Дитина для працюючої мами: аксесуар чи "цілий світ"?

Відповідь: Дитина для працюючої мами: аксесуар чи "цілий світ"?

ггг... у нас те саме одне придумує купу причин чому з тим ще можна почекати, а інше переконує чому то треба неодмінно купити. а от з подарунками іншим - без проблем, хоч часом і суми немаленькі.

 

Відповідь: Дитина для працюючої мами: аксесуар чи "цілий світ"?

І ще щодо назви теми. Дитина для працюючої мами: аксесуар чи "цілий світ"?- звучить якось не дуже, особливо закінчення, але якщо по суті, то моя думка така, що якщо дитна для мами "цілий світ", то вона є тим світом не залежно від того працює мама, чи сидить дома.

 

Відповідь: Дитина для працюючої мами: аксесуар чи "цілий світ"?

Я теж з працюючих мамів, вийшла роботу на неповний день, коли малечі було 11 міс. Платять мало, тож фінансова сторона була, певно, останньою причиною.
Працюючи я допомогаю іншим людям, вношу якийсь свій вклад у добру справу - сама від того роблюся щасливою, бо відчуваю, що є частинкою Його задуму. Малюк відчуває це, і в наших стосунках можна сказати гармонія, кількагодинну розлуку переносить добре.
Дитина - не аксесуар в мому житті, але таки і не цілий світ. Дорогоцінна частинка мого світу - так би я сказала, частинка, з якою ми разом йдемо Господніми стежками. Весь вільний час я присвячую йому, але також пам"ятаю і про те, що є ще хтось, кому я можу допомогти без шкоди дитині- чому ж тоді не працювати...

 

Відповідь: Дитина для працюючої мами: аксесуар чи "цілий світ"?

Хто вимірював шкоду, чи її відсутність?

 

Відповідь: Дитина для працюючої мами: аксесуар чи "цілий світ"?

Навряд чи про маму-одиначку, що ледве зводить кінці з кінцями і йде працювати, бо змушена самостійно забезпечити елементарні потреби дитини та власні, чи про жінку, яка мусить в силу непростих матеріальних обставин підтримати сімейний бюджет, можна сказати, що дитина для неї то "модний аксесуар". Ні. Тут інша історія. А от серед жінок, які на гребені слави чи кар"єри таке частіше зустрічається. Для них народження дитини це пункт плану. От вона слідує тому плану і намагається не випасти "з обойми", тому поява на світ дитини не повинна змінити її життя, навпаки - все має бути як і раніше.От тут і виникає образ успішної жінки, яка все встигає, кар"єрно росте і є чудовою матусею. От тільки це няні та (чи) бабусі є матерями тих дітей, вони їх виховують, отримують першу посмішку, перше слово, зуб, крок і перші успіхи дитини. До успішної матусі все це доходить у телефонному режимі, поміж гастролями, нарадами та бізнес-ланчами. Жінка і справді успішна, але більше в кар"єрі ніж в материнстві. Вона просто народила дитину і заробляє на її утримання.
Для таких жінок дитина не є цілим світом, вона просто є. Галочка навпроти пункту в плані.

---------- Додано в 01:53 ---------- Попередній допис був написаний в 00:36 ----------

