Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Так не тільки з гуртками таке, от що найгірше - ми сьогодні вийшли на вулицю о 14.00. Причому почала її "збирати" - в 12.00 - просила, сама одягалась, щоб бачили шо я серйозно, розказую, як там гарно, підемо на качелі - всі хочуть на качелі, але ше чуть-чуть добавляться. Через пів години кажу: їдемо в Ашан - всі хочуть в Ашан, але ше чуть-чуть добавляться, ше хвилинку. Ше через пів години кажу: йдемо на подвірї погуляємо, хоч повітрям свіжим подихаємо, бо на Ашан вже часу нема, скоро Леся спати захоче - аж тоді з горем пополам вийшли. І таке мало не щодня. Вчора надвір так і не ходили, бо не змогла вчасно вмовити, потім Леся заснула і все. Почитала обговорення, на яке ти давал зсилку - реально, думала, шо то тільки в мене - оті натикання на стіни і всі двері, задумливість, постійно має якісь роздуми з приводу всього і мусить то весь час розказувати, але найгірше - то плач з наааайменшого приводу, якого я б і не припустила (якби припустила, то точно б так не робила) - не так сказали, не так глянули, не так обняли, і не дай Боже доторкнутись до неї руками, від яких є найменший запах чого-небудь - цибулі, риби, чи навіть сиру - буде плакати, бігти митися, по 100раз перепитувати, чи ше не перейшов на неї той запах. Виходить в багатьох дітей шось подібне в тому віці і найгірше - ніхто не скаже, коли то закінчиться, а нервів реально все менше...
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? ми тільки місяць як ходимо. ходили на різне, пробували. Залишили тільки те, де йому подобається. А з другого боку - валятись на дивані добами бо він не хоче робити зайві рухи?? навіть переодягнути піжаму на хатній одяг (футболку та шорти). Дати йому спокій, най лежить? ---------- Додано в 16:21 ---------- Попередній допис був написаний в 16:19 ---------- Галю, ППКС!!! як про нас. Іноді так і не гуляні сидимо, бо нереально зібратись
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? ми наразі зменшили к-сть) Поки шукали англійську,то ходили крім танців ше на малювання і так вийшло,що останній час ми ходили на три гуртки і заняття були щодня,то мені було занадто і з понеділка ми не ходимо на малювання,Софія дуже проситься,щовечора сидить малює,ліпить,каже,що то їй вчителька дала завдання додому...але я і направду тим можу займатися з нею і вдома. або в мене нерви міцніші,або Софія ше до тої кризи не доросла але ми гуляєм щодня приблизно в один і той самий час)
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Я б дала. Після того, як почитала те, що за посиланням написано. Там Аня ж і свої враження писала. Суджу по собі, я , вже доросла і ніби достатньо свідома людина, але часом маю настрій помріяти, поміркувати , піти в себе. І не підінімає мені настрою, коли хтось (навіть кохані діти ) видьоргують мене з того стану. Ясно, що зовсім нічого не роибит не можу, бо маю відповідальність за оселю, за дітей, тощо. Але я маю мої 1,5-2 години, коли я можу почитати, подумати, побути в тиші, на самоті з собою, коли мене ніхто не дьоргає. А дитині це напевно ще більше потрібно. Мені здається, що треба на певний час дати спокій йому. Денису не 5, а 3, але я їх збираю обох. Якщо мені треба або я хочу. Тоді так і кажу - мені треба, тому якщо ти хочеш зі мною, іди я тебе вдягну. швидко вдягаю усіх і йдем. Якщо мені не треба - не наполягаю. Хоче збирається, не хоче - ну значить сидимо вдома.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? в нас ще буває така ситуаця,що Таюся плаче під дверима,бо хоче надвір,а Софія не хоче,як тоді? Я би не сказала,що вона не хоче,просто в неї нема поняття часу,вона собі зразу напридумує купу справ і хоче всіх їх завершити,мені так виглядає,шо дитині подобається робити проблему зі збирання і виходу з дому. Коли є можливість я їїї не прошу і не заставляю,кажу,що нікуди не йдем,то починаються плачі,бо вона хоче надвір і не виключено,що одягання буде далі з бавленням і відволіканнями по всяких причинах.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Так мені в принципі рідко коли "треба", найчастіше хочу шоб погуляли, подихали, побавились надворі. З таким успіхом ми можемо взагалі з хати не вийти. Як мені дуже треба, то я можу їх організувати, звсімно, але ж не буду так спішити кожного дня на звичайну прогулянку. От, думаю, ха собі добавляться, шо мені шкода, проходить якийсь час - вже мали набавитись, знову натякаю на прогулянку - ше трошки просять і так по колу. Нє, правильно Ная пише: Вони собі думають, шо все встигнуть в такому темпі як собі придумали і в такому порядку. Деколи Юля мені оголошує список, шо за чим ми маємо робити (там в освновному ігри і трошки їжі) і я її мушу "отверезлювати", шо того всього ми за 3 дні не переробиом, не те шо до вечора. І кожного дня для неї в 12 ночі як несподіванка наступає момент, коли Леся нарешті заснула і нам всім треба спати - а Юля якраз зараз хотіла бавитись з Лесюнькою. І мушу її заспокоювати, шо рано-вранці ше все добавишся
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Свєт, на скільки б часу дала? Тиждень, два, місяць? Тобто лежить собі дитина на дивані в піжамі - най лежить. Їсти не йде, гуляти не йде. Най собі кисне і гниє? Ну день немає настрою, два, ну але ж не постійно?? на це моїх нервів не старчає. І чому Тараська має бути без прогулянки? І я відповідно теж безвилазно вдома? Просто це вже якийсь час триває оте лежання і я вже більше сил на це немаю, тому почали десь примусово йти, із зацікавленням гуртками. Нає. видно в тебе не настільки нервова система розхитана
