Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Скоріше сигналізує, що вже готова на більше і треба межі розширяти.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? У нас теж таке буває. В таких випадках я пропоную вибір без вибору. Наприклад, "куди підемо гуляти - на майданчик чи в ліс" або "з якої тарілочки будеш їсти?". Не завжди допомагає, але деколи це вихід.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Я якраз рік тому писала про наше часткове вирішення проблеми "не буду". Бо було не буду їсти, перевдягатись, йти додому, спати лягати, іграшки збирати і т.д. На кожне її "не буду" я відповідала у відповідь добре, давай не будем істи, будем голодні, животик заболить, Юля грати не зможе.../ давай не будем перевдягатись - пропонувала лягати спати прям в домашньому одязі а не в піжамі, одразу прям так її ковдрою накривала/ або казала давай не підем додому, будем на вулиці жити. вночі стане темно і холодно, а ми на вулиці сидітимемо, замерзнемо, захворіємо. Я кожнє або майже кожне небажання щось робити починала заохочувати і розвивати події так щоб їй не сподобалось. І вона одразу погоджувалась робити так як потрібно. Але той період заперечень у нас не був довгим.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? А мою це і дуже влаштовує, але то мені не подобається, моїй підходить і коли вже темно гуляти і ніколи не холодно... ---------- Додано в 19:23 ---------- Попередній допис був написаний в 19:20 ---------- Я теж, але коли вдіватись чи іти не хоче, то на питання то чи то, я отримую відповідь ні і ні
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? та і моя така. В складних випдках я застосовую заохочення чимось смачненьким.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Дівчата, в мене, мабуть найвпертіша дитина в світі! Як вона щось хоче, то "закатає" істерику на пів години, а то й більше з паданням на землю посеред міста і т.і. Я стараюсь не піддаватись на її вередування не балую, але вона все одно так себе веде. Вона просто мене не слухає! Те саме в садочку (тільки почали ходити). Я в розпачі. Що мені з нею робити? Вихователька ж не може постійно приділяти увагу тільки їй одній. Може знаєте якихось дитячих психологів чи психо-неврологів хто може щось порадити? Малій скоро 3 роки, а поведінка все жахливіша і затятіша. Дякую!
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Ой, моя хвора тема. Якось намагалась не зациклюватись на тому, не реагувати, але то вже переходить будь-які межі. Скоро всі дітки на майданчику будуть просто втікати в інше місце, як бачитимуть, що ми наближаємось...Ті істерики і вимоги, постійні вимоги...
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? А як реагувати на сльози в 7 років? От моя вже годину плаче, бо не хоче вчити вірш, який задали вивчити в школі. Не хоче - і все. Не б"ю, не сварю, терпляче пояснюю, чому треба, але терпець вже уривається...
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? А якщо спитати, чи не соромно їй буде, якщо завтра вчителька попросить розказати вірш перед всім класом, а вона не зможе... Або навпаки, сказати - як тебе вчителька похвалить перед всіма, що ти так чудово розказуєш віршик.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? ненавиджу нашу систему освіти і розумію вашу доньку хоч то не зовсім педагогічно
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? я б теж починала з такого питання мене мама ніколи не заставляла щось вчити напам'ять якщо я не хотіла (ясно, що це не стосувалось екзаменаціних програм старших класів), так і розвинула в нас дуже хорошу пам'ять - я самостійно знала в 10 років на память Катерину Шевченка, бо вона мені подобалась. В щоденнику вчителька написала, що дітям було задано якусь іншу поему, а я вивчила чомусь Катерину, а мама їй відписала, що може і міністру освіти пояснити, що вважає, що її дитина йде і так вперед паровозу. Софія знає напам'ять усе, що їй подобається, що не подобається - просто перегортає сторінку. Думаю, що діти щось чомусь люблять, і не обов'язково те щось має мати причину, а щось не люблять, теж не обов'язково через якусь причину, хоча часто і з якоїсь своєї особистої причини. Не вважаю це поганим.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Не хоче - бо важко, не подобається, бо не вийшло вивчити "на одному диханні" (після 2-3 прочитання). Але ж треба вивчити... І розуміє, що завтра вчителька сваритиме, але не вчить - плаче. Тиждень тому так не хотіла робити математику. Найменші труднощі - і все - в сльози. Простіше кілька годин проплакати, ніж подумати або постаратись. Дуже мене це дратує,і не знаю, як правильно реагувати.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Ви влучно сказали- пооостійні вимоги. Якась нетерпимисть і істерики. Може то і є гіперактивність і мені тре в іншу гілку?
