Історії планування зі смугастим фіналом

Відповідь: Історї планування зі смугастим фіналом

Розкажу теж оптимістичну історію. Моя тітка довго не мала дітей. Я хоч і була мала, але все розуміла, знала, що вона не можуе виносити, постійно були викидні, ми її і в лікарні відвідували. За цей час теж переходила багато лікарів і бабок, які говорили, що обовязково буде хлопчик а в 39 народила мені гарну сестричку)Пологи були важкі, був кесарев розтин, але воно того варте!Отож не втрачайте надію!

 

Відповідь: Історї планування зі смугастим фіналом

Привіт! напишу і я своє,бо якісь такі дурні думки в голову лізуть,от і думаю - може,як "зафіксувати",то надійніше буде смішно,по-дитячому,але хай...
так от. одружилися ми, тай почали собі жити-поживати (добра наживати якось і дотепер не дуже виходить ) Десь за місяць-півтора щось не їдуть до мене гості... ну,думаю,так не буває,щоб за перший місяць! але купила тест - таки буває!!!! і тут я розпалакалася так... сама незнаю,чого така моя реакція була,бо завжди любила дітей,казала:не менше,ніж троє,тай не юна вже...давно пора... ну,а тут якось воно так несподівано було... думаю:ще й не натішилися одне одним,а тут вже клопоти підуть... зараз оце читаю - дивно мені,ніби то не мої думки були... але так було! правда,зовсім недовго,десь годину,а потім вже собі почала думати,що це ж добре! чим швидше,тим краще! тай надалі все собі вже узгоджувала з тим фактом:чи то одяг купляла собі,то думала,чи зможу з пузіком в ньому ходити,чи щось планували собі на трошки віддаленіше майбутнє...
ну,але видно Той,Хто Все Знає,вирішив:ну,не хочеш,то й не треба... і забрав... що було далі - переповідати не буду,бо дуже починаю розстроюватися... тай усі події-люди-слова в наступні дні були якісь дуже туманні і заплутані... так,ніби то не зі мною. гінеколога "свого"я не мала(тай тепер ходжу до дільничного,просто до заміжжя не треба було,то й не шукала),пішла туди,де належу... лікар ніби добра попалася,але що вже з того... так я тяжко відходила... ще дуже важко було змиритися з тим,що знову щось думати можна аж за півроку,тай застерігатися не знала як,бо контрацептиви,наскільки знала,гріх,а календарний чи інші природні методи... в перший рік після одруження... з моїм нерегулярним циклом... самі розумієте! потім поговорила із священиком,то він сказав,що по медичних показах можна користуватися неабортивними засобами. і,ви знаєте,аж після тої розмови я почала потрооошки приходити до тями(зрозуміло,що ми не тільки про застерігання говорили).
ну,а тепер треба було шукати причини. зробила аналізи - одна лікарка каже:"ну от! я так і думала,є 2 інфекції,будем лікувати"; інша - що треба перездати за 2 тижні,чи буде зростання(розумніший підхід,на мою думку). перездала - нічо нема... запитала ще на likar.info - там теж"все ок". по генетиці - ок. вирішили,що то все через вірус,бо тоді якраз був карантин,а я ще й прихворіла,таблетки пила(коли ще не знала) тай на тому зупинилися. мама каже:"ви нічого не шукайте,не нервуйтеся,грошей не носіть - ти просто нормально харчуйся,спи,не нервуйся і - головне- моліться,і все вийде!" так ми і робили тих 6 місяців.
але що ви думаєте - проходить півроку,тобто вже можна знову щось думати,а чоловік: а може ще ні, ще пару місяців почекати і т. д.... так собі тепер думаю,що,напевно,він внутрішньо дуже переживав і ніби підсвідомо віддалити хотів той час... ну,але ми поговорили,і вирішили: якщо вже можна,то значить будемо,а коли вийде - то вже на те Божа воля. і от пройшло 1,5 місяця... щось я така ніяка,недобре мені... дочекалася,коли мали бути місячні - нема. роблю тест - І Є!!!!! така блідюююсінька,слабеееесенька смужечка!через 2 дні роблю знов - таки є! я мало не задихнулася з тої радості!!! сховала собі в шафу і по декілька раз в день витягаю і дивлюся розумом то я усвідомлюю,що і вперше так було,але так хочеться вірити,що на цей раз все буде так як має бути!!! ну бо ж буде!!!! аж боюся це вголос казати...
а найважче в тому зараз є те,що чоловікові я не казала... в нього за тиждень д.н.і я би дуже хотіла до того часу промовчати... але не знаю,чи то мені вийде.... сьогодні вже 4-й день мучуся... так тяжко!!! але,сподіваюся,що зможу!!!!
отака-то моя історія. дай Боже,щоб із щасливим закінченням

