Чи можливе життя з батьками після одруження?

Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження?

правильно вирішили!!! якщо є можливість - однозначно навіть на пару місяців, але окремо. а вас взагалі буде супер період про яких батьків може йти мова

 

Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження?

В мене ситуація трішки інша. Ми живемо в моїх батьків, тому мені навіть приємно, коли чоловік похвалить страву моєї мами)))))) Так що у кожного свій рецепт щастя і єдиного правила для всіх нема. Комусь з батьками добре, комусь ні але як би там не було, кожна сім'я повинна мати своє житло!!!! Та тут уже все від наших скромних можливостей залежить!!!!

 

Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження?

тут не заперечиш нікому, бо звичайно не всі можуть не те що купувати квартири, але інколи і навіть знімати як не виходить (а тут в батьків великий будинок ітд), гірше коли рідні руйнуть відкрито щастя і втихомиреність молодої пари!
а хтось із подружжя не хоче переїжджати з насидженого місця в домі батьків, бо так може і легко живеться, і батьки завжди готові допомогти!

 

Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження?

Ми жили з моїми батьками після весілля(через стіну будинку),зручно-бо можна було дитину в любий час залишити якщо кудись треба,але самому набагато краще(тепер ми самі живемо)

 

Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження?

Найкраще це жити окремо які б добрі стосунки між батьками небули-це моя думка)

 

Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження?

Незнаю, мо кидайте в мене тапками чи помідорами. Більшість буде кричати, що треба жити окремо. Але коли доходить до справи, то виявляється, що в більшості таких можливостей немає. А можуть собі позволити таку розкіш як жити окремо певно одиниці, у яких напхані гаманці або яким це легко дісталося.
Я вважаю, що коли пара хоче одружитися і жити разом "в багатстві і бідності", про що всі молодята клянуться під час шлюбу чи в РАГСі, то квартирних питань бути не може! Звичайно, найкраще мати своє. Звичайно, життя з іншими людьми може зіпсути стосунки. Але людина - така істота, яка до всього може пристосуватися. Хтось захоче перебиватися по найманих квартирах/гуртожитках, класти гроші в кишеню бабці/дядькові, які вчасно почали свій бізнес і які на них зароблять. Хтось скаже взагалі не одружуватись. Але якщо є можливість жити з батьками, хоча б тимчасово, то треба нею скористатись. Ніхто не каже падати на голову і сидіти без роботи на дивані, тим часом можна складати в заначки, планувати квартирний побут і так далі.

 

Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження?

якщо є щонайменша можливість, то жити тільки окремо і надіятися тільки на самих себе, а не на вічну допомогу батьків.

 

Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження?

Напевно ви ще не знаєте які ситуації можуть виникнути перебуваючи в спільному проживанні з батьками. Пристосуватися можна, але не до всього, бо в усьому є якісь межі терпимості.

Якщо йде мова не про повноцінні квартири, а саме гуртожитки, малі квартирки і т. п., де є певні неудобства, то повірте не з добра туди тікають молодята, не з добра... То я вам так, з власного досвіду повідомляю.

 

Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження?

Jalla, у кожного свій досвід. в нас з чоловіком був свій, в інших - свій. А межі терпимості то як?
Svjatkova, "вічна допомога батьків" - це для тих, хто сидить на дивані і нічого не робить.

 

Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження?

Та звичайно, ніхто цього не заперечує. Я припускаю, що може бути хороше життя з батьками після одруження, бо по-іншому не було б людей, які це стверджують. Нічого додати більше не можу. Маю гіркий досвід, тому й пишу про межі терпимості і що не завжди до всього можна пристосуватися.

Ну, що ви маєте на увазі? Терпимість, межа, терпіли-терпіли, терпіння перейшло межу, не витримали. Я не знаю як інакше то пояснити.

 

Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження?

брррр.... я коли виходила заміж, навіть розміру зп чоловіка не знала, а вона була не вельми велика. Моя перша зп у Львові після переїзду була десь півтори тисячі і ВСЯ вона йшла на винайм окремої квартири.