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Дівчата, може мені хтось щось порадить, маємо таку проблему- малий на вулиці лягає на землю. Тобто за руку взагалі не йде, а біжить-біжить-біжить, а коли забігає туди, куди не можна, або я хочу взяти його за руку, чи на руки, наприклад в тому місці, де можуть бути машини, відразу в знак протесту лягає на землю і або так лежить, або повзе, або котиться. І так кричить, таку ісерику закатує, що ого-го. Ну, розумію літом така проблема- це пів біди, але осінню, коли холодно, то якось взагалі. Вчора ліг мені посеред базару, на мене люди так дивилися... Жахи... І ще маємо таку проблему, що в хаті всюди лізе і нема для нього недоступного місця, бо "працює" з табуреткою, або кріслом і дістається майже всюди. Вчора на кухні розлив цілу каструлю борща. На стіл залазить льогко, прямо по ніжці як по канату добирається і наводить там свої порядки. По серванті тоже як по драбині лізе. Посуди вже перебив купу, вазонки всі повикидала, навіть умудряється залізти на компютерний стіл і має за ціль стягнути телевізор, який стоїть над ним. І то нагло тягне і все. А на підвіконник як вилазить, то мені зразу треба відро валеріанки. В нас четвертий поверх. Доречі, лізе по батареї як по драбині. От, і я не уявляю як того спекатися, як йому пояснити, завжди читаю йому нотації, сварю, але нічого не дає, точніше дає на 5-10 хв і далі те саме. Дівчата знаючі може прокоментуєте таку поведінку і щось порадите.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? О!!! Читаю як про нас. Правда в нас то трохи в менших масштабах. ще поки по ножці як по канату не лазить... і по серванту також. (ттт...) А от стільці табуретки і все що можна посунути і перенести все тягає і всюди вилазить... Я з цим борюся вилучаючи з обіходу такі речі )))). Меленька табуреточка на балконі ховається (деколи і не тільки маленька), всі стільці висажені по верхах (тут два зайці вбиваю і стільчика нема і місця де на верх вилізти також) Стільці наскладані один на оден і придавлені чимось важким (в нас добра багато ))), щоб не звалив всю конструкцію. Далі... на кухні шкафчик з борошном і всякими прибамбасами для випікання придавлений табуреткою на яку ми поставили 2 десяти літрових бутлі з водою (вже на ті бутлі покушається, але сил ще малувато), тут також парочка зайців "вбитиа" (стратегічний запас води, шкафчик не відкриє, який неможливо заклеїти, ну і основне табуретку сувати по хаті не може.) З телевізором в нас наступна ситуація. Поставили його на високу тумбу (навіть не тумбу, а бабину допотопну швейну машину (знаю що страшно... а шо дєлать? ))) ) от, а ту тумбу максимально посунули вперед (від стіни), а телевізор максимально до стіни, поки не дістає, але бачу, що це також не надовго )))). Правда в нас ця тумба стоїть між двома шафами, такщо підходи з боків також перекриті ))). Ну все ніби.... Про те що шухляди з документами і забороненими речами зав"язані і заклеєні скотчем думаю і так ясно . Підвіконник то для мене також страх страшний.... я просто напросто заборонила (під страхом смерті ))) ) відкривати вікна, тільки на провітрювання ставимо. Ну і хожу за ним слід в слід... більше двох хвилин його самого не залишаю, правда мій бешкетник почав від мене ховатися, щоб можна було шкоду робити )))). Може стати за шотру і причаїтись )))) і ні мур мур, навіть і не рухається )))), добре що я його викрила, а перший раз така сховка полоскотала мені нерви. На рахунок падань в нас також деколи таке буває, але також не так вже й проблемно. Я просто беру його в "охапку" і починаю його крутити, перевертати, як на гойдалці качати ну і сміюсь, лоскочу і цілую, тоді він переключається на таку забаву і все забуто. Але це я так з самого початку робила... зараз в принципі такого вже нема хіба часом і то вдома. Бо на вулиці він любить гуляти і там йому все- все цікаво, часу на виглуплювання не тратить ))).
