Поговоримо про нас, таких гарних, хороших та успішних. Ну бо хто ще нас самих так похвалить, як ми себе?
Відповідь: Хвали мене мій язичку... Бо я працюю! Нема часу на балачки зараз. Гілку під час обідньої перерви створювала. Одкровення з дому писатиму.
Відповідь: Хвали мене мій язичку... Обвинениям в адрес самого себя всегда верят, самовосхвалению - никогда. Монтень М.
Відповідь: Хвали мене мій язичку... Это особый дар, хвалить себя. Тем более, что меня мама учила не так: "Нехай люди скажуть..."
Відповідь: Хвали мене мій язичку... - Ой, мамо, як нас люди хвалять! - Та хто ж, доню? - Та я вас, а ви - мене...
Відповідь: Хвали мене мій язичку... "Хвалять люди мамо нас. Ви мене, а я Вас" "Хвали мене ротику, Я тебе аж до вух роздеру"
Відповідь: Хвали мене мій язичку... З одного боку хвалити себе у нас вважається моветоном. Проте це можна назвати інакше. Можна реально розповісти про себе, без применшування і штучної сором'язливості. Наприклад ви йдете на інтерв"ю і треба розповісти про себе. Якщо бути скромним, то знайдеться хтось менш скромний, але хоч і не кращий, то саме його візьмуть на посаду. Працювала я тут в одній фірмі. Мали вони місце, я запропонувала свою подругу. Вона прийшла на інтерв'ю, а після інтерв'ю пішла додому. Я після інтерв'ю вже зразу знала, що мене беруть. Тобто зразу на фірмі лишилася. Після інтерв'ю з моєю подругою, мій бос прийшов до мене з винуватим виглядом, що ми мабуть її не візьмемо, бо вона взагалі нічого за себе не могла сказати. Тобто позиція була досить дивна: "от моє резюме, питайте, що вам треба". Довелося мені йому за неї розповісти, що обов'язкова, порядна, відповідальна, пунктуальна. Бос подумав трохи і взяв її. І був задоволений. Потім приходив мене питати, а як то так, що от я за себе могла розповісти і то так, що він вже під час інтерв'ю переконався, що я саме та людина, що йому треба, а вона не могла нічого сказати. Не міг повірити, що в Україні не вміють про себе говорити. Я теж ніби не вміла, але навчилася. Як я себе не скажу, то хто скаже? Що? Маму брати на інтерв'ю? Чи друзів? Мабуть, в Україні так тому, що багато робіт за знайомством дістаються.
Відповідь: Хвали мене мій язичку... то - зовсім інше, і ніц спільного зі скромністю не має. Фахівець - може розповісти про свою роботу в деталях - і це в жодному разі не є вихвалянням. Тим паче, що тут йдуть ділові стосунки - ще на етапі інтерв'ю слід зорієнтуватися, який обсяг роботи можна покласти на людину, і скільки їй слід платити, і наскільки ця сума відрізняється від побажань майбутнього працівника. -- Нє, то взагалі окрема тема. До речі, в школах мали би мінімальний курс по резюме/інтерв'ю давати - а то зовсім не пристосованих до життя телят готують...
Відповідь: Хвали мене мій язичку... От про це мені і йдеться. Проблема така, що коли я кажу комусь, що не треба боятися говорити про свої вміння та досягнення, то у нас це сприймається саме як те, що це буде нескромно. Мені теж коштувало зусиль, аби переступити всі упередження та стереотипи.
Відповідь: Хвали мене мій язичку... мені зараз, на сучасному етапі - простіше "краще мовчати ніж говорити" але для молоді - саме так - влаштовуються відразу непогано (на кращі місця) не ті, що кращі як працівники - а ті, що краще вміють себе подати -- Типово - всі студенти приходять на роботу і всі до єдиного перфектно занють С/С++ і 90% "засипаються" на простій тестовій задачі
Відповідь: Хвали мене мій язичку... Ну, на фірмі, де я зараз працюю, самі молоді. А я не просто подаю себе краще чи гірше, я просто кажу, що я можу, а що ні. І тут не справа в тому, як і що говорити. Якщо я кажу правду, то яка проблема?
Відповідь: Хвали мене мій язичку... талант нє проп"єш,то так як вже казав що єдиний диплом який в США признається-- Львівської конци--- за клавою
Відповідь: Хвали мене мій язичку... жодних - навіть якщо неправду все, що сказано на співбесіді - буде опробовано і підтверджено - або відкинуто, і відповідно буде скориговано умови найму. Все, що не було сказано - ніхто про то знати не буде, відповідно, ніхто навіть не подумає доручити ту роботу. -- Тому - як на сповіді - маєш чесно все розповісти можна ще й трішки прикрасити - але не слід забувати, що можуть і перевірити
Відповідь: Хвали мене мій язичку... Тут є так, що я ще й даю references, тобто телефони тих, у кого я раніше працювала, відповідно, спершу я за себе говорб, тоді за мене підтверджують. Але ще ніде, де я працювала, мною не були незадоволені. Якось так складається, що за що беруся, те роблю добре. І можу швидко вчитися новому та пристосовуватися до нових умов. Відповідно, якщо йшла з роботи, то тільки переконували лишитися, а коли до них дзвонили розпитати, яким я є працівником, то були лише позитивні відгуки. Зрештою, я коли сюди приїхала, то англійською не могла навіть пояснити в магазині, що мені треба, а вже через рік знайшла досить хорошу роботу. І то не миття посуду чи прибирання, як то зазвичай стається зі старшими, котрі приїжджають, а робота для білоручок, фактично. Але от почала я шукати роботу в магазинах перше. Мене нікуди не брали, бо я для них мала зависокі кваліфікації. Доводилося викидати з резюме свій досвід, освіту... Мені того дуже не хотілося. І тоді мої друзі мені порадили пробувати на посади до якихось офісів та приватних фірм. Просто вони могли зі сторони оцінити мою англійську. Я не могла, бо вчила в домашніх умовах, сама, без жодних курсів. І раптом виявила, що дійсно моя англійська зовсім інша, ніж була ще якийсь час тому. Зараз мені кажуть, що моя англійська така, ніби я тут вже 25 років живу.
