Відповідь: Свекруха-бабуся (2) аналогічно, але як правило якщо дитина туди в гості потрапляє то зі мною і з чоловіком. Хочуть бачити дитину, ну нехай потерплять і мене Дуууже рідко , частіше літом, було що я сплавляла чоловіка з малою туди, бо мені треба було вдома конкретно прибратись, то я їх туди відправляла щоб не заважали, і щоб свекруха натішилась і найближчі тижні нікого вже не довбала тими походами до неї в гості. да, да... знайомо... а я взяла і завагітніла вдруге, і продовжила декрет, і тепер ще буду з дітьми найближчих 3 роки. І постановка питання "Куди ти дінешься, все рівно прийдеш по допомогу" мене абсолютно не влаштовує. Є купа способів знайти альтернативу такій навьязливій допомозі. Або вже кращє самій собі раду давати, ніж бути в "неоціненному боргу" перед такими помічниками.
Відповідь: Свекруха-бабуся (2) У нас прямо думки однакові. А щодо декрету, я теж буду з дітьми мінімум до Настіних трьох років, а якщо зможу продовжити, то до шести.
Відповідь: Свекруха-бабуся (2) Літом одружується син і я теж стану свекрухою... Читаю вас дівчата і мурашки по шкірі))) Таке враження, що після весілля сина я, як Попелюшка опівночі, перетворюсь у якесь чудовисько, яке буде тероризувати молодят)))) І головне, не зрозуміла як чинити - приходять- зле, не приходять ще гірше, купують - не те, не купують - погані))) То яка свекруха ідеальна і чи така буває взагалі? Навчіть мене , дівчата)))
Відповідь: Свекруха-бабуся (2) На вечерю перед Водохрещем пішли ми з Коханим до його батьків в гості. Все було так мирно, тепло. Аж раптом в якийсь момент його мама викликає мене в іншу кімнату і починає розмову про те, що вона така гарна, а я не вмію одягатись, не доглядаю за собою і т.д. В мене був шок! Я розуміла, що зараз в один момент просто розплачусь. Одна фраза мене вбила - будеш подобатись мені, то й любимому теж. Я стрималась, не сказала їй ні слова. Ми повернулись до столу і тут вона продовжила хамити уже Коханому. До слова, ми живемо на орендованій квартирі і у жодного з батьків не беремо нічого і не просимо! Так от свекруха (майбутня) почала казати, що Коханий має купити і те, і інше. Він спочатку тонко натякнув, що нам це не потрібно і зараз немає зайвих грошей на дурниці. Вона продовжувала. А тоді сказала - "я завжди права!". Це просто вибило Коханого і ми пішли геть. В трамваї, по дорозі додому, я розплакалась і розповіла, як мене образила його мама. Таким злим за ці роки я ще його не бачила. Головне, що він сказав, що це все неправда і він мене любить. А з мамою тепер раз в тиждень по телефону спілкується. Отака в мене свекруха. Минулого року на Різдво квартиру записками обвішала, а цього року на Водохреще вечерю зіпсувала.
Відповідь: Свекруха-бабуся (2) От вже і я маю право писати в цій темці) Ми зі свекрухою люди з різних світів, як ми тільки одружилися, то взагалі не мала тем для розмови з нею, витримувала ввічливо-нейтральний тон. Але з моїми вагітностями, я прив'язалась до неї, побачила, як вона за мене переживає, як хоче, щоб в нас все було добре. Зараз ми з нею бачиомся майже щодня - їй скучно, хоче малого бачити, я ж не проти - хоче, то хай приходить. Я закриваю очі на те, що вона частом щось не те купить, чи не те приготує, адже робить вона то з любов'ю, з найкращими побажаннями, що би не принесла - за все вдячна і стараюсь малого в її подарунок одягнути перед її приходом)) Малого просто обожнює, я спокійно його можу з нею залишити на декілька годин, що часто буває дуже доречно.