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? у мене декілька варіантів поведінки при істериці з паданням на землю (хоча таке у нас рідко): 1. ігнорую 2. пояснюю, що зараз змерзне і доведеться їхати в лікарню на лікування (вона не боїться лікарні, але розуміє, що хворіти кепсько і неприємно) 3. починаю з кимось розмову на будь-яку тему, вона починає прислухатися і саменька встає те саме з лазікуванням по верхам - пояснюю, що то можна робити коли я поруч, бо сама може впасти і буде боляче. Допомагає
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Я вже стільки всього під час виховних бесід говорю наприклад:" не можна, бо Святослав впаде вдариться і буде буба", або " не лягай, синочку, на асфальт, бо змерзнеш і будеш хворенький", а но-но вказівним пальцем і слово "НЕ МОЖНА"- це без коментаріїв, але у мене таке враження що він не розуміє про що я кажу, хоч пробувала різними тонами це говорити і по-доброму, ласкавому і в строгому, толку повний нуль, трошки послухає і далі своє робить. А погляд такий хитрий-хитрющий і легенька посмішка, мов -от ти говорила-говорила, а я беру і далі то роблю. І я так роблю, або інколи ще кажу "лежи-лежи, нехай на тебе люди дивляться, всі лялі чемні ножками ходять, а Святослав валяється". Угу, результату- нуль. моя мама каже- переросте. Може й переросте, надіюсь що це буде так. А зараз напевно просто треба перетерпіти. ---------- Додано в 17:47 ---------- Попередній допис був написаний в 17:42 ---------- Доречі про скотч і про завязки на заборонених місцях. Скотч у нас дуже гарно пальчиком відшкробується, а завязки чомусь не тримаються, він якось умудряється їх знімати. Одного разу саму неслухняну гриз зубами і так кричав, що можна було вглохнути на місці, а ще падав і товкся головою в підлогу- це улюблений знак протесту. Потім мене люди питають чого у дитини чоло цілий час червоне, а воно дійсно червоне, ще й інколи з фіолетовим відтінком. Шкода тої голови, маленький ще.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Не реагирую вообще, сын (2,10 лет) может закатывать истерику , которая продолжается около 3-5 часов. Бесконечные желания иметь все машины в мире,игрушки,и невозможность даже просто пойти в магазин с сыном, потому что надо ему хотя бы что-то купить,выводили меня из себя и я раньше велась на все его потребности, теперь пожинаю плоды своих ошибок. Хочет валяться на земле-пусть валяется,кричит, прыгает - беру , сажу в машину - закрываю, он поорет минимум час - потом попускает. Жестоко ,конечно, но по-моему по-хорошему уговорить,просить, поговорить не получается. Лучше игнорировать
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? А у мене нова метода (для мене нова). Тепер я зразу починаю хотіти все, що хоче мала. - Хочу машинку, купи мені. - І я хочу. Давай ти мені купиш, а я - тобі. - Я не маю грошей. - Шкода бо я хтіла в тебе позичити... а як в тебе нема, то певні на наступний раз машинку купимо, бо тьотя задурно не дасть... Такі жалосливі погляди в сторону всіх таких бажаних машинок і квартира без 101-шої машинки. І так майже завжди. Коли не маю можливості вдовільнити каприз (і то лише каприз, а не нагальна потреба), починаю себе поводити так, як дитина... Раз вона навіть мені сказала шо я вже доросла, а поводжуся як маленька... і старається поводитися краще... Подіяло троха. Не знаю на кіко часу, але маю надію що таки хоч на троха.
