Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

маю клопіт, що вже мені сил не вистарчає жодних
чи то якась вікова криза, чи то ревнощі, чи то балування бабусями...
але вчора вже навіть чоловік сказав "А де дівся наш Павлик?"
дитину просто як підмінили.

Будь-які дії супроводжуються ниттям "то довгоооо"...
Збирання на прогулянку триває певно з годину - як в тому Ералаші: поки зібрався на санчата вже весна прийшла. Вічно за щось "зашпортається" і увага розсіюється. Пробувала його залишити із речима у кімнаті аби ніхто та ніщо не відволікав. Всерівно за щось зачепиться, в крайному випадку починає бавитись самими речима. В критичні моменти доходить до того, що починає скиглити аби я його одягнула. При поверненні із прогулянки одразу падаємо пластом у коридорі і може так лежати довго (поки нерви не здадуть у когось). Зрештою потім сам роздягнеться.
Їсти - та сама історія, спершу скиглення (не хочу, не люблю і т.д.), потім скиглення "ну погодуй мене", потім їсть сам.

І без отих "перед"концертів практично нічого не відбувається. Нерви мої вже просто закінчуються
Будь-які дії намагаюсь заохотити: одягайся хутчіш підемо туди і туди, роздягайся швиденько будемо робити те і те. Хоче, буде, але після показової вистави.

Пояснювала, ігнорувала, сварила, навіть давала по дупці. Результату не бачу

А також з"явились якісь дрібні пакощі. От для прикладу йде в туалет, сідає на унітаз і спускає туди цілісінький рулон туал.паперу (звісно ж розмотуючи його).
Пояснювали неодноразово. Сьогодні після чергового рулону нерви здали і дістав по дупі. Потім сказала, що раз він не вміє бути у туалеті як дорослий - буде ходити на горщик як Тараська. Ніби образився і протестував що вміє як дорослий. Але хочу таки його посадити на горщик (щоб знав що мої слова не пустий звук), а тоді подивимось до чого домовлюсь.

Деякою мірою пояснюю усе браком уваги. Але я б сказала, що останнім часом тієї уваги у нього значно більше, аніж одразу після народження братика. Зараз ми що буднього вечора ходимо на різні гуртки, йому там реально цікаво, він туди хоче, але збори всерівно відбуваються із концертом.

Люди, рятуйте! бо більше немаю сил

---------- Додано в 16:08 ---------- Попередній допис був написаний в 16:02 ----------

а ще це все співпало у часі із відміною денного сну (навіть коли реально бачу що хоче спати вкласти його не можу) і нашим переїздом-тимчасовим поверненням до моїх батьків

маю повний букет...

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

як на мене тут є вагома причина: якщо для тебе це в тій чи іншій мірі стрес - то дитина теж неспокійна. Я бачу по своїй дитині: коли ви самі вдома - все більш-менш, не скаржусь особливо, але як в нас баба чи дідо чи обоє, чи ми в них - дитина капризує, показує всякі вибрики, поводиться як принцеса, якій всі шось винні і ніхто її не розуміє. Причому уваги ж то ше більше, балують її ше й як (хоч і прошу трохи "притормозити"). Тільки знову всі свої - все нормально. Я так думаю, шо дитина відчуває мій "напряг" і теж неспокійна. Але шо з тим робити - сама не зхнаю.
До речі, щодо ревнощів - теж помітила, що перші місяці після появи сестрички Юля була дуже чемна, їй було все цікаво, а з часом напевно трохи набридло і почала вимагати більше уваги до себе. Зараз ніби краще, стараюсь однаково приділяти їм увагу. Бачу, як Юля тішиться, коли шось з нею разом робимо без Лесі.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

тобто навпаки - затишшя перед бурею? поки бачу, шо їй ше мама дуже потрібна - любить обніматись, цілуватись і всякі такі речі. Деякі наші однолітки вже про женячку думають, женихів шукають - а Юлі тільки мама потрібна поки-шо

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

у нас зараз лишень один авторитет - тато. Але теж не завжди файно себе з татом поводить. Просто у тата нервових клітин більше залишилось

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

А якщо не хоче на руках?Силою брати?Мій тепер плакати лізе на ліжко в сам кут-знає,що там його ну хіба в дуже крайньому випадку діставати будуть.Така собі схованка.

---------- Додано в 19:16 ---------- Попередній допис був написаний в 19:14 ----------

А які ще є етапи?Особливо цікавлять ранні.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Та вперто не хоче в такі моменти.

Спочатку какати туда бігав ,потім почалися приколи з одяганням-як одягатися не хоче,то теж забивається в кут.А тепер і з істериками туди забивається...Я переживаю з того...Щось прохлопали,блін.Може я його злякала,бо деколи нервуюся страшно,як не можу зрозуміти причину істерики і вивести з неї не можу.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Я тоді стрибаю-гоцаю-витанцьовую, аби заспокоїти до певного стану, щоб пішов на руки вже до циці. Іноді в хід іде блендер, соковитискалка чи м"ясорубка Помагає. Бо як з цицею в такі моменти лізти - 98% буду покусана і обдряпана...

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

))) у нас те саме, мої нерви здали ))) іду до психолога, щоб не зробити, щось недоброго з дитиною ))) а то часом я і себе, і його не впізнаю.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

А в нас новий етап- мій малий як мавпочка шимпанзе вилазить по меблях догори. І як би його не спинити, заліз би певно до стелі. Ну, то не смішно, бо заліз з ранку на компютерний стіл, а над ним стоїть телевізор і хотів той телевізор на себе стягнути. Ради щось дати не можу, а на стіл, то я вже писала на раз-два з ногами вилазить, хоч він і стандартної висоти. Саме гірше, що перевертає баняки, б"є посуду і такі збитки витворяє, що в хаті як на полі битви.