 

Відповідь: Історї планування зі смугастим фіналом

Росинка, у Вас обов"язково буде все добре. І я Вам дивуюсь як Ви так можите довго триматись ,щоб не розповісти чоловіку? Але подарунок буде суперовий.

 

Відповідь: Історї планування зі смугастим фіналом

та от власне,що ГИНУ вже!!!! а ще ж більше днів,ніж вже пройшло! це єдиний період,коли мені хочеться, щоб він частіше був на роботі,бо по телефону воно якось легше...

 

Відповідь: Історї планування зі смугастим фіналом

Одружились, через місяць завагітніла…Дізналась, що вагітна, оскільки почались проблеми, виділення, лікарі сказали – загроза переривання, лежати. Лежала довго, майже 4 місяці, то вдома, то в лікарні… Постійно була загроза… На 18у тижні на черговому УЗД дізналась, що відійшли води. На жаль, вже нічого не можна було зробити. Закінчилась та вагітність просто жахливо, нікому такого не побажаю. Дитинка не могла вижити – надто маленька… В цілому, той рік був не найкращим, постійні нерви на роботі, якийсь стан незадоволення собою і навколишніми, сварки з чоловіком… Але той жах, який ми пережили разом, нас об’єднав, і стосунки стали цілком іншими…

Наважитись на другу вагітність мені було дуже непросто. Мусив пройти час, ми переїхали в інше місто, щоб змінити обстановку. Потім ще один переїзд, відрядження нонстоп, я приїздила додому лише на вихідні, почалась депресія від такого життя. Мама наполягла, щоб ми поїхали до отця Самуїла в Зарваницю – поговорити, послухати його поради. Ми таки поїхали, і ця розмова-сповідь змінила мене, наступив душевний спокій, взаєморозуміння з оточуючими. Життя почало налагоджуватись, ще й з’явилась можливість працювати в рідному місті, от і нагода подумати про дитинку. Думали-думали, кілька місяців безрезультатно, я вже почала готувати «план Б» - думати про поїздку на лікування в Саки, інші варіанти… Залучила на допомогу святих: ходила на молебень в монастир, де є мощі Блаженних Олімпії та Лаврентії – прочитала, що молятся до них, хто хоче мати діток… Молилась вервичку, дев’ятницю до Юди-Тадея, просила про вагітність… була в Чернівцях, там є чудотворний образ Матінки Божої… купалась в озері Святої Анни…Молилась до святої Марти протягом дев’яти вівторків...

В той час дуже зацікавилась вишивкою: якраз вишила сорочку коханому, і вирішила вишити собі. Обійшла всі магазини, перелопатила інет в пошуках схеми, яка би сподобалась, знайшла таку аж в Тернополі. Думаю, треба поїхати, дуже вже треба мені було тої сорочки. Коли повернулась з Тернополя, зрозуміла, що вже кілька днів затримка - я була така захоплена вишивкою, що забула, коли повинні початись місячні Зробила тест – і ще раз пішла в монастир на Личаківській, цього разу подякувати Богу та Сестрам Олімпії та Лаврентії за дві полоски

 

