Нефізичні покарання дітей

Відповідь: Нефізичні покарання дітей

та тут описують такі "страсті" - починаю думати мої діти "золоті"

 

Відповідь: Нефізичні покарання дітей

ой не віддаю...
дякую дівчата, особливо Натуля вам, за лекції в ПП!!!

Знаєте вже навіть те що не я одна ставлю собі такі питання підтримує... Ясно що в двох словах на форумі не опишеш свою ситуацію, але все одно якісь зерна я взяла, в чомусь догадки підтверджуються а щось виявилось помилкою...

Сьогодні дивилась передачу про індиго, там говорилось що метод фактично дресури, який застосовувався роками зараз вже не діє, світ так швидко міняється що не можна надрисирувати всі варіанти поведінки. Треба власне ініціативу не задушити в дитині але разом з тим пристосувати дитину до життя в суспільстві - співпраця, уступливіть чи наполегливість.

я свого малого за останні дні зовсім не сварю. а він наче чемніший став. Навіть шампунь віддав сьогодні - явно збирався ним динозавра натирати... Вчора вскочив в баюру, постояв там 5 хв і поплівся додому - сам поняв напевно...

 

Відповідь: Нефізичні покарання дітей

не примушуємо
збираємо разом. але разом для мене означає разом, а не я збираю, вона просто присутня.
То для Софії найбільша проблема, крім вчасно встигнути попісяти, ПОЗБИРАТИ за собою ЗАБАВКИ.
Але разом ми навчились. Доооооооооовго то тривало. Дуже довго.
Одного разу чоловік зі злості викинув пазли на балкон. Мій чоловік дуже-дуже спокійний, набагато спокійніший від мене. Мене не було. Приходжу, Софія розказує мені цілком спокійно: татко на неї злився, просив її поскладати пазлики, потім почав сам складати в коробочку, а вона чого буде з ним складати, їй ті пазли вже не подобаються. Він поскладав і викинув на балкон. Питаю: ти плакала? образилась на татка? а вона мені каже: я не плакала, то ж я була нечемна. Не знаю чи ми зробили правильно чи ні. Більше вона не питала про ті пазли (в нас їх багато). Через 2 тижні приблизно ми їх повернули в загальну купу пазлів-коробок. То було десь в кінці минулого року. Більше з того часу Софія не розверталась і не йшла в іншу кімнату, коли треба поскладати забавки. Я не знаю, що спрацювало, чи страх, чи усвідомлення, що тато не жартує, коли каже, як їй тих забавок не треба, то час їх викинути або віддати іншим діткам. Є так: навіть через не хочу, ниє, але прибирає все разом з нами.
Єдиноправильного нема мабуть в жодній виховній ситуації.

 

Відповідь: Нефізичні покарання дітей

В нас також така ситуація.... постійно тягнула з плачами. А один раз дозволила іти не за руку (але тримала за капішон і попихала вплечі), то перейшли швидко і без впирань і плачів... швидше ніж зазвичай )))). Тому тепер не вимагаю щоб давав руку, але сама постійно напружена і контролюю його рух. На тротуарі дає руку без проблем, навіть деколи сам просить іти за руку, а от через дорогу хоче сам.... Надіюсь, що перейде і будемо нормально за руки ходити.
Отих вуличних істерик просто непереношу. Деколи малий не хоче гуляти і просто собі сідає на землю або проситься весь час на руки.... то трохи отак його потягаю на собі тай ідемо до дому. Як його заохотити до гулянь....? Щось зараз йому не комфортно гуляти (вдітий тепло і не надто обємно, одяг рухи не сковує) вже і іграшки улюблені берем і машинку за собою на шнурку тягне, а потім я це все несу разом з малим ))). Як ви заохочуєте дітей? Не сидіти ж вдома весь час....
З кусанням в нас топова тема. Кусає всіх ради забави. І це не як привертання уваги, а скоріше від радості чи що? Бавимося з ним, деколи дуріємо, а він як хряпне мене куди бачить.... зі всієї сили або лупанути може (іграшкою або рукою).... я просто перестаю з ним бавитись і пояснюю, що мене дуже болить, що так не можна, що не буду так з ним бавитись, що ось яку бубу він мені зробив.... Починає мене жаліти і цілувати, але через якийсь час знову те саме.... Що робити в таких ситуаціях? З лупленням то взагалі шок для мене.... знаю що набрався того на вулиці, ще влітку, але досі йому не перейшло..... ми всі йому пояснюємо, що не можна битись, він послухає, пожаліє, а потім знову лупасить.... вчора бабку пірамідкою лупанув коли вона дрімала собі на дивані.... чоловік хотів по попі надавати (бо каже що то перебор) я не даю, бо це тільки підтвердить його позицію, що лупити когось таки можна, бо його били. Це на мою думку.... може я помиляюсь і це вже дійсно перебор? Що ви робите в таких ситуаціях? По кутах ставити і ще всякі психологічні примочки ще дуже нема до кого приміняти (1,7 міс... не знаю чи зрозуміє і вникне). Що робити коли дитина б"ється?

