Цьому дала, цьому дала, а от цьому...

Тема у розділі 'Філософські та релігійні посиденьки', створена користувачем levandivka, 18 Листопад 2011.

?

Кому дасте?

  1. На протез знайомій дитині. Скільки ж буде страждати?

    4 голосів
    16,7%

  2. На онкологію, бо вмруть, хай і незнайомі мені дитині

    16 голосів
    66,7%

  3. Ні, я так глибоко не замислююся, даю тим, хто швидше візьме

    4 голосів
    16,7%
Сторінка 1 з 3
  1. levandivka

    levandivka З яйцями...

    Запитав якось у знайомої людини:
    - Ти збираєш кошти на допомогу. Але зібрана квота не врятує життя, не відомо, чи допоможе взагалі. А поруч з нами вмирають такі ж хворі діти, бо їм забракло доброчинного внеску.
    -Мене теж мучить це питання.


    Зазвичай, спонсори проектів уважно знайомляться з планом дій, очікуваним результатом, зважують "за/проти", попередній досвід діяльності кандидата на отримання грошової допомоги.

    Скажіть, Ви, особисто, даючи пожертву, замислюєтеся над спрямуванням тих грошей?
    Знаючи, що попередні гроші/операції допомогли лише лікарям, шансів на одужання немає... Дасте знову, бо людина знайома? Чи віддасте гроші на онкологію незнайомій дитині, де стандартні але коштовні маніпуляції рятують життя?
     
    levandivka, 18 Листопад 2011
    #1
  2. Liliyah Romanova

    Liliyah Romanova Superova Moderator Команда форуму

    Відповідь: Цьому дала, цьому дала, а от цьому...

    Кажуть, "не шукай заплати на землі"...
    Ми з чоловіком і не шукаємо, але доведеться написати трохи деталей, аби "розкрити тему". Дуже прошу не сприймати, як те, що хвалюся чи щось, а радше як заклик до допомоги тим, хто цього потребує більше за інших, певною мірою.
    Коли несподівано отримали від добрих людей пожертву для нашої сім'ї, одразу ж захотіли пожертвувати частину на якусь справу. Погляд звернули саме на хворих раком діток. Дуже хочеться допомогти, коли є змога, саме їм!
    У минулому було, що ми кілька разів жертвували гроші за принципом
    Ну, бо було шкода, бо знаєш батьків дитини. І давали, хоч розуміли, що шансів там нема, але хотілося якось підбадьорити батьків саме, показати, що попри все віримо, що чудо можливе.
    Батьки порадили нам замислитися. Ми замислилися. Уважно роздивилися по-новому не лише, що там
    Подивилися також на те, до чого допровадили пожертви, які наслідки, яка поведінка людини. Помолилися, аби Господь допоміг прийняти правильне рішення. Порадилися із кількома старшими й дуже глибокими християнами... Гроші - це таки мамона й деяких людей можуть звести з праведної дороги, тому треба добре приглядатися до діл людей.
    І наш вибір після довгих роздумів перейшов на користь діток із онкозахворюваннями.
    Першу опцію в голосуванні не розглядали, бо нікого не знаємо такого, але завжди захоплювалися історіями пожертв у репортажах львівського "репортера". Чудові історії, приклад для багатьох, для нас у тому ж числі.
    Тепер прошу Бога, аби дав можливість пожертвувати тим ангеляткам ще не раз.
     
    Останнє редагування: 18 Листопад 2011
    Liliyah Romanova, 18 Листопад 2011
    #2
  4. Маруся-мама

    Маруся-мама Нєправільная пчєла! Собіраю нєправільний мьод!

    Відповідь: Цьому дала, цьому дала, а от цьому...

    Я ніколи так сильно над тим не задумувалась, але в мене частіше були випадки що давала пожертви конкретній дитині або родині. Ні, вони мені не були знайомі, але це був конкретний випадок.

    Я думаю що коли випадок й справді вже настільки запущений, що просто вже нема чим помогти, то просто буду старатись підбадьорювати родину. Дуже боляче знати що це невиправна ситуація... але якось і складати руки не варто. Хоча, є випадки коли лікарі прямо кажуть - ми вважаємо, що рятувати неварто. І тоді залишається просто змиритись. Не складати руки, продовжувати і надалі молитись і думати позитивно, але від всього решти напевне треба відмовитись.