На своїй першій роботі в мене був шеф, який вирощував у мені професійні амбіції і обіцяв великі перспективи. А я взяла і пішла в декрет. Він віднісся до того абсолютно спокійно. Але заяву я, з власної ініціативи, написала на рік (аякжежінакшеж - у мене жеж великі плани! Я і в декрет пішла на 9му місяці, і ще з дому працювала якийсь час після народження дитини). А все тому, що у простоті своїй я думала, ніби річна дитина це вже практично доросла особа, якій вже мама не так і потрібна. Все було сплановано. Моя мама мала піти на пенсію і пильнувати мені дитину, а я мала кар"єру робити і гроші заробляти. Чоловік мене у цьому прагненні підтримував і все було дуже райдужно.
Але народилася наша донечка і змінила наше уявлення про батьківство, кар"єру і потреби. А коли я остаточно зрозуміла що не зможу залишити дитину на бабусю і піти працювати, ми взнали що чекаємо ще одну дитинку і таким способом питання продовження декрету вирішилося на мою користь. Я пробула у відпустці по догляду за дітьми 4 (!) роки. Повернулася і застала великі зміни, мусіла навчитися новим речам, вникати в нові обов"язки, звикати до нових настроїв колективу і коли я вже все це опанувала, то зрозуміла, що пора шукати собі нову роботу і знайшла. І знову знайду. Ще не знаю яку і де, але точно знайду і сподіваюся, що це буде робота за графіком, який буде влаштовувати мого сина. Бо мій теперішній "робочий графік" цілком влаштовує моїх донечок і я цьому дуже рада.
П.С. Коли мої діти виявили факт, що "мама не ходить на роботу", то вони не знали як реагувати. Намагалися "прощупати грунт" чи це на довго і що сталося. Коли виявилося, що це не на к-ка днів, а на довше і що це означає "НІ" групі продовженого дня, то радості не було меж. І я не вважаю, що це якась велика жертва. Я рада, що маю таку можливість. Я рада що мої діти мають таку можливість: прийти після уроків на гарячий обід, зробити зі мною уроки, піти погуляти, а не стирчати в школі до 19.00 дуріючи від безділля.

 

Відповідь: Дитина для працюючої мами: аксесуар чи "цілий світ"?

По тому, що Гриць сам з задоволенням біжить до бабусі, каже мені па-па і йде дивитись в вікно як я відїжджаю машиною.

Після повернення з роботи Гриць обнімає мене, тішиться що мама прийшла (реакція дитини в будь-якому місці) і йде бавитись далі.

 

Відповідь: Дитина для працюючої мами: аксесуар чи "цілий світ"?

Дитина для працюючої мами: аксесуар чи "цілий світ"?

Для мене це цілих два світи, заради яких я і працюю. Згідно обставин здобуваю паралельно ще якісь навички, щоб мати можливіть ще десь підзаробити, щоб вони не відчували, що вони якісь не такі, що вони інші, щоб в них не виникло думки, що ось в інших дітей є і мама, і тато, тому їм можуть купити все, а нам ні. І поруч з тим роблю все для того, щоб діти відчували, що вони для мене головне і головне є те, що ми з ними разом і нам добре і весело разом. І мені приємно, коли вони інколи залишаються в баби на день, то баба ввечері дзвонить і каже, що "діти якісь не такі без тебе, вони скучають", мала плаче, що хоче до "мамочки" і питає, коли я їх заберу, а як баба каже, "не плач, моя квіточка", то вона злосно відповідає - не твоя, а мамина Не знаю, але мені здається, що у всьому треба вміти найти золоту серединку, щоб і "вовки були ситі, і вівці цілі"

 

Відповідь: Дитина для працюючої мами: аксесуар чи "цілий світ"?

Як я Вас розумію, чесно як про мене написано. Я теж на роботі де всі чекають шо я вийду працювати набагато швидше ніж за 3 роки, і я поки була вагітна вважала шо і в 6 міс. дитину можна залишити на бабцю і вийти на роботу (ше підливала в вогонь мавла моя мама яка дуже боїться шоб я не втратила кваліфікацію і знання) поки не народилася доня. Недавно в мене був варінта піти працювати тоді коли доці буде рік, я відмовилася. Чесно, я просто не хочу заради карєри впустити в житті те як буде рости моя дитина. Мама казала шо посидить з малою, я подумала і напевно вперше в житті категорично сказала НІ. І я дякую чоловікоі за те, шо він може забезпечити мені (чи профінансувати) таку мою найбільшу забаганку і шо мені не потрібно в рік бігти на роботу шоб заробляти гроші. І зараз я подумую шоб придумати шось де б я не повинна була сидіти з 9 до 18, а мала вільний графік і була завжди коли потрібно біля своєї дитини (ніколи не думала шо буду такою наседкою-рус.)
А на рахунок тих жінок, які змушені заробляти на себе і дитя, я їх не осуджую, мені жаль, бо вони змушені втратити так багато. Але ситуації бувають різні...Зовсім інше коли мама свідомо залишає дитину бо їй не цікаво з малечою а значно цікавіше на роботі, так тоді це "аксесуар"

 

Відповідь: Дитина для працюючої мами: аксесуар чи "цілий світ"?