Відповідь: Історї планування зі смугастим фіналом

Давайте і я вам розповім свої історії
Моя мама не могла мати дітей протягом довгих років, лікарі поставили безпліддя. Але у 29 її років диво сталось, і от мені вже 23, а сестрі 20.
Коли я усвідомила себе жінкою, то десь глибоко всередині стало точитись хвилювання: а чи не буде у мене проблем? Звісно ж , ні, бо я нічим не хворіла, і я зовсім і нша, і все буде по-іншому. Та у 19 років я захворіла на паротит, тяжко перенесла його і ускладнення - і на 3 місяці пропали місячні. УЗД показало кісти в трубах яйників. Пролікували гормонами, місячні пішли, а хвилювання лишились... за місяць коханий запропонував мені одружитись і ми перестали користуватись контрацепцією. Було це у травні 2007. Одружились у серпні, дуже сподівались, що вже на перших тижнях. Але у медовий місяць пішли місячні. Ми не дуже розчарувались, минуло ж зовсім мало часу. Серпень, вересень, жовтень... місячні чомусь щомісяця були болючіші. Тести на овуляцію ще від травня показували, що овуляція є. В листопаді чоловік зізнався, що переживає за свою плідність. Але ми так мріяли, щоб все получилось природно, без лікарів... І вирішили: якщо до Нового 2008 року не получиться, то звернемось по допомогу. 13 грудня мали початись місячні, але не почались. Тест показав слабеньку смужку. А 14 мене викликали в Університет і влаштували "розборки": в той час я очолила антикорупційну кампанію проти одного викладача... викрила його, нікому то не спообалось і мене ледь не відрахували. Від нервів трусило цілий день і цілу ніч, а 15 грудня вийшли згустки крові і почались місячні... До лікаря не пішла, була в якомусь трансі. А оскільки місячні закінчились як зазвичай, і нічого більше не боліло, то я не переживала про небезпеку ендометриту. В той час ми з коханим вирішили просто "пожити, як Бог дасть - спочатку навчитись бути хорошою сімєю вдвох".
Новий рік минув весело. Різдво також, а потім почалась зимова сесія. Вдань вчилась. ввечері ходили на танці, вночі працювала. Незчулась, як настало 14 січня, і в голову встрілило: затримка 1 день! До того місячні були кожного 13 числа. Тест - негативний. 15 січня - місячних нема, і тут я згадала, що 14 - ще не було затримкою, бо минулого місяця в цей час були ті пару днів вагітності...
Не знаю, як дочекалась 16 січня. На все життя запамятаю, як вдерлась у ванну до чоловіка, показала йому 2 смужки. Він заплакав і обняв мене, і вода з душа текла по нас обох і по підлозі... через 2 дні смужка стала чіткою.
30 вересня цього року Дмитрикові виповниться 3 рочки. А ще через кілька місяців у нас народиться друга ляля. Планування другого малятка теж не було безхмарним, і зайняло рівно стільки ж часу. Та цього разу ми не переживали, бо знали: ВСЕ БУДЕ ДОБРЕ
Успіхів усім у їхні починаннях, здоровеньких діточок, щастя і любові!!

 

Відповідь: Історї планування зі смугастим фіналом

Мамусі....чому ніхто не пише в цю тему? Так обнадійливо читати про "щасливий смугастий фінал", особливо після труднощів.
Я думаю, що не єдина тут хотіла б ще раз прочитати про Божу Ласку - то трошки заспокоює і ставить "плюсика" поруч із низкою сумних мінусів.

 

Відповідь: Історї планування зі смугастим фіналом

ото я наревілася
Розкажу і я свою історію. Одружилися ми майже 10 років тому. Були дуже молоді (чоловік молодший за мене). Пішла на огляд до гінеколога, сказали що сильний загиб матки, можуть бути труднощі з вагітнісю. Мене заспокоїли старші родичі і я не сильно переживала. Вирішили, що застерігатися не будемо як дасть Бог так і буде. Я не вагітніла, переживала собі в середині але ні з ким не ділилась, думаю... ще молода... Жили тоді в Києві, я найшла хорошу роботу, але думки не виходили з голови. І ось в мене затримка, місячні завжди регулярні, атут 3 дні нема... чоловік впевнено - ти вагітна, навіть позвонив батькам розповісти радісну новину))) ми ще навіть тест не робили! через 9 місяців я родила свого солодкого хлопчика.
Другу дитинку планували років через 5-6, але коли малому було 4 рочки я знову завагітніла, спочатку розстроїлась, тому що вийшла тільки з дектрету. І як хтось тут сказав? Бог бачив, що напевне в той час ми не були готові до дитинки(((( хоча я вже чекала її з нетерпінням... на жаль на 17 тижні плід завмер... це було жахливим ударом для нас..... я 2 місяці не могла відійти(((((((((((
зараз чекаємо на дитинку і безмежно щасливі, хоча вагітність важко проходить.
Найбільше радує те як чекає синуля він настільки щиро молився щоб у нас родилась дитинка, що я думаю завдяки його молитвам так і сталось

---------- Додано в 11:08 ---------- Попередній допис був написаний в 11:04 ----------
не втрачайте надію!