    Одним словом, мені дуже важко відповісти однозначно. Напевне все буде залежати від конкретного випадку. Але як буде можливість то дам рівноцінно як чужій особі, так і знайомій.
     
    Маруся-мама, 18 Листопад 2011
    #3
  5. zabawa

    zabawa Member

    Відповідь: Цьому дала, цьому дала, а от цьому...

    Аналогічно. Дивлячись по ситуації. Коли зачепить чужа біда, нехай то і не знайома людина...Хоча, як є кілька людей з конкретною проблемою, то все ж швидше повертаєшся до знайомих...
     
    zabawa, 18 Листопад 2011
    #4
  6. Tsokotukha

    Tsokotukha Well-Known Member

    Відповідь: Цьому дала, цьому дала, а от цьому...

    Часно, ні, не замислююсь.
    Давали гроші на лікування як знайомій онкохворій дитині (дитина співробітниці чоловіка), так і не знайомій дитині, і не дитині й не онкохворій.
    Кожного разу це була зовсім не маленька сума (принаймі, як для нашої сім"ї), але вже така, що могла б, на нашу думку, більш відчутно вплинути на покращення стану.
    Куди, як та наскільки ефективно були потрачені ці кошти жодного разу навіть не цікавило.
    Дали гроші, помолились за потребуючого і все.
     
    Tsokotukha, 18 Листопад 2011
    #5
  7. Liliyah Romanova

    Liliyah Romanova Superova Moderator Команда форуму

    Відповідь: Цьому дала, цьому дала, а от цьому...

    О, власне! Мені здається, що ми часто забуваємо, що молитва й розмова іноді є найкращою пожертвою.
    А якщо ваші пожертви спричиняють те, що людина впадає в гріх? Коли незнайома людина, то дали й не бачите, хоча відповідальність за це залишається. А якщо знайома, то ж видно тоді, які наслідки. Що тоді?
     
    Liliyah Romanova, 18 Листопад 2011
    #6
  8. Un.Known

    Un.Known Well-Known Member

    Відповідь: Цьому дала, цьому дала, а от цьому...

    Тут не зрозуміла, Лілю.
    За що?
     
    Un.Known, 18 Листопад 2011
    #7
  9. Liliyah Romanova

    Liliyah Romanova Superova Moderator Команда форуму

    Колись Романа питалася й кількох інших священиків.
    Якщо я дала пожертву, людина на ті гроші купила пістолета й застрелилася чи когось застрелила, то на тому, хто дав пожертву теж є вина, але не безпосередня.
    Я з тим не можу погодитися, але кажуть отці, що то не має значення, чи годишся, чи ні. Відповідальність лежить на мені в таких випадках також.
    Гм, як би то так пояснити, аби нікого не зачепити...
    Наприклад, хтось впадає в гордість, або ж у лінь. Перестає в житті боротися, бо знає, що люди й так щось зроблять. Впадає в надмірну надію на Боже Милосердя, а то вже дуже тяжкий гріх, який не прощається.
    Або наприклад лежить людина присмерті, а родичі не хочуть змиритися, що порятунку нема й заради себе (а не хворої людини) роблять усе можливе й неможливе, аби ту людину "врятувати". Насправді, вони мучать того свого родича, що теж є гріхом, бо просто хочуть почуватися краще, що вони "рятують", що "щось роблять". І дають "порятунок" замість любові, бо в біганині за можливостями порятунку вже не мають часу на ніщо інше.

    А ще є проблема, коли людина, яка дає пожертви, організовує збірки коштів, починає почуватися великим Месією. Завжди варто пам'ятати, що є Божа Воля й рятує тільки й виключно Бог, а не ми, гроші...
    Багато нюансів у тому всьому. Що не означає, що не треба давати. Однак точно означає, що треба аналізувати (завжди!!), які є наслідки для нас, коли даємо, і які наслідки спричинилися з нашого давання в того, кому дали. Це дуже важливо!
    Чому? Бо якщо "дати й не дбати", то це так, як батьки, котрі дітей не виховують, а від них відкуповуються. Купують їм забавки, компутери й ті речі дитину виховують, а батьки займаються своїми справами. Так із пожертвами "дав і забув", бо то не милостиня, то вкладання частки себе в якусь справу на Славу Божу.
    Із пожертвами треба не лише гроші давати, а й молитву за ту особу і молитву, щоби та пожертва пішла на користь і на Боже діло.
     
    Останнє редагування: 18 Листопад 2011
    Liliyah Romanova, 18 Листопад 2011
    #8
  10. Маруся-мама

    Маруся-мама Нєправільная пчєла! Собіраю нєправільний мьод!