Мене моя мама залишила з бабусею, коли мені виповнилося 8 місяців. Поїхала до Львова на роботу, приїжджала раз в два тижні на вихідні і так до шести років. Залишила тому, що мусіла виходити на роботу аби отримати у Львові власне житло. Ну, тоді заводи ще надавали квартири. Так от з одної сторони я маму розумію, а з іншої не розумію. Точніше мені це все досить доступно вкладалось в голову до тих пір, поки я не народила власну дитину. Тепер в душі все перевернулося і я дивлюсь на речі трохи по-іншому. Реально в голові не вкладується як можна залишити восьмимісячну дитину і бачитися з нею раз на два тижні. Для мене це не припустимо, напевно на її місці я б залишилась жити в тому селі, а далі най би було що було. Нещодавно завела з мамою про це розмову, а вона мені відповіла, що залишала мене з спокійним серцем і душею, бо залишала з рідною мамою, татом і братом, тому любові мені би мало вистарчати. Так, мені тоді її вистарчало, але до мами почуття були зовсім інші, не було трепету, я не відчувала материнського тепла і коли мене мама в 6 років різко відірвала з бабусиних обіймів і повезла до Львова на постійне місце проживання, віддала в садок, а я до того взагалі не бавилась з дітками, бо в селі їх просто не було, поселила на койку-місце в холостяцькому гуртожитку, де крім нас з мамою в кімнатці на 16 кв м було ще три тітки, то сказати що це для мене був шок- то нічого не сказати. До цих пір пам"ятаю як я ревіла, по ночах кликала бабусю, дідуся і Богдана (маминого брата).
Робити висновки, що до шести років я була для мами аксесуаром напевно язик не повернеться, бо напевно вона робила все можливо, аби я жила у Львові, а не на глухочму хуторі, але з іншої я не отримала материнської любові в ранньому дитинстві, до того ж у мене не було батька, та я його ніколи й не бачила. Не знаю, але по ідеї воно напевно в житті десь "вилазить".
При тому у тому ж Львові мені мама так нічого і не дала, тобто доробилася до кімнатки в сімейному гуртожитку, в якому я росла, а тепер коли вийшла заміж скитаюся по квартирах.

 

Відповідь: Дитина для працюючої мами: аксесуар чи "цілий світ"?

jalla, а після школи Ви десь потім вчилися?

 

Відповідь: Дитина для працюючої мами: аксесуар чи "цілий світ"?

НМСД, дитина для будь-якої мами - працююча вона, чи ні, не має права бути ані аксесуаром, ані цілим світом.

«Яка користь людині, як цілий світ здобуде, а занапастить власну душу?..." (Мт. 16, 26)

Не можна нічого і нікого заносити в ранг абсолюту. Здоровий глузд та почуття міри - всьому голова. Якщо ми говоримо про ситуації, коли мама виховує дитя сама, то для дитини буде добре, якщо мама піде на роботу, щоб забезпечити собі здорове харчування заради дитини і купити малюкові все необхідне. Якщо є обоє батьків, то деякий час в декретній відпустці може посидіти мама, а решта - батько, щоб всі сторони були однаково задоволені, особливо якщо жінці питання кар"єри стоїть гостро. І в ідеальному випадку, коли чоловік утримує на 100% сім"ю і жінка із задоволенням 24 години на добу може виконувати роль домогосподарки, при цьому в неї від того самооцінка не падає - краще хай сидить вдома. В протилежному випадку - ну яку дитину щасливою зробить нещасна мама?

