Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

в нас також таке є, і коли вона дійсно щось хоче важливе сказати, то заспокоїться і скаже. А тут просто як заївша пластинка, одне те саме.
Мені тут здається що вона хоче саме тих за ким скучае. Бо мою маму бачить часто то її вона не хотіла, а хотіла бабулю-свекруху.
І тата хотіла бо бачить його 1,5 дні в тиждень.
Але чого без сприймання відповіді це все повторює стільки разів.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

вообщє то то певно вагітні гормони, але останнім часом її вибрики на рівному місці без явних причин нервують загалом
Коли вона кричить, і не хоче нічого слухати, то власне ті 100 і 1 питання однакове мене виводить.
А ще, роблю висновок що вона їх ніби то задає до тих пір поки не отримає ту відповідь яка їй подобається.
БО я вже чоловікові позвонила, пожалілась, він сказав що маму його в неділю запросимо. Як мала почула що бабуся в неділю прийде - практично як рукою зняло, і саму істерику і питання. А до того часу відповіді " вдома, на роботі" пропускались повз вуха.

---------- Додано в 16:09 ---------- Попередній допис був написаний в 16:08 ----------

ну значить ми теж переростемо
я просто вже почала думати може щось не так з нею, раз вона не сприймає те що чує.
А так загалом же абсолюто нормальна дитина, врівноважена, і з нею домовитись можна, і пояснити, і вона почує і зрозуміє....
Але як найде щось..... то просто вєшалка

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

100% в перші місяці вагітності мене від тих нервів розпирало, не могла нормально на малого бзіки реагувати, зараз трохи попустило і мене, і його... бо то міг бути плач де тятя з 10 ранку до 6 вечора, коли приходив чоловік, я тупо закривалась в кімнаті і не хотіла нікого чути - голова від того була квадратна. А зараз ост місяць малий став дуже плаксивим і нитіком..... я як лише кажу ні чи не можна, все - аут, зразу в сльози... муж здається завжди, я ще якось намагаюсь переключити увагу... та й в садку почали жалітись на нього, що нестерпний.... і звідки він того набрався?

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

ну вот а в нас вєселуха 6 днів в тиждень, а як приїзжає чоловік то це для мене як ковток повітря чистого, але що там тої одної неділі проти щоденних Юлькіних заскоків.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

я часто практикую ті питання звернені до мене або внікуда задавати їй, ті самі питання тут же. Тоді вона стає адекватною і каже " не знаю де тато" або " на роботі тато". Ну ніби ж все, ситуація вирішена.... а фігушкі, чере пару хвилин знов, " а де дато" і тут мене просто вже ковбасить ))))

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

в мене таке враження шо ніколи не минуть
є постійні істерики, постійні на тему "ХОЧУ". Хоче Софія все: гуляти, коли мама хвора і вона бачить шо нема з ким, хоче шоколад, хоча він в нас ніколи не є у вільному доступі і взагалі з її атопією по святах, хоче одягнути чоботи і в них іти на вулицю, при тому куртку одягати на відріз відмовляється і ніякі аргументи не підходять.
Сьогодні вперше за цей тиждень Софія пішла гуляти, бо вона такі істерики влаштовувала, на тему "одягання", шо треба певно бути роботом, щоб насилу одягнути і погуляти. Та й яка ж користь від такого...
А ще в нас Софія істерить на предмет всіх мультфільмів і забавок на вулиці в інших діток. Також не підходять взагалі ніякі аргументи. При чому у нас не є малий арсенал забавок, вважаю його цілком достатнім. Приходим додому з гуль і вона шось там чи шось там хоче-хоче-хоче... їсти не буде, бо вона то хоче, кажу не їш, то вона вже хоче
навчилась викликали штучне блювання, тисне на животик, а блювотний рефлекс у нас у всіх добре розвинений, зригне в тарілку і втікає з кухні.
Я на це дивлюсь тільки так, переросте і все. Це вона просто випробовує мене, няню, бабцю, тата, всіх.
Де тато? - на роботі- А шо він там робить? - з людьми зустрічається - А як тих людей звати? - Олеся, Орест, Рома, Іра - А чому вони до нас не приходять? - бо ми їх не знаємо, їх тільки татко знає - А чому - це безкінечне коло може тривати як коли: коли годину, коли півтора
а ше є тупання ногами і стукання рукою по столі
Чекаю отого "переросте" і все, стараюсь не злитись, не все виходить
Вчора кричала 15 хв шо не буде їсти, я сказала добре, пішла закинути речі в пралку, Софія за цей час розмалювала всі меблі зі склом під телевізором коричневим фломастером + екран телевізора - до вчора Софія ніколи такого не робила. При чому я її сварю, а вона мені авторитетно заявляє, а мені подобається.
Не буду ж її бити, заставила мити, довго ми то мили - 45 хв, злилась, шмату кидала, сьогодні такого не робила. Буде видно.

