Відповідь: Дитина для працюючої мами: аксесуар чи "цілий світ"? Навпаки, так цікавіше. Чогось посередині якраз дуже бракує.
Відповідь: Дитина для працюючої мами: аксесуар чи "цілий світ"? Марусю, серйозно - good for you. Але, бачите - Ви тут дуже добре підмітили, то власне така сама ситуація як з жінкою, котра терпить чоловіка-садиста/п"яницю. Я б теж не терпіла. Але я знаю, що мені ніколи не зрозуміти тих, що терплять. Бо то як двері, закриті зсередини - відчинити їх може лише жінка. Максимум інших - то стояти під дверима і переконувати, щоб відчинила. Я колись на формуі одного жіночого журналу так докричалася - писала людині в пп звичні речі, не тисла на неї - просто описувала ситуацію і можливі шляхи виходу з неї. За півроку та жінка написала мені в пп - покинула чоловіка, забрала дитину, влаштувалася на роботу, живу щасливо, дякую. Я плакала, чесне слово. Багато людей просто не вміють цінувати себе і не допускають навіть можливості повернути ситуацію на свою користь. Тому - воно все правильно, але не дивуйтеся.
Відповідь: Дитина для працюючої мами: аксесуар чи "цілий світ"? Так, але Ліля й Зануда мають чоловіків і їхню підтримку. І моральну, і фінансову при можливості. Якщо жінка сама, то залежати від родичів так само складно, як і молодій сім'ї. Ми перший рік були дуже залежні, бо жили з моїми батьками, батьки одні й другі допомагали фінансово, але в результати й командували нами. Направду нікому такого не бажаю. Ми коли переїхали на своє, то з полегшенням зітхнули. Хай допомоги менше і в боргах якийсь час жили, але все одно було нам добре, бо самі собі парадом командували й нікому не треба було відповідати на питання, де ми так пізно ходили з дитиною тощо. Так що я цілком можу зрозуміти одиноку маму, яка робить усе, аби було по її, тим більше, якщо є можливість більшість або майже весь час працювати з дому. І якщо няня в хаті в основному для того, аби готувати, прибирати, прати, то теж файно, якщо одинока мама сама може собі таку допомогу оплатити. Може, я щось зле зрозуміла, але з того, що було написано, зробила саме такі висновки. Сподіваюся, що не помилилася.
Відповідь: Дитина для працюючої мами: аксесуар чи "цілий світ"? або просто НЕ ХОЧЕ МАТИ СІМ'Ї - ДІТЕЙ чому цього так мало людей допускає?
Відповідь: Дитина для працюючої мами: аксесуар чи "цілий світ"? А я і не хочу щоб вона мені дякувала. А он я своїй мамі тільки жалую, тобто не можу пробачити, психологічного терору, - іди від мене! Ти погана! І то було не жартом, а на повному серйозі і зі мною могла не розмовляти декілька днів. Вона про це навіть і не пам’ятає, а мені це так врізалось в підсвідомість, що болить по-сьогодні. Знаю і розумію відкіля то все йшло, але дитяча рана кровоточить часто. Хоч, я свою мама люблю.
Відповідь: Дитина для працюючої мами: аксесуар чи "цілий світ"? Оооо, я допускаю! Я дуже допускаю, більше того, я сама не хочу, але ж на формування такого небажання теж мали б якісь фактори вплинути?
Відповідь: Дитина для працюючої мами: аксесуар чи "цілий світ"? мали б і вплинули вочевидь але це не є найгіршим!!!!! чи чимось кримінальним! жінка може вийти заміж, народити дітей, може піти в монастир, може жити для себе, бути кар'єристкою, може всиновити дитину... вона може все на світі. Але нічого не мусить!!!! Все, що б жінка не зробила, вона робить за власним бажанням, а чи вміє потім щиро в цьому зізнатись?
Відповідь: Дитина для працюючої мами: аксесуар чи "цілий світ"? А це вже погане виховання. Мій тато маму колись теж не пустив нікуди. Сам поїхав, але на коротко й потому його мама більше не пустила. В нас ніколи не було невідомо яких благ, але я вдячна батькам за все нематеріяльне, яке вони нам дали, бо то є в 100 разів цінніше й ніхто в мене того не забере. Сьогодні є тенденція "відкуповуватися" від дітей. Дуже негативна тенденція. Гроші - це руйнівник, якщо їх поставити богом у житті. Знаю одного сина бізнесмена, на пару років молодший від мене. Тато його поступив, купив йому джипа, а він на тому джипі потрапив у страшну аварією й став калікою на все життя. І що з тих грошей?? І непоганий хлопчина, а виховання - :wacko1: Тільки би схамити чи похизуватися. Ну бо тато гроші заробляв і для дитини не мав часу. Знаєш, знаєш... Як виховаєш, така і дяка буде потому. Словесно чи на ділі? Бо прищепляти словами, паралельно заперечуючи свої слова діями - то не діло.
