Для мамусь і татусів (2)

Відповідь: Для мамусь і татусів (2)

мій брат, як був малий якось прийшов зі школи і розказує мамі анекдот " Штирлиц в лесу напоролся на сук, у них и заночевал" Мама зробила здивований вираз обличчя, мол синок, не можу ніяк зрозуміти як це, сук це ж патичок що стирчить з дерева. А малий давай пояснювати " Мама, ну тьоті є такі, суки.... вони у лісі є.... "
Ми були пацталом просто )))

 

Відповідь: Для мамусь і татусів (2)

мій колись лікарку "обізвав", яка спускалась по сходах в підїзді, а освітлення було таке, що видно було просто її силует. Зупинився і сказав "о-о, чудовисько!" А лікарка, певно, не в настрої була, бо одразу емоційно відповіла "я чудовисько? а ти хто?" Ну, поки малий задумався хто ж він, лікарка багато чого йому розказала...
А так теж дитина звертає увагу на певні особливості людей. В автобусі повному просить "та дайте ж вийти пасажири худенькі і товстенькі" , обов"язково запитає "чому та тьотя говорить таким тоненьким голосом?" чи "чому такий великий ніс"... Дитяча безпосередність..

 

Відповідь: Для мамусь і татусів (2)

В моєї мами раз була трагедія зі сльозами після того як Софія на щось образившись сказала "я тебе не люблю" Спочатку я поговорила з дитиною,пояснила,що не варто бабі так говорити,бо насправді вона її любить,шо бабуся образилася і треба вибачитися. Після вибачення наша бабуся трохи заспокоїлася,потім була розмова з нею,бо я не розумію,чому у всьому до Софійки вона відноситься як до малюсінької дитини , її пусті слова сприймає як дорослу і серйозну образу... Хоча моя мама і надалі продовжує ображатися на кожне криве слово, хіба шо не так вже сильно, а Софія чуть шо, то зразу вибачається але то не мішає їй випробовувати в дії всякі нові фрази.

 

Відповідь: Для мамусь і татусів (2)

+1
а ще
". Возрастных кризисов в принципе быть не должно, потому что когда у нас есть кризис, это значит, что наше развитие и воспитание пошло совсем не в ту степь. Сначала у нас был только подростковый кризис, потом появился кризис 1 года. Возрастные кризисы – это результат неправильного воспитания детей, это отклонения в их развитии и нарушения, связанные с тем, что существует в обществе. Не имеют никакого отношения к здоровому, нормально развивающемуся ребенку. Как правило, до 3-летнего возраста дети доживают без всяких кризисов. У них бывают некоторые изменения в поведении, и с чем они бывают связаны? Они связаны с тем, что ребенок взрослеет, он чувствует в себе другие возможности, и он начинает перепроверять окружающих. Он перепроверяет это не с целью проверить, правильно ли вы что-то усвоили, а с целью убедиться в правоте своих действий и увериться в своих новых силах и возможностях. Как правило, в течение месяца это все мероприятие нейтрализуется. Это происходит примерно раз в 6 месяцев. Но это не означает, что он будет устраивать истерики и выделывать фокусы. В дневнике это как раз отмечено."

кого цікавить далі,давайте мейл- вишлю брошурку Рожани повністю))

вона сказала те, що сидить в неї в голові. Мабуть, то її страх чи вбила просто собі в голову, що діти /онуки так ставляться до бабців от і шукає тому підтвердження. Ми реагуємо боляче лише на то, що нас зачіпає.

 

Відповідь: Для мамусь і татусів (2)

То у них певне вікове

і в дітей, і в бабусів

Моя мама може Злату запитати, чи та її любить. Ну Злата їй відповість, що ні, в результаті - образи. Чого питається таке питати в 3-річної дитини , а особливо після того, як вони по-своєму посваряться... Я того не розумію...

а оті питання "маму/тата/бабу/діда/сестру/брата любиш?" :8: яке їх смислове навантаження для дитини? Гуляємо з дітьми, зустрічаємо когось - неважливо кого, перше питання в лоб Златі "о, в тебе така гарна сестричка, ти її любиш?" В нас зараз в розгарі дитячі ревнощі, і то вічне питання усіх ох як недоречне

 

Відповідь: Для мамусь і татусів (2)