 

Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження?

Привіт, я новенька.
Хочу поділитись зі свою історією.
Ми живемо у великому особняку на два поверхи зі свекрухою і свекром, в будинку є все що хочеш, все що потрібно молодій сім'ї з двома 8 місячними дітьми. Бабуся і дідо які ніби "помагають".
Коли ми планували одружитись, я своєму чоловікові сказала, що не хочу жити з ніякими батьками. У мене вдома не було можливості, іти на квартиру теж фінансів не було, лишалось до нього, та ще й свекор після інфаркту не працюючий, треба була допомога по дому. Свекруха пішла на розмови таким чином "тато хворий, я на роботі, хто за ним буде доглядати, та ще й такий великий будинок, а він сам, ще стане погано, а мене нема", надавила на жалість - одним словом. Ми залишились.
Нас ніхто не рухав, я помагала по дому, варила, коли завагітніла, всі тішились (перший внук). Коли дізнались, що двійня, що мій організм 50-50 може виносити двійню, все почалось...........
"Діти ви рішайте, двійня то важко, ви не справитесь самі, а ми вже старі, та ще одна дитина може бути інвалідом, життя не буде. Ви подумайте і треба буде щось зробити" ми були в шоці. Цієї пропозиції навіть не обговорювали, через вагітність мене звільнили з роботи, свекруха чоловікові наговорювала на мене " вже засіла на твою шию, а там ще і двоє малих дітей, тобі то треба?" Я терпіла, думала поки вагітна, не нервуюсь, а після родів все виговорю. 29 тижнів, почали ремонт в дитячій (за власні весільні гроші), ремонт зробила свекруха на свій смак, не дала мені нічого зробити самій, мотивуючи це тим "це мій дім, рішаємо ми з татом", тим все сказано. Свекрові захотілось мною покомандувати, він цілий день ходив за мною, щоб я помила сходи, на той час мені було вже дуже важко, я йому про це сказала, а він мені у відповідь "вагітність то не інфаркт". Я помила, на другий день опинилась в родзалі, мій лікар сказав, що є шанс ще полежати тиждень два. Я пролежала 1,5 місяця, за той час було багато всього, и "я тобі казала, що діти будуть інвалідами, то не можна було перервати і завагітніти однією дитиною".
Діти народились повноцінно здорові, тільки маленькі в вазі. Грошей на пологи не було, добра свекруха нам позичила 8 тис., а коли прийшла перша виплата сказала віддати назад.
Було багато нюансів, ми терпіли, а я не могла відкрити рота тільки з поваги до них. Почались сварки між мною і чоловіком через всілякі дурниці, ходили роздратовані і злі на весь світ.
Крапкою була сварка, причиною якої стало те, що я не привіталась з ранку бо була дуже змучена я навіть не соображала, мала цілу ніч не спала через зубчики. Вона сказала, що я не вихована, а до чоловіка при мені " ти дурачок, що одружився, подивись яку гадюку ти привів до нас до дому".
Я розплакалась, приходить чоловік і каже ми переїжджаємо на квартиру.
Можете засудити мене, но жити в умовах для проживання і мати ніби все, але жити в нещасті, то краще я буду жити в картонній коробці, але буду щаслива з чоловіком і зі своїми дітками.
P.S дітям по 8 місяців, повністю здорові і нічим не відрізняються від інших діток.

 

Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження?

Коли я вийшла заміж, в чоловіка була 4-кімнатна квартира, мама, бабця і маленька сестра. Тата лишень поховали за рік до весілля. Але моя мама прожила в невістках, аж поки ми в школу пішли, то ж мені ще з малої вклали в голову "діти мають жити окремо". І чоловік зовсім не опирався - ми після весілля поселилися в Рудно, без побутових умов (туалет надворі, добре, що газ був проведений), де жили зі старенькою цьоцею тата, яка свого часу прихистила і моїх батьків, коли спільне проживання з батьками загнало маму в лікарню. І цей варіант виявився набагато кращим, ніж комфорт з батьками. В цьоці було кілька пунктів, про які вона зразу сказала,

