Чи можливе життя з батьками після одруження?

Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження?

Ви хоч цього свідомі, а он мій брат двойорідний як був маленьким, так маленьким і залишився. А людині за пару років 40-ка стукне.

Ніби і дорослий, і ніби працює, на себе заробляє... але він маленький.

 

Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження?

Та толку, що я свідома...Йде часами порушення виховного процесу, коли я щось забороняю, чи вважаю, що на якісь витребеньки чи гуляння з дівчатами-хлопцями у такому віці можна й самому заробити, то тут і з"являється бабуся-чайка з роспістертими крилами і гаманцем. І все...процес пішов.

 

Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження?

Зі всіх моїх коліжанок насправді одна сім"я, що жила з батьками 9 (!!!) років нічого ніколи не жалілася. А як пішли на свою квартиру, то такі довольні, ніколи не чую, щоб жаліли за тими часами... Решта ж всі, хто пожив окремо, будь то зйомна квартира, чи власна, ніколи, ні за що, не хочуть жити з кимось. Правда, є й такі знайомі, що тільки з батьками, то і живуть разом, бо якби не старше покоління, яке допомагає, то давно б розбіглись(дітей в них ще, поки, нема.)

 

Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження?

Якщо людей тримає лише

,то краще вже розбігтись, батьки ж не вічні. Тим більше

 

Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження?

Я цього не розумію. Це чистої води егоїзм зі сторони матері. У нової сім"ї має бути свій плацдарм для окремого життя (якщо таке можливо фінансово). Бо інакше невістка \ зять не будуть почувати себе на 100% на території свекрів \ тестів. Це моя думка, що склалась на основі досвіду. Крім того, недарма кажуть: "У семи господинь хата неметена".

 

Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження?

А от у нас так і є.... Мій чоловік вважає, що зі сторони моєї мами це частково егоїзм (наводячи в приклад численних самотніх жінок, які "якось живуть же"), але совість моя не дозволяє лишити маму одну на старості літ. От і розриваюся між потребами чоловіка і мами... Але ж і зробити вибір на користь одного з них я не можу....

 

Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження?

Поправте мене, якщо я щось неправильно зрозумів, але ви вже зробили вибір - обрали потреби мами наперекір потребам чоловіка. Навіть якщо він категорично не вимагає жити окремо, це впливає на ваш шлюб і дітей.
Вибір є завжди, навіть якщо б вас з'їв крокодил - у вас є два виходи, через рот і... І у вашому випадку є вибір - жити з мамою чи ні. Інша річ, що часом той вибір дуже важко зробити...
В даній ситуацій безвідповідально давати теоретичні поради. Раджу вам звернутись до психолога, який вникне в вашу ситуацію і порадить як буде краще і для вашої мами і для вашої сім'ї. Швидше всього все-таки краще маму зацікавити в цьому житті чимось і відокремитись, але не заміщати собою батька. Принаймі якщо мова йде про її моральний стан. Якщо ж проблема з фізичним чи психічним здоров'ям, коли мама потребує догляду, це інше...

 

Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження?

А моя свекруха приїжджаючи вчора до нас в гості "вистрілила", каже до мене: "Най би твоя мама ішла жити на квартиру, раз тебе так любить, а не ви скитатися з одної хати до другої, якщо вона така хороша." При тому то не в жарт і не просто так було ляпнуто, а на повному серйозі.
Ну, гарний варіант взагалі то. От одружилися люди, нема де жити, тай батьки взяли і ступилися на квартиру, нехай собі живуть молодята дома, діток народжують... Хтось таке чув?
Ні, ну то не поганий варінт для самих дітей, але скільки живу, такого не зустрічала і не чула щоб батьки отак поступали. Що думаєте на рахунок цього?

 

Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження?

Та йой, як свекруха така файна, то най би купила вам окрему квартиру.
Звертати увагу на такі необдумані слова (навіть сказані на повному серйозі) не варто - для здоров"я дорого

 

Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження?

Еге ж, так і є... Не знаю, вважаєте що все таки це неправильно? Совість чесно кажучи не дозволяє лишити маму одну в її стані, хоч пройшло вже 1,5 роки, але в неї все одно суцільна депресія. Вона одна навіть ночувати боїться. Були випадки, коли терміново кидали все і їхали додому, бо в неї тиск підскакував до 200. Мені іноді здається, якщо вона лишиться одна, то або збожеволіє або геть себе зведе і психологічно, і фізично...

 

Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження?

якщо живете разом, то вже зробили...
і не на користь чоловіка
Я розумію, коли батьки немічні і потребують догляду. а так...

 

Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження?

Ні-ні, ви вчитайтесь, не вивчивши ситуацію досконало не можна давати категоричні поради.

От тут важливо, наскільки її стан реально поганий? Про синдром Мюнхгаузена чули?