Відповідь: Дитина для працюючої мами: аксесуар чи "цілий світ"? Я якраз десь вище про це писала. Власне саме поняття "власного бажання" може зазнати на собі різних впливів - соціуму, близьких людей і так далі. Ну або - сама не знаю, казали знайомі - що народження дитини таки сильно перевертає світогляд. То виходить - на наше "власне бажання" і хімія організму впливає. То яке воно тоді "власне"? Трудно Маю під час, пардон, критичних днів глюки на їжу, подібні до тих, що бувають у вагітних. Один раз влаштувала татові шкандаль, що хочу солоної соломки за гривню двадцять і то ВЖЕ! То власне то було бажання чи не власне? ))))
Відповідь: Дитина для працюючої мами: аксесуар чи "цілий світ"? а вічні обіти в монастирі по 5-6 роках новацтва і перших і т.д. обітів? певно, що все впливає на нас. в моєму баченні "бажання" поділяються
Відповідь: Дитина для працюючої мами: аксесуар чи "цілий світ"? Дайте будь ласка приклад розходження в цьому плані між словом і ділом, тоді зможу Вам добре пояснити. Ну просто для мене відокремити власне бажання від зовнішніх впливів - то десь так само, як в історії про Езопа і його господаря відокремити море від води річок, які в нього впадають. Тому - я не кажу. що у всіх випадках так!- жінка може на повному серйозі банально НЕ ЗДОГАДУВАТИСЯ, що їй не хочеться сім"ї і дітей! Так, точить якийсь черв"ячок, але загалом - ну всі побіжать, то й я побіжу, таке життя, материнство - святе, сім"я - маст хев, бо так казали мама вдома, вчителька в школі і стара карга пані Стефа на лавці під будинком Власне не боятися оце виокремити і визнати - то вже великий гуд, але мало хто до нього доповзає.
Апостол Павло пише, що деякі люди народжені "скопцями". І то не є, що вони наїлися в сім'ї. Просто деяким людям нормально бути самотніми. Такі дуже часто є помічниками для інших людей, діячами тощо. Точно не статичне. Людина змінюється, погляди змінюються, бажання змінюються... Ми ж живі люди, а не компутерні програми. Ну, наприклад, одна родина теж постійно говорить, що гроші - то не найважливіше, головне любов, домашній затишок. Однак скільки не приходили в гості (я ще мала була), вони цілий час говорили про те, що купили до хати, коли ремонт робили, коли зроблять, що собі купили, що ще планують купити. І так то натхненно розповідали... Мої батьки завжди були дуже втомлені після тих гостей і ми з братом то бачили. І коли батьки нам говорили, що гроші то не основне, ми знали, що це щиро. І тато міг купити часом дорогу річ, хоча мама потому й нарікала би якийсь час, але він робив жест, в якому було більше, ніж просто матеріяльне. І ми це теж дуже цінували. Він і далі такі жести для мами робить. І ми знаємо, що він про неї дбає дуже. І ще один приклад трохи іншого плану. Моя кузинка в школі курила. Її мама кожного дня обнюхувала її після школи й била за те, що вона курить. А потому ввечері приходили до неї коліжанки й вони всі дружно курили за кавусею та горілкою. Дівчина оберталася в таких же колах, де пили й курили, правда підлітки. Можна не поїхати за кордон, але все одно пробивати головою лід заради матеріяльного. Діти ж це бачитимуть. Я знаю не одну дівчину, яку виховували, що треба "вийти заміж за квартиру". Хоча нераз чула, як теж казали, що що з тих грошей...
Відповідь: Дитина для працюючої мами: аксесуар чи "цілий світ"? Я не читала цих слів (буду вдячна за посилання), але думаю, що різні є. І вроджені, і з набутим небажанням... Власне от по собі можу судити - добре, що маю відповідний характер, бачу, що для мене природніше бути самотньою і намагаюся знайти в тому якесь положення рівноваги. Але якщо людина має характер більш залежний, а весь соціум навколо неї буде виспівувати на всі лади "чоловік-родина-діти", то така людина вступить в шлюб, матиме дітей - і буде нещаслива, мало того, зробить нещасливими людей навколо себе. А отої здорової межі між потребами більшості і повагою до індивіда в нашому суспільстві, власне, нема. Тому і є купа матерів, яким краще було б завести песика, та всякі інші проблеми. Щодо доданого нижче (про розходження між словом і ділом) - ні, такого в нас не було. Все було послідовно і дуже відповідно до слів. Напевно, то я така корислива потвора на генетичному рівні
Відповідь: Дитина для працюючої мами: аксесуар чи "цілий світ"? Чому зразу так критично? А батьки про це говорили? І чи ви з ними про це говорили? Бо в мене теж були різні жалі (щодо Барбі також:xaxa, але якось із ними про це поговорили, вони мені пояснили й то перейшло. У мене знову інший комплекс був із дитинства - вічно собі все жаліла. Комусь щось купити чи подарувати - без проблем, а собі - то просто був жах якийсь.
