Відповідь: Наші менші друзі Коротше, купила я капельки "Кот Баюн", сьогодні спробуємо. Бо вже не до витримання.. А далі будемо визначатися як нам далі жити. А взагалі, якщо перші роди, то скільки кошенят зазвичай виходить?
Відповідь: Наші менші друзі Мені здається, що від порядкового номеру пологів кількість кошенят не залежить. В моєї британки було двічі по 6 малят.
Відповідь: Наші менші друзі це ви що маєте на увазі? Котик не оправдав надій чи що? Ого. це дивно для цієї породи
Відповідь: Наші менші друзі Напевно, не оправдав... Декілька місяців очікування, збір інформаціі, ретельна підготовка, а кошеня побуло менше доби. Не "проштрафилось" нічим... Мабудь, потрібна якась психологічна сумісність з тваринкою Щоб було зрозуміло - кошеня повернули мені, а не я) ЗИ.Кошенятко вже дома, в нових господарів, в нього все чудово. На слідучий раз я буду, напевно, шукати господарів, які мали досвід спілкування з котами.
Відповідь: Наші менші друзі дівчата, раз вже темка зайща в таке русло, це ми в Наталі взяла котика, це ми його довго чекали, готувались, збирали інформацію, і взяли, дуже тішились з того... А на наступний день моя Юлька котику влаштувала дуже веселий день. І тут є два момента: 1. Я зрозуміла що наразі моя дитина не готова до появи тварини, бо це для неї був повний аншлаг, і вона ні на мить котика не залишала у спокої, і спокій він знаходив за унатізом в туалеті і то не надовго. Ніяки розмови не допомагали, і її поведінка стосовно кота була прямо скажем небезпечна для нього 2. аспект: я фізічно не в стані зараз цілодобово бігати за ними двома і дивитись аби зтось з них, в основному то Юля не нанесла шкоди котику. І промучившись день в роздумах я вирішила котика повернути, поки він не змінив запах і ще пахне своїм першим домом, поки його мама ще зможе прийняти його назад. Якщо хтось думає що я така легковажна побавилась котиком, то дуже помиляється, це рішення далось не легко, і я досі повністю не впевнена що поступила правильно, але здається що так було кращє. І так було чесніше по відношенню до всіх, аніж ростити нервового переляканого кота, і вимаагати від дитини тої поведінки якою вона не може наразі бути. Основна причина була в дитині, моїй дитині, яку я стараюсь змінити але наразі складно. До кота претензій жодних, він для мене так і залишиться Тімошею, і сподіваюсь колись, років через 5-6, коли діти виростуть я таки знайду свого Тімошу, і про цей прикрий випадок спробую не буду згадувати. Наталь, ти абсолютно права, він не проштрафився нічим, взагалі нічим... І я вже вибачалась, і вибачаюсь знов, мені дуже шкода що я так вчинила, що я взяла кошенятко і потім повернула, мабуть я таки не достатньо добре оцінила свої можливості і взагалі ситуацію. Я після цього випадку навіть попугайчика боюсь заводити, бо Юлька і його дістане. чесне слово, я дуже рада що з ним, з Джоком який так і не встиг стати повністю нашим Тімошею, все добре. Вибачай, і не тримай на мене зла. П.с. Написала це все відкрито щоб зараз не починалось обмусолюванні і висування версій чому ті люди що взяли кота такі безвідповідальні, побавилась і т.д. Ті хто мене знає особисто, я впевнена 100% можуть підтвердити як я чекала того котика, як я відро сліз вилила обдумуючи і приймаючи рішення. Але сподіваюсь я в ньому на данний момент не помилилась. Дитині своїй, аби вона могла його відпустити назад, я сказала що котик маленькитй і скучає за мамою а мама скучає за ним, і лише через те Юлька спокійно попрощалась з котиком, але досі вона вважає що він підросте, і вона підросте і котик до нас знов повернеться. А тепер кидайте помідори, я старалась бути чесною по відношенню до всіх.
Відповідь: Наші менші друзі Потребую поради від власників кроликів. Наша Дуська, вже протягом тижня, перекидає свій лоточок , відразу після того, як я його помию і поставлю їй чистий. Наповнювач не змінювала, мию звичайною водою. І що вона хоче ?
Відповідь: Наші менші друзі Я розумію, що особі, яка дала Вам кошеня боляче, але Ви зробили правильно, відповідно до поведінки дитини. Ви ж не могли передбачити, що дитина так себе поводитиме. В брата мого чоловіка історія заінчилась тим, що на 3-ю добу прекрасне кошеня померло, бо діти його придусили. Шалено його шкода
Відповідь: Наші менші друзі Ніколь, я вже раз писала, що ви розумничка, хочу сказати це ще раз! Вважаю, що ви поступили правильно. Я би ніколи не віддала би тваринку в родину, де її буде мучити (не свідомо, звичайно) маленька дитинка. Дійсно, у вашій ситуаціі краще почекати поки донечка підросте. Ви вчинили, як розважлива і відповідальна людина. А як власниці котика, мені було би теж дуже прикро в такій ситуації, тому розумію образу Pilipka. Коли все вщухне ( а я так розумію,що кошеня вже пощастило з новими власниками) ви самі прийдете до думки, що Ніколь вчинила правильно.
Відповідь: Наші менші друзі Ой, дівчата мої любі(( Невже мої слова можна сприйняти, як слова образи?(( Прикро, що так((( Я навіть подумати не могла( Жодних претензій в мене нема і неможе бути!!!!!!!!!!!!!!!!!!! Ну ось що тепер робити?((( А висновок про пошук господарів, які мають досвід життя з котами - не пов"язаний з образами чи чимось негативним! Це моя зона відповідальності! Я також набираю досвід... ---------- Додано в 20:06 ---------- Попередній допис був написаний в 20:04 ---------- Я жодним разом не ображена! Жодним! Здивована, але це зовсім інше почуття Навпаки, я вдячна за швидке і безболісне вирішення проблеми.
