Відповідь: А я не хочу другої дитини! та звичайно, що все має свої умови. але ж ми до кращого прагнемо, нє? але я мала на увазі, що жінка не лише хатніми клопотами зайнята (а не найману домогосподарку), а має бажання і можливість працювати над собою.
Відповідь: А я не хочу другої дитини! чи нормально це коли не хочеш другої дитини? цілком! чи хочу я другу дитину? хочу...але не зараз. а коли? коли Сашко буде мати років 5-6, коли стабільніша ситуація з матеріальним становищем, коли МИ (всі троє) будемо до цього готові. а якщо родина (близька чи далека) вимагає "прадалженія банкєта", то нехай самі і родять і виховують))
Відповідь: А я не хочу другої дитини! у меня разница между детками 1,11 годика, сложно, без помощников совсем плохо..на себя времени совсем нет, и на мужа нет, на работу хочется..вообщем есть конечно проблемы-))
Відповідь: А я не хочу другої дитини! Я теж відклала питання другої дитини! Бо я не готова ні морально ,ні фізично!!! Хоч чоловік хоче, але я йому пояснила свій стан і він ніби мене зрозумів! А ще мені знов прийдеться починати все з початку в плані кар"єри Хочу на роботу!!!!
Відповідь: А я не хочу другої дитини! Підтримую на 100%. Як згадаю все з початку, то як страшний сон...Звичайно, все забувається, але наразі одне бажання - виспатись
Відповідь: А я не хочу другої дитини! Дівчатка, повірте, не завжди друга дитина - це все спочатку. Я, наприклад, почала висипатись тільки коли з'явилась друга дитина (в першої повилізали всі зуби, а менша не страждала від кольок). Ми не можемо знати все наперед як воно буде!
Відповідь: А я не хочу другої дитини! Підтримую. Мені здається, що ви, дівчатка дуже вже себе накручуєте.
Відповідь: А я не хочу другої дитини! я після старшого довго не могла думати про друге... тяжко носила, родила, а далі недосипання і невідомість з роботою.. та друге мені пішло так кльово! вагітність проминула попри школу і гуртки малого, доня спокійна і дуже розважлива, а спільний сон і циця взагалі вирішила всі проблеми з недосипанням! тепер розумію, шо багато тодішніх проблем можна було уникнути, коби була більше обізнана, а не покладалась на досвід старших і мудріших)) була молода і зелена тепер працюємо над третім.. єдина проблема яка залишилась -робота. вона є, але досвід втрачаю, і трохи забуваєтся... єдиним себе тішу, шо то лиш якісь ше три рочки, а роботи буде ше огого скільки! відкладати теж нехочу, бо вже як в неї залізу, незнаю чи рішуся на декрет знову. тай нехочу пізно родити, бо сама пізня і знаю шо то таке
Відповідь: А я не хочу другої дитини! звісно, що так. Але коли тобі вже поза 30, а в оголошеннях про роботу стоїть вік МАКСИМУМ 35 років, з досвідом в 10 років, то тоді не огого до роботи і іншого. ---------- Додано в 15:06 ---------- Попередній допис був написаний в 14:58 ---------- і не тільки чоловік. Треба, щоб і батьки щось допомагали, і дитину було з ким лишити, коли чоловік працює. а ти хоч на себе час витратити. І взагалі, не всі чоловіки вважають. що їхній прямий обов'язок забезпечити всім сім'ю. Що і жінка теж має приймати участь в цьому, тоїсть працювати на благо сім'ї. (це не позиція моєї сім'ї, а розмови в колі). І була така думка на цю тему, що деколи чоловік і хтів би сім'ю краще забезпечити, але більш оплачувfну роботу важко найти і знайомств толкових нема, і батьки в свій час у "потрібних" колах не крутились.) так що, у кожній сім'ї по-свому.
Відповідь: А я не хочу другої дитини! Я живу з батьками, але з дітьми вони не сидять (тільки мама два місяці 2 рази в тиждень по 3 год. і то дзвонила кожні 15 хв. і питалася де я є і коли вже буду, а коли приїжджала, то питалася чого я так довго). З дітьми мені може посидіти виключно чоловік, тому і планую шось, тоді, коли він є, але переважно волочуся всюди з ними. Молодшого на перед себе в рукзак, а старший пішком за руку, і мені абсолютно не важко. Та я й в принципі не розумію, чому кажуть, шо здітьми важко і не досипають. Я вночі не вставала, чесно. Діти спали з нами в ліжку і коли малий починав крутитися я йому запихала в рот грудь і все...ніякого включання світла, перекладання в ліжечко і колисання не було ні з першим, ні з другим. В день їв і спав до 3 місяців, а старший бавився, або я йому читала казочки. А і з 2 років старший не спав вдень ні хвилинки. Я навіть вишила сорочку за тих 3 місяці. Мені з дітьми сидіти в дома набагато легше ніж працювати на роботі. В мене от чоловік хоче третю дитину... здурів...ну я впринципі також хочу, але років так через 5, бо треба трохи попрацювати, бо потім нікуди не візьмуть після 6 років віддиху. За стаж я не переживаю, бо мала до декрету 8 років стажу.
