І справді, а для чого ми народжуємо дітей? Сьогодні нікого не здивуєш шлюбом "по зальоту". І часто в таких випадках дитина стає винуватцем батьківських невдач. Але якщо дитина є планованою, з якою метою батьки народжують її? Мої діти, звичайно ж, є продовжувачами роду, але моє переконання є таке, що життя, дане Богом та батьками дитині, є великим даром, яким би це життя не виявилось: багатим чи бідним, щасливим чи нещасним...І я хочу дати своїм дітям цей дар, щоб вони гідно несли його по життю, насолоджувались кожною миттю перемог і могли гідно витримати поразки. Щоб одній дитині не було самотньо, в неї має бути брат або сестра. Але ми з чоловіком вважаємо, що в сім"ї має бути принаймні троє дітей, і це також логічно з точки зору демографії. Але я ще ставлю собі за завдання "повернути" душі своїх можливих братів чи сестер, народивши чотирьох дітей.
Відповідь: Для чого нам діти? Мої діти це частинка мене. Але це не моя власність. (Думала б так моя мама... але то інша тема) Я завжди точно знала що я не збираюся у власних дітях реалізовувати якісь власні мрії чи несправджені бажання, знаю що вони напевне не стануть відомим вченими чи політиками (хоча все може бути), знаю що кожна дитина це вже сформована особистість і чим більше я даю їй простору розвиватися тим краще вона розвине власні здібності. Я ніколи не казала просто "не можна", а якщо це може принести загрозу життю то пояснювала чому не можна і які будуть наслідки. Мені подобається бути мамою.
Відповідь: Для чого нам діти? А я хочу дітей, щоб дарувати їм любов, якої, можливо, недоотримала сама в дитинстві і якої тепер так багато маю дати
Відповідь: Для чого нам діти? Для того щоб знати що на землі залишиться частка тебе, щоб мати за кого тішитися, за маленькі великі перемоги-досягнення, мати кому допомогти та дарувати любов, зважати на те, що завжди вони, діти, мають право не бажати цього, відмовити мені та чоловікові, тобто прожити ВЛАСНЕ ЖИТТЯ, яке мені буед дороге.
Відповідь: Для чого нам діти? А я якраз втілюю свої нереалізовані мрії в своїй дитині, але не силою, а допомогою. Можливо це тому, що колись мені не допомогли саме в цьому, не дослухались до мене...А я слухаю і стараюсь допомагати як можу, а ще тому, що ми дуже подібні з моєю донею характером і не тільки...В ній я бачу себе.Вона так важко мені далась, що я живу зараз для неї і не соромлюсь в тому признатись. На мою думку діти - це є сенс життя і наші надії, бажання але це тільки моя думка
Відповідь: Для чого нам діти? Для чого... та як для кого. В місцевих циганів діти і вагітність - спосіб життя. Бо маючи їх з десяток, на роботу не тре ходити. В мене діти - самореалізація. Продовження мене. Навіть якщо вони на мене не подібні, понесуть далі частину мого світу. І коли я дивитимусь (якщо Бог дасть) на моїх внуків, то буду спостерігати за частиною себе. За результатом своїх праць.
Відповідь: Для чого нам діти? а мені здається що частка свідомого і раціоального у рішенні завести дітей незначна, а головну роль відіграють інстинкти та гормони, просто у кожного вони по-різному проявляються в залежності від генів
Відповідь: Портрет львів"янина тут, на жаль, не маю власного досвіду, суджу із переглянутих фільмів, книг, оскільки теми підіймалися, значить у когось теж виникали. Просто не в таких масштабах, та і національний менталітет я цілком не заперечую. таки вдочерили насправді. Повертаючись до теми про галичан) писалося, що галичани народжують дітей для себе. Так от, баба хотіла дитину виключно для себе, а коли не вийшло мати свою, то вдочерила. Виховувала вона її як принцесу, купувала все, мама в універі мала джинси за 400 ре) Хто знає, це було понад 6 середніх зарплат) Але і вимагала цілковитої маминої покори і визнання бабиного авторитету.