Ти на кухні ґаздиня, роби як хочеш, тільки пам'ятай, що я мала (150 росту), і якщо Ти поставиш тарілки на он ту полицю, то я не матиму з чого їсти.
Крым того треба було пильнувати вчасно приносити з пошти газети, і відправляти листи максимум наступного дня.
Коли їй було щось не в догоду, вона ніколи не бурчала за спиною і не робила незадоволеного вигляду, а приходила до мене чи до мужа і казала "йди сюди, буду ґдирати" - і спокійно без претензій пояснювала, що їй не так

і життя з нею було не повною свободою, але без напрягів.
Чоловікові мама і бабця не були в захопленні від такого, але зате нам вдалося зберегти нормальні стосунки. Зараз сестра його вийшла заміж, народила, пожили трохи разом і теж почали думати про відокремлення, бо нічого так не псує відносини, як спільний побут...

 

Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження?

Ми тільки шукаємо квартиру. Я вже просто не можу витримати їх, я рада, що чоловік сам зрозумів, що його батьки псують наші стосунки, а не я йому це говорю.
Вже 2 тижні шукаємо, поки що нема пропозицій.

 

Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження?

Та якщо мама називає дружину гадюкою і пропонує вбити власних дітей, то я вже не знаю, яким треба бути, щоб не зрозуміти.

 

Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження?

жахливі слова! важко повірити, що матір чоловіка може виговорювати такі тиради!
якісь страшні натяки на неповноцінність дітей, і вічні дорікання витримати важко!
щиро бажаю, щоб ви нарешті змогли пожити лише вдвох, і в своє задоволення!

 

Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження?

З власного досвіду скажу таке: жити з батьками можливо, якщо немає іншого виходу, але якщо є можливість жити окремо, то краще нею скористатись.

 

Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження?

Я сама чуть не розплакалась, поки Вашу розповідь читала.
Перший раз ми жили з батькими чоловіка після одруження (бо я з іншого міста) і жити окремо прото не було де. Після нашого спільного 3-місячного проживання моя свекруха впевнена і всім це каже, що діти повинні жити окремо (до весілля вона так не думала).
Перед Новим роком нам довелось знову до батьків переїхати, бо не змогли знайти квартиру, прожили 4 тижні, з яких 2 я провела зі свекрухою постійно вдома (бо вона хворіла і не ходила на роботу), то я на вулиці з малим проводила більше часу ніж вдома, благо погода позволяла. Дуже мені було то тяжко, були і мої істерики, і її повчання, і непорозуміння, але я не можу сказати що вона погана, а я хороша, просто ми різні ,з різними звичками, з різним характером, дві господині на одній кухні, самі знаєте - це неможливо. Але нам пощастило, знайшли досить непогане житло, і зараз дуже раді бачити їх в гостях

раз в тиждень

, чого mamatwins і Вам бажаю.

 

Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження?

Дуже дякую за розуміння, я вже в собі шукала причину, но, коли вона вже дістала свого сина, я зрозуміло, що причина не в мені.
Вона навіть зробила різницю між моїми дітьми, Лилия подібна на них, а Викторія на мене, то вона бавиться тільки з Лилиєю, а Викторию навіть на руки не візьме, чоловік вже легенько зробив зауваження, то вона на нього обідилась і цілий тиждень не говорила, а сказала, що я його накрутила проти неї. За Вікусю дуже обідно, аж душа болить, вона не винна.
Буду вдячна, якщо маєте якісь пропозиції щодо квартири.

 

Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження?

Серед моїх одружених знайомих -ще ніхто не розказував, що їм добре живеться з батьками, може не надто погано, але ... Я за 4 роки подружнього життя вже змінила 5 зйомних квартир, зараз на 6, і жили ми часом не в надто хороших умовах, але все одно для нас це краще ніж разом, хоч батьки в нас хороші, але як на мене, для нормальної,морально здорової сім!ї зі своїми тараканами треба мати власну площу, хоч в наш час це дуже важко.