Відповідь: Свекруха-бабуся (2) буває, але не так часто як хотілось би. Якщо батьки зрозуміють і усвідомлять що сімья їх дітей це вже не батьківська сімья а власне сімья двох молодих людей в першу чергу. Якщо дозволять чи не будуть заважати цій сімьї приймати свої рішення, робити власні помилки, набувати власний досвід. Якщо зможуть допомогти чи підтримати в потрібний момент але не будуть давати непрошені порадами, то це ідеальні свекри. Дітей, тим більше дорослих дітей, треба вміти відпустити в самостійне доросле життя, особливо якщо вони самі в стані його собі забезпечити на должному рівні. Але і не відхрещуватись від дітей - мол раз вам моїх порад не потрібно то і розмовляти з вами не будем і образимось на пів року. Батьки потрібні, і дай Бог їм здоровья на довгі роки. Але в моєму випадку наприклад, мої батьки ведуть політику повного невтручання, якісь поради, допомога, лише в разу потреби і якщо ми до них звертаємось. У свекрів же навпаки, в них по всій родині чомусь прийнято що батьки мусять активно приймати участь у всьому житті їх дітей, і то пожиттєво. І коли ми намагаємся цього уникнути починаються образи, причому надовго. Мене батьки "відпустили" в 23 роки, я пішла жити окремо і самостійно. Вони не втручались в моє життя, свої рішення, часом правильні, часом помилкові я приймала сама а вже вони дізнавались про них в основному пост фактум. Зате навчилась буде дорослою і самостійною. Чоловік, дуже довго був під пильним прицілом мами. Це в них так завжди було, мама всюди і завжди. Тепер під моїм напевно впливом чоловік дуже змінився. І я навіть передати не можу як це бісить його маму Бо він вийшов з під її контоля. для уточнення мені зараз 31, чоловіку 36, сімейний стаж 6 років , тобто ж не маленькі ми, і давно самі себе забезпечуєм і загалом крім як посидіти часом з дитиною нічого і не просимо Так вот ідеальна свекруха - та яка не намагається контролювати все і вся, а особливо не зачіпає сімью свого сина.
Відповідь: Свекруха-бабуся (2) у цьому розумінні у мене ідеальна свекруха , та й мої батьки абсолютно не втручаються.... Але було б, думаю, все зовсім інакше, якби ми ділили із кимось дах. Просто на "своїй" території легше забезпечити оте "невтручання". Так що окрім характерів самих людей важливе значення мають усі супутні обставини. І,до речі, я себе часто також ловлю на думці, що навіть якісь на мою думку "недоречності" з боку сверкрухи, продиктовані її любов"ю, ось так: але знову ж таки, часто обставини нас засліплюють, або щось прекривають.... Це я взагалі в повному шоці прочитала -невже так буває? Отак прямим текстом? Небось чужій людині таке сказати і в голову не прийде... А ще я часто собі думаю, що пишуть тут - "відпустити дітей" і так далі...цікаво, чи колись, в майбутньому, ми зможемо відпустити своїх дітей - якщо усі такі розумні молоді жінки, звідки беруться оті анекдотичні свекрухи??
Відповідь: Свекруха-бабуся (2) не знаю, буду старатись. Мене батьки все життя ростили дуже самостійною, часом аж занадто. З 18 років я з молодшим братом їздила на моря відпочивати самостійно, без дорослих. Постановки питання "Ой, тобі всього 20... що ти в тому житті знаєш" ніколи не було. Зате було "роби як вважаєш за потрібне але врахуй що потім треба буде за ці вчнки відповідати". І такі слова, мушу сказати, вони якось повертали в реальність і змушували часом бути обережніше, часом уважніше, часом впевненіше. В той же час, коли кілька разів в житті ставався тяжкий період - саме батьки були поруч у потрібну мить. При чому не було слів " А я ж тобі казала.... та що тим там знаєш.... треба було в мами спитати.... тепер сиди і не смикайся". Зате батьки допомогли ті помилки прийняти, зробити власні правильні висновки, сприймати навіть негативний досвід як досвід як таковий, без якого неможливо. така лінія поведінки батьків як на мене дуже правильна. Буду намагатись так само себе поводити стосовно своїх дітей.