 

Відповідь: Історї планування зі смугастим фіналом

зараз почався Великий Піст, і я пригадую, як минулого року наша маленька сім'я строго постила, ходила до церкви і молилась, бажаючи духовно дозріти до другого малятка. Планували вагітність ще з літа 2010, та все літо, вся осінь, вся зима - минули без радісних новин.
Консультувалась в гінеколога, та мені сказала, що після КР "всяке буває", а всяке - то й непрохідність труб... але, знов-таки, вірити не хотілось.
Памятаю, в квітні минулого року настільки зневірилась, що навіть не робила тестів на овуляцію. І місяць видався нелегкий морально, на тлі різних переживань інтимна близькість була лічені рази. Тому коли 5.05.2011 місячні не прийшли, я навіть не сподівалась. Але 10 грн на тест були, тому підчас прогулянки з Дмитриком зайшли в аптеку. Купили тест "ББ", на упаковці виробник запевняв, що можна робити в будь-який час доби. І я зробила одразу. Слабенька рожева смужка!!!
не знаю, як витерпіла до вечора і не подзвонила чоловікові на роботу
Вагітність була не те що легкою, а просто легесенькою! Цього разу я зрозуміла, що це взагалі просто мій природний стан, і я хотіла б переживати це знову і знову.
Сергійчику вчора минуло 2 місяці...

 

Відповідь: Історї планування зі смугастим фіналом

Ще я напишу.
Ми з чоловіком дуже мало зустрічалися до весілля і тому багато кого наша звіска про одруження дуже здивувала. Ну, але особисто в мене на те було дві причини: перша- безмежно кохала свого на тоді майбутнього чоловіка і друга- шаленно, ну, просто неймовірно шаленно хотіла дитинку. Материнський інстинкт переходив всі межі. Але, на жаль, не так сталося, як гадалося. Не зважаючи на всі наші старання завагітніти ніяк не виходило. Ми двоє сильно цього хотіли, вже й на море поїхали і з моря приїхали, і нічого. Потім почалися лікарі, аналізи, процедури, я цим жила, я марила про дитинку, кожне настання КД прирівнювалось з чимось надзвичайно старшним. Спухші очі, похмуре лице, ледво заставляла себе ходити на роботу, а по вечорах були такі істерики, що мене аж скручувало. Я завжди казала, що захоплююсь і буду захоплюватись дівчатами, які зіштовхнувшись з подібними труднощами вміють хоч якось тримати себе в руках, бо я на жаль таки добрячий кусок здоров"я собі вгробила тим самим випробуванням.
Ну, що, це все загалом тривало три роки. За той час я вихудала на 15 кг і люди, які мене знали до того таку собі пухкеньку, румяненьку, завжди, як то кажуть на приколі, відмовлялися мене впізнавати. Дуже важко було... дуже...
Взимку я все таки зважилась на хірургічне втручання по причині безпліддя. Хоч мама моя мене сильно відмовляла. І одного прекрасного літнього дня, я побачила свої заповітні дві смужки.
Місячні мали початися десь п"ятниця-субота, але їх не було. В неділю на пікніку пиво мені видалося зіпсутим і я всім кричала аби його не пили, бо потруяться, при тому пиво було цілком нормальне і мене ніхто не міг зрозуміти чим мені там чути. Вже в понеділок в обідню перерву я з роботи погнала в аптеку за тестом. Планувала зробити на сілдуючий ранок і з того всього ледь ввірвалася в офіс, вхопила з тумбочки одноразовий стаканчик і погнала в туалет)) А там... а там вони- дві смужки.:radist: Від радості я зімліла, просто "від"їхала" не знаю на скільки, прийшла до тями, в голові крутиться, прихожу в кабінет, шеф дивиться, обід закінчився, всі працюють, а я так нагло беру телефон і вибігаю в коридор. Потім мені співробітники казали, що я зайшла з таким лицем і так себе загаково повела, що у всіх мову відняло. Подзвонила до чоловіка, до мами. Потім себе трохи опанувала, прийшла, відпросилася і поїхала в лікарню до свого лікуючого лікаря. Що було далі, описувати не буду, бо вже десь колись тут про це писала, тай не важливо що було потім, головне результат, який зараз гонить по хаті і дуууже госно кричить.
Всім плануючим хочу від себе побажати вірити в те що все буде добре. Легкої вагітності і здорових діточок.

