Відповідь: Дитина для працюючої мами: аксесуар чи "цілий світ"? абсолютно не ототожнюється. Тільки у випадках, коли батьки обидвоє працюють по 8-10 годин на добу відповідно 8:30 дитина вже в садку, 18:00 не завжди вже йде додому з мамою. ти погано розумієш, тут ображаються на коментування ситуацій як прикладів і приймають все особисто до себе. Цілком згідна. Тому все встигла до народження дитини і можу точно так само як Ніколь сказати, як пішла в декрет видихнула з полегшення від постійної гонки за невідомо чим. І почуваюся зараз чудесно. Навіть ту мінімальну роботу, яку виконую, не все маю бажання зробити. Одним словом так, хто шукає - той знаходить. На співбесіду недавно прийшла дівчина віком 20 чи 21!!!! рік з дитиною рік з хвостиком... я не знаю як таке назвати, при тому, що ми беремо на роботу на повний робочий день. Відразу питання до Ліди (Лідусі), ти це віднесеш до якоїсь норми? треба народити в 19, щоб в 20 вже старатись спихнути ту дитину "на бабу-діда" як вдасться і шо далі? постійні нерви в сім'ї? це одиницям - ОДИНИЦЯМ вдається в такому віці вміти зберегти баланс і то. Мені відомий лиш один випадок. ---------- Додано в 11:54 ---------- Попередній допис був написаний в 11:48 ---------- оце воно: а не цілими днями. Сусідка по сходовій клітці віддає по восьмій двох діток в дитячий садок. Близько сьомої вечір вдома разом з ними. Цих дітей мама повноцінно не знає і знайомиться з ними по вихідних. Ніколи нічого не маю проти садочків, проти працюючих мам, але не коштом дитини.
Відповідь: Дитина для працюючої мами: аксесуар чи "цілий світ"? І що тут поганого? навіть сидячи 7 років в декреті моя мама віддавала нас в садок, бо як дитина ніколи не була повноцінно в дитячому колективі, то в школі ради собі не дасть, а від школи уже не втечете. І для нас це зовсім не означало, що
Відповідь: Дитина для працюючої мами: аксесуар чи "цілий світ"? оскільки я пішла в садок в 4,5 роки, сестра в 3,5 роки, як не хтіли то не йшли, то я не розглядаю для себе варіанту надцять годин поза хатою щодня заради примарних заробітків чи інших потреб. Тому для мене особисто і для більшого числа моїх товаришок цей варіант не прийнятний. Якщо Вам так підходить, бачити дитину годину - дві ввечері, або й менше, оскільки ви прийшли з роботи втомлені, а ще є якась хатня робота, власні потреби, то справді так, як ви кажете - нема НІЧОГО ПОГАНОГО ---------- Додано в 12:16 ---------- Попередній допис був написаний в 12:13 ---------- і мама нею не займалась, то це мене якось і не дивує, що ой та ну. Хоумскулінг - дорогий, але ж є Маю товариша, дитина зараз пішла в гімназію, розглядають варіант домашнього навчання.
Відповідь: Дитина для працюючої мами: аксесуар чи "цілий світ"? Скажу Вам краще: Мені як ДИТИНІ, і сестрі моїй, і брату будучи в садочку-школі підходило бачити батьків кілька годин в день, зараз, коли доросла, мені підходить бачити їх раз в 2 місяці і любити, шанувати і цінувати їх так само. Помилкова думка батьків, що дитина жити без них не може. Від того я завжди тільки вигравала, бо в садку мене посилали в молодші групи дітей одягати-шнурки шнурувати, в школі, в яку я пішла в 6 років і була наймолодшою, я була правою рукою вчителя, з 10 років готувала собі їжу і за молодшими дивилася, з 13 років пекла для своєї родини хліб, поки батьки на роботі, а в 16 сама поступила в університет і з дому поїхала. Це при тому, що в мене дуже турботлива та відповідальна мама і люблячий тато, я ніколи не давала їм приводу поводитися зі мною, як з писаним яйцем.
Відповідь: Дитина для працюючої мами: аксесуар чи "цілий світ"? та ні. це промах у вихованні, що дитина/діти це один з атрибубутів життя. Не може життя з народженням і появою в сім'ї дитини не мінятись. Якщо воно не міняється, тоді дитину можна точно розглядати на рівні з іншими побутовими змінами такої сім'ї. бо ви не мали з чим це порівняти
Відповідь: Дитина для працюючої мами: аксесуар чи "цілий світ"? О-о-о! Нарешті повернулися до терміну "аксесуар"
Відповідь: Дитина для працюючої мами: аксесуар чи "цілий світ"? а я можу сказати, що як мама до нас не приходить, або ми до неї тиждень, мені її бракує... ми живемо самі, сестра живе сама. Всі живемо у Львові. Мама має свої прибамбахи, ми не ідеальні і далекі до такого, але не уявляю, якби я мала бачити маму раз в 2 місяці.
