Для майбутніх мам

Тема у розділі 'Пузата хата', створена користувачем Ума, 24 Листопад 2006.

Статус теми:
Закрита.
  1. Ksani

    Ksani Well-Known Member

    Відповідь: Для майбутніх мам

     
  2. Танюха

    Танюха Well-Known Member

    Відповідь: Для майбутніх мам

    І я вважаю, що пити треба і чим більше тим краще. Якщо нирки погано "працюють", то зменшенням надходження рідини в організм проблему не вирішиш. Я не медик, але думаю, що шкідливі речовини виводяться разом із сечею, а чим менше п'єш, тим більше їх в організмі залишається і цим же ускладнюєш становище. Я коли мала проблеми з нирками лікарка радила пити не менше 2 літрів води.
    А ще я мала щастя останні тижні вагітності провести у Франції і тут навпаки лікарі наголошуютьна тому що треба багато пити, особливо у спеку.
     
  3. Ума

    Ума Super Moderator

    Відповідь: Для майбутніх мам

    Пити потрібно обов"язково. Це міф, що набряки від зайвої води! Зайва вода тому зайва, що її мало! Тобто організм бачить, що мало води поступає і починає її затримувати (запаси робить)! А якщо пити достатньо, то ні набряки (запаси), ні спека не загрожує :)


    А взагалі, майбутні мамочки тримайтеся!!!! Я усім вам щиро зараз співчуваю! Розумію, що в таку спеку, особливо на останньому місяці неймовірно важко, але думайте про кінцеву нагороду і все буде добре! Я з вами!!!
     
    • Подобається Подобається x 1
  4. levandivka

    levandivka З яйцями...

    Відповідь: Для майбутніх мам

    От прикол буде, якщо там ще й бонус приховано... :radist:
     
  5. Ума

    Ума Super Moderator

    Відповідь: Для майбутніх мам

    у мене ще одна в сім"ї радісна новина!!! Моя рідна сестричка (що заміж вийшла 2,5 міс. тому) сказала мені, що вагітна 4-5 тижнів!!! Так що може в нас на форумі буде поповнення колобків :)

    Щоправда, вона не в курсі, що Ума це я :)
     
  6. Ума

    Ума Super Moderator

    Відповідь: Для майбутніх мам

    Дівчата, хотіла запитатися (а то поки моя сестра знайде цей форум) чи хтось на ранніх стадіях пив антибіотики? Моя сестра не знала, що вже вагітна, а мала запалення одного яйника. Їй прописали антибіотики. А тепер вона хвилюється чи все ок з мануною. І ще під шумок їй ерозію припікали... Все тепер вилікувано, але чи не зашкоджено?
     
  7. levandivka

    levandivka З яйцями...

    Відповідь: Для майбутніх мам

    Сам факт вживання не ТАКий страшний.
    Як Бог дасть. (а Бог любить нас!)

    Наспівуючи:
    А я з сестрою
    Всю ніч простою
    Не та розмова
    Не тії слова...

    :)
     
  8. guculyanka

    guculyanka Well-Known Member

    Відповідь: Для майбутніх мам

    Розповідь мами-львівянки про пологи (Медінститут).

    Девочки! Хочу начать свой рассказик с того, что родов не стоит боятся. Да это больно, да тяжело… Но все это стоит перетерпеть только ради того, чтоб дать начало новой жизни, твоему продолжению, твоей плоти и крови, твоему самому любимому человечку на свете…
    Хочу сказать, что очень сильная боль, которую практически не возможно терпеть и от которой нет спасения длится всего несколько часов (3-4), но время тогда не контролируется и всю тебя одолевает единственное желание - скорее бы уже в родзал на кресло. А в кресле остается фигня – потужится хорошенько пару раз - и маленькое беззащитное существо, с которым вы были единственным целым столько месяцев уже лежит у тебя на животике. Вот оно, счастье!!! И я думаю, что это и есть очень важной и весомой составляющей понятия «женского счастья»…
    А теперь обо всем по порядку…
    Красный день календаря был намечен у меня на 16 июля, но я всю беременность думала, что мы столько ходить не будем… Сначала хотела родить восьмого, потом тринадцатого, но я то себе думала, я доченька решила по-своему. Из чего я сделала вывод, что запрограммировать себя на какое-то число не удается.