Власне наша бабуся (моя мама) теж вчора образилася, бо Лізонька сказала, що не любить її ,вони по скайпу розмовляли. Доцька собі сказала і побігла, а у моєї мами сльози на очах, прийшлся мені пояснювати, що такі питання задавати дитині 2-ох років недоречно, і взагалі, що "НІ" в устах малої може зовсім не те означати.
Коротше, мене це теж дратує, такого типу запитання. Обо ще "кого ти більше любиш маму чи тата/бабу чи діда" Ну для чого таке питати, який сенс у відповідді дитини на таке запитання?
Доречі, питають таке, як правило, зрілі люди

 

Відповідь: Для мамусь і татусів (2)

ндааа..мене теж то дивує. а якось в поліклініці одна тьтоя в черзі спитала Софію "а давай я твою сестричку в тебе куплю.віддаш?". Я аж проснулася від тої фрази і кажу "не чіпайте мені дітей".а тьотя на те (шикарна відповідь) -"та я просто хотіла провірити чи вона любить їїі чи віддасть"...без слів,правда?

 

Відповідь: Для мамусь і татусів (2)

це у тьоть стандартне питання))) ми як на базарчик під домом прийдемо то мого Дениса тьоті-бабці заколупали вже тим питанням - чи продасть він братика, а йому ж не три роки, щоб такі дебільні питання задавати, і то майже щоденно і при тому що всі нас вже на базарчику знають.

а щодо дитячої безпосередності, так вона і в 6 років присутня, так він вже не показує як в 3 роки на тьотю пальцем і не питає на всю маршрутку "чого вона так воняє", але відійшовши від тьоті питає так, що чують хлопці поруч "мама, ця тьотя в тюрмі була?" у мене очі вилізли питаю чому він так думає - а він каже у неї "наколка на нозі" (це йому тато колись пояснив, що не треба на пальцях руки своє ім'я писати))) звідти такий висновок про татуювання певно виніс).

 

Відповідь: Для мамусь і татусів (2)

Зауважила, що такі тупі запитання від того, що вони не знають про що можна спілкуватись з дітками. Бо часом якась старша пані так поговорить гарно, що дитина щебече. Покоління наших батьків в більшості реально не спілкувались і не бавились з маленькими дітьми, вони прали пеленки, варили їсти і ходили на роботу, звідси і брак тем для розмови з малюками, імхо.

 

Відповідь: Для мамусь і татусів (2)

мій спокійно йде вибачатись і миритись з бабусею. Але ж вона (гірше 2х річної дитини) не хоче з ним миритись

вчора розповіла нашу історію чоловікові - реготав аж по підлозі валявся. І не зрозуміло хто менший Павлусь чи бабуся

таке враження, що якщо відповідь "люблю тебе більше аніж маму" піднесе в людини самооцінку і зменшить комплекси

В мене Павлусь тепер більше татка любить, ну що я зроблю??
Спершу було трохи прикро (як так, я ночі не спала ну і по тексту), а потім повумніла. Маму ж він не перестав любити, просто змістився центр всесвіту і для хлопчика "авторитет татко" то найкраще, що може бути.

 

Відповідь: Для мамусь і татусів (2)

Ці питання у всі роки задавали. Пам"ятаю, коли я була маленькою мене теж питали кого я більше люблю: маму чи тата? Ці питання мене страшенно дратували. Логіки я не бачу у цих питаннях, тому надіюся, що я таких питань не буду задавати.

 

Відповідь: Для мамусь і татусів (2)

В нас аналогічно було, хоча вона дівчинка, але казала що татка любить, а маму ні
а тепер на такі запитання відповідає: "чи тата, чи маму"
так само вечірні вкладання до ліжка,постійно міняються пріоритети, то з татком хоче засинати, то з мамою, а інколи нас обох вкладає коло себе

 

Відповідь: Для мамусь і татусів (2)

не знаю, як тепер, бо давно вже не питався ніхто у Насті, але раніше на запитання кого більше відповідала, що і тата і маму. а так, протягом дня, вона сто раз може всіх перелюбити, вирішити піти жити до іншої мами, питати,чого я вийшла заміж за такого сварливого тата і тому подібне. зате увечері, як би її не просили бабусі переночувати у них, у неї одна відповідь:"я маю свій дім і своїх батьків" для нас останнім часом велика несподіванка, якщо Настюх добровільно йде ночувати до бабусь

 

Відповідь: Для мамусь і татусів (2)

Моя Софійка каже що любить всіх по черзі,сьогодні вона "татина любина",а завтра мамина,а потім і дідова і бабина.

 

Відповідь: Для мамусь і татусів (2)

деколи бабусі, які явно відчувають брак уваги, навпаки так підженуть ситуацію і такі зроблять невтішні висновик, що дитина просто змушена вибачатись, але при тому за собою ніякої вини не відчуває.