 

Відповідь: Історї планування зі смугастим фіналом

до речі про піст. Минулого року ми з чоловіком виріли постити, хоча раніше ніколи такого не робили((((( Ми жили в той час у його батьків, тому стримуватись було справді важко коли всі їдять мяско і сири, і всякі смаколики, але не дивлячись ні на що ми строго витримали піст!))) Пройшло пів року і вуаля! дві полоски!

Згадала ще одну історію не свою, сусідки. Вони жили з чоловіком 12 років і ніяк не могли родити дитинку, лікувались не тільки в Україні, їздили в Москву... нічого не допомагало, руки опустились, стосунки в них дуже погіршились, але о чудо вона завагітніла!)))
Зараз так любо дивитись на їх щасливу сім"ю з річною донею руках до речі, здається їх скоро буде четверо

Коли я лежала на підтримці зі мною лежала жіночка 40 років, яка завагітніла перший раз! після 18 років подружнього життя, не мала ні викиднів, жодної вагітності(((( лікарі казали - безплідні обоє, до її вагітності вони вже років 5 не лікувались і змирились з ситуацією. Але є чудеса! Боженька краще знає коли ми готові до такого важливого кроку
Щиро сподіваюсь, що такі історії хоч комусь додадуть надії

 

Відповідь: Історї планування зі смугастим фіналом

І в нас схоже історія починалась, коли після року спільного життя ніяк не виходило завагітніти, а лікарі тільки грошики викачували, тоді ми і вирішили віддати себе в руки Бозі, почали ходити щонеділі до церкви(ато завжди якісь відмазки знаходились і йшлось 1-2 рази в місяць), постили, а ще я часто ходила, так для себе, в костел Св. Антонія, що на личаківській, кажуть що якщо відходити всю девятницю з вірою в те що просиш, то обовязково він тобі допоможе, але там по вівторках ну вже дуже багато людей було, тому я вирішила ходити в четвер ( по четвергах правиться служба до Божого Милосердя), дівчата хочете вірте, а хочете ні, після 9-го четверга на наступний день тестик показав 2 довгооочікувані полосочки. Я вірю що ми таки випросили нашу дитинку в Бога, ну і звичайно ж нарешті мені попалась толкова лікар-гінеколог, за місяць після 1-го відвідування я їй також повідомила що завагітніла, навіть вона була трішки шокована, оскільки ми навіть дуже і не встигли до кінця підлікуватись))) Можливо це збіг обставин, а можливо і ні , але я вірю що завдяки їй і вірі в Бога ми вже з дня на день чекаємо дитинку. Тому не падайте духом, а щиро моліться і вірте в те що ви робите і для чого ви це робите!!! Успіху Вам!

 