 

Відповідь: Нефізичні покарання дітей

у нас все посортоване ще з року
але якби я допустила хоч раз "збираю сама", окрім, якщо Софія вже спить, а під ногами заважає, то таке б повторювалось часто.
Те саме з взятим з дому - взяла сама - неси сама
ми так залишили раз відерко з лопаткою на лавочці по дорозі. Кожен раз перед виходом з дому у нас біда страшенна - рук тільки 2, всьо в хаті в них не поміщається. Щоб не брала - не забороняю, але відразу попереджаю кілька разів, наголошую!!! - нести буде сама. В дощ відроз лопатою було дуже треба. Оскільки ціна питання 15 грн, то мене то дуже не бентежило - більше нічого ніде не лишала, а зараз "доросла" до того розуміння, шо нафіг їй нести і бере тільки то, що поміщається в її сумочку.
Якось всі діти різні. Єдине, що вони точно відбивають ситуацію вдома: якщо тато приходить і все в хаті на мамі, а мама теж не дуже акуратна, а ще й наприклад, нетерпляча, то дитина і робить наперекір або просто не слухається - і так самовиражається собі.
то моя особиста думка.

---------- Додано в 14:25 ---------- Попередній допис був написаний в 14:20 ----------

ну і крик - за стіною постійно на дитину кричать, постійно. думаю вона вже не знає, який тон нормальний в розмові. Кричати - не має змісту. Наш татко "вийшов з себе" один раз (написала вище) про що дуже шкодував потім, бо це нічого не дає. Крикнути можу тільки коли вже 5 чи 7 раз поросила-сказала-обгрунтувала. І то моя дитина каже: "не кричи, мама, добре?"

 

Відповідь: Нефізичні покарання дітей

Чесно кажучи я от ці стояння в куті , щось не докінця розумію в цілях виховання Я рази два ставила малого в кут, вже коли він був постарший, він гарно там стояв і тільки питався чи ще довго стояти:confused:

З моїх власних спостерігань, бачу ,що майже кожна третя дитина у віці від 1 року до 3 , або кусається, або б"ється, і на зауваження і пояснення абсолютно не реагують, мені здається , що вони це роблять не спеціально (неконтролюючи себе), але якщо вони бачуть рекцію на цю дію, то їхній азарт до цього тільки збільшується і кусання тоді будуть усвідомленні і ще болючіші, тільки для того ,щоб побачити реакцію. Тому я думаю, що на це треба старатись не звертати увагу (переключати увагу на щось інше), а з часом воно обов"язково само пройде.

 

Відповідь: Нефізичні покарання дітей

ну дитина росте і одяг не зношується тобто він новий. не ходити ж йому цілий час в чомусь зашморганому... мені не шкода штанів - ви трошки не зрозуміли яка в мене проблема...я то вела до того що МОЖЛИВО він мене не слухає зараз,, бо раніше була вседозволеність, до двох років.

тобто получається що дитина не сприняла цього як кару? я от не любила як мене в кут ставили. То мені то діяло як кара.

А сестру ставили /двоюрідну/ в кут на гречку на коліна... Блін - ото тирани, як ми ще дожили до цих років....

[/COLOR]

не знаю чи актуально, може ви вже так пробували - може треба завести друга/друзів? для малого, щоб спішив з ними погратись?

