зятьок дякував за таку гарну донечку...
Відповідь: Для чого нам діти? Ну, мама-коілжанка, то таке. Але я все думала, що бажання мати дітей має бути обопільне. І рішення народити дитину,приймається обома, відповідно дитина народжується для обох батьків із їх любові. Бо участь у народженні бере і мама і тато дитини. А позиція типу "Хочу дитину, бо Я хочу, а чоловік буде мусіти полюбити". Маю кілька прикладів, коли мами отак вирішували, що "нікому я не треба, то дитину народжу і буду їй потрібна", а в результаті виходили дуже паскудні речі. Мама все життя дитині розказувала, що та має дякувати їй, що народила, а дитина доводила, що вона на світ не просилась. В моїх уявленнях народжують дітей з бажання стати батьками, відчути своє продовження. Однак, оскільки дітей власних поки не маю, то може потім це уявлення підлягатиме корекції, хто зна. В жодному разі не кажу, що ви особисто притримуєтесь тієї думки, просто допис цитую.
Відповідь: Для чого нам діти? Для себе - причина егоїстична. Де є любов, нема місця для егоїзму. Принаймні не повинно бути. Зважаючи на те, що суспільство вкладає в слова "для себе", волію не вживати заздалегідь негативне словосполучення. І власне позиція "для себе" виключає...
Відповідь: Для чого нам діти? зараз ця тема для мене надзвичайно гостра,бо неможу їх зараз мати,з багатьох причин. Але діти то дарунок Божий,то продовження двох люблячих людей,то суть життя. зараз напевне не час,не заслужила моя сімя на таке,чимсь ми провинилися перед Вищим,але я не складу руки.
Відповідь: Для чого нам діти? Я вже скоро матиму трьох, а досі не маю відповіді на питання, що то значить бути батьками. ))) Бути батьками - то така школа. Он на інженерів, менеджерів вчимося в універах, отримуємо дипломи, а на батьків вчимося все життя...
Відповідь: Для чого нам діти? Не треба так думати, хоча часом теж бувають думки: а може ще якийсь урок треба засвоїти? може ще не заслужили? Але от я недавно якийсь досить старий фільм дивилась і дуже сподобалась відповідь на слова: "От чому ти такий вдячний і чому так віриш Богу? Він забрав тебе і те, і те, і змусив страждати?"...А відповідь була: "Бо то не Бог нам посилає страждання, навпаки - він завжди поруч, щоб нам було легше то пережити". Я завжди стараюсь себе налаштувати думати про те, що є доброго. Наприклад і особливо - за мою кохану половинку...,Це ж таке велике щастя -- мати коло себе його! З цим важко не погодитись. Зрештою вище написана фраза "для себе" - то в моєму розумінні якраз таке спільне бажання. Згідна, що вислів звучить може двозначно - так, але всі вище коментарі все одно зводяться до одного і того ж. Я б навіть сказала так, що некоректно взагалі відповідати на питання, яке є в цій темі, так само як питання іншої теми: "за що я люблю...". Бо любов, діти, щастя - такі речі є чудом - то не пояснюються раціонально.
Відповідь: Для чого нам діти? Ну, для когось чудо, для когось самоціль. Хоча винним зразу оголошують Всевишнього. Забагато "я", замало "ми" і "Ти". Правда, то не провина, то радше власноруч створена перешкода.
Відповідь: Для чого нам діти? Я вчора, читаючи, всі ці дописи розуміла - я не знаю для чого діти... Я не ставила перед собою мету їх мати. І з першим сином я боялась ставати мамою. Другу дитину хотіла вже дуже - але чому??? Не знаю... Я знаю точно, що не тому, що "так треба"; не тому, що я чогось чекаю від дітей у майбутньому; не тому, що це якась моя самореалізація та не тому, що я прям відчула себе матір'ю. Я думаю, що як би це примітивно не звучало - але це щось на рівні інстинкту, це моє бажання мати дітей. Воно засноване на відчуттях - це бажання тримати дитятко на руках, відчувати його запах, годувати його (маленького чи вже великого немає різниці). Це чуттєва потреба дивитися на них, торкатися - знати що вони є. І не важливо маленькі вони чи вже не дуже - відчуття майже однакові. І пояснити словами для чого діти - для мене це не можливо, немає таких слів.