Відповідь: Дитина для працюючої мами: аксесуар чи "цілий світ"? Звідки такі поспішні висновки? Я до 5 років сиділа вдома, в садку була 1 рік, далі - школа.
Відповідь: Дитина для працюючої мами: аксесуар чи "цілий світ"? а з допису вище виглядало інакше чого відразу так не написати тоді, на мою думку, це просто ваші відносини з батьками, напевно не було близького контакту
Відповідь: Дитина для працюючої мами: аксесуар чи "цілий світ"? Мушу Вас щиро запевнити в протилежному. У нас - культ родини. Ми вечеряли всі разом п"ятеро (чекали, доки всі зберуться, навіть, якщо когось із роботи слід було довго очікувати), в садок чи школу без поцілунка мене ніколи не відпускали. Я б сказала, що до юнацького віку в мене були гіперблизькі стосунки з батьками (але не психологічна від них залежність), потім 3 роки юнацького максималізму (але не ворожнечі), а тепер у нас доросла любов, заснована на моїй відповідальності та повазі до них, до їх праці і того, що вони поклали свою молодість на вівтар нашого виховання. Просто моя мама з родини, де було 5 дітей, нас в неї було троє і вона завжди казала: "Дітки, якби я над вами тряслася, це було б безглуздо, бо вас троє і я не розірвуся. Але я кожного дня прошу Бога, щоб опікав вас і вів правильною дорогою". Нам Божої опіки виявилося достатньо, хоч які важкі часи ми не переживали.
Відповідь: Дитина для працюючої мами: аксесуар чи "цілий світ"? тішуся, що у Вас так склалося. Це один з гарних прикладів у такому випадку. в більшості випадків такого нема. знову ж таки - всі різні і моя дитина абсолютно не є мамозалежна, але точно багаточасумамопотребуюча. І я це вважаю абсолютною нормою, а не "трясінням" над своєю дитиною.
Скажу ще за себе, як за дитину)) (я ще пам'ятаю, як то було!))) Так от, відносини у мене з батьками були і є чудові, ми завжди були однією командою, але для мене малої (перші класи школи) не було більшого кайфу, як залишитися самій вдома! я бігла зі школи і задоволенням займалась своїми справами до приходу батьків, а особливо круто було, коли я хворіла чимось не дуже серйозним і сиділа вдома весь день сама. Я тоді перевертала всю хату, переміряла мамин одяг, читала дорослі книжки, вирізала аплікаціїі все таке інше цікаве) Більшість моїх друзів також любили бувати самим вдома, так що іноді дітям потрібно давати свободу від себе! до питання в карму - відношення до теми таке, що не завжди постійна присутність батьків біля дитини необхідна, оскільки розмова вже дійшла перед тим до молодшого шкільного віку та домашнього навчання)))
Відповідь: Дитина для працюючої мами: аксесуар чи "цілий світ"? В шкільному віці всі мабуть то перейшли А я була садочковою дитиною. Колючою і нелюбленою. Мама і тато працювали з ранку до вечора. Декрет тоді був 2 роки. Мені ще начеб то повезло, бо народився брат, і мама вийшла з декрету в декрет. А брата в 2 роки віддали до бабусі, щоб не в яслі. Він цю травму досі "відхаркує", хоча хлопові 30 минуло. Бо він за характером був (і є) дуже делікатний і м'ягкий. Хоча... Може, якраз завдяки тому, що рік був у бабусі, він і є таким, а не кактусом, як я. А я... Мама в той час (і досі) була повернута на фізичному здоров'ї - припильнувати їжу, вбратися, гуляти, вчасно спати. І наче б то мала опіку і маму до 3х років поруч, і водночас не мала... Бо установки були за Споком. Поки дитина грудна - хай поплаче, щоб до рук не звикала. І потім акцент був на чемність, на виховання, на здоров'я, а не на задоволення психологічних потреб. Тоді мені це здавалося нормальним. І батькам так здавалося. І я була ідеально чемною дитиною (поки не прийшов підлітковий вік), котра прекрасно йшла в садочок, лишалася з бабусями тощо. Це зараз я розумію, що в мене не було жодної дитячої прив'язаності, щирості, любити так і не вміла. Цього мене вже чоловік вчив. І власні діти. І вже тепер на власному гіркому досвіді можу сказати - перші 2-3 роки життя не відпускайте дітей від себе. Дитині в такому віці достатньо просто забезпечити здорове харчування і середовище. Їй не потрібні жодні вигоди. "Дерев'яні і грашки і колиска без дна" в тому віці не пам'ятаються і жодним чином не впливають на подальше життя (я часом як дивлюся, що і за які гроші купують немовлятам, мені волосся дибки стає, але кожен вар'ює по своєму, і я теж). За умови задоволення елементарних фізіологічних потреб, єдине чого потребує дитина в тому віці - психологічний комфорт і любов. Любов, яку вона має відчувати вже і зараз, а не відтерміновану чи виражену в неосяжному для неї "дати все". Їй не треба все. Їй треба любої миті, коли виникне потреба, вилізти мамі на коліна, коли страшно - відчути її поруч, коли боляче, чи радісно - поділитися. Зрештою, просто притулитися. Якщо дитина цього не отримає, вона стає інвалідом на все життя, людиною з атрофованими або ампутованими почуттями, егоїстом. І на протезування чи реабілітацію цих травм ідуть роки і неймовірні зусилля. І добре ще, якщо є кому цим займатися. Мені з цим повезло, хоча яких зусиль це коштувало моєму чоловікові, і чим це аукнеться потім моїм дітям, один Бог знає... Отакий от мій гіркий досвід...