В нас була ситуація з чоловіковою племінницею. Вона прийшла в гості до бабусі і дідуся в нарядному святковому платті, якась була нагода, бабусі в той час робила котлети на кухні, всі руки у фарші. Ну і ломанулась бабуля зустрічати онуку розпростерши обійми. Дитина на це все глянула і заявила " Бабуся, обережно, ти мене вимажеш". То була просто смертельна образа. Чоловіка брату прийшлось буквально примусити свою доню вибачитись перед бабцею, бо та інакше ніяк не хотіла про то забути і не згадувати.
Я ж навпаки в цій ситуації вважаю що дівчинка права, і якби так заявила моя Юлька - в жодному разі не примушувала би дитину вибачатись. За що? За те що їй хочеться бути гарною, охайною і чистенькою?

 

Відповідь: Для мамусь і татусів (2)

На рахунок дурних запитань дорослих Згадалось мені оповідання Драгунського з "Денискиных рассказов", хто має час - почитайте

НИЧЕГО ИЗМЕНИТЬ НЕЛЬЗЯ
Я давно уже заметил, что взрослые задают маленьким очень глупые
вопросы. Они как будто сговорились. Получается так, словно они все выучили
одинаковые вопросы и задают их всем ребятам подряд. Я так к этому делу
привык, что наперед знаю, как все произойдет, если я познакомлюсь с
каким-нибудь взрослым. Это будет так.
Вот раздастся звонок, мама откроет дверь, кто-то будет долго гудеть
что-то непонятное, потом в комнату войдет новый взрослый. Он будет
потирать руки. Потом уши, потом очки. Когда он их наденет, то увидит меня,
и хотя он давным-давно знает, что я живу на этом свете, и прекрасно знает,
как меня зовут, он все-таки схватит меня за плечи, сожмет их довольно-таки
больно, притянет меня к себе и скажет:
"Ну, Денис, как тебя зовут?"
Конечно, если бы я был невежливый человек, я бы ему сказал:
"Сами знаете! Ведь вы только сейчас назвали меня по имени, зачем же вы
несете несуразицу?"
Но я вежливый. Поэтому я притворюсь, что не расслышал ничего такого, я
просто криво улыбнусь и, отведя в сторону глаза, отвечу:
"Денисом".
Он с ходу спросит дальше:
"А сколько тебе лет?"
Как будто не видит, что мне не тридцать и даже не сорок! Ведь видит же,
какого я роста, и, значит, должен понять, что мне самое большее семь, ну
восемь от силы, - зачем же тогда спрашивать? Но у него свои, взрослые
взгляды и привычки, и он продолжает приставать:
"А? Сколько же тебе лет? А?"
Я ему скажу:
"Семь с половиной".
Тут он расширит глаза и схватится за голову, как будто я сообщил, что
мне вчера стукнуло сто шестьдесят один. Он прямо застонет, словно у него
три зуба болят:
"Ой-ой-ой! Семь с половиной! Ой-ой-ой!"
Но чтобы я не заплакал от жалости к нему и понял, что это шутка, он
перестанет стонать. Он двумя пальцами довольно-таки больно ткнет меня в
живот и бодро воскликнет:
"Скоро в армию! А?"
А потом вернется к началу игры и скажет маме с папой, покачивая
головой:
"Что делается, что делается! Семь с половиной! Уже! - И, обернувшись ко
мне, добавит: - А я тебя вот такусеньким знал!"
И он отмерит в воздухе сантиметров двадцать. Это в то время, когда я
точно знаю, что во мне был пятьдесят один сантиметр в длину. У мамы даже
такой документ есть. Официальный. Ну, на этого взрослого я не обижаюсь.
Все они такие. Вот и сейчас я твердо знаю, что ему положено задуматься. И
он задумается. Железно. Он повесит голову на грудь, словно заснул. А тут я
начну потихоньку вырываться из его рук. Но не тут-то было. Просто взрослый
вспомнит, какие там у него еще вопросы завалялись в кармане, он их
вспомнит и наконец, радостно улыбаясь, спросит:
"Ах да! А кем ты будешь? А? Кем ты хочешь быть?"
Я-то, честно говоря, хочу заняться спелеологией, но я понимаю, что
новому взрослому это будет скучно, непонятно, это ему будет непривычно, и,
чтобы не сбивать его с толку, я ему отвечу:
"Я хочу быть мороженщиком. У него всегда мороженого сколько хочешь".
Лицо нового взрослого сразу посветлеет. Все в порядке, все идет так,
как ему хотелось, без отклонений от нормы. Поэтому он хлопнет меня по
спине (довольно-таки больно) и снисходительно скажет:
"Правильно! Так держать! Молодец!"
И тут я по своей наивности думаю, что это уже все, конец, и начну
немного посмелее отодвигаться от него, потому что мне некогда, у меня еще
уроки не приготовлены и вообще тысяча дел, но он заметит эту мою попытку
освободиться и подавит ее в корне, он зажмет меня ногами и закогтит
руками, то есть, попросту говоря, он применит физическую силу, и, когда я
устану и перестану трепыхаться, он задаст мне главный вопрос.
"А скажи-ка, друг ты мой... - скажет он, и коварство, как змея,
проползет в его голосе, - скажи-ка, кого ты больше любишь? Папу пли маму?"
Бестактный вопрос. Тем более что задан он в присутствии обоих
родителей. Придется ловчить. "Михаила Таля", - скажу я.
Он захохочет. Его почему-то веселят такие кретинские ответы. Он
повторит раз сто:
"Михаила Таля! Ха-ха-ха-ха-ха-ха! Каково, а? Ну? Что вы скажете на это,
счастливые родители?"
И будет смеяться еще полчаса, и папа и мама будут смеяться тоже. И мне
будет стыдно за них и за себя. И я дам себе клятву, что потом, когда
кончится этот ужас, я как-нибудь незаметно для папы поцелую маму,
незаметно для мамы поцелую папу. Потому что я люблю их одинаково обоих,
о-ди-на-ко-во!! Клянусь своей белой мышкой! Ведь это так просто. Но
взрослых это почему-то не удовлетворяет. Несколько раз я пробовал честно и
точно ответить на этот вопрос, и всегда я видел, что взрослые недовольны
ответом, у них наступало какое-то разочарование, что ли. У всех у них в
глазах как будто бывает написана одна и та же мысль, приблизительно такая:
"У-у-у... Какой банальный ответ! Он любит папу и маму одинаково! Какой
скучный мальчик!"
Потому я и совру им про Михаила Таля, пусть посмеются, а я пока
попробую снова вырваться из стальных объятий моего нового знакомого! Куда
там, видно, он поздоровее Юрия Власова. И сейчас он мне задаст еще один
вопросик. Но по его тону я догадываюсь, что дело идет к концу. Это будет
самый смешной вопрос, вроде бы на сладкое. Сейчас его лицо изобразит
сверхъестественный испуг.
"А ты сегодня почему не мылся?"
Я мылся, конечно, но я прекрасно понимаю, куда он клонит.
И как им не надоест эта старая, заезженная игра?
Чтобы не тянуть волынку, я схвачусь за лицо.
"Где?! - вскрикну я. - Что?! Где?!"
Точно! Прямое попадание! Взрослый мгновенно произнесет свою старомодную
муру.
"А глазки? - скажет он лукаво. - Почему такие черные глазки? Их надо
отмыть! Иди сейчас же в ванную!"
И он наконец-то отпустит меня! Я свободен и могу приниматься за дела.
Ох и трудненько достаются мне эти новые знакомства! Но что поделать?
Все дети проходят через это! Не я первый, не я последний...
Тут ничего изменить нельзя.