---------- Додано в 18:40 ---------- Попередній допис був написаний в 18:19 ----------

дуже люблю Лору Фабіан і її творчість
і часто просто слухаю цю пісню про маму
і оце мама невер край - воно ж так має бути десь
http://www.youtube.com/watch?v=SesF08uAPUg&NR=1

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

з описаного вище виглядає на брак уваги і вона її всіляким способами намагається привернути. Це сигнал! Переросте в ту мить, коли твоя увага повністю переключиться на неї хоча б на кілька днів, і за ті кілька днів ти зможеш і харчування налагодити і істерики зникнуть. Знаю що увага є, але дитина хоче на себе 100% уваги, і не постійно, а в часі коли вона її хоче, і тоді в часі коли вона бавиться вона не вимагатиме нічого їй непотрібного а спокійно займатиметься своїми справами.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Софія, мене нема вдома може 4 години, а часом взагалі я весь день вдома
і Софія дуже багато часу зі мною проводить
такщо тут трохи інше
ну і в неї зараз тяжкий період - бо мій токсікозний перійод не дозволяє на маму вискочити, на маму сісти, а вона ше маленька і не розуміє певно, хоч ми їй сказали давно
ну і вона практично вже не грудна, якось сама різко почала відмежовуватись, може молоко стало гірке, не знаю

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

я також увесь день вдома, і тому добре знаю як поводить себе дитина, коли я думаю про неї, про її справи, спілкуюся з нею, співпрацюю. А як малий поводить себе, коли я бігаю по хаті і вирізаю, мию, шию, малюю, готую матеріали і думаю виключно про своє, і аж ніяк не про нього. Дитина відчуває найменші імпульси, найменший твій негатив, найменші клопоти пов'язані з роботою, вагітністю, вона бачить що тобі дискомфортно, чує це в твоєму голосі, бачить поведінку і хоче привернути на себе увагу, ніби забрати на себе твій негатив, хоче по дитячому тобі допомогти, але не знає ще як, а тобі збоку це все видається на капризи. Ми просто це вже "переросли" і тому я добре знаю про що пишу. Як тільки навчитеся "співпрацювати", вона зразу "переросте".

Не знаєш як? Заїжджайте до нас на чай. Проведемо майстер-клас

---------- Додано в 23:41 ---------- Попередній допис був написаний в 23:31 ----------

те саме, дитина хоче уваги, і тому не знає якими ще способами її можна привернути. З дітьми віку "чомучки" треба спілкуватися постійно, все пояснювати і обговорювати, саме так дитина набаратиметься життєвого досвіду, розумітиме про складні речі просто і на хлопський розум. От в нас були проблеми з ляганням і засинанням ввечері, дитина постійно товчеться, переслуховує море казок відомих на пам'ять вже і без пам'яті, вигадує купу причин встати з ліжка, і ніяк не хоче засинати, ну "активіст" він у нас, живчик. То я якось так серйозно йому сказала, що як так, ніч, темно, а ми не спимо. Так не можна. А малий почав випитувати, чому ніч, чому темно, от я йому пояснюю, що земля кругла, крутиться, покрутилася - заховалася від сонця, а на іншому боці дітки прокинулися, до них заглядає сонце. То ми вже більше двох місяців засинаємо під космічні розповіді про планету, землю, воду, сонце і т.д. При запитанні де тато, відповідь на роботі не працює, бо робота, це для дитини абстрактне поняття, а діти люблять говорити про те, що вони знають. От тато пішов на вулицю, сів у машину, поїхав її заправити, потім поїде в інший будинок, в тому будинку він має свій стіл і там сидить, він виконує роботу. і т.д. Після таких розповідей у вас гарантовано буде купа інших запитань, але цікавіших і приємніших для обговорення. Гарного усім спілкування