Відповідь: Свекруха-бабуся (2) раніше якось все було по-іншому, зараз дітей трохи по-іншому виховують, мені до вподоби ті зміни. Бо я у себе вдома давно вже борюся за те, що я є особистість і маю свою думку, неважливо скільки мені років. Ми з татом раз літом дуже посварилися, бо він мені сказав власне таку фразу-що ти там ще в житті знаєш. МЕні образливо було то почути. У кожного свій досвід в житті, я не вважаю себе дурнішою лиш через те, що мені років менше, надіюся, що мені в майбутньому вийде по-іншому відноситися до своїх дітей. У мене поки що зі свекрухою хороші відносини, але то все поки що, бо ще дітей нема, а як то буде в майбутньому не знаю.. Моя свекруха має своєрідний характер, хоча одне добре, що чоловік мій, хоч і її один син, але ніколи не погоджується з нею у всьому просто , бо то мама. Як має свою думку, то скаже. А у нас все добре, вона мені вічно то піжамrку купить, то шкарпетки, то якусь прикрасу. У мене враження, що вона просто завжди хотіла мати дочку і от трохи на мені свою мрію втілює.:D
Відповідь: Свекруха-бабуся (2) Дівчата, мені 44, сину скоро 24. Крім нього є донька , якій 20. Часом мені здається, що я не набагато старша за них. Мені подобається музика, яку вони слухають, мені подобаються фільми, які вони дивляться, ми з дочкою міняємось одягом, я була не проти її татушок.... Але.... я маю досвід, якого вони ще не мають. І мені дуже хочеться, щоб вони не повторювали мої помилки, принамні ті, після яких довго ще боляче... Бажання їх зкерувати сприймається як тиск))) Зараз вони живуть за принципом - не учите меня жить, а помогите материально. Син буде жити окремо, з моєю мамою, правда. Але вона абсолютно нейтральна і ненавязлива, інтелегентна і..... погано чує))). Крім допомоги вона у життя молодих втручатись не буде. Для себе зрозуміла, що вже готова відпустити дітей у "вільне плавання", бо переконана, що тільки самостійне життя дасть їм можливість оцінити наші стосунки. І ще, дівчата, можу переконано сказати - якщо жінка щаслива у шлюбі, то їй легко відпускати дітей, бо вона не залишається сама))), тому бережіть свою любов до чоловіка не менше ніж ви плекаєте любов до дітей. Що стосується невістки. Стараюсь будувати стосунки на правді. Можливо не завжди це просто, але я не скажу, що мені подобається плаття, якщо воно мені не подобається, але завжди похвалю, якщо вона виглядає гарно. Прошу її завжди чесно говорити і мені все в очі. Ще колись (вони вже чотири роки зустрічаються) попросила не називати мене мамою (в неї одна мама), а звертатись до мене по імені. Хочу, щоб вони були щасливими, хоча не завжди підтримую їх вчинки.
Відповідь: Свекруха-бабуся (2) а от я ввжааю, що кожен має вчитися на своїх помилках. Нє, ну розповісти про свої якісь проколи можна, але нав'язувати повчати не варто. У мене мамо теж все хоче мены типу зробити добре, аби я ъъ помилок не повторювала, але вона не може зрозуміти, що мені того не треба і як приїдеться троха набити голову, нічого, то моє життя
Відповідь: Свекруха-бабуся (2) Ми живемо в одній хаті зі свекрами, вони на першому поверсі, а ми на другому. Кухня спільна- готує той хто має настрій( здебільшого свекруха на вихідних, а я в будні). Я перших пів року зовсім не готувала, а потім захотілось радувати чоловіка ну і відповідно всіх. А так на другому поверсі я собі хазяйка- як хочуть прийти( що буває дуже рідко) то питають чи можна. Моя теж на початках пробувала мені нав"язливо радити в чому мені краще і що я маю одягати, бо вона швея і має почуття смаку. Доходило до сліз (моїх). Їй було 48, а мені 18. Відповідно стиль різний. Правда чоловік зразу сказав як їй щось не подобається, то ми підем жити окремо. З моменту як я завагітніла в нас стали зовсім інші відносини, більш дружні. Я можу сказати їй все шо думаю( в розумних межах).