Відповідь: Наші менші друзі ні, хоча я за собою все рівно відчуваю вину (( і перед тобою, і перед Юлькою і перед котом..... негарно одним словом вийшло, але добре що все добре закінчилось. Зі свого боку я це все написала аби зараз не почалось розмусолювання а хто, а чого, а що, а от які безвідповідальні люди і т.д. І мені дуже важко було б читати думки людей, які не знаючи мене, косвєнно таки би обговорювали мене в даному випадку і мій вчинок. Тому була така розлога відповідь. мені не можна на цю тему говорити... з мене сльози бризгати починають.... я досі не вірю що сама його відвезла назад...
Відповідь: Наші менші друзі в мого друга дитинства зараз помирає собака... чумка... як його розрадити? сиджу сама плачу....
Відповідь: Наші менші друзі може, просто хазяйнує. моя кроля вічно миски свої тягає, переставляє. якби лоток був менший, то й ним би кидала. щітку, кігтєрізку кидає. якщо бігає і на дорозі в неї з'являється тапок, теж бере в зуби і відкидує. а в моєї Соні сьогодні почалася хочуха. ще вночі до тата бігала залицятися. а зараз задом виклячує і на маму з розгону кидається (ревнує)). зате хоча б можна її нормально в руки взяти. вже вичесала і видьоргала з неї стільки шерсті - лежить, терпить.
Відповідь: Наші менші друзі Віка, я заледве не вперше зайшла в цю тему, перечитала всю, тому і пишу. І я би не дозволила дискусіі, яка почалась з моїх слів перейти на "розмусолення" безвідповідальності. Я б пояснила, що це саме відповідальність! І давай не будемо про тварин, ти знову плачеш, а я почуваюся винною...
Відповідь: Наші менші друзі я взагалі не розумію, чому ви виправдовуєтеся? Ви вчинили абсолютно вірно, я знаю, що це таке, хотіти дома мати тваринку. Ви спробували, на даний момент то затяжко і для вас, і для котика, ви його не мучили, а одразу віддали назад! Дуже добре, що все так вийшло. Думаю котик не отримав вже аж надто великий стрес.
Відповідь: Наші менші друзі Ніколь, я колись так само віддала до мами вівчарку яку дуже любила, бо завагітніла і постало питання: або дитина або пес... я розумію, що є багато "але", але міг вигулювати чоловік або син, але можна було віддати на перетрим, але можна було почекати з дитиною якщо завела собаку... чи ще там що можуть сказати...але... мому собаці ліпше на подвір"ї, але в мене чудова доця і мені страшно подумати, що би було якби я вперто продовжувала таскати по парках 50 кілограмового кобелька на повідку... тварини - це важливо, але й люди - не менш є цінними у нашому житті... не переживайте і не виправдовуйтесь.
Відповідь: Наші менші друзі Дівчатка, не варто так побиватися! Шкода, звичайно, що так вийшло, але може воно і справді на краще? В мене Настя виросла з дорослими котами, але це - зовсім інше, 7-річний котяра, навіть такий лагідний, як був у нас, не дасть собі в кашу наплювати, як вже зовсім не зможе терпіти "гарячої любові", знайде спосіб втекти і заховатися. А 2-3-місячне кошенятко - беззахисне, тут вже не знати, за ким у першу чергу дивитися. Ми взяли Бакса, коли малій було вже 6 років, і то не раз доводилося кота рятувати (ну, якщо чесно, досить недовго, бо вже за 2 місяці наш звірюга доріс до розміру середньої мурки, а втримати його навіть моєму чоловікові не завжди вдається, щастя ще, що кіт добрий і пазурі нечасто розпускає ). Спочатку дійсно був дикуватий, але десь до року часу переріс, хіба що чужих дітей боїться. Ніколь, ви так не засмучуйтеся, все з часом втрясеться, і у вас також буде омріяний котик. Згадала собі, як знайомій хтось здогадався подарувати цуценя дога, перші місяці вона вигулювала песика, далі - песик її... А ще той песик боявся... котів, як бачив десь на вулиці, драпав далі, ніж бачив, і господиню за собою волік!
Відповідь: Наші менші друзі Так, як підкаже Ваше серце. Тримайтеся! Але, можливо, ще якимось лікарям подзвонити?( Можливо, ще є надія?
Відповідь: Наші менші друзі Мій кіт колись приволік чумку, ще й заразив кошеня. Думали, що не виживуть, два тижні навіть не вставали. Врятував знайомий ветеринар - кожен день бігав і обколював якимись ліками, вже за місяць ганяли по хаті, як коні. Ось дивіться, знайшла таку статтю про лікування чумки: тут. Не знаю, як на рахунок всього списку ліків, який там наведений, але гамавіт пробувала особисто на онкохворому ледь живому котові після наркозу, вже наступного дня йому стало відчутно краще (на жаль, чуда так і не сталося, але ж і чумка - також не рак). Може той песик і справді безнадійний, але я би все-таки спробувала якісь ліки подавати, хоча б для того, щоб знати, що було зроблено все можливе.
Відповідь: Наші менші друзі в нас колись собака була хвора тим, ірландський сеттер. Теж давали мало надії, бо дуже вже була слаба, але також лікар виходив, кожного дня приходив, колов уколи, поїли ми її вином з шоколадом.
