Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Discussion in 'Маленькі бешкетники' started by Кольорова, Oct 6, 2009.

  1. Tutuka

    Tutuka Well-Known Member

    Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

    Моя мала також ніколи не любила одягатися для прогулянки, деколи доводилося годину ганятися за нею по хаті, а потім мало не зв"язувати, щоб натягнути ту курточку чи комбінезон. Спочатку реготала, а потім впадала в істерику, тільки тато примудрявся схопити її і спакувати за лічені хвилини, а з мами і бабусь сім потів сходило.
    Зараз вже зовсім велика, але все-одно з хати не виженеш. Особливо стало помітно після того, як пішла до школи, і таке саме з її двоюрідною сестрою. Поприходять зі школи і до мультфільмів, як не мультфільми - буде щось вирізати, бавитись ляльками чи крайньому випадку читати, але з хати не випреш. Ну ще розумію нашу: у неї зовсім нема компанії, всі діти старші, але у племінниці море сусідів-ровесників, і те саме.
     
  2. medical

    medical New Member

    Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

    З одіваням в нас були проблеми одівилась добре поки непотрібно було одягти шапку,ну ніяк її нехотіла,тепер нова шапка і все нормально а стару як бачила кричала криком а як що її одівали плакала аж поки на двір не виходем.Я думаю що незручний одяг може викликати неприємні емоції в дитини.

    ---------- Додано в 14:14 ---------- Попередній допис був написаний в 14:03 ----------

    Це ідея як я не додумалась треба спробувати з старшим,нічого неговорити а просто вдягатись,бо в нього завжди справи в хаті я хожу і постійно прошу одягайся,швидше,він вже привик до моїх прозьб і одягаючись ніби робить послугу мені.А так думаю з ним спрацює. Дякую за підказку:kiss:
     
  3. natorella

    natorella Well-Known Member

    Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

    кажу нині саші:
    - я прочитала в інтернеті, шо мультики не можна довго дивитись, бо будуть боліти очка і треба буде йти до лікаря
    саша мені:
    - мама, не читай інтернет!!!
     
  4. Holly

    Holly Moderator

    Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

     
  5. Latane

    Latane Well-Known Member

    Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

    Іронія, але ви обидвоє праві :)
     
  6. Galicija

    Galicija Well-Known Member

    Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

    Нашій доні за місяць буде 1,5 року. Так як ми ще живемо з чоловіковими батьками, а вона в них перша внучка, зрозуміло, що з дитиною носяться, як з порцеляновим горнятком. А я так не хочу. Сама намагаюся реагувати на крик та істерику спокійно. Зазвичай виходить, коли баби/діда поблизу нема... Якщо я точно знаю, що доню нічого не болить, вона не голодна і спатки не хоче, а ревуляє просто, бо треба добитися свого (інколи вона сама не знає, що то має бути, просто капризуляє...), я ігнорую її плач, займаюсь своїми справами, але весь час при тому повторюю: "От зараз моя чемна донечка заспокоїться, і ми читатимемо книжечку, чи підемо гуляти і т.д. Ти ж чемна, ти ж не будеш плакати, правда?..." І, як казала вже, продовжую робити своє - складати білизну, чи прасувати... В мене це працює на всі 100 відс. Дитина перекрутиться туди-сюди, бачить, що її сльози нічого їй не дають і вже за 2 хвилини знайде собі іграшку якусь і носиться з нею. Або проситься до мене. Тоді я вже і приготаю і цьомаю, скільки влазить. Свекори -інша справа. Досить їй тільки перекосити обличчя від незадоволення, вони біжать з інших кімнат, хто швидше, і таке влаштовують!!... Забилам би! "Ой сюсі-пусі, не плакай, на тобі мобільний, на тобі і одно і друге і третє . і на руки тягнуть і вже носять її по хаті....." Забила м би!!!.. От в неї ті істерики і дуже часто трапляються. Тисячу раз з ними балакаю, пояснюю. що роблять тільки собі легше, як їй все дозволяють, що їй тим тільки шкодять. У відповідь чую :" У тебе немає серця!.." Але я продовжую дотримуватись своєї тактики.
    А ще часто використовую відволікання. Але не обіцяю, чи даю їй щось "заборонене". Я даю їй доручення. Починає капризувати, викрикую здивовано: "Ой, а де ж подівся наш м'ячик? А давай-но пошукаємо!" І ми вже вдвох лазимо по-під ліжками і шукаємо м'чик, чи ще щось. А за той час вона вже і забула, чого плакала, якщо навіть знала сама чого:girl_smile: Працює!
     
  7. Анута

    Анута Well-Known Member

    Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

    дівчата, я тепер трохи повихвалятись :)
    дуже прошу вибачення за дещо різкий тон в моїх попередніх дописах - я вже була на грані.

    в нас ніби налагоджується, ттт.
    мама (тобто я) тепер тримаюсь як ситий пітон, гиг.