Відповідь: Дитина для працюючої мами: аксесуар чи "цілий світ"? Говорили дуже багато разів. З того, що найбільше запам"яталося - тато постійно доводив, що добре живуть лише ті, хто краде, а він чесний і тому бідний. Хоча навіть не пробував знайти роботу. Певно, моя мама при таких розкладах поїхала б на заробітки, але побоялася лишати мене на тата - там свої нюанси були. Не повірите - у мене теж. Якось ті два комплекси гармонійно співіснують. І тепер мені для себе щось купити жаба інколи дусить, а подарувати - без проблем.
Відповідь: Дитина для працюючої мами: аксесуар чи "цілий світ"? в мене досі залишився. Найгірше, що і чоловік такий самий (то, певн, один із знаків епохи). Відповідно ми навзаєм впрошуємо одне одного щось собі купити. з останніх приколів: "ну і нащо я Тебе послухав і купив ті зимові чоботи? Все одно зими нема" - чоботи шкіряні з натуральним хутром, рідкісного 46го розміру, куплені на стоці за 200 грн, він годину ходив довкола них і шукав відмазку, чому не варта купувати, поки я не взлостилася і не понесла до каси.
Відповідь: Дитина для працюючої мами: аксесуар чи "цілий світ"? Це цінності, які прививаються з дитинства самими ж батьками. Значитть у батьків "пунктик" на матеріальному! Я виросла без батька, мама нікуди не їхала (маю на увазі заробітки) і нас було двоє: я і сестра. Пам"ятаю, що у моєму підлітковому віці мама крутилась як могла, але залишилась з нами, бо ми самі їй казали, що для нас ВАЖЛИВА вона, а не нова спідниця. Звісно, що хотілося гарно одягнутись, але не було можливості... зате мама була з нами. І я за це їй дуже дякую!
Відповідь: Дитина для працюючої мами: аксесуар чи "цілий світ"? Ну, тоді все логічно. На мене би такі пояснення теж не подіяли. До речі, добре вміти аналізувати відносини батьків і сімейну модель, у якій ви виросли. То дуже допомагає в тому, аби зрозуміти себе й свої мінуси та плюси.
Відповідь: Дитина для працюючої мами: аксесуар чи "цілий світ"? в цій сімьї напевно трішки нездорові відносини між мамою і дочкою для прикладу, якщо мама за таке переживає. Мої батьки хоча все житття працювали, і впринципі на нормальних посадах, я не можу сказати що в мене, особливо в підлітковому віці були задоволені всі мої не те що бажання, а хоча б елементарні потреби. Ну була така ситуація, сама на себе я ще не заробляла, вимагати в батьків забезпечити мене всім, а самим їм зуби на полку - також не варіант. Я жодного разу не попрекнула ні маму ні тата тим що мене вони чимось не забезпечили. Це навпаки в мені виховало прагнення до кращого ( у всіх смислах) життя ніж я мала колись. Навпаки, часом буває що повна забезпеченість і безтурботність пожиттєва, коли батьки за дітей вирішують всі проблеми і фінансові також - робить дітей несамостійними і нездатними в подальшому виживати в жорстокому дорослому світі. ---------- Додано в 21:25 ---------- Попередній допис був написаний в 21:23 ---------- ну і я така сама. Дитині чи чоловіку можу купу грошей стратити ( зароблених тим же чоловіком, ггг), а поки собі щось куплю, 100 разів подумаю чи воно мені дійсно треба. Хоча є певні речі на які я би гроші ( і немалі) тратила беззаперечно.
Відповідь: Дитина для працюючої мами: аксесуар чи "цілий світ"? Начиталася я даної теми і можу сказати одне- добре тим жінкам, які можуть собі дозволити бути дома і не працювати, більш складно тим, у яких нема такої фінансової можливості. Для прикладу я не маю можливості повністю покинути роботу заради сидіння дома з дитиною, бо це є частина нашого хліба і я не хочу щоб було фінансово завжди так, як є зараз. Такі періоди в житті можуть бути, це припустимо, але коли так буде завжди, то це не нормально. Домовились давати малого в садок з двох рочків, але я майже в останній момент передумала. Не уявляю я поки себе окремо від нього на більшу половину дня. У мене взагалі є якийсь такий страх, що я не зможу навіть після закінчення декретної відпустки нормально приступити до своїх службових обов"язків, бо постійно голова буде забита тим, як там мій синочок. Але поскільки перед вибором я не стою, бо вибирати нема з чого, то буду надіятися що все буде добре.))