 

Відповідь: Нефізичні покарання дітей

О, саме так я стараюсь робити. Якось сама до такого дойшла, а потім прочитала статтю, зокрема оце:

 

Відповідь: Нефізичні покарання дітей

Та от в нас з тим якраз і є проблема... нема з ким гуляти... літом то ще трохи діти гуляють і ми приставали до всіх кого бачили )))), а зараз коли не вийдемо нікого нема... Але малий не постійно не хоче гуляти, а просто бувають такі дні (чогось останнім часом частіше... тому і написала). Майданчик є біля нас гарний, але там алкашня зробила собі притон і мами з дітьми туди не ходять... новий, гарний майданчик стоїть пустий! Я трохи "плювала на всі тюбітєйки" і йшла на той майданчик з малим там бавитись (бо дитині хочеться якось активно забавитись, а не гуляти за ручку по цитаделі...), але реально, неможливо слухати ті матюки... Робила зауваження пару разів, то з мене просто та вся компашка тупо ржала...

до речі, ніхто не знає, куди то можна поскаржитись? Так шкода зробили гарний майданчик і не годен там з дитиною гуляти і що саме головне, що поблизу більше нема "людських" майданчиків

 

Відповідь: Нефізичні покарання дітей

В нас Іра також не дуже любила гуляти, я ныколи не памятаю, як інші пишуть, щоб дитина одягалась і стояла під дверима, мені щоб її з дому випхати, треба було цілі історії, потім такі ж зусилля щоб повернутись. Як на мене то характер, вона довго збирається кудись, і дуже любить бавитись дома, і також мало компанії на дворі, а сама гуляти не любить, тому коли на вулиці мало діток - а це з жовтня по квітень - ми компенсовували спілкування на розвиваючих заняттях, а заодно і гуляли більше по дорозі туди і назад.
По ситуації Ніколь - моя дитина також любить щось розповідати, але я ніколи в тому проблеми не вбачала, переводжу то в жарт, але зауважила ще наступне - коли стомлена, і мало спілкуюсь з малою дома, тобто на автоматі - стій, тримай, вдягни, ага, угу - ну у всіх буває - тоді словесний понос назовні значно більший.

 

Відповідь: Нефізичні покарання дітей

в нас та сама історія
няня кожен раз перед гулянням до мене дзвонить, щоб я дитині нагадала, шо треба йти на вулицю
Моя мама каже, шо я була така сама до певного віку: спочатку на двір не виженеш, потім з двору додому не заженеш
Ну і Софія в мене взагалі "важка на підйом". Але не можу це віднести до негативного. Це справді особливість характеру або вдачі.

Останньо маєм постійні скандали на одну і ту ж тему: їжа. Коли просить розламати вафельку на 2 частини, а це остання вафелька і на годиннику 22:00 вечора, то в 98% через хвилину скандал, шо вона хоче цілу. То саме з картоплею/макаронами/чимось ще: що будеш їсти? звари макарони. Макарони майже готові...
"Мама, ти вариш Софійці бульбочку?"
"Ні, макарончики, ти ж хотіла макарончики".
"Не хочу, хочу бульбочку".

Недавно проексперементувала. Відставила, почистила скоро картоплю, поставила варити, пішла забавила, майже готові 2 варіанти - ні один не підійшов... Не знаю, але їжа то наша найбільша біда. Бо з рештою всього - дитина як дитина. Нема претензій.

 

Відповідь: Нефізичні покарання дітей

І це пройде
Ми до 3 років їли тільки 5-6 страв і то ледве. Тепер потрохи ситуація виправляється і моя дитина часом приємно мене дивує.

 

Відповідь: Нефізичні покарання дітей

ти знаєш, як виздоровію, буду в Параскеви або в Унілабі робити все-таки аналіз крові на паразити. Всю лінійку. Бо різне підозрюєм...

 

Відповідь: Нефізичні покарання дітей

Підтримую. Але для того, щоб мама так не думала, вона має бути впевнена, що виховує свою дитину правильно. Оскільки дитина для мене все і я впевнена у правильності виховання, то такі дурні думки про людей мені в голову ніколи не лізуть, але бачу, що людям про мене думки в голову лізуть різні, дуже різні

 

Відповідь: Нефізичні покарання дітей

ви вірите, що дитина не розуміє до двох років? мені щось здається, що трохи не так, бо все ж причину заборони дитина може і не розуміє, але дитина розуміє мамину інтонацію голосу і добре розрізняє добрий, чи не дуже відтінок тої інтонації.
от в темі про поведінку дитини біля грудей говориться постійно, що мама встановлює правила, і це стосується зовсім крихіток, отже є в цьому якийсь сенс.
мене ще ці всі тонкощі виховання чекають попереду, але я думаю, що дитину треба намагатись спрямувати в необхідне русло, а не пустити до двох років самопливом.
влітку спостерігала картину - в пісочниці 1,5-річний малюк сипав пісок на голову всім дітям і собі, а мама просто сиділа збоку і дивилась. коли ж мами інших діток зробили їй зауваження, то вона сказала, що її дитина робить що хоче, бо він поки занадто малий, щоб щось розуміти, і малий далі продовжував сипатись піском. потім почався скандал між мамочками , але то вже інша історія. моя думка, що в такій ситуації мама того хлопчика просто мала би переключити увагу дитини на щось інше, щоб не "страждали" другі дітки.