Відповідь: Історї планування зі смугастим фіналом

Про своїх родичок та подругу розказала вже раніше, тепер про себе скажу
Коли ми одружились, то вирішили не застерігатися, тому що дуже хотіли дитинку обоє. Після року безрезультатних планувань звернулися до лікаря. пробували різні методи, та нічого... Ще через рік лікарка запропонувала мені стимуляцію овуляції. Дві спроби не принесли очікуваного результату, тому від третьої я відмовилась. Розчарувалась, і вирішила відпочити від тих лікарів. Через півроку ми з коханим якось поїхали до церкви в с. Глиняни, там помолилися і дуже просили Бога допомогти нам... Через місяць сусідка якось порекомендувала мені іншого лікаря, я пішла до неї. Вона призначила купу аналізів, на торчі, на гормони, щоб подивитися, що ж в мене не так... Як виявилось всі аналізи в нормі. Тоді вона отак якось сказала, наче тикнула пальцем в небо : "Ану провір ще щитовидку... Воно звичайно на вагітнення не впливає, та все ж перевір." Я й перевірила, виявилось, що вона в не найкращому стані, був сильно завищений тероїдний гормон, що, як вона пояснила, блокували всі процеси в організмі. От я, за призначенням ендокринолога, почала приймати L-тироксин. Це було на початку вересня, і вже в другій фазі циклу я відчула зміни - перестав нити правий бік, як це було завжди до цього. І цикл завершився, як книжка пише в 28 днів Я особливо не надіялась ні на що, бо знала, що таке лікування довге, що результат може бути через півроку-рік... Проте минув жовтень, я очікувала місячних, а їх нема Я особо не настроювалась, тому чекала що вони почнуться от-от, а їх нема й нема Через тиждень затримки наважилась на тест, а він ... 1 полоску показав... Розчарувалась вкотре, але ж знала, що не треба надіятись... Проте з кожним днем надія знову підкрадалась, бо до затримки місячних додались ще ниючі болі внизу живота... Тож через кілька днів після першого тесту, зробила ще один... А там - дві яскраві червоні лінії!!! Очам своїм не вірила - невже й мені перепало щастя побачити ці заповітні смужки?!. Це було чудового сонячного ранку 2-го листопада 2011 року. Я цей день запамятала назавжди. Лікарка підтвердила вагітність. Боже, скільки було щастя! А найбільше ми щиро дякували Богу за такий дарунок, адже це справжнє диво, що я завагітніла через місяць лікування, і справжнє диво, що я зараз виношую здорове дитя, адже, як мені сказали, з таким діагнозом жінкам дуже важко виносити дітей... Дива бувають, Бог милосердний... Дівчата - ніякі діагнози не стають перепоною Божому милосердю! Просіть і Він усе вам дасть!

 

Відповідь: Історї планування зі смугастим фіналом

ох, які ж чудові ці історії. бігаю до ноута чи нема новенької

 

Відповідь: Історї планування зі смугастим фіналом

аналогічно!!!! такі чудові розповіді, моя віра у чудо тільки збільшується.

 

Відповідь: Історї планування зі смугастим фіналом

такі всі щирі історії, сльози самі котяться....

Напишу і свою.

Коли ми одружилися, то вирішили "відкласти " народження дитинки на рік-два. Хотіла офіційно на роботу влаштуватися. І десь, коли ми відгуляли річницю весілля, я кажу чоловікові "Давай пробувати, не факт,що вийде з першого разу".

В кінці листопада мали початися КД. По-моїх підрахунках дата зачаття 12.11.08, 7 грудня зробила тест 1,5 полоски.
Затримка 12 днів. Пішла до гінеколога.
Підозра на позаматкову вагітність.
Я не пам'ятаю, як вийшла з поліклініки і дійшла на роботу. Тільки пам'ятаю, що забилася на заднє місце трамваю, відвернулася до скла і ревіла як корова....
Потім тест на ХГ, повторний, друге УЗД, інший лікар.....Всі мене переконують, нічого страшного, наст.вагітність буде нормальна..
Але я як божевільна ті дні повторювала, що жодної позаматкової у мене нема. Щодня ходила у Вірменський собор і молилася....І от друге УЗД - вже сльози щастя. Вагітність нормальна...... Це просто такий був тоді щасливий стан, що неможливо описати...

Соломійка "вийшла" з першого разу Якби не вона, то мене б скоротили з роботи (була криза восени 2008р.)

Історія друга (незавершена): зараз, коли я готова до другої дитинки, з першого разу не вийшло, одні КД, другі.....
При усьому своєму оптимізмі я розклеїлася...стало страшно....тому вирішила почитати ваших історій для підтримки.

---------- Додано в 23:08 ---------- Попередній допис був написаний в 23:04 ----------

Ще недавно прочитала в одній книзі, що діти з'являються на світ, не тоді, коли ми плануємо, а тоді, коли справді для цього прийде свій час, навіть якщо для розуміння цього нам(дорослим) потрібні роки

 

Відповідь: Історї планування зі смугастим фіналом

Ну раз така справа історії трішки довгі, тому ховаю...

Історія перша. Юлькос.