 

Відповідь: Для мамусь і татусів (2)

В нас на рахунок цього теж завжди проблеми, і мене то страшенно дратує!! Моя ще так не говорить звісно, і не розуміє, але кожного разу, коли відправляю малу з чоловіком до його батьків, мала повертається в такому брудному одязі, що мене аж тіпає! Неперешошу, коли у дітей брудний одяг. А чого брудний - та все просто, свекруха її годує бігаючи за нею по всій квартирі, знаючи, що я вчу їсти за столом, те саме з фруктими, ще можуть шоколадку запхнути, так ніби я не знатиму))), але це все гарненько видно по її одязі))

 

Відповідь: Для мамусь і татусів (2)

аналогічно, останні рази приїжала з брудною кофтиною та колготками, які були вимазані фламастерами, але не так трошки, а таке враження, що вона їй дозволяла малювати

 

Відповідь: Для мамусь і татусів (2)

Моя дитина взяла собі за моду валятись по траві. Літом синулі цього не забороняли, але зараз перебор. Не через те, що простудиться, бо в комбінезоні можна і по снігу валятись. А через інших дітей. Вони на нього дивляться і собі повторюють. Мами зляться. А я чим більше звертаю Сашкові увагу, тим більше він навмисне падає. Що робити?

 

Відповідь: Для мамусь і татусів (2)

Забити на інших мам і дозволити дитині робити те, що Ви вважаєте доречним...