Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Я реагую мовчки, просто спостерігаю за реакцією - поплакав, потупав,забув і пішов далі))))
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Мовчання мами в таких ситуаціях - це ігнор емоцій дитини. Так не можна. Треба з дитиною спілкуватися і в любому випадку розказити про те, що відбувається, озвучити емоції дитини, свої, а потім можна спостерігати. Коли дитини зла, треба дитині озвучити її емоцію: ти злий, розсердився, бо ти хотів робити "це", а зараз ми маємо зробити "щось". Тоді дитина зможе зрозуміти вашу позицію та правильно зрозуміє свої емоції. І поплаче і покричить. Але озвучити це треба, мовчання можна привести до неправильного трактування емоцій. Вийде так, що вашій дитині зле, а вам байдуже. З часом ваша дитина навчиться байдуже спостерігати за тим, як хтось плаче (в кого вона, до прикладу, іграшку забрала і собі мовчки бавиться нею), як комусь боляче (штовхне когось, хтось впаде, плаче а дитина пройде повз і на зверне на це жодної уваги). Не можна плекати байдужість. Поганий чи добрий вчинок - дитина має знати що відбулося і ми, як дорослі, маємо дати цьому правильну оцінку і допомогти дитині.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? це все так, але коли роз"яснення не діє?? краще проігнорувати, тоді він з розуміє, що "коник" не пройшов..))
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? а що вам заваджає мовчати собі на здоров"я після того як Ви поясните дитині, що не будете з ним бавитись-малювати/ліпити/складати далі поки він не припинить плакати, тупати, і т.д. просто мовчки дивитись - це якось дико... дитині найперше що потрібно - це увага і любов!
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? а як ви визначаєте, що роз'яснення не діє? Бо дитина не заспокоюється? Так не буває, щоб ви пояснили і дитина зразу зрозуміла і заспокоїлася. Я пояснюю раз, плач продовжується. Все більше нічого я не пояснюю. Наступного разу я знову пояснюю і дитина вже не плаче, хоча й неохоче відступає від свого, ниє. А ще наступного разу з дитиною вже можна домовитися і спокійно поговорити. Особисто моя думка, що якщо ви сприйматимете свою дитину як того, хто вміє витворяти , то коники у вас будуть повторюватися з періодичною частотою і по наростаючій, може я й помиляюся, але приклади схожої поведінки бачила і немало читала про наслідки. Може ваша дитина, на вашу думку, ще занадто мала, щоб їй щось пояснити і розказати, але повірте, тон голосу, ваш настрій та емоції також багато чого скажуть. Так, є ситуації коли дитина істеричить, і жодне пояснення не спрацює, але я більш ніж впевнена, що в мами, яка змалку дитині пояснює, розказує і показує про емоції, про свій стан та її стан, коли це все аналізується, то дитина не істеричить і "коників", як таких нема. Кожен "коник" має свою "голову". І та голова власне росте, як правило звідти, де неправильно налагоджені стосунки і мама-дитина не розуміють одне одного. Дисципліна любить свободу і розум, тоді ця дисципліна справжня і така, яка йде від серця дитини, від її щирої потреби самодисциплінуватися. А якщо дитині дисципліну нав'язати, то окрім спротиву і страху вона нічого в дитині не розвине.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Просто навіть якщо дитина не розуміє слів і речень, то вона дуже добре відчуває емоції і тон вашого голосу, який її просто заспокоює, якщо ви спокійно будете під час істерики говорити з дитиною. Але це дійсно має бути "спокійно", а не "напружено спокійно"))
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? це все теорія, а на практиці мамі видніше, як реагувати на дитячі вимоги) в нас вони тільки починаються...
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Видніше. Тільки варто пам*ятати, що кожен вчинок має свої наслідки. Мені дуже сподобався один як мама пише про сина :
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? так, ви праві, мамі видніше. Я як мама, в якої двоє хлопців - 8 і 3 роки всяке бачила і тепер точно знаю як і на що мені реагувати і якими я хочу щоб стали мої сини в майбутньому. Вимоги в кожного є, і в дитини, і в дорослого, кожен вимагає по-своєму. Директор від працівника також часом вимагає нелюдських зусиль без подяки і за копійки, без зайвих думок та співчуттів. Якщо дерево гнути - воно росте кривим, якщо вовка бити- він рано чи пізно вкусить. Пам'ятайте про це. Це не теорія, це народна мудрість.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Моєму малому лише 1,4, а істерики вже в повному розпалі. Лише щось не по його - лягає на підлогу і задкує. Було багато чого: і злилась, і пробувала ігнорувати, і навіть раз вивів мене з себе, що я легенько його шльопнула по дупі... Але зрозуміла з того всього одне: як би та дитина мене не виводила, як би мене не ображала чи навіть била, я не можу бити чи ігнорувати його.Я почуваю себе якоюсь злою мачухою в таком разі. І подіяло в нас отаке: я не звертаю уваги на істерику. Я не біжу заспокоїти, я не починаю кричати і бити, я не ігнорую. Просто спокійно говорю, наче нічого не сталось. І знаєте, в більшості випадків діє: істерика припиняється. Але якщо вже зайшовся - тоді пробую заспокоїти, але знову ж таки просто чимось іншим відволікаю, і по тому не згадую. І досить з мене повчань батьків, що рощу урода, бо треба бити і присікати таке. Я свою дитину просто не можу вдарити, просто не можу ігнорувати. І мені байдуже, я вірю, що роблю правильно, я вірю, що він зрозуміє все сам, коли прийде час.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? мені це дуже знайомо нам лише рік і 1 м))) що з тим робити??
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? дати більше свободи до дій, враховувати побажання, а якщо неможливо - то пояснювати чому і дати поплакати бажано на руках.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? люкс, буду пробувати. Тільки б наш татко згодився на такі дії, бо дуже його шкодує)))
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Ну а ігнор повний це вашому таткові підходить, тоді він його не шкодує?
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? в нас був дикий плач з приводу того, що тато йде на роботу. Безсильне усвідомлення того, що грошики все ж потрібні, але тато! Він потрібен ще більше! Наступного дня солодке дитя заявило: "Тату, давай мама піде заробляти грошики!" Отут мене ледь не заїли ревнощі
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? А в нас якось Гриць нормально сприймає татові походи на роботу, от правда як чоловік в відрядженні - то вже важче, при засинанні, просинанні - мушу довго-довго пояснювати де татко дівся... Правда мої походи на роботу приходиться кожного ранку пояснювати... Раніше були глухі істерики, а зараз вже потроху дорослішає))) Як дуже хоче з бабусями бавитись може мені голосно казати "па-па" і прям випихати з хати...
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? В нас татові походи на роботу сприймаються нормально,тобто без плачів,часом навіть буває що а часами а на питання хто ж тобі цицю дасть?відповідь геніальна-"Тата!"