    Відповідь: Цьому дала, цьому дала, а от цьому...

    А часами треба і не дати. Хоча може знаєш що та людина б знайшла примінення твоїм грошам, але це так би мовити тимчасовий порятунок.

    Як казав мені священник, треба "дати йому щоб виспався в рові на холоді, тоді зцілиться." Це зовсім ні до кого особисто.
     
    Останнє редагування: 18 Листопад 2011
    Маруся-мама, 18 Листопад 2011
    #9
  11. levandivka

    levandivka З яйцями...

    Відповідь: Цьому дала, цьому дала, а от цьому...

    Та родичі то можуть собі робити. Якщо можуть. То їх гріх.
    А якщо намагаються залучити жертводавців, поміч яких могла б урятувати життя, а піде на порятунок амбіцій родичів? На кому відповідальність?
     
    levandivka, 18 Листопад 2011
    #10
  12. Milka

    Milka Moderator

    Відповідь: Цьому дала, цьому дала, а от цьому...

    тут дозвольте не погодитись. Була ситуація... хвора на онкологію мамина сестра....багато обстежень після чого наші лікарі відмовились оперувати бо безнадійно. Спілкувались через інтернет з російськими і польськими лікарями і врешті поляки дали дуже маленьку надію але надія була. Чоловікова сестра проспонсорувала цю операцію, не з почуття "заради себе", а тому що була надія!!!! Маминої сестри через два місяці після оперування нестало. Може зі сторони хтось скаже що дарма витратили гроші, могли комусь врятувати життя, але могли врятувати життя і їй і зробили для цього все. Зі сторони це по іншому виглядає, але коли стикаєшся з ситуацію віч-на-віч ..це по-іншому. І як воно було б якщо б нічого не робили....все життя було б запитання..." А раптом вона б одужала?"


    Наведу приклад як наші люди дають милостиню вважаючи що комусь допомагають...а насправді можуть допомагати шахраю. Заходить в маршрутку молодий чоловік з купою паперів з печатками і почиає просити гроші на лікування тата...називаючи прізвище, і що він лежить в лікарні на Броньовій і т. д. Пройшов майже всю маршрутку ..і тут якась жінка вголос сказала що недавно бачила як він біля церкви Юра збирав на лікування сестри. В той час якась бабця витягувала 1гривню і кунула...кажучи "Та я на ту гривню не збіднію, їжджу безплатно то можу дати" ...от таке вам пояснення чому вона дає:girl_devil:. (куди ті гроші пішли ніхто не перевіряє....)
     
    Milka, 18 Листопад 2011
    #11
  14. Ljolik

    Ljolik Well-Known Member

    Відповідь: Цьому дала, цьому дала, а от цьому...

    А якщо та людина застрелилась через брак коштів, чи пішла з відчаю грабувати і когось вбила ? То чия тоді вина буде ?



    Я не відслідковую, як правило, на що пішла пожертва. Як починаєш аналізувати такі ситуації, є певна ймовірність пожаліти про цю пожертву. А пожертвувати і потім жаліти що дала..... то ще гірше. Ну і не мені судити чи впадає хто в гріх, чи ні, моя оцінка може бути занадто суб"єктивна.
     
    Ljolik, 18 Листопад 2011
    #12
  15. Ука

    Ука Добрий волонтер із поганими нервами

    Відповідь: Цьому дала, цьому дала, а от цьому...

    я це роблю зазвичай інтуітивно - куди серце підкаже.
    часто намагаюся давати туди, де окрім хворої дитини ще є здорові діти - зазвичай вони сильно обділені.
     
    Ука, 18 Листопад 2011
    #13
  16. Milka

    Milka Moderator

    Відповідь: Цьому дала, цьому дала, а от цьому...

    Та й я не відслідковую, як і більшість з нас, це як Ви кажете ще гірше коли є ймовірність пожаліти. Але, все-таки, схиляюсь до вчинку коли знаю куди даю гроші.
     
    Milka, 18 Листопад 2011
    #14
  17. Un.Known

    Un.Known Well-Known Member

    Відповідь: Цьому дала, цьому дала, а от цьому...

    При всій повазі до святих отців - тоді не буду нікому нічого давати, бо "голова прєдмєт тьомний і ісллєдованію нє подлєжит".
     