    намагаюсь з малим якомога спокійніше і побільше говорити.
    Поведінка ще не зовсім так як би хотілось мамі, але чи таке взагалі буває?? ;)

    З одяганням у нас відбулась "армія від дідуся":
    - я йду на двір. Йдеш зі мною гуляти?
    - Дудусь, йду!
    - Значить так, правила такі: ось годинник, коли велика стрілка буде на цифрі "N" я вихожу. Будеш готовий до того часу - йдеш зі мною. Ні - то ні, вибір за тобою.

    Два чи три рази дідусь пішов без нього, тобто Павлусь вже знає що ті слова не пустий звук. Тепер збирається за 5 хвилин )) Ну з роздяганням ще туго, але то прийде.
    Я вже хоч бачу світло в тунелі ))

    зараз бачу свої помилки і озвучу тут аби ви не робили подібних:
    дитині потрібні чіткі правила "гри" інакше вона губиться. І відповідно усвідомлення наслідків своїх дій, вчинків.

    Так само вийшло із часом одягання. Видно у нас це було дуже абстрактно і тому воно розтягувалось у часі. Як почалось одягання із годинником стало однозначно легше.

    доречі, натрапила на літературу. Рекомендую!
    К.Кволс. Радость воспитания. Как воспитывать детей без наказания.
     
  8. tsyganka

    tsyganka Member

    Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

    Сьогодні в нас були страшні сльози і крики, бо наш паночок не хотів їсти пельмені. А мене, то так розізлило: я стояла дві години ліпила, варила, а він навіть не попробував. Надоїло варити їсти йому окремо, так вже перебирає харчами. Як піде в садочок, то там прийдеться все підряд їсти. Навіть не подіяло, те, що ми з чоловіком збирались з хати і брали його при одній умові, що поїсть, а він вперто ривів, але стояв на своєму. Ото характер!:girl_mad: Тішу себе тим, що може в житті та наполегливість і впертість дасть позитивний результат.:girl_crazy:
     
  9. dieSonne

    dieSonne Well-Known Member

    Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

    Вітання з першими успіхами!
    буває, якщо озвучити
    і самому їх дотримуватися. Тобто дитину сприймати як дорослого (чого особливо хочуть діти в віці від 2,5 до 4 р.), але не забувати що це дитина (в вимогах до дитини , в розмовах з нею, особливо в поясненнях).

    ---------- Додано в 23:45 ---------- Попередній допис був написаний в 23:41 ----------

    наполегливість - це добре, головне не зламати в дитині того стержня, що всілякою ціною хочуть зробити мами. Можна не годувати дитину, і вона рано чи пізно попросить їсти, і як казав мій дідусь: местиме все підряд що пахне їжею. І наполегливість збережеться і апетит з'явиться + мамині нерви будуть здоровими.
     
  10. tsyganka

    tsyganka Member

    Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

    То так важко не нагодувати дитину, коли знаєш, що їв 5 год. тому і точно голодний, але капризує через те, що дали їсти не те, що він хотів. І з того голоду починається інша істерика хочу щось. Що? - Не знаю. Цукерка, печенько і т.д. Я кажу не можна, перше поїж, а потім солодке, але знову сльози.:girl_cray:
     
  11. Анута

    Анута Well-Known Member

    Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

    чоловік каже що він не наголошує на їжі і малий сам просить, а я загострюю це питання тому в мене перебирає.
    Ось останнім часом нова фішка "хочу щось хрустяще!" і хоч застрелись, догадуйся що він там собі видумав
     
  12. dieSonne

    dieSonne Well-Known Member

    Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

    я тільки думала Вам про це написати, що перед тим як такі речі робити усе солодке треба поховати. Ми завжди сідаємо їсти самі, і я просто кажу: діти вечеря готова. І самі їмо. Діти прибігають і бачать сам процес і приєднуються з задоволенням, а коли годувала окремо старшого, то також мала такі проблеми, часто по три страви наварювала, а він жодної до рота навіть не хотів брати. І я також нервувала. А тепер у нас так. І всім так добре. Ніколи не питаюся що будете їсти. Просто в нас є перелік страв, які люблять усі, от я їх і готую. А якісь там смакоти то вже по спецзамовленню, коли в мами є вільний час.
     
  13. Adriasia

    Adriasia Well-Known Member

    Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

    В мене мала тепер їсть або коли є гості, або коли просить сама. Я втомилася тріпати собі нерви до її їжі і небажання її цю їжу споживати. Рано чи пізно але настає відчуття голоду і починається
    Хоч раніше для мене факт того шо вона не хоче їсти був катастрофою і я намагалася її напхати усіма можливими способами.
    Мій віршик про вдягання звіряток вже знає і бачу що він вже добряче їй піднабрид. Тому починаю міркувати над тим що робитиму коли віршик взагалі перестане діяти.
    І почався період "раптових бажань" це коли від висловлювання бажання до втілення цього бажання дається мало часу і починається істерика. От хоче дітьо мультик, і хоче вже і зараз і її абсолютно не цікавть факт того шо вінда має як мінімум ввантажитися. Всьо за хвилину крик і крокодилячі сльози... Що в свою чергу почасти приводить до того шо замість мультика є хвилина мовчання або монолог до стіни (ставлю обличчям до стіни і даю час подумати над своїми вчинками).
    Але останнім часом аби не втовкти маленьке і миле дитя даю собі раду з її капризами барбовалом і іншими заспокійливими.
     
