Відповідь: Ой, Америка, ой, Канада... І навчити не перераховувати все на гривні. :rofl: У нас то було найбільшою проблемою перші місяці. Обоє не працювали, я мови не знала до всього. Весело було.
Відповідь: Ой, Америка, ой, Канада... як прочитала, аж в грудях затисло треба бути молодим і бездумним, або хіба з великого відчаю щоб наважитися на такий крок (то так, виключно приміряючи на себе) а ви б змогли вирвати його зі звичного середовища для проживання в іншомовній (для нього) Україні? Я хоч багато читала, що діти адаптовуються найлегше, але мені важко то зрозуміти.
Відповідь: Ой, Америка, ой, Канада... тут мабуть йдеться все таки мова про дітей, а не підлітків, які вже мають нажитих друзів, і постійне середовище в якому проживають! в такому випадку важко вирвати дитину з оточення! батьки підлітків часто стикаються, що дитина відмовляється навіть на декілька днів покидати рідні місця! може сказати зі свого досвіду, що жила роки в штатах, починаючи з підліткового віку, спершу напарвду було важко, пішла на той час вже у хай скул, і більшість учнів знались вже добре, бо до того вчились разом чи вже зізнійомились за перший рік навчання! але як тільки зрозуміла, що навчання дається легко, і що маю друзів, якось відпустило, і навіть стало подобатись!
Відповідь: Ой, Америка, ой, Канада... Чоловік поїхав на навчання. Сюди, бо тут був професор, який міг бути керівником роботи. І він дійсно був чудовим керівником!! Його слова під час і після захисту були такі... я би сама так само сказала. Бо тільки він і я бачили й знали, скільки Роман працював над своїм докторатом. Так що я так трохи як біблійні жінки. Бог покликав чоловіка, а я за ним поїхала. :xaxa: Аж так зле не було. Кімнату нам оплачували, на місяць ми діставали $600 на проживання. Це мало, але раду дали. Батьки нам допомагали трохи. Переслали ще зі Львова наші речі, бо ми тут одяг не могли купувати спочатку. Вже пізніше я піла на роботу, то стало легше. Смішно було, коли після місяця нашого перебування тут, нам писали знайомі зі Львова, аби ми позичили тисячу-півтори. Ні. То йому забагато шкоди завдасть. І суть не в іншій мові, а в ментальності радше.
Відповідь: Ой, Америка, ой, Канада... А тепер, коли ваш чоловік захистив свою роботу, чи плануєте повертатися назад в Україну?
Відповідь: Ой, Америка, ой, Канада... Наразі ні. Я хочу відпочити й пару років не працювати, а займатися дітьми. Прожити на одну зарплату тут - цілком можливо, при тому не втрачаючи спільного сімейного часу, до великої кількості якого ми вже звикли. Та й для Дарка було би дуже важко. Не уявляю собі його з його проблемами в українській школі. І ще трохи різних причин.
Відповідь: Ой, Америка, ой, Канада... Дівчата маю питання, яка має бути хвора дитина щоб лікар написав в довідці що вона не може йти в школу. Ми зараз прихворіли, малий має червоне горло і гавкаючий кашель і то такий шо безперестанку кашляє, були вчора в лікаря, то він нам сказав нічого страшного то не вірус, хай дитина йде в школу. Малий всю ніч кашляв і до школи я не дала сьогодні, і я вже сама хвора. І от думаю що маю завтра в школі казати і чи давати завтра взагалі в школу. Але дійсно, в якому стані має бути моя дитина шоб не йти в школу?
Відповідь: Ой, Америка, ой, Канада... А нащо вам довідка? Я просто дзвоню в школу й кажу, що дитина хвора й не прийде. Довідок ще ні разу не носили за всі 4 роки. Одного разу 3 чи 4 дні підряд у хаті сидів, і нічого нікому не сталося. І якщо я вважаю, що дитині краще бути вдома, то ніхто в школі цього не може заперечити. Нащо їм решту дітей наражати?
Відповідь: Ой, Америка, ой, Канада... Так дуже красиво і тут чудовий клімат. Тепла і суха зима. Навіть коли на вулиці -15, то не відчуваєш того холодно тому що дуже сонячно і повітря сухе. ---------- Додано в 20:06 ---------- Попередній допис був написаний в 18:50 ---------- В школі нам сказали що дитина може пропустити один день без довідки, а коли вже більше то потрібна довідка.