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

ну ... гуляли 3 години, мала за прогулянку все що хотіла зробила, нагулялась так що ледь ноги волочила, йшла задоволена і щаслива, нічого не передбачало такий поворот подій, і зайшла додому, згадала що тата немає і почалось.

справа в тому що наш тато як виїхав з дому в понеділок в 5 ранку, так в суботу в 8 вечора приїзжає. І якщо я буду постійно протягом тижня згадувати про тата, мала буде ще більше нервуватись бо вона по ньому дуже скучає, і хоче бачити прям вже, якщо про нього ми говоримо. Так що я волію не піднімати цю тему без явної потреби.

ну в общєм то те саме абстрактне поняття, тільки відтерміноване на довгу історію " вийшов...поїхав..сів за стол"
А робота в нашого тата така, яку дитині 3 річній не поясниш.

Псіхоз дитини починається не тому що вона не розумію де тато, вона чудово розуміє, і що тато заробляє грошики, і що ми завдяки цьому можему Юлі купити подарунки на ДР які вона хоче, а хочем ми круто і різноманітно....
Вона псіхує через те що їй захтілось мати тата тут і зараз, а він навіть не у львові. І вона знає що незалежно від її плачів тато приїде лише через кілька днів, і псіхує бо нічого не може змінити і не може змінити своє ставлення до цього. А далі вже як цунами.... пішло накатом з будь-якого приводу і повна відмова щось розуміти і щось почути.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Терпіння вам і ще раз терпіння Вона відчуває ваше роздратування з приводу того питання і тому це повторюється знову і знову. Звичайно, в кожного татка своя робота. Шкода дитини, але думаю що спокій у вашому голосі додасть їй терпіння. Важко і самій без чоловіка, але треба знайти в собі сили допомогти дитині зрозуміти це, обійти якось, набратися терпіння, зробити щось для татка який скоро приїде. Терпінню важко вчити маленький дітей, але вони вчаться цьому від нас. Ваш позитивний приклад для неї найкращий.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Софія, моя дитина "переросте", коли мені перейде токсикоз і разом з тим вона навчиться вважати і бути обережною, а відповідно не факт, що аж ближче до третього триместру чи народження, тому брак уваги тут ні при чому
з Софією у мене був міні-токсикозик у порівнянні із сьогоднішнім днем, тому я собі абсолютно ніц з того не роблю
я просто написала пост, шо робити з своєю дитиною я знаю, написала, щоб мами менше нервувались
точно дитину не тре бити і кричати на неї глупо, або можна, але потім нема чого дивуватись шо дитина кричить до тебе чи бє тебе

на рахунок одягання і гуляння Софія така з року - вона не хоче йти на вулицю, а потім не хоче йти додому - це точно просто переростеться і все.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Вибач, Богданко, я щось про токсикоз пропустила. Терпіння тобі, сил і здоров'я.

так, мамам треба менше нервуватися, бо всі проблеми з дітьми від маминих нервів. Про биття +100%, хоча бувають ситуації, коли без "резету" ніяк, в нас на щастя, такого практично не буває. Взагалі, порівнюючи свого хлопчика і дівчаток з якими він бавиться, з якими ми часто спілкуємося, бачу що дівчатка більш капризні, вередливі і більш схильні до істерик. Ми можемо спокійно вийти з магазину іграшок, просто обдивившись асортимент, помріявши і проаналізувавши чи нам то треба. Часом коли невиспаний, то може обійтися легким ниттям, а от коліжанка наша, пластом лягає і рюмсає, поки мама не виконає усіх її хочу і в іграшковому і в кондитерській і усюди впродовж прогулянки.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

ги, у нас по шість тижнів тата нема і п*ять днів є... щодня декілька разів ми разом думаємо: що ж наш татко зараз поробляє)) і кермує машиною і борщик варить і гуляє... і вночі часто просипається татова доця - а де тато... як не сиджу в неті, то їй доста моєї уваги і вона спокійна. Якщо маю купу справ - то нервується, бракує спілкування (як от останні дні, сама себе картаю...)