але ще складалось таке враження, що вона всіх провокує.

 

Відповідь: Нефізичні покарання дітей

На інтонацію реагує але в мого малого наприклад цікавість значно переважала над моїми заборонами.А інтонація сприймалась як гра. Мені здавалось, що він все розуміє але чомусь всерівно ліз в заборонені місця. А от тепер з висоти майже трьохрічного віку, я бачу, що насправді це не так. І що до 2 років точно найкраще по можливості передбачати розвиток певних ситуацій щодо дитини і уникати конфліктів. Зараз можна вже обговорити з дитиною вчинки і видно, що розуміє, аналізує і робить висновки.

Сьогодні були з ним і мамою в дц. Антон мусить все порухати, подивитись, випадково зачепити, перекинути. Я щось вибираю, а мама каже до малого, щоб вів себе чемно і нічого не чіпав бо от прийшов дядя охоронець за ним. Охоронець присідає до малого і каже, що хоче його забрати. Перелякана дитина ховається за мою ногу. Чоловік питає "підеш?". Малий "ні" (він взагалі навіть слова до чужих не скаже). Той питає чи буде хлопчик чемним, Антон каже, що так. Малий притих. БІля каси охоронець навідався до нас і перепитався малого чи він чемний. Вечором вдома коли ми бавились, Антон раптом почав говорити про того дядю в магазині. Ми обговорили цю ситуацію ще раз і малий раптом підбіг до мене сховав своє обличчя. Виявилось, що йому стало соромно в тій ситуації. Рік тому він би точно не зробив для себе ніяких висновків.

 

Відповідь: Нефізичні покарання дітей

В нас подібна ситуація була, але мому був рік, а дівчинці яка сипала пісок 4 роки.... я не скандалила з мамочкою, а намагалась пояснити дівчинці, що так не добре бавитись, що вона і собі і малому засипить очки і будуть плакати (ну дослівно не пам"ятаю, але суть така) на що її мама з боку сказала, а ви їй не говоріть, а добре по дупі дайте.... і до дитини "Зараз цьоця тебе по дупі налупить... бо ти нечемна..." Я взагалі спокійна людина, але в той момент чогось по дупі хотілося власне мамі надавати....
Не знаю чи правильно я роблю чи ні, але ми уникаємо можливостей бавитись з тою дівчинкою і спілкуватись з її мамою, та й не тільки ми... ))))) Тільки вони виходять на двір, як всі мамашки розбридаються хто куди ))). Як ви поступаєте в подібних випадках? Нотації читати мамі чи будь кому я не вмію і не хочу... дитині щось забороняти чи сварити, чи переключати увагу також не дуже хочу.... я просто беру малого і іду геть.... або як бачу їх то ідем десь в інше місце бавитись....

 

Відповідь: Нефізичні покарання дітей

ну іграшок багато звичайно, але я не думаю що більше ніж у всіх. Крім того у нас вони також посортовані по ящикам, їх є 5 : лєго, конструктор кубіками, посудки-ложки-поварьошки, розвиваючі іграшки і зборна солянка.
Справа не в тому що розкидані ві 5 ящиків, вона може їх і не чіпати. Але піде помалює, потім лялькою побавиться, потім пазлики поскладає, потім журнальчики з принцессами подивиться. Я завжди прошу як побавилась чимось одним, скласти і тоді бавитись іншим, на практиці то виходить погано, бо або у Юлі ручки маленькі і вона не може скласти, або мама ти сама збери, або буде сидіти вперто і нічого не складати і "плювати в потолок" чи вигадувати собі якусь гру без іграшок.

Загальна неслухняність і те що робить все свідомо навпаки призводить до того що через деякий час я починаю сваритись. Але і це часмо пропускається повз вуха, або вона виконує те що просять але бавиться при цьому, ну як кішки з мишко в общєм. Звичайно що я незадовоена і сварю її. І майже щодня перед снов мене мала питаю а чому я на неї сварюсь, я їй поснюю що тому що Юля була неслухняна, бо я просила зробити щось, чи не робити щось, а Юля не слухалась і робила все навпаки. Мала мене обнімає, запевняє що буде слухатись, я їй обіцяю що не буду більше сварити, на тому вона лягає спати, ну а зранку історія починається з початку.