Відповідь: А я не хочу другої дитини! дівчата, я не знаю, як у вас, але я росла зі старшим братом, і сім"я у нас абсолютно середньостатична, батьки ні в яких колах не крутились, працюють на звичайних державних роботах, зі своїми фінансовими проблемами, і не було в нашому дитинстві такого - що зірочку з неба нам діставали, речі доношувати за 2-3 разом від старших і пальто купляли в першому класі на виріст ,так що ще в 5 класі доношували його . але ми від того не були менш щасливі, ми були самі звичайні діти, з повноцінним дитинством, з люблячими батьками. тепер кожен має свою сім"ю, але тішимось ,що маємо один одного. і не почуваємось якимись обділеними, і батькам вдячні за їхню працю і любов. до чого я веду - то тепер так чомусь повелось, що краще дитина буде одна, зате буде мати всі іграшки з магазину, одяг наймодніший, кожного року відпочинок на курорті біля моря, ну і звичайно дорога спеціальність у престижному вузі. тобто все звелось до того, що дитина - це розкіш. я проти такого трактування, бо для мене щастя і достаток - то повноцінна, щаслива сім"я. я зовсім не прив"язую того поняття до грошей, бо вірю, що все в житті взаємопов"язане, і як будуть дітки, то буде і на діток.
Відповідь: А я не хочу другої дитини! ну я писала про себе, і робота наразі є (я в декрет.відпустці), хоч теж поза 30)) різні ситуації, погляди... я не сперичаюсь. то була моя позиція.
Відповідь: А я не хочу другої дитини! Це якраз позиція моєї сім"ї, точніше "чоловікової половини" Щиро і без підтекстів бажаю вам успіхів також і в роботі. Теж себе тим тішила перші три роки.. Зараз оптимізм перейшов через реалізм в суміш песимізму і сарказму, бо А досвід в мене - не фонтан, бо працювала якихось 2 роки не по спеціальності, на власне такій посаді "для тих кому максимум до 30". Тому проблема стажу - не остання. От тільки, чи треба мені реально перейматися вже тою роботою, якщо, швидше за все ? Пішла мити посуд П.С. Зрештою, все що не відбувається - на краще. Як має бути, так і буде - і з дітьми, і з роботою. А накручувати себе тим - більше не хочеться.
Відповідь: А я не хочу другої дитини! Ну не завжди не бажання другої дитини повязане з грошима, от я наприклад теж маю старшого барат і страшно його люблю і хочу щоб моя дитина колись теж мала таку рідну людину, бо батьки все-таки не вічні. АЛЕ 1. 4 місяці важкого токсикозу, високий рівень ацетону, капельниці по пару штук в день, лікарня...жах..бррр, як згадаю..про роди я вже писала, теж були не веселі. 2.крім того перші 3 місяці далися мені ДУЖЕ важко. Вже писала в темі про ручну дитину. Тому, хоча я знаю шо ще рано про це говорити, але я не впевнена шо піду на другу дитину, чесно. Може років за 7 чи 10 шось зміниться, але я не впевнена в цьому. Зараз схиляюсь скоріше до того що НІ. але там подивимося як Бог дасть.
Відповідь: А я не хочу другої дитини! Знаєте, читаю цю тему і бачу, що більшість пише про те, чого хочуть вони, "Хочу- не хочу дитину" з різних причин. Так, багато з них є досить вагомими. АЛЕ ніхто не подумає, як жити тій дитині, батьки якої вирішили не народжувати другої дитини через зовсім матеріальні речі (не через стан здоров"я). Я одна в батьків ( у зв"язку із станом здоров"я мами після мого народження, не ризикували), ви собі не уявляєте як я завжди хотіла і мріяла мати рідного брата чи сестру . Тому будучи ще малою я хотіла мати більше ніж одну дитину. Бог дав мені одразу дві ляльки, так важко, але я щаслива, не тільки тому що в мене їх двоє, а ще й знаю що бути самому не так добре, навіть коли в тебе найкращі іграшки -це не замінить братика або сестричку. Зараз вже не дитина, але мені бракує рідного братського(сестринського) плеча, бо не всім можна поділитися з батьками. І якщо так станеться і Бозя нам подарує третю дитинку, ми будемо щасливі
Відповідь: А я не хочу другої дитини! Перша вагітність була дуууже складна. На 20-му тижні вагітності мені похресник впав мені на живіт. Цілу другу половину прожила по лікарнях. В палати не пускали, а мені зовсім не можна було ставати. Не ходила в душ і не мила голову місяцями. Навіть чашку просила помити сусідок по палаті. Такою безпомічною не була ніколи. Крапельниці після 30шт. перестала рахувати, лікарства, гормони їла пачками... Про пологи мовчу. На нормальні розраховувати не приходилось. Народила сама, але як... Перші 6міс. -повний завал. Мої переживання, нерви, ліки не минулися безслідно. Синок кричав ночами безпробудно, мав сильний дизбактеріоз... Другу вагітність планували пізніше. Необхідно було зробити