Відповідь: Дитина для працюючої мами: аксесуар чи "цілий світ"? я з схожої ситуації, але я певно ще більший кактус, бо в мене батько алкоголіком був на додачу до садочку і маминої роботи з 8.00 до 23.00. І мама як могла намагалася компенсувати себе, і то було дуже відчутно. Вона і зараз працюючи в Італії намагається відкупитися і просто боїться приїжджати до нас і бути з нами довше ніж кілька днів, бо не вміє контактувати. А накупити усього всякого без потреби це на її думку найважливіше. Вона приносить себе щодня в жертву, якої ніхто не просив. Я вже почала з тим боротися - спокійно, впевнено допомагаю їй справитися з цим, але наразі важко в неї після смерті батька взагалі усе життя перевернулося і вона не живе для себе, не вміє. На щасті я знайшла любов в чоловікові і навчилася приймати її і відтворювати. І також ще кожного дня вчуся. Ми взагалі з чоловіком вирішили не виходити на будь-які роботи поза домом поки як мінімум менший не піде в школу.Людина керує ситуацією а не ситуація людиною, тому кожен отримує те, чого сам собі бажає.
Відповідь: Дитина для працюючої мами: аксесуар чи "цілий світ"? Може. Діти до всього звикають. Але чи це необхідно? Підіть у тему про садок і почитайте дописи там. Дівчата на багатьох прикладах показали, що то зовсім не садок вчить самостійності. Все залежить від особистості дитини. Одні й без садка такі би були, а іншим садок нічим не допоміг. Ми з братом у тому теж чудовий приклад. Не треба садкові приписувати те, чого він не дає. То батькам треба дякувати за таке виховання.
Відповідь: Дитина для працюючої мами: аксесуар чи "цілий світ"? А в мене і стільки мами не було. Вона зразу пішла продовжувати стаціонарне навчання, і на роботу. Нас виховував тато і бабця. Жорсткість бабці добре пам’ятаю, бо вона просто так була навчена життям, що любов показувати не треба - самі зрозуміють. І ніби і піклувалась про фізіологічні потреби, любові в нашому домі не було. Просто всі ніби розуміли, що нас люблять, але виявлялась та любов якось... Я була і залишаюсь найбільш вразливою і потребуючою признання чи визнання мене як особистості. Я думаю, що хоч я нею і є, мене ніколи не сприйняли батьки і я ніколи не повірила в себе. Любила я всіх завжди забагато, якщо таке буває. Просто готова себе на плаху заради інших покласти. Вже тепер на старості літ починаю трошки любити себе і розуміти, що я також маю право «вимагати» любові а не лишень давати.
Відповідь: Дитина для працюючої мами: аксесуар чи "цілий світ"? до речі, тут цікавий момент. Справді любила, чи, якщо покопатися в собі, в такий спосіб намагалася отримати віддачу, визнання? Бо власне я так само завжди готова була "прислужитися", але, якщо покопатися, то насправді саме з такою метою. Я хотіла бути комусь потрібною, цінною...
Відповідь: Дитина для працюючої мами: аксесуар чи "цілий світ"? аналогічно, в школі мене вчителі називали Мати Тереза, в житті також є оте жертовне принесення себе усім заради уваги, заради визнання, бо того практично не було в дитинстві. Свої інтереси завжди в кінці списку. На першому місці чужі потреби та комфорт. Повна безвідмовність для інших шкідлива для власного життя. Але чоловік навчив бути іншою, за що безмежно йому вдячна і тепер маю щасливу сім'ю душевні інтереси якої на першому місці