    Un.Known, 18 Листопад 2011
    #15
  18. Маруся-мама

    Маруся-мама Нєправільная пчєла! Собіраю нєправільний мьод!

    Відповідь: Цьому дала, цьому дала, а от цьому...

    Ви трошки кидаєтесь в іншу крайність.

    Я перестану давати коли побачу що інша людина просто від мене вимагає пожертв. Не просто просить, а так нагло вимагає, бо я в Америці і я можу дати. І нікого не обходить що я часами не маю за що собі мештів купити і ходжу в не надто гарних. Сам підхід, що я мушу дати, мене відштовхне. Не буду давати якщо побачу що людина зловживає.
     
    Маруся-мама, 18 Листопад 2011
    #16
  19. levandivka

    levandivka З яйцями...

    Відповідь: Цьому дала, цьому дала, а от цьому...

    Хіба "людина на ті гроші купила пістолета й застрелилася чи когось застрелила" - не метафора?
     
    levandivka, 18 Листопад 2011
    #17
  20. Un.Known

    Un.Known Well-Known Member

    Відповідь: Цьому дала, цьому дала, а от цьому...

    Це взагалі з іншої опери - до мене з вимогами не варта підходити в жодному випадку.
    Мабуть. Але все одно не бачу моєї відповідальності. Даю, прецінь, з добрих міркувань, а що людині може в голові перевернутись - ніхто не знає.
     
    Un.Known, 18 Листопад 2011
    #18
  21. Liliyah Romanova

    Liliyah Romanova Superova Moderator Команда форуму

    Тоді це не має відношення до того, про що я говорила.
    Я ж говорю про те, коли надії дійсно нема.
    Уявіть, що в людини відмерла частина мозку. Замість того, щоби їй дати спокій, її мордують, реанімують... бо не вміють відпустити, погодитися, прийняти...
    Лікарі всіляке роблять. У нас тут один старший знайомий є, то його батько багато років жив рослиною й цей чоловік себе дуже картав, що дозволив медикам зі швидкої реанімувати його, коли той був мертвий, не пригадую скільки точно хвилин, але забагато для реанімування. Частина мозку відмерла й повернули їм реанімовану рослину, на жаль. Той чоловік себе довго картав, що став співучасником того.
    Після того, як я його історію почула, зрозуміла, чому папа Іван Павло ІІ заповів, аби йому дали спокійно померти й штучно не підтримували при житті.

    То, звичайно, твоя справа. Кожен обирає сам, що йому робити. Просто треба пам'ятати, що ми відповідаємо за свої вчинки та їх наслідки.
    Нещодавно о. Кротов, здається, теж на цю тему писав.
    Люди хочуть дати й забути. Це їхній спосіб "відвести очі" від потребуючого. Він каже, що ми таким чином відкуповуємося й виправдовуємо брак діяльності. Дуже цікава думка. Змушує замислитися.

    Ми говоримо не про милостиню, ми говоримо про конкретні пожертви, великі суми грошей. Коли виділяєш із бюджету тисячу гривень, то таки задумуєшся, на що їх даєш, ну бо така природа людини.
    Щодо того, чи впадає людина в гріх. Судити не треба. Аналізувати потрібно і (основне) думати! То є різні речі.
    До речі, зверніть увагу, що я кажу думати не про те, що вже дав, а думати перед тим, як пожертвувати. Особливо, якщо пожертви регулярні в одне й те ж русло.

    Якщо хтось напився, то я не буду його судити, але якщо він попросить грошей, аби ще випити, то я краще на ті гроші замовлю йому таксі додому.
    Ми відповідальні за всі наші вчинки й за наслідки.
    Коли жінка робить аборт, співучасників у тому грісі дуже багато. Ми собі навіть не задумуємося над тим ніколи, але так є. І нам за все колись відповідати.
     
    Останнє редагування: 18 Листопад 2011
    Liliyah Romanova, 18 Листопад 2011
    #19
  22. Milka

    Milka Moderator

    Відповідь: Цьому дала, цьому дала, а от цьому...

    а хіба буває таке що надії немає, особливо коли це рідна людина. Коли українські лікарі сказали що надії немає...можна було просто чекати її смерті, але надія, хай і маленька, завжди жевріє. Зі сторони, коли це не стосується людини особисто, можна і засудити вчинок і пофілософствувати, але коли людина щиро вірить що надія є то шукає вихід у безвихідності.
     
    Milka, 18 Листопад 2011
    #20
Сторінка 1 з 3