Відповідь: Ой, Америка, ой, Канада... То вже цікаво. А що за школа? І якщо лікар не дає довідки, а дитина хвора, то не казали що робити? До речі, там треба не боятися захищати свою дитину в школі й бути наглими, інакше грузити будуть. :xaxa:
Відповідь: Ой, Америка, ой, Канада... Та ні я б не сказала шо грузять чимось, школа не погана, вчителька дуже хороша, привітна і малому дуже подобається. Вона приділяє йому достатньо уваги, тому що він не знає англійської і вбився в колектив вже в навчальному році. Але в них дитина може пропустити тільки один день, а коли більше то потрібна довідка. Але суть не в тому, мені просто цікаво чому лікар сказав що ми маєм йти в школу, притому що він виписав цілу купу лікарств, які на мою думку не всі потрібні. І дитина справді хвора. Чи це тому що ми ходимо до державної, чи як то називається лікарні. ---------- Додано в 20:30 ---------- Попередній допис був написаний в 20:25 ---------- До речі мушу сказати що американці не вміють рахувати, нас в школі дуже хвалять тому що дитина рахує сотнями, а їхні дітки 5+8 думають. Вчителька дивується що малий знає як додати, відняти і цифри знає 1000 і дальше, для нас (українців) це норма так всі дітки в такому віці рахують, а от в них ні.
Відповідь: Ой, Америка, ой, Канада... А поміняти лікаря? Не люблю я тих, котрі виписують ліки й у школу посилають. Тут не можна давати дитину в школу, якщо їй протягом дня треба ліки пити. А для того, щоби дати дитині ліки зі собою і вчителька їх протягом дня дала, то треба дозвіл від лікаря цілий. Не поспішайте з висновками. Тут просто дітям дозволяють бути дітьми подовше й сильно не напрягають. То компенсується пізніше зате. Мені подобається тутешня система більше, ніж українська, щиро кажучи. Правда, ще багато від учителя залежить. Одні більше матеріялу дають, інші менше. Але у вас по ідеї ще передшкілля тільки, то там взагалі казка.
Відповідь: Ой, Америка, ой, Канада... Так у нас передшкільна програма, але нам трохи важко, бо дитина не знає англійської. Малий уміє рахувати, знає букви, цифри і деякі слова, але спілкуватись важко і він не завжди все розуміє. Мені також ше важко спілкуватись, я все розумію, але сама сказати чомусь не можу. А коли хтось до мене своїм діалектом говорить, особливо хто з Пуерто ріко то я взагалі нічого не розумію.
Відповідь: Ой, Америка, ой, Канада... Нам із Дарком зайняло рік, аби мови навчитися. Вчилися виключно із ранішніх дитячих програм. У вас ще все попереду.
Відповідь: Ой, Америка, ой, Канада... Що мені тут сподобалось, це ставлення до людей "з вадами", до людей які самі не пересуваються. За них дійсно дбає держава. Кожен супермаркет, лікарня, навіть басейн і взагалі все пристосоване до таких людей. Тут люди "з вадами" не сидять вдома, так як у нас, а живуть повноцінним життям. Вони ходять в спортзал, басейн, в піцерії, вони можуть дати собі раду в магазині, тому що для них створені всі умови. Я б дуже хотіла щоб у нас було так, та на жаль...
Відповідь: Ой, Америка, ой, Канада... І до них нормально ставляться люди. Пересічні люди. Ніхто не вважає, що раз каліка - сиди в хаті й носа не висовуй. Ми з Марією колись мали дуже різні дискусії щодо цього з форумлянами на цьому форумі та на ЛФ.
Відповідь: Ой, Америка, ой, Канада... Так згідна і на мою думку це чудово. Бо людина відчуває себе потрібною і дає раду собі сама.
Відповідь: Ой, Америка, ой, Канада... Це найголовніше. У Львові ніколи б водій не вийшов на зупинці з маршрутки, щоб посадити інваліда чи старенькому помогти. А тут то звична справа. ---------- Додано в 03:11 ---------- Попередній допис був написаний в 03:07 ---------- xsanka, розкажіть як ви попали до Америки? чи вже облаштувались трохи? ну взагалі поділіться враженнями ---------- Додано в 03:15 ---------- Попередній допис був написаний в 03:11 ---------- Мене останнім часом заколупує сигналізація пожежна тільки щось почну смажити на сковороді - вона одразу пищить Форумляни, у вас теж так? як з тим боротись?