Синдром Мюнхгаузена — симулятивное расстройство, при котором человек симулирует, преувеличивает или искусственно вызывает у себя симптомы болезни, чтобы подвергнуться медицинскому обследованию, лечению, госпитализации, хирургическому вмешательству и т. п. Причины такого симулятивного поведения полностью не изучены. Общепринятое объяснение причин синдрома Мюнхгаузена гласит, что симуляция болезни позволяет людям с этим синдромом получить внимание, заботу, симпатию и психологическую поддержку, потребность в которых у них фрустрирована.
Ключова фраза "симуляция болезни позволяет людям с этим синдромом получить внимание, заботу, симпатию и психологическую поддержку, потребность в которых у них фрустрирована"
Можливо варто побороти фрустрацію, тоді і тиск вгамується?

От для цього і слід радитися із спеціалістом, наскільки реальна така загроза. Мамі скільки років, до речі?

 

Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження?

Чистої води маніпуляція, як ви приїжали додому, то тиск одразу нормалізувався? Я дуже погана невістка, не пішла жити до свекрухи, бо вона одна і більше нікого немає. залишилася у власній хаті. Але тепер свекруха прийшла до нас ніби в гості, а ніби й постійно. Не знаю що краще чи треба було піти до неї жити, а потім втікти додому. Тепер важко з хати чоловікову маму вигнати, і приїжати просто в гості по-можливості. Ще й вчить всіх як кому жити і поводитися. На днях приїхала моя бабця до нас, чесно якби вона була тещею мого чоловіка і жила з нами постійно, ми б обоє не витримали. так що краще все-таки окремо.

 

Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження?

А може Вашій мамі просто треба взятися за себе? Може чоловіка знайти або якесь заняття корисне? Побачите, що життя у неї завирує по - іншому одразу і часта потреба у Вас та Вашому чоловікові у неї теж відпаде.

---------- Додано в 10:53 ---------- Попередній допис був написаний в 10:52 ----------

Не пробували питати, чи не час свекрусі до себе? Бо я, напевно, так і зробила би.

 

Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження?

Важливо, щоб ваш чоловік також вважав, що його мамі час "до себе". Якщо такого розуміння немає, то спочатку краще "попрацювати" з чоловіком.

 

Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження?

Угу, є таке. Але практика показує, що нормальний чоловік всеж - таки хоче жити окремо від мами. Якщо ж ні, - то, скоріше за все, тут прояви "маминого синочка" і працювати треба вже над цим. Або не працювати і знайти справжнього чоловіка

 

Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження?

Дуже влучні слова. Я би також "працювала" з чоловіком. ЙОго мама і він їй має сказати, що пора би вже додому і що його сім'я-то є окрема сім'я, яка має жити власним життям, окремо. Бо так виходить, що чоловіка влаштовує спільне проживання з мамою...

 

Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження?

Отже, якщо чоловік не "нормальний", то спочатку його нормалізуйте

 

Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження?

Що я за 7 років тільки не пробувала . Тепер дію більш рішуче і радикальніше, але все дуже запущено.

 

Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження?

Зробила, але чоловік часу від часу "підстрікає".
Чесно кажучи, завжди вважала, що я дію як любляча донька... Та й мабуть не ми одні в наші час живемо не окремо. Невже всі тут дійсно б лишили маму одну в такій ситуації і пішли геть? У мене в голові не вкладається, як я б таке навіть їй сказала. Вона всім говорить, що дякує небу, що поруч з нею є я, інакше вона не знає, як би це все перенесла.... Виходить це я одна така "неправильна"? Тут ще варто зауважити, що я принципі жила з батьками весь час, і чоловік вже потім просто переїхав до нас з мамою після трагедії. Може, якби ми відразу жили окремо, було б інакше.

62-й пішов...

Ну я тут навіть не стільки про фізичне здоров'я думаю, як про психологічне... А депресія в неї сильна. Будь-яке нагадування, будь-яке свято - одразу сльози, іноді і без причини навіть може півдня плакати.....

Не той варіант. Їй як я вже казала 62-й рік пішов, тата не стало всього 1,5 роки назад. Вона все життя присвячувала лише йому і нам з братом. В неї фактично ані подруг, ані інтересів жодних не було, лише робота і сім’я. Родичів навіть у Львові немає. А зараз вже на пенсії. Не цікавиться нічим, усе робить "через силу". Не думаю, що старшу жінку можна зацікавити якимись хоббі, хіба що внуки її розраджують, але вони в Києві.

Чоловік теж так каже. Тут мені здається ні те, ні друге. В неї просто якийсь страх перед самотністю. Що тут про неї казати - після трагедії з батьком я теж боялася спати сама, хоч мені вже тоді було 27! Ми мабуть з нею такі емоційно слабкі. Та і бувало, що тиск в неї піднімався навіть тоді, коли ми вдома були, так що з тим реально є проблеми. Але от як ви кажете, якби в мене була протилежна ситуація зі свекрухою, то я б мабуть також до свекрухи не пішла жити ніколи, не уявляю цього! Тож я свого роду егоїст.... Так що моєму чоловіку треба дійсно дякувати за терплячість і чутливість.