Дічата, вже питала поради тут от і питаю ще раз. Як виховувати в таких випадках? Бо зараз лиш по сто разів знімаю, говорю, інколи вже кричу що не можна, пояснюю чому, але толку нуль повний, тільки обернусь, він вже на столі, або ще десь і починає наводити свої порядки. Якщо зніму звідти знову, знову буде істерика світового масштабу. Власне боюсь тої небезпеки падіння саме більше, ну а бардак, чи шкода, то вже другорядне, хоча я вже забула що таке порядок і затишок в оселі... увесь час все розкидане, порозливане, всі одіяла на підлозі і т.п.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

наберіться терпіння і просто будьте поруч, вас таке чекає ще рік-півтора, як мінімум. Ви все робите правильно, але дитина вона на те й дитина, щоб досліджувати, бавитися, лазити і робити щось. Це дорослий може сісти за комп і сидіти без руху 3-4 години. Ваше завдання вчити що безпечно, а що небезпечно. А бавитися на столі, то такий період, от вмію залізти і хочу спробувати. Набавиться і його відпустить. Звичайно, спроби лізти на кухню і на шафу треба присікати зразу і навіть дуже суворо, дитина просто має зрозуміти що є речі які не можна взагалі робити (брати ножі, пхати щось у розетки, лізти до плити) і тут мама буде завжди поводитись однаково - суворо і строго накричить і забере звідти. А коци і баняки - це класика. Нам вже майже три роки і в хаті кожного дня по три хатки з коцо-подушок під столами, в яких повно книжок, баняків, машинок. Дитина бавиться. Що може бути краще! Насолоджуйтеся тим періодом, самі беріть участь в забавах з дитиною, бо той період швидко закінчиться і вам залишаться лише спогади. Налаштуйтеся на приємне!

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

десь ще місяць назад одягав усі футболки задом наперед і це свідомо.
ходить - капут, ногами човгає що такий шум...
дійсно десь літає і зовсім не чує оточуючих, повторювати доводиться по 200 разів.

останнім часом підтягнувся, виріс. То дійсно так організм перебудовується??

пішла читати коменти. Дякую

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

От власне дійсно треба забирати дитину від небезпеки, навіть як треба, то кілька разів. Але я пробую дитині пояснювати трошки по-іншому стосовно небезпечних (і просто певних) для неї речей. Просто кажу то моє, а в замін їй пропоную якусь іграшку і кажу, що то її. Не знаю, на скільки це правильно, але я розмежовую її і свої речі. У мене так з вазонком вийшло, було кілька спроб рвати листочки, перевертати вазонок

(стоїть на підлозі)

Зараз вона або його оминає, або намагається якось відсунути, якщо заважає. Працюю над тим ,щоб не лізла до газової плити, кажу, що то моє і забираю доню від плити і все. Такий підхід дає дитині зрозуміти, що не все можна ( не вживаючи слів " не можна"). Принаймі на разі мені так підходить і доні також. О, згадала, доня знає, що телефон у нас також не можна брати (поки тільки тата ) Деколи руки сверблять в неї звичайно, але ж не все і одразу.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

то як про мою Софію написано!) Наразі спрацьовує лише те,що як чогось не хоче,то і не буде. Ниє,що не хоче їсти,кажу "не їж,але тоді не виростеш",ниє,бо не хоче йти надвір,кажу,що лишаю її вдома саму,і маю серйозний намір так і зробити,дитина то відчуває і можливо не зразу,але таки біжить одягатися. А її довге збирання на гуртки і роздуми йде вона,чи не йде а потім в останні хвилини летимо,шоб не спізнитись недавно серйозно обговорювалося,бо як таке буде повторюватися,то на жодні гуртки Софія ходити не буде,так як я не маю здоров"я на на таке збирання. Після того вже тижнів два збирається дуже чемно,бо ті гуртки дуже любить.
А щодо биття по дупі,то в мене таке враження,що Софія мене до того свідомо доводить і коли мої нерви не витримують і закінчуються всі пояснення,то вона таки отримує ляпаса,не плаче,не ображається,зразу стає нормальна дитина на довший час. То буває дуже рідко але буває. Якось дістала по дупі перед тим як збиралися йти на танці,потім вже одягнена чекає мене в дверях і каже :"А знаєш,в мене тепер дуже покращився настрій"..... Мені зовсім не в задоволення отак покращувати їй настрій але деколи дитина сама аж напрошується.
Тільки відійшли від кризи трьох років,починається наступна....

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

мій Павлусь каже що там у нього "прискорювач" - як даш по дупці одразу все робиться швидше.

я раз залишила: вийшла з Тарасиком і закрила двері. Верещав дико. Повернулась, за 2 хвилини ми вийшли усі разом. Але ж я не можу так робити... Сама ж не залізна

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Спокійна у вас доня тьху-тьху, слава Богу, бо в нас такий варіант як не проходив, так і не проходить. В такому випадку та іграшка летить куди подалі і починається істерика, яка тісно переплітається з намаганнями знову піти в заборонене місце, або брати заборонений предмет. У мене взагалі Святослав дуже впертий. Овен він і є овен.)))

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

якби Софія плакала,то я би теж вернулася) Наразі в нас доходить до моменту коли Таюся вже вбрана,а я починаю взувати чоботи. Таю тепер теж нелегко надвір зібрати,бо втікає від мене і тішиться з того,мушу ловити і розказувати байки щоб одягнути. Софія якшо в настрої,то мені допомагає,показує сестричці цирк,поки я її одягаю. Але часто вони обоє показують цирки мені)