Відповідь: Портрет львів"янина Я взагалі не розумію оцього "хочуть дітей суто для себе" :confused:...А як пояснити бажання мати дітей - почуттям відповідальності за демографічну ситуацію? А от Ви чому зводили діток?
Відповідь: Портрет львів"янина але факт залишається фактом. ну, в це серйозно я не вірю))) я дуже довго думала, коли завагітніла, для чого я це роблю. Однозначної однокомпонентної відповіді немає. Тобто бажання є, а пояснити його природу важко. Я хотіла, аби в мені була часточка мого чоловіка, яка в результаті буде нашим спільним, хотіла мати ще когось, кого можна б було безумовно любити, щоб у бабусів і дідусів була радість, щоб на світі жила ще одна хороша людина, щоб на старості він приїздив до мене в гості і ми на свіжому повітрі пили чай, щоб подивитися, яке воно - майбутнє, та й ще багато причин))...
Відповідь: Портрет львів"янина Саме так: факт залишається фактом. І ЦЕ НЕ ПОГАНО. І це не риса галицьких чи львівських батьків. Тобто мені просто не подобається негативне формулювання, що "мол хотіла дітей для себе". Бо всі хочуть дітей для себе .... певно то так закладено. Погано потім тільки в дітях і бачити сенс життя - треба вміти знаходити сенс у багатьох речах..що часом нелегко Навряд чи первинним стимулом до того, щоб народити дітей є:
Відповідь: Портрет львів"янина ви праві, кожна з цих причин безпосередньо торкається мене і мого бажання. (хотіла дописати в попередній допис, та мене випередили) яке б не було формулювання, від цього не втечеш.
Відповідь: Портрет львів"янина Подумала про вашу бабусю, що всиновила вашу маму - думаю, вона мала точно ті самі причини, які Ви перерахували вище...Мабуть дійсно помилкою було бажати ще й мати когось абсолютно згідного з усім, що вона каже чи мати когось, хто буде повік вдячний за "все, що було дано". Діти рідні ....чи рідні (всиновлені) - це окремі особистості, вони не мусять бути такими, якими ми їх хочемо бачити, бо ми їх народили/утримували/виховували.....
Відповідь: Портрет львів"янина або ще покладати на них відповідальність за виправдання наших сподівань. ---------- Додано в 13:16 ---------- Попередній допис був написаний в 13:13 ---------- абсолютно ті ж, якби то була її рідна донька, то слова були не про невдячність за всиновлення, а за невдячність за те, що народила, виховала тощо. Почуття були б тіж самі... ну, то зрозуміло, але суперечка виникає тому, що цю істину розуміє і приймає, як правило, одна сторона конфлікту, а не дві)
Відповідь: Портрет львів"янина Взагалі розмова радше стосується теми про те, коли дитина є аксесуаром, але оце "всі хочуть". Не всі. В мене ніколи навіть у думках не проскакувало, що я хочу дітей для себе. То так, як деякі одружуються, бо дійшли до пункту "або розійтися, або одружитися".
Відповідь: Портрет львів"янина Ну може я якось туманно висловилась... Я не мала на увазі "для себе" як данину традиції чи ще щось... От я б хотіла мати діточок...не тому що мені вже за місяць 30 стукне, я відчуваю що готова стати мамою вже дуже давно. Чому я їх хочу? Тяжко навіть сформулювати . Такий спектр емоцій. А от Ви як би описали свої...як би то сказати...мотиви ?
Відповідь: Для чого нам діти? Для себе - це доволі негативне формулювання. То зазвичай або "щоби було кому воду на старості подати", або щось схоже... От як одружуєшся, бо більше не можеш прощатися щовечора й хочеш усе життя разом прожити, так і з дітками. Є кохана людина, сімейні відносини, дітки приходять із коханням і спільним життям. Любові стає забагато на двох чи як, от і виникає потреба її ще комусь віддавати. А взагалі дуже важко описати ті емоції.
Відповідь: Для чого нам діти? Це вже як хто собі ту фразу розуміє. Буває народить мама дитину для себе, а потім ніяк в доросле життя не відпустить, не говорячи вже про одруження тої дитини і про створення нею власної сім"ї. І то як на мене є дуже зле, не правильно і шкодить самій дитині. А загалом я дуже не люблю такої фрази.