Я не можу сказати що мене аж так непокоїть що про мене подумають, але ж є певні правила поведінки у сіспільстві.
от скажімо стоїмо ми в магазині, біля вітрини, Юлька обирає собі йогурти наприклад, тут підходить інша жінка, і Юлька її безцеремонно прото відштовхує, і кажу при цьому "уйді тьотя". Жінка якій впринципі полюбому треба подивитись у вілтрину так чи інакше намагається це зробити, Юлька не заспокоюється, тобто бере і просто плечем штовхає жінку в сторону. ну звичайно що я прошу це припинити, на ходу пояснюю що так не можна і т.д. і юлька значить стоїть, і ніби не штовхає явно, а так тихенько підпихує жінку кулачком в бік. Мол штовхнути не штовхнула, але і не стоїть спокійно а підштовхує.
І таких ситуацій безліч. Вона може перстати щось робити явно внаглую, але от тихенько, все рівно робитиме.

може і не дуже корректно, але у мене це порівняння ну дуже явне.
Наша собака коли була молодою часом робила шкоду, і вона знала що вона за це отримає, але кайф від роблення шкоди чи ігор з недозволеним предметом був набагато більший ніж страх бути покараною.
От дивлюсь Юля, вона загалом чудово знає і розуміє що можна що не можна, але ж свідомо робить те що не можна чи те що я явно не одобрю, і знає що за таку поведінку її ніхто не похвались а скорше навпаки, але це її ані трішки не стримує, вона далі нагло робить своє, знаючи при цьому що її як мінімум насварять, як максиумм покарають, але кайф від її негативної поведінки більший наж по суті відчуття провини потім та наслідки.

---------- Додано в 02:15 ---------- Попередній допис був написаний в 01:59 ----------

моя така була у такому віці, мога випадково насипати, а могла і спеціально. Що тільки я не казала і як не пояснювала, і мамаш попереджала про те що моя дитина посипається часом, щоб якби щось то адекватніше це сприймали.
Десь в рочки прогрес став явним, але все рівно сказати що вона ні на кого піском взагалі не насипала я не можу.
А ще, є дітки на яких лише суворо глянь і діти припиняють щось робити раз і назавжди ( загалом я така була, бо батьки нас з братом дуууже строго виховували, і найменша неслухняність була чрєвата) . А є такі діти яким "хоть кол на голове теши" от моя якраз до других більше відноситься ( можливо тому що я її в єжових рукавицях не тримаю, але і не вважаю це дуже правильним як методу виховання). І то зараз вже ситуація виправляється бо розуму стає більше, але знов ж таки не завжди.

От подивитись навіть на діток які гулять з бабцею за ручку і ніякої ініціативи, активності і т.д., а моя і за ручку толком ніколи не гуляла, бо не може вона, їй так не цікаво, їй цікаво всюди бігати, всюди встигнути, все побачити, всім побавитись. Чи в пісочниці, одні собі сидять, ковиряються в пісочку, мають дві пасочки і з них досить, і їх не чути і взагалі. А моя як на пісочницю прилітала то як ураган була, купа пасочок, і одразу в ход піщані карьєри, лопатки-граблі, і вона всюди і її завжди чути, вона всюди встигає, і все втигає. Деякі сердобольні бабусі на то все подивившись від грєха подальше забирали своїх діток на іншу пісочницю. Ну але така дитина, дуже самовпевнена, самостійна, своєнравна. Характерець має складний.
З іншого боку вона собі не дасть в кашу наплювати, і завжди матиме те що їй потрібно, і це також не погано.

І в ній уживаються дві протилежності, бо з іншого боу це прям така вся принцессна принцесса, що нема ради, лялечки, посудки, ліжечка, пупсики, платтячка, бантики, дуже співчутлива і емоційна до чужих переживань, до казок, дуже лагідна, часом аж нанадто, дуже компанійська, їй би діток да побільше і щоб постійно бути в їх компанії.

В общєм чекаю літа, довгих прогулок, багато дітей на вулиці, буде малій з ким гуляти, з ким бавитись, та й дорослішає і розумнішає потрокши, сподіваюсь проблеми вирішаться.