    Так вот. 16-е июля – понедельник, подготовка моего организма к родам началась почти за неделю до него. Во вторник вечером неделей раньше у меня начал побаливать низ живота. Периодичности в боли не наблюдалось, просто болело как при месячных и отвалился кусочек слизи, но совсем маленький и прозрачный. Тревогу я бить не стала, т.к. на утро следующего дня у меня был назначен визит в РД. Дождалась утра, пришла на прием – открытие 1,5 пальца, шейка еще длинная, пробка выходит потихоньку. В общем, отправила меня врач до воскресенья, сказала, что если до этого временя роды не начнутся, то в воскресенье сутра приходить с вещами.
    В этот день после осмотра у меня немного кровило, врач сказала, что это нормально. А вечером у меня начались боли - низ живота ныл, но тоже без периодичности. Не могла из-за них уснуть до 2-3 часов ночи. На утро все затихло. В следующую ночь опять все повторилось. Боль стала с интервалом, в среднем 5 минут. Я уже начала переживать, не роды ли это, но т.к. боль не усиливалась, а интервал не уменьшался, я решила подождать. Боли были сильнее, чем прежде, из-за этого уснуть удалось только в 6-30 утра. Позвонила врачу, попросилась на прием. Посмотрели меня – открытие 2 пальца. Шейка еще длинноватая. В общем, отправили опять.
    В субботу я подготовилась – помылась, побрилась, собрала вещи. Морально вроде тоже была готова… Но оказалось что это не так. Во-первых в воскресенье сутра мы долго собирались – муж никак не мог проснутся и прийти в себя. Я должна была прийти в РД на 9:00 – 9:30, а пришла в начале одиннадцатого. Да еще перед тем как выйти из дому на меня такая тоска напала – стало жалко своего пузика, мужа, который сам остается и т.д. Короче, в машину я уже садилась со слезами. Успокоить меня не получалось. По-этому поступала в РД я тоже с мокрыми глазами. Все меня уговаривали, чтоб я не плакала, но я просто не могла… Врач сказала, что в таком состоянии она меня трогать не будет – будем ждать до завтра. Это меня тоже расстроило. В общем – капец, как плохо было. Поселили зато меня в отдельную палату – семейный родзал. Муж со мной еще побыл немного, а потом я его отправила. Думала, одной будет легче. Пыталась отвлечь себя чтением, но в итоге проплакала так до обеда. Потом пришла мама и к ее приходу мне уже стало по легче. Пообщались мы с ней и договорились, что она ко мне прийдет завтра утром.
    Вечером лягла спать. В час ночи опять начал болеть животик. Кое-как прокрутилась до 3 и уснула. Болел он не сильно, но все же в сон было трудно провалится. Кое-как поспала.

    В понедельник утром пришла моя врач. Настроение у меня было уже хорошее. Она посмотрела меня на кресле в 10 утра – открытие 4 см. Поколупала она мне пробку немножко, которая все продолжала отходить, пощупала шейку хорошенько.. и ДЕЛО ПОШЛО…
    К приходу мамы у меня уже опять начал болеть животик чуть сильнее. Врач сказала, что это схваточки. Акушерка сказала ходить или лежать на боку. Вот мы с мамой круги по коридору и наматывали. Схваточки постепенно наростали. Сначала интервал был 6 минут, но не долго, потом сразу стал 3 минуты. Болело чуть сильнее, но при ходьбе чувствовала себя нормально. Мы шутили и разговаривали. Так мы гуляли, пока интервалы не стали 2 минуты, а потом и минута. Улыбатся на схватках было уже трудней, но в принципе реально. Я пересела на мячик, который был у меня в палате. На схватке прыгала, в промежутке крутила бедрами. Мячик таки вещь, я вам скажу. Очень хорошо помогает, когда схватки становятся сильнее. Я старалась дышать все время. На тот момент еще получалось. Пришла врач, посмотрела на меня, потрогала живот на схватках и сказала, что они слабоватые. Хотя мне та тот момент так не казалось. Часа в 2 мне сделали два укольчика в попу – один пекучий, другой нет. Что кололи не знаю, но сказали, что это для усиления схваток. И действительно через некоторое время меня «поперло» . Я лягла на кровать. Пыталась дышать на схватках. Но было уже тяжело. Отражение в зеркале мне показывало лицо зеленого цвета. Иногда ходила на мячик, но он уже не особо помогал. Где-то в 3 часа меня посмотрели на кресле – открытие 6 см, пузырь у меня так и не лопнул. Сказали что подождут еще часик и будут прокалывать. С этого момента время я уже почти не контролировала. Только ждала когда закончится очередная схватка. Дышала. Расслабится очень тяжело!!! Особенно ноги. Мне их прям выворачивало на пике схватки и я ничего не могла поделать. Через какое-то время меня перевели в родзал. Он двухкомнатный – в одной кушетка, шведская станка, маты, мячик, а в другой – родильная кровать или кресло. Короче мне уже хотели пузырь прокалывать, но выяснилось что моя врач вместе с другим должна идти на операцию (привезли женщину с двойней и высоким давлением, ей срочно надо было делать кесарево). Поглядели на меня врач с акушеркой на кресле. Думали-думали и решили мой пузырь не трогать, а разрезать его после возвращения врача с операции. Я была недовольна, что врач должна уйти, т.к. мной на тот момент одолевало единственное желание – скорее бы на кресло и родить!!! Но делать было нечего. Пришлось идти назад на кушетку. И тут началось самое интересное!!!
    «Колбасило» меня так, что не помогало ничего. Пыталась по-разному – то полежу на схватке, дышу быстро-быстро, а ноги аж выкручивает, то пройдусь до окна, то на мячик… но не попускало. Просто мучалась. Я уже начала маме говорить, чтоб она пошла погуляла, а то у нее давление поднимется от созерцания моих мук, но она меня не послушалась и хорошо (должна сказать, что у мамы мед. образование и в молодости она работала медсестрой в операционной).
    В один момент я почувствовала, что меня начало мутить – мне принести лоток и я вырвала. Пришла моя врач, сказала, что все нормально – это шейка открывается, - и убежала на операцию. Потом в один момент я почувствовала, что хочу какать, но что это не ребенок, а именно я должна покакать. Мама принесла судно. Вышла капелька. И пописяла я (говорю во всех подробностях, ничего не скрываю)… Кстати.. клизму мне не делали - просто в 6 утра этого дня я выпила баночку касторки и по-этому кишечник прочистился сам собой.
    Больно было жудко. Ощущения сравнимые с сильным отравлением – когда живот аж выкручивает, температура и все такое. Я едва успевала отдышатся в промежутке между схватками. И тут мне стало совсем не хорошо - я почувствовала, что начинаются потуги. Знала, что их надо просто передышать. Но было Очень тяжело это сделать. Матка просто сама уже выталкивала мою лялю наружу. Пришла наша детская врач, сказала, дышать-дышать-дышать… Да я и сама знала… Но на практике не всегда получалось. И тут я почувствовала, что уже вроде голова лезет. Перепугалась – жуть. Мама побежала за медперсоналом потому что при родзале никого не было – кошмар. Прибежал кто-то… к этому моменту у меня уже нелопнутый пузырь вылез наружу!!!! Позвонили вроде моему врачу, начали звать акушерку, кое-как меня перевели в соседнюю комнату на кресло. Когда меня вели мама держала между моих ног рубашку и руки, чтоб ребенок не выпал. Ели взгромоздилась я на это кресло. Когда легла, увидела, что моя врач уже есть и мне полегчало. Прибежала акушерка наконец-то. Мама так и осталась со мной рядом.
     