Одружились ми з чоловіком у вересні 2007, до того часу вже 1,5 роки жили разом, то ж всі питання про дітей і т.д. вже давно обговорили. А обговорювати було що, бо чоловік маючи старшого сина від першого шлюбу казав що теоретично він згідний на ще одну дитину але не зараз. "Не зараз" тягнулось досить довго, і тут наш тато созрєл. При чому я хотіла дитину народити не будь коли, а десь перед зимою ( ну мала я бажання таке), про що він знав, і загалом сам запропонував трудіцца

В грудні 2007 ми почали активно планувати але в січні, в лютому, в березні знов і знов були місячні. Чоловік мене запевняв не переживати і відволіктися, але де ж тут відволічешся як я щоразу під час цього планування думала "а може якраз сьогодні". А потім в березні 2008 ми раптово вирішили змінити авто, одне продали, друге купили, бігали обирали між салонами, між банками, купа суматохи якоїсь була, купа переживань і чесно кажучи я трішки відволіклась і не так була зациклена на дитині в той місцяць.

І от 29 березня 2008, ми виїхали з салону вже на новому авто, якраз чоловіковий день народження, на його фірмі відмічаємо трішки обидві події, хтось зі співробітників каже тост - мол щоб в цьому році наша сімья поповнилась не лише новим авто а і дитиною, чоловік відповідає мол навряд чи вже встигнемо в цьому році....

Минає ще тиждень, я і забула думати про те що місячні мають бути ( в мене завжди їх пильнував чоловік ))) і от збираючись черкового ранку на роботу чоловік каже: "давнєнько і тебе Вікторія дєлов не було", а дивлюсь на календар і дійсно, бачу що вже мали би бути. Ну і далі чоловік з посмішкою чеширського кота везе мене на роботу ))). У мене в голові ясна справа вже ніякої роботи, по дорозі додому залітаю в аптеку, купую тест. На наступний ранок поки чоловік вигулював собаку я тремтячими руками роблю цей тест, ну і вуаля - два яскравих полоски. Приходить чоловік, я йому показую тест, він відповідає що і без тесту бев абсолютно впевнений

Далі всі дружно чекаємол хлопчика, бо у чоловіка і у всіх родичів по чоловічій лінії в багатьох поколіннях лише одні хлопчики, і тут на 24 тижні я дізнаюсь що у нас дівчинка. Радості немає меж )))

я також дуже вчасно пішла в декрет і всю ту основну кризу перебула в декреті.

Історія друга.

На другу дитину я була морально вже настроєна коли малій було 1,5 рочки. Але наш тато був нєпрєклонєн і казав що поки не вирішимо квартине питання ніяких дітей. Весною 2011 квартине питання вирішилось, навіть кращє ніж ми сподівались і впринципі мені здавалось що більше немає перешкод. Зате наш тато знов пішов на попятую, то були відмазки що в нас ще трішки боргу є, то казав що ще обставити всю квартиру треба а там було що обставляти бо фактично пуста хата була, то може не зараз а чуть пізніше, в результаті він признався що просто зараз ще не хоче, та й переживає чи все це самостійно потягне, бо вже нехочеться знижувати рівень життя і т.д.

Тим часом в одних наших друзів народилась двійня, другі народили другу дитину, і всі з того були дуже щасливі і все в порядку було.
І от значить вересень 2011 року, мій чоловік який завжди чітко і вірно памьятає про моє безпечні і небезпечні дні, тут раптом певно збився з рахунку, бо вважав день безпечним і себе не стримував і я просто промовчала що день дуже навіть небезпечний, в надії що авось все получиться ( стидно, дуже стидно, ну але вже як є ) . Потім через деякий час коли по чоловіковим підрахункам мали би вже наступити місячні а їх логічно що ще протягом цього тижня не було, він якось чи то звикся чи то усвідомив що я ймовірно вагітна, і він це прийняв як факт і заспокоївся. Я ж насправді глибоко в душі дуже-дуже сподівалась що місячні так і не почнуться....