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Не наю, то ти собі маєш визначити, скільки ти можеш спостерігати і не тиснути. Не мають страждати всі. Якщо ви всі йдете, то і він йде. Я мала на увазі не водити на ЙОГО заняття. Тобто якщо тобі треба, то він йде з тобтою. Якщо це його груток - то не тягнути. Я виключно про те, що дитині не дають побути в собі. З другого боку, якщо дитина лежить зранку до вечора дні напроліт на дивані в піжамі, я б замислилась чому.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Аналогічно. В зимовий період мені самій збиратися кудись так противно-пакосно-нестерпно-вимучливо-нудно, що я співчуваю тим маленьким діткам, яким треба в надцять шубин-кожушин одягнутися і то швидко і самому. Тому збираю себе, а коли малий підбігає з питанням ти куди, я кажу на вулицю/магазин, дачу і т.д. Ти зі мною? Відповідь завжди: так! Тоді малий сам бере чобітки взуває (це те, що йому найлегше) а все інше я йому одягаю і по справі. Нерви потрібні на майбутнє До-речі, мамусі, що мають двоє діток, якщо дитина до народження меншої дитини самостійно їла/одягалася/бавилася і т.д, а зараз вимагає її одягати, годувати і бавити, то це перші дзвіночки ревнощів. Не змушуйте дитину зайво нервуватися, зробіть їй приємно - покорміть, одягніть, полюляйте
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? я вже досить спостерігала. І щоб якось то змінити почала шукати гуртки, які б були гарантією того що виходимо з дому, щоб була якась організація. Тому я не вважаю причиною саме гуртки - це було до них і з їх появою почало трохи змінюватись. ну напевно я до цієї теми прийшла не повихвалятись. якби я не була доведена до краю я б сюди за порадою не йшла
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Ще про причини неуваги і розсіяності хотіла написати. Дитячу увагу, як правило, пожирають дві речі: іграшки і телевізор. Якщо у вашої дитини більше +_10 іграшок розсипано на килимі то це норма, а якщо у вас пачки іграшок і вони всі у вільному доступі, і дитина постійно "плаває" в них, то це перша і найважливіша причина, чому ваша дитина стала неуважною. Як правило відновити стан попередньої уваги можна забравши кудись більшість іграшок, але це відбудеться не зразу а за кілька місяців. Друга причина - телевізор, яскраві мультфільми поглинають увагу дитини, захоплюють її і дитина може навіть після пів годинного перегляду ходити перезбудженою і гіпернеуважною, заглибленою в себе під враженням побаченого.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Щодо гуртків та ревнощів - на гуртки стала водити ще й тому, що це є чисто наш час: його та мій, без тата, Тараськи, бабусь/дідусів. Тільки він та я. Обов'язково ще потім вдвох гуляли, десь йшли, аби були приємні враження
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Син після перегляду деяких мультиків ставав такий збуджений що поїсти неміг спокійно.Спроби зменшити їх перегляд закінчувались істериками, але все вдалося вирішити ми тепер ліпим,витинаєм і ходим на гурток а телевізор тільки вибіркові передачі і мультфільми
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? І в нас таке саме. Так інколи і не гуляємо, бо Катя стала дууууже довго збиратися (нині збиралися 2 години), а мені ще двох малих вдіти і вивести їх всіх. Інколи вже не витримую і сварюся, хоча розумію, що від того тільки гірше буде. Не уявляю як би то ми в садочок отак ходили, то нереально. Тому і чекаємо ще з садочком. Я фізично не встигаю зі всім сама. А з тими мультиками. Я дозволяю не більше одного мульта вдень. Тільки проблема в тому, що вона сама собі їх знаходить в інтернеті і все одно дивиться. Пояснювання, що не можна, вона не розуміє. В неї ще й з зором проблеми, так що то дійсно не можна. Інколи вдається її зацікавити малюванням-пазлами-ліпкою і т.д. на цілий день, то взагалі без мультів обходиться. В нашої доці ті всі капризи появилися якраз по нашому приїзді із пологового. Спочатку я думала, що то ревність, але тепер бачу, що ні. Братиків вона любить, обнімає їх, цілує. Уваги я їй приділяю скільки можу. А капризи є все одно. І то недавно видала таке: "Я тут найголовніша, а ви мене не слухаєте". Стали їй пояснювати, що нема найголовніших в сім.ї, що кожен має свою роль, свої обов.язки і кожен по-своєму важливий одинаково. То стала жалітися, що бюаба з дідом їй кажуть, що вона найголовніша і маємо її слухатись, а ми не хочем. Зараз, вроді, з тим попустило. Але оте вдівання по кілька годин... А я стільки чекати не можу, бо є ще двоє мацьоп, які то їсти хочуть, то ще щось. Коли я лягала в пологовий, навчила малу саму повністю переодягатись. Кілька тижнів вона з радістю сама і вдягалась швиденько. А прийшли з пологового... Не знаю вже як заохотити, бо ці заохочування абсолютно нічого не дають. ---------- Додано в 17:01 ---------- Попередній допис був написаний в 16:38 ---------- Галю, все точно, як ти пишеш! Я теж помітила, що після відвідин баби з дідом і появляється ось таке. А коли їх нема довго, все внормовується.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? так-так, в нас також Олежик в баби-діда був цяцька-пецька, а вдома як повертався все як завжди і він весь час дратувався, чому баба його годує, а мама не хоче і т.д. Але зараз вже якось простіше. Він став більшим. А до другого вже нема такого ставлення як до першого, вже просто дитина як дитина. Вони вже своє дитя відцяцькали. Думаю то проблема усіх перших дітей до певного віку.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Істина правда в нас малий перший о обох бабців і дідів,нема права при них і посварити, а він то розуміє і грає на тому, немає бабусь дитина ніби міняється. Тепер внуків побільшало але малого навчили що він перший , і так він з тим росте я перший...