операцію, щоб вирівняти носову перегородку. Чомусь мені раніше ніяк не вдавалося її зробити. А так хотілося позбутися хронічних гайморитів, фаренгітів... Взяла скерування на аналізи для операції і... дві полоски. В мене- шок. Що я буду робити з свохми болячками? Бог добрий. Всю вагітність відбігала. До останнього дні все робила сама. Народила через 25хв після оформлення в приймальному відділенні без жодних ускладнень. Лікар казав, що можу відразу іти додому. Зараз доці 6міс. Справляюся сама без жодної допомоги. Кричати у неї навіть немає потреби. Розумію її з першого писку. Маю час навіть на ДП. Головне, що мій одиначок-синочок відразу подорослішав. Він виявився набагато розумнішим і свідомішим, ніж я уявляла. Став БРАТОМ. Він навіть дякував за те, що я народила йому сестричку і за те, що назвала братом. Тепер він тільки так себе величає. Першим біжить до сестрички, коли вона прокидається. Приходить з садочку і все випитує, чи їла, чи какала, чи спала... Підтягується на турнику, щоб бути сильним і захищати СТРИстричку. А доця просто розпливається в посмішці, як його бачить. Повністю розуміє всі його жарти. Тільки тепер я розумію, як би я його обділила, якби не народила доню. І взагалі, мені зараз легше з ними двома, як колись з одним синочком. Любі мамочки, які мали важкі перші пологи і дуже складні перші місяці. Кожна вагітність є особливою, іншою. Вдруге так важко точно не буде. Ви вже пройшли таку школу, що тепер вже нічого не страшно. Доплюсуйте ще досвід, навики... Як казав один розумний лікар, що кожна наступна дитина -досконаліша. І мама з кожною дитиною стає розумнішою, особливо читаючи ДП))) Нікого ні на що не намовляю. Тішуся, що в мене все саме так сталося. Тепер знову мрію про операцію)))
Відповідь: А я не хочу другої дитини! точно зміниться, навіть набагато швидше ніж за 7 років в мене до року точно такі ж думки були, я навіть не припускала що ще колись захочу то все пережити, а зараз дотримуюсь зовсім іншої думки - теж не хочу щоб моя дитина була в житті сама, тому вже зовсім не боюсь завагітніти, хоч все таки хотілося б це ще на рік-два відкласти, чесно кажучи
Відповідь: А я не хочу другої дитини! Мені вже давно за 30, в шлюбі 13 років. Маю доньку важка вагітність кесарське, дитина капризна і плаксива до року з рук не злазила взагалі тільки у ночі було трішки спокійніше. Немогла навіть собі голову помити чи просто спокійно пообідати, але попри усе виросла дитина. Хочу зазначити мій чолвік повний егоїст хоч їх було троє у мами. Мені ніхто не помогав нянчити малявку батьків у мене і чоловіка немає. Чоловік дома тільки вечеряв після роботи та лягав дивитись телевізор, нянчиня дитини його зовсім не цікавило чи просто прогуянка в парку - це не для нього, ви спитаєте мабуть багато заробляв? ні жили ми дуже скромно.. Але попри те все що я витримала я страшно люблю свою дитину і десь у глибині душі я б хотіла сестричку чи братика для своєї доці, щоб після того як нас не буде у неї була рідна душа поділитись поспілкуватись чи просто для підтримки ...
Відповідь: А я не хочу другої дитини! Нас в семье трое и я не могу себе даже представить чтоб у меня не было моих братьев! У нас разница в 20 и 5 лет. Один живет в Волынской, а другой в Тюменской областях и созваниваемся не каждый день. Но на отношения это никак не влияет. Я обожаю их обоих! Это моя поддержка и опора в жизни, на которую я всегда могу рассчитывать. Со средним мы прожили все детство вместе на Севере. Старший был уже женат и остался тут. И хоть как ни крути родители все таки по разному детей любят, но мы знали что мама хоть любит брата на капельку больше, но и меня она тоже очень сильно любит, а папа соответсвенно наоборот ))). Хоть мы и ссорились и дрались в детстве, но брат мог бить меня сам, зато никому другому не позволял меня обижать . А когда мы стали чуть старше, то прикрывал и защищал перед родителями когда поздно возвращалась и т.д. Ему можно было рассказать ВСЕ и попросить совет. Сейчас смотрю на мужа, который вырос сам и мне грустно. Он даже не знает что такое делиться "по-братски" ))) Это совсем не значит честно. Это когда твой брат уже съел свою шоколадку утром, а ты ешь свою позже и ему уже хочется опять и он просит кусочек и ты дашь ему половину все равно. И пусть в итоге он съест 1,5 а ты только половинку - но ты его любишь и тебе совсем не жалко ))). Я еще не знаю каково это реально иметь двух-трех малышей. Может скоро, когда родится первый, я передумаю ))) Но очень бы хотелось чтобы у сыночка были еще братики сестрички.