я думаю, то пов*язано з спілкуванням мами-дитини змалку. У нас таких траблів нема. Маргошка знає: або ми йдемо вибирати цяцю, аабо ми йдемо на загальні господарські закупи (вона нічого не канючить, або ми здатні домовитися про покупку потім). Натомість моя знайома з сином жодного разу з Арсену не вийшла, не купивши малому 1-2 забавки...

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

також хотіла про це написати, не так навіть зі спілкуванням, як зі стилем виховання.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Ну не тільки з стилем, я так думаю. Принаймні в мене старша в тому плані дуже спокійна, вистачить раз сказати "ні" і все, тема вичерпана. А середня ниє і пробує "пластом лягати", часом страшно з нею в магазини заходити. Виховання однакове, я на те ниття не ведусь і не купую незапланованих речей, ну але наразі регулярно маю в магазинах концерти.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

якщо я маю справи то доня не нервується, бо вміє бавитись як разом з кимось так і сама.
А от за татомі сумує страшенно. Можливо це тому що стає старша. Бо минулого року, коли тато працював в такому режимі з доніних 1,11 до 2,6 р. то таких питань не було взагалі, не те що сліз за татом.

або ще з характером дитини. Юлькін старший брат ( чоловіка старший син) то така дитина якій 2 рази не треба було повторювати, ані прохань, ані заборон, ані вказівок. Юлька ж це сплячий вулкан. Все тихо мирно допоки не зустрінеться щось таке що затьмарює всі вмовляння, відмови, переконання і заборони. І це знов ж таки з віком прийшло. В 2 роки в нас було все набагато спокійніше, а до 1,10 я взагалі не знала що таке дитячі істерики, неслухняність. Дитина була ідеальна в плані поведінки і характеру.

ми також не канючим, іграшок не вимагаєм якщо так глобально на питання дивитись, але часом домовитись можна, а часом просто неможливо.
Один час допомогало казати що в мами немає грошей на якусь там 20-у іграшку. Дитина то швидко врубала, і як приїзжає тато, вона в нього просить гроші на те що я не могла купити мотивуючи ніби то нехваткою грошей. Це так зараз. В 2 роки знов ж таки такого і близько не було.
А щодо покупки потім, якщо я взагалі не збираюсь це дитині купувати то домовлятись на потім ще гірше. Бо вона то памьятає, і чекає, а потім виявляється що і не дочекається.
В такому випадку як на мене то вже кращє пропонувати купити якусь альтернативу. Замість кіндера розмальовку наприклад.

---------- Додано в 21:49 ---------- Попередній допис був написаний в 21:43 ----------

а знаєте чого?
Щоб привернути увагу дитини чимось одним і щоб дитина дала мамі зробити закупки.
Діти часом мають властивіть зачіпати все на полицях, скидати на підлогу, може і не спеціально, але так стається. То набагато зручніше аби дитина щось в руках тримала і була на цьому зосереджена а не на полицях з товаром.
Звичайно можна так і не робити, але тоді або щось зачепить з полиці, або буде істерити на пів магазину, від тогго що не дозволяють кудись тягнутись і щось брати.

Може у вашої знайомої і інший випадок, але в нас так часто було, тепер як от наприклад в Ашан їдемо, то першим ділом до багетів, дитина собі сидить його гризе, зайнята, бо він їй подобається, а ми вже спокійно закупи робимо, свідомо при цьому не заїзжаючи в ряди з іграшками, бо тоді ніякі багети не допоможуть.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

В нас аналогічно . Деколи беремо книжечку, якої в нас ще немає, Тарасик сидить чемно у візочку і дивитися на нові малюночки. Книжки лишніми не бувають, на відміну від іграшок.