  14. dieSonne

    dieSonne Well-Known Member

    Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

    в такому віці це абсолютно не ефективно. Просто деякі діти народжуються більш терплячими а в деяких цю терплячість треба розвивати. Треба багато дитині пояснювати: от вже йдемо включимо твого мультика, а в часі поки вінд грузиться можна з'ясувати а який ми зараз мультик будемо дивитися, той що вчора, про кого він? То твій улюблений, там котик такий милий, правда? А ще можна розказати про комп'ютера, який вже почав шукати мультик і з кожним звуком при запуску казати: ой, в тій шафі нема, не знайшов, може в іншій знайде? Ой, і в тій нема, дивись темно. О! Знайшов, ні, не знайшов... Йой! Давай самі пошукаємо, і йдемо в улюблену папку з написом "Мультфільми". Барбовал Вам ще рано пити. Бережіть нерви.
     
  15. Натуля

    Натуля Well-Known Member

    Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

    Зі всього прочитаного можу сказати, що напевно треба відкривати тему "хороша мама- чемні діти".:girl_crazy: А то от по дописам і з власного досвіду роблю висновки, що щоб дитина мала нормальну поведінку і всілякі там кризи швидко минали мамі потрібно бути врівноваженою, завжди послідовною в діях (певний режим і правила в щоденному побуті) - це для мене особисто важкувато бо я сама людина настрою,хоча я працюю над собою. Але от що найважче - так це бути вигадницею і фантазеркою, щоб на ходу по ситуації придумати гру (як от Софія запропонувала), чи вигадати якусь історію. Бо то насправді дуже дієво. Але от як з фантазією туго, що робити? Може є якісь книжки із казками на сучасні побутові теми чи щось таке?
     
  16. Анута

    Анута Well-Known Member

    Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

     
  17. dieSonne

    dieSonne Well-Known Member

    Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

    головне почати і не боятися, треба просто бути впевненою в собі. А читати звичайні казки, чарівні і якісь неймовірні, там безліч сюжетів, навіть не на побутові теми, діти так більше люблять.
    треба просто його відкинути і не згадувати. Кожного дня прокидатися з відчуттям, що Ви - найкраща мама і Ваші діти самі найкращі, найчемніші і найрозумніші. І так воно буде!
     
  18. Galicija

    Galicija Well-Known Member

    Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

    Теж читала і теж рекомендую!
     
  19. Натуля

    Натуля Well-Known Member

    Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

     
  20. dieSonne

    dieSonne Well-Known Member

    Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

    аналогічно, особливо зі старшим. Він навіть сам часом каже, все мама я більше не буду тільки не нервуйся. Ми вже кілька разів мали схожу розмову. Він дуже добре вміє і себе поставити на моє місце, бо я завжди обгрунтовую чому того і того зараз ми не будемо робити з моєї точки зору і малий як вже дуже щось хоче, тоді просто каже я сам приберу за собою, помию, поскладаю і т.д. Зараз у нас улюблена забава - складати лего вдвох. Але оскільки Олежик в школі, потім в музичній, уроки, то спільні забави припадають на вечір. Складання лего часто супроводжується плачами з боку меншого, бо йому ще так гарно не вдається як Олежику, в нього все валиться і потрібна постійна допомога дорослих або Олежика. Часом я не дозволяю складати лего (воно в нас в такій величезній бочці і багато), бо не маю часу допомагати меншому, а Олежик дуже хоче (хоча меншому він неохоче допомагає, бо тоді не має часу будувати свого)+вони неохоче потім його складають, бо хочуть ще і ще будувати. Тоді я Олежику пояснюю, що лего б дозволила, але не маю часу будувати Стратончику, а як йому не допомагати будувати, то будуть плачі в хаті, а ти йому не хочеш будувати, то краще побавтеся машинками. Олежик трохи обдумує собі це, крутиться щось по хаті і в кінці-кінців погоджується допомагати Стратону будувати, лиш би дали лего. І після таких домовленостей обидвоє отримавши з такими умовами бажане прекрасно можуть три години пробавитися разом один одному щось там будуючи, показуючи, допомагаючи і при цьому Олежик ще вчить як правильно будувати. Тому цей метод дуже дієвий. Дитина вчиться домовлятися враховуючи ситуацію і жертвуючи чимось зі свого боку. Кожна мама є доброю мамою для своєї дитини в любому випадку. І ті мами що пишуть тут не є поганими в жодному разі, бо вони визнають що є проблема, а значить вони хочуть її вирішити. Про виховання не можливо прочитати і зробити як в книжці. Це постійні пошуки, помилки, нові підходи. Кожна сім'я унікальна. З першою дитиною одні проблеми, з двома - інші, з трьома, мабуть, - ще інші. І не можливо знайти єдиний рецепт до усіх дітей і до усіх ситуації. Треба відчувати свою сім'ю і діяти по ситуації з думкою про усіх ( про дитину і її психіку, про тата і його думку про маму, про мамині нерви і її стан). Ідеальних сімей не буває. Хіба в кіно...