Відповідь: Свекруха-бабуся (2) І моя мама так моєму чоловіку запропонувала,за що я їй вдячна)))) Ви просто не пхайтесь до них з порадами і просто у їх життя,не вчіть їх і повірте,що коли їм потрібно буде допомоги чи поради вони в першу чергу звернуться до Вас(але ви їм про це натякніть при нагоді)
Відповідь: Свекруха-бабуся (2) Теоретично - це так. А практично, і Вам буде шкода, коли Ваші діти будуть "битись головою", це по-перше. А по-друге, виправляти ці помилки потім доводиться батькам)))) Тому, навіть, з меркантильної точки зору, хочеться попередити)))
Відповідь: Свекруха-бабуся (2) Згадалось що кажуть діти: дитина 3 роки: мама знає все! дитина 10 років: мама знає, але явно не все дитина 17 років: та що та мама знає дитина в 27 років: і чому я маму не слухав... не найкразій принцип. Скажімо мама про мої наміри жити окремо і самостійно знала давно. Тато дізнався вже прям напередодні. Тоді він сказав як в приказці "Назвалась грибом, полезай в лукошко". І він це казав абсолютно серйозно, він в мене взагалі такий що слів на вітер не кидає. Тобто хочеш бути самостійною - будь також до кінця. Мені його слова дуже вразілись в памьять. І при чому він був впевнений що я побавлюсь в самостійність кілька тижнів в прибежу до нього " папа, дай денег". Але це означало би те що тато правий а я не здатна бути самостійно. Тому за грошима з того часу я до тата не зверталась. Я могла з ним радитись в чомусь, питати його думку чи як би він вчинив, але гроші не просила. эх, повезло же кому-то ---------- Додано в 00:04 ---------- Попередній допис був написаний в 00:02 ---------- наприклад які?
Відповідь: Свекруха-бабуся (2) Не факт... З одного боку я визнаю, що мама в невістки (не подобається мені це слово) одна, з іншого боку я усвідомлюю, що третьою дитиною вона для мене теж не стане.... Коли я писала "помогите жить материально", я не мала на увазі, що вони живуть за наш кошт - мої діти матеріально незалежні, син має хорошу роботу, донька поєднує навчання на стаціонарі з роботою у фірмі чоловіка. Я мала на увазі, що порад і застережень ніхто не слухає, а потім, коли щост трапляється - мама-тато рятуйте... Позиція бути самостійним до кінця - викликає тільки повагу, а не так - тут я дорослий, а тут я ще твій синочок. Я, напевно, не мама а вовчиця))) - я хочу, щоб діти жили своїм життям, а я з чоловіком хочу ще пожити своїм. Хотілось би часто зустрічатись, бачитись на свята, але жити окремо. Можливо, після того, як вони підуть, я пошкодую на другий день, але поки що я думаю так.
Відповідь: Свекруха-бабуся (2) В мене цілком інший варіант зі сверкухою, бо вона просто одна, чоловіка немає, бо помер, є тільки один син, для якого вона хотіла б іншу жінку, і зовсім інше життя. Так от тепер виховує мене, вважаючи це своїм обов"язком. Коли ми одружилися вона плакала мало не пів року і часто випоминає що я в неї забрала сенс життя, для якого вона стільки всього зробила. І як я то ще терплю, сама собі дивуюся. але колись й цьому буде кінець.
Відповідь: Свекруха-бабуся (2) наразі цього і не треба. А згодом хто зна як воно буде В моєї мами також двоє дітей, я і брат. І в обох вже сімьї. Ніби дітей з мами достатньо. Але вона до мого чоловіка відноситься як якщо не до своєї рідної дитини, то як до дуже любимої дитини. Коли я якось запитала про це, мама мені відповіла що якщо він любить мене, створює усі умови аби наша сімья з ним почувались надійно та захищено, і якщо я, її дочка, з ним щаслива, то вона не може до нього ставитись з меншою любовью ніж до мене.