Але чудес не буває, в 3 жовня мої критичні дні були як ніколи критичними. Чоловік приїхав з роботи, щось там до мене каже, обнімає.... а я в сльози, кажу ніхто у нас з тобою не народиться бо дєла розпочались. Ну проревілась я основатєльно, а чоловік на це все дивлячись і згадуючи цей тиждень коли думка про мою вагітність вже була йому звичною, пропонує раз вже такі справи почати планувати другу дитину. Мол він не очікував що я так розстроюсь і що так все сприйму, а раз я вже так настроєна то плануєм другу дитину. Потім у мене було кілька днів сумнівів а чи дійсно треба зараз, чим я чоловіка взагалі в нєдоумєніі залишала

І весь жовтень минулого року ми активно планували і допланувались місячних в листопаді вже не було.
До речі я цього разу була майже впевнена що в нас все вийде практично одразу. А чоловік тепер взагалі ходить гордий собою, і заперечує те що літом казав ніби ще не готовий був і решта своїх відмазок, каже що якраз так і хотів, і все якраз так і вдалося.
Ну і хотів наш тато сина, щоб було з ким літачки/вертольоти на дистанційному управлінні запускати )))) в день св. Валентина на УЗІ нам чітко підтвердили хлопчика...
А к слову, я другу дитину хотіла народили виключно на весну-літо, і в результаті так воно і спланувалось.
Вот тепер ждьомссс

 

Відповідь: Історії планування зі смугастим фіналом

Моїй мамі ще в 22 предрікли, що дітей у неї не буде. Маму тоді прооперував її дядько на яїчники і сказав - не надійся у тебе там нічого не працює правильно + матка вигнута і т.д. Я собі тепер думаю, тоже молодець - сказати таке молодій дівчині... Ну, мама татові і сказала, коли він запропонував їй через два роки одружитись, що дітей у них бути не може. Тато маму любив і тому уваги на це не звернув. Мама сама не вірила вже ні в що... Через місяць після весілля мама взнала, що вагітна!!! Двійнею!!! Виносила з Божою поміччю чотирьох дітей !
Зараз оце сама думаю, чи бабусин брат (дядько мами, який був дуже модним лікарем на той час у місті) дуже круглі очі мав, коли почув про двійню...

 

Відповідь: Історії планування зі смугастим фіналом

Недавно довідалася дуже гарну новину про одну свою знайому, після 7ми невдалих спроб, вона нарешті стала МАМОЮ. Всі рази вона вагітніла самостійно, але не могла доносити, викидні траплялися на різному терміні, найтяжче було коли це сталося на початку 3 триместру, але її віру і терпіння було винагороджено. Надіюся ця коротенька розповідь додасть наснаги і віри тим, хто теж проходить такий нелегкий шлях до омріяного щастя.

 

Відповідь: Історії планування зі смугастим фіналом

Дмитрик і Сергійчик прийшли до нас "працею", як би смішно то не звучало. Кохання за графіком, тести на овуляцію, перед Дми - повне обстеження. Перед Їжачком - курс ліків для пригнічення пролактину, який не давав завагітніти.
Загалом, коли ми захотіли третє малятко, я сходила на УЗД, здала мазки-цитології, загальні аналізи, поставила пломбочку на зубчик. Відновився цикл після Сергійка, ну і чоловік каже: третя дитина - це класно. от за тиждень отримаю аванс - купимо знов тих тестів, будемо планувати якраз, поки получиться - різниця буде 2 - 2.2 роки, ми таку ще раніше вважали оптимальною.
І якраз в той час я написала на форумі в темі про багатодітність, що я хочу "залетіти". Насправді, не "планувати" і не "працювати", а щоб ось так раз - і ляля. Зайшла в аптеку по дорозі до церкви - подивитись, скільки коштує набір тестів на О, і на вагітність (ті, що з чутливістю 10). ну, аптекарка і каже, що ті, що з чутливістю 10, щось по 30 грн. а на О - взагалі дуже дорогі. і тут раптом знаходить один тест на вагітність, чутливість 10, ціна 10.25 - рівно стільки, скільки в мене в кишені. ясно, що я купила - згодиться колись
у той же місяць сталась затримка, і аж на 2й тиждень я взяла той тест - впевнена, що "бути такого не може." ну а на тесті - ясна річ, 2 чіткі смужки. цяточка моя Дмитрик і Сергійчик стали для нас скарбом, який ми "зусиллями викопували". Злиточки мої золотисті а Цяточка - впала на голову, як манна небесна. Не вірилось, що крихітка вже є, аж до токсикозу.