 

Відповідь: Дитина для працюючої мами: аксесуар чи "цілий світ"?

І в мене так було, і я досі пам’ятаю як кожного тижня щодня питала чи завтра субота, а після їх від’їзду, бігла по дорозі за машиною вслід і ридала. А коли мені виповнилося 3 роки, вона померла. Я так і не пізнала її любові. Але маю великий урок життя, намагаюся цінувати кожну мить цього життя, зважуючи чи так вже й потрібно тобі "пробивати головою стіни" чи краще цінувати те, що тобі й так подаровано життям. Назвати себе "аксесуаром", вибачте, якось язик не повертається.

 

Відповідь: Дитина для працюючої мами: аксесуар чи "цілий світ"?

Я навмисне не вказала автора, щоб не було якогось персонального забарвлення у тому, що я напишу, бо це є чисто загальні спостереження.

Я вже не один раз зіткнулася із таким моментом, коли відсутність одного з батьків компенсується матеріально. Навіть якщо людина має достатньо грошей для того, щоб купити дитині цілий іграшковий магазин і кондитерську по сусідству, чи це правильно? Чи це потрібно? Я вважаю, що всім захцянкам є межа навіть у дуже забезпечених повних сім"ях. І жінку, яка виховує діток без чоловіка не повинно бентежити, що вона у чомусь дітям відмовляє, бо головне пояснити і бути почутою та зрозумітою.

 

Відповідь: Дитина для працюючої мами: аксесуар чи "цілий світ"?

Думаю тут автор допису не мав на увазі "купити все", в прямому розумінні, а хоча б частково з того що інші мають в достатній кількості, щоб не біло "практично нічого", імхо.

 

Відповідь: Дитина для працюючої мами: аксесуар чи "цілий світ"?

однозначно! І це стосується не лише неповних сімей.
Коли я була малою, наша сім'я жила більш, ніж скромно. І мій підлітковий вік (а саме тоді діти найболючіше відчувають фінансову скруту сім'ї) припав на 90ті - лосіни, джинси-варенки, турецькі светри і лайкові куртки. У мене з того всього була лише одна пара джинсів, і то вже в ліцеї, де не було шкільної форми, і потрібно було знайти практичну альтернативу. І переживалося то дуже важко тоді. І, мабуть, певні наслідки має. Але коли я зараз аналізую стосунки в своїй сім'ї і як вони вплинули на мене теперішню, то проблеми бачу в дуже багатьох речах, але не в матеріальній скруті. Хоча скрута наклала певний відбиток на поведінку батьків, яка досі мені аукається, але то інше. Я просто намагаюся не повторювати цих речей.

 

Відповідь: Дитина для працюючої мами: аксесуар чи "цілий світ"?

Я ж навмисне наголосила що йдеться не про автора допису. І не про сам допис, а про спільну для таких випадків тенденцію. І я чудово розумію, що мала на увазі автор допису.

Справа в тому, що багато речей (особливо іграшок), батьки купують не тому, що це необхідно, а тому, що просто можуть собі це дозволити, або не дуже можуть, але зі шкіри вилізуть і куплять, щоб було "як у людей", або компенсують дітям те, чого самі не доотримали в дитинстві. Але кожна із цих мотивацій все ж матеріальна і не допоможе нам правильно виховати дітей. Вони виростуть і завдяки нам знову ж почнуть в якусь крайність впадати.

 

Відповідь: Дитина для працюючої мами: аксесуар чи "цілий світ"?

Абсолютно згідна, з Вітиним дописом. Найчастіший комплекс пострадянських батьків-галичан - " мус дати дитині все, що мають інші" не дослухаючись до потреб своєї дитини. Як на мене, не більше як перенести тягар власних дорослих комплесів на ще несформовану особу. ІМХО.

 

Відповідь: Дитина для працюючої мами: аксесуар чи "цілий світ"?

не до Нани особисто - бути вдома, виховувати дітей, дбати про затишок і емоційний клімат в сім"ї - не забаганки і фантазії - це НОРМАЛЬНО! Це найкраща в світі кваліфікація, спеціальність і всяке таке.