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? ну в принципі у нас це співпало із сумісним проживанням з моїми батьками і загалом можна б було зв"язати оскільки це не на годину поцяцькатись, а із дня в день з постійними коментарями, критикою і т.п. Мене це і саму доводить а мій настрій діти то відчувають... коротше кажучи, зараз намагаюсь бути максимум спокою і врівноваженості, може і дітям краще буде
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Сьогодні малий мене так розстроїв, що досі періодично реву. Капець якийсь. Збиралися вранці в ляльковий театр. Прокинулись ніби в хорошому настрої. Починаю збирати дитину - крик страшний і істерика "не піду гуляти". Думаю, не вперше. Ледь не з боєм вдягнула і вивела на вулицю. ЧЕкаємо на зупинці знайомих і весь той час малий істерично плаче, що хоче додому. Підвезли нас на машині - дитина заспокоїлась і втішилась. Прийшли в театр, в гардеробі знову в крик "додому". Як не вмовляла, чекала може адаптується - ні в какую... І вже були там і ніби сподобалось, а тут таке. Короче, розвернулись і поїхали додому. Ше коліжанка така добра "ой, шо то він так плаачеее істерично". В неї дитина більш інфантильна. По дупі дали і чемний. А в нас таке не проходить. Спокій - то точно перший помічник. Ануто, може спробуйте підіграти малому, дати можливість побути маленьким. Полюляти, посюсюкати, вдягнути/розядгнути. нагодувати. Але при тому поставити певні обмеження, які має меншенький. І акцентувати як то не цікаво бути маленьким і як добре вже бути старшим. "От тобі не можна стільки мультиків дивитись бо ти ще такий маленький... Не можна їсти ту цукерку бо маленьким діткам не можна... Ми більше не будем ходити на гуртки бо ти ще такий маленький, а то вже для дорослих діток... А от як би ти був доросліший ми туди пішли, тільки ти і я, а потім би погуляли тільки ти і я..." НУ якось так.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Дівчата, у нас нові "корки" і то такі, що мені нині свекруха, коли ми в неї гостювали натякнула щоб перевірити малому нервову систему, бо тут щось не то. У нас були увесь час проблеми з одяганням, але зараз, то вже щось неймовірне. Крики такі навіть вже не плачевні, а якісь роздираючі, істеричні, ну якби ту дитину різали і ще плюс виривається з такою силою що його не можу я сама втримати. Тобто в мить робить все тіло якби дерев"яне, тобто руки не згинаються, ноги тоже і таким чином ще й виривається. Але то всьо терпимо було би, якщо б не доходило до того, що я просто-напросто дійсно не можу фізично його одягнути. От завтра чоловік іде на роботу і я не знаю підемо ми гуляти, чи ні. Може хто підкаже мені з чим воно може бути повязане. Доречі, гуляти дуже любимо і ходити кудись також, але одягання- це просто якийсь терор, який звівся вже до неможливості!
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? дуже багато діток не люблять одягатися взимку. Ваше завдання набратися максимально терпіння і спробувати співпрацювати з дитиною. Ти хочеш на вулицю - так, а одягатися ти не любиш, я можу тобі допомогти, якщо хочеш. Одягати дитину в легко одягальний одяг. Легко, не шарпаючи, не поспішаючи, розповідаючи при тому куди ви підете, що плануєте зробити. Мабуть в дитини є якісь неприємні асоціації з одяганням і тому він так реагує. В нас також є неохота одягатися, але просто так, бо важко, довго, нудно. Але я завжди одягаюся сама, а малий вже дуже хвилюється куди це я без нього зібралася і тоді швиденько одягає що може, а я допомагаю.