Відповідь: Для чого нам діти? Просто коли довго чекаєш того чуда - то вже важко абстрагуватись. То правду кажуть: "ситий голодного не розуміє". От я абсолютно не вмію зрозуміти коліжанку, яку при одному дні затримки всю аж тріпає - "не дай Бог". А їй, може, важко зрозуміти мене, коли я аж терпну, як бачу діток. То як визначити, чи я вже маю "самоціль" - що звучить страшенно негативно, чи просто дуже очікую чуда? ---------- Додано в 14:46 ---------- Попередній допис був написаний в 14:43 ---------- Можна провести (може, примітивну) аналогію: коли просто трохи голодний, то ти "просто вже б не проти поїсти", а якщо вже ДУЖЕ голодний, то не можеш думати ні про що, крім їжі.
Відповідь: Для чого нам діти? Точно. А ще власне хочеться привести на світ, дитинку, яка буде частинкою вашого кохання і в ній з кожним роком будуть проявлятись риси характеру і обличчя твого коханого чоловіка...і від цього стає тепло і приємно.
Відповідь: Для чого нам діти? щоб зрозуміти як сильно-сильно можна любити...як від тієї любові хочеться і можться багато віддавати і нічого не просити навзаєм... повторюся також , але щоб бачити в дитині риси коханої людини (мала як підніме на мене свої сині очиська я аж млію) щоб розуміти, що сім"я - то рідні люди і ось вона - ниточка єднання
Відповідь: Для чого нам діти? Якщо ви готові йти по головах, переступати через інших, себе, свої принципи тощо, тоді так, це самоціль. Очікування чуда - передбачає покору й довіру до Творця. Від себе все можливе, але обов'язково місце для чуда. А якщо все "я", "я", і тільки "я", то про яке чудо може йти мова?
Відповідь: Для чого нам діти? Хоч мене тут заклюють, і в тему плануючих мам сказали не ходити, бо я вже маю дітей. Я вважаю, що часами треба просто розслабитись і віддати все в руки Божі. Ми люди страждаємо тим, що все хочемо тоді коли ми хочемо. Я також таким грішна, може не в плані дитини, але в інших речах в мому житті хочу щоб було так як Я хочу і тоді коли Я хочу. А часами треба таки відпустити. Онце відпустити для багатьох є дуже важко, і це стосується дітей в першу чергу. Му просто не хочемо прислухатись до того, що нам Бог каже. А коли навчимось відпускати тоді раптом все само собою владнається. Але таки треба вірити!
Відповідь: Для чого нам діти? Ну в такому ділі це навряд чи поможе. Без чуда ніяк - ну не можна "набрати балів" і все станеться. Завжди все в руках Бога. Зрештою, ви все правильно пишете, просто все не так однозначно є чорне і біле - ще досить широка сіра смуга неоднозначності. Ну але в цілому я розумію думку.
Відповідь: Для чого нам діти? Не всі з того тішитись будуть. Але я розумію, що тут йде мова про тих людей які ТАКи люблять своїх чоловіків.
Відповідь: Для чого нам діти? От це якраз в точку! Дуууже важко себе змусити відпустити і просто вірити, просто надіятись.
Відповідь: Для чого нам діти? Всім важко. Але можна старатися, тоді й винагорода за старання приходить. Якщо ж навіть не пробувати, то не треба дивуватися, що нема результату. То я не до вас особисто, мене дуже вразив один допис у темі молитви. Навіть не вразив, а вжахнув.
Відповідь: Для чого нам діти? Прикро коли дітей народжують не від любові а з певною метою- он моя сусідка має четверо і вже рахує пільги, планує п"яте, бо ж є пільги на вступ до ВУЗу, якщо діти різностатеві то квартиру "мусять " дати, якщо мати-героїня, то на пенсію швидше йдеш, та й виплати на дітей гарно підлатують дзюри в сімейному бюджеті. Вони не пияки, нормальні люди, просто за рахунок дітей вирішили поправити своє матеріальне положення. Тільки й розмов про оті пільги і виплати, а на дітей часу нема- старші бавлять менших, цілий день на вулиці, ростуть як звірята, предоставлені самі собі, бігають, не вітаються, кричать... дикі. Прикро що мама за тими підрахунками не встигає виховувати.