Віками жінки були вдома і все було ок, а тепер чомусь виявилось що самореалізуватись можна тільки ходячи кудись "на роботу". .

і це не ласку чоловік робить, що сім"ю забезпечує - це його бов"язок.

 

Відповідь: Дитина для працюючої мами: аксесуар чи "цілий світ"?

Марійцю, це не тепер. Це було і колись, бо жінки працювали в полі, але з часом коли почалась індустріалізація жінки пішли працювати на фабрики і заводи. Проте, за совітів це набуло найбільшого розповсюдження - працююча жінка. В тій державі ніхто, окрім номенклатури, не мав заробітку. Ніхто! Всі були ріноцінно бідні, тому і крали так страшенно з колгоспу (бо не моє), з магазинів (клали під прилавок, а потім по-блату давали), і так далі. Можна багато перерахувати. Саме совіти працювали 70 років над тим аби вигнати Бога з життя людей. А коли нема Бога, той нема розуміння, що бути жінкою це особливо, а не просто лошадь на скаку злапати, чи що ще там з нею зробити.

Одним словом, ця мода на працюючу жінку прийшла на пару з емансипацією. Тільки по який мені така емансипація, якщо я маю напрацюватись на роботі а потім щей вдома наробитись як коняка?! А грошей, як не було так і не було.

Я також дитя підлітковий вік якої припав на 90-ті. У нас з сестрою були одні джинси на двох, але вона була худша, той їй було легше в них влізти. (на гуманітарці були лишень одного розміру джинси і одна пара) А гарний светр був один на трьох - мене, маму і сестру. Всі були більш-менш однакові. Тепер я купую своїм дітям багато речей, хоч можуть носити з старшої, але я чомусь вважаю, що кожна повинна мати щось нове. Купую рівноцінно всім однаково, благо ціни і зарплата дозволяють. А он з забавками, то це інша справа. Вони їм не потрібні. Книжки - так, настільні ігри - так, але інші забавки в нас ненадовно. Мякими іграшками не бавились взагалі, тільки я маю свого міся якого бережу. (результат браку таких іграшок з дитинства).

Повертаючись до моди. Для прикладу візьму мою родину. У мене вважається дуже поганим те, що жінка не працює. Жінка не має права залежати від чоловіка. Думаю, що це йде саме з того радянського виховання, плюс, комплекси, бо мамина бабця терпіла п’яницю ціле життя і боялась, або не хотіла, іти проти нього. Отже працювала в хаті як віл, спала тільки 4-ри години і була принижена щодня. Тому, аби не попасти в таку кагалу жінка повинна іти на роботу. Коли я говорю, що покликання жінки може бути просто бути мамою, мене починають клювати, в мене летять капці, камені і все на світі. І мотивується все тим, що якщо жінка не піде на роботу, то діти будуть голодні і босі. Скажу по-великому секрету, що це брехня. Я не працювала півтора року. Так, було скрутно, але ані муж, ані діти не постраждали. Були і обути і ситі. Хіба мене убуло, але з виходом на роботу мене ж прибуло. То хіба це так зле, що я була вдома?

Сумбурно, але надіюсь трошки зрозуміло.

 

Відповідь: Дитина для працюючої мами: аксесуар чи "цілий світ"?

Цілком підтримую!!! Коли мені було 13 років (а сестрі 9), несподівано і раптово трагічно помер мій батько. Це були 90ті роки, нам було дуууууже важко в матеріальному плані - мамі на державному підприємстві почали затримувати зарплату. Багато хто тоді зі знайомих і родичів намовляли маму поїхати за кордон на заробітки, якраз поїхали її сестра і братова. Але вона не послухала їх за що я їй безмежно вдячна. Так, мені хотілось мати те, що мали мої однолітки (модний одяг чи влітку поїхати на море), але я ні разу мамі цим не дорікнула, бо знала що в неї немає можливості.