  9. guculyanka

    guculyanka Well-Known Member

    Відповідь: Для майбутніх мам

    Ну и процесс пошел. Мне говорили как тужится. Пузырь мой вроде прокололи, даже не знаю. Но фишка в том, что когда я на кушетке лежала, то потуги сами собой шли, а как только на кресло легла они куда-то пропали. Вроде как схватки только остались. Врач говорила когда дышать, когда тужится – командовала парадом. Получалось не всегда. Говорят мне: «что ж ты ногами не упираешься». А я и не знала что упираться надо. Потом мне показали ручки, за которые надо держатся и тянутся вперед. Мама мне помогала голову прижимать к груди и дыша со мной. Врачи говорят: «сейчас у нас тут бабушка родит» . А тем временем я чувствовала, что мои потуги слабее становятся. Мне говорят, «чего не тужишься?», а как тужится, когда схватка слабая? Врач сказала сделать мне укольчик. Укололи в низ живота, я спросила: «чего это вы мне колите»? А она мне: «это мы тебе силы придаем». Я : «ааа,…. Ну, спасибо ». Между потугами все время слушали сердечко лялино деревянной трубочкой - все шло хорошо.
    Тужилась я по-моему еще пару раз – сколько не помню. Акушерка оттягивала мне промежность пальцем. И тут я почувствовала жгучую боль . Думаю – ну все, блин, порвалась. А они мне все: «не тужся, не тужся, дыши»… А я и не тужилась вроде, только дышала часто-часто со вздохами или стонами. Врач мне чего-то сказала, что б нормально дышала, или что-то такое… короче без звука. Я послушалась. Сказали мне еще потужится хорошенько. Я старалась и не успела опомнится, как уже поймали мою крохотулю и хлопнули мне на живот!!!!Честно – пропустила я момент выталкивания. Потом поняла, что когда запекло и все кричали не тужится, что это голова вылезла и пуповинку снимали, которой она была обмотанная.
    Положили мне мою зайку на животик, а она такая синеватая, но кричит немножко, и пальчики такие маленькие, и волосатая такая, а личика мне не видно. Радость неописуемая – бабушка аж прослезилась рядом.
    Думаю, ну все, здорово как!!! Зайку у меня забрали в соседнюю комнату для осмотра. Бабушка пошла с ней. А меня в это время осматривали. Я говорю – «чего там, я порвалась, да?». А они мне, мол, не знаем, щас посмотрим. Плацента вышла еще когда мое чудо на животе лежало и укололи мне чего-то в попу сбоку, я уже не уточняла что. Начали мне там чего-то колупаться в середине - все гуд. Разрывчик ерундовый, говорит врач. Так – кожа лопнула, я так понимаю на выходе из влагалища. Но когда меня шить начали мне так не показалось… Я аж пищать начала. Но мне сказали, что я себя очень хорошо в родах вела, что я молодец, и чтоб я не портила впечатление – подействовало. Говорила мне при шитье «вдох, выдох» и я подстраивалась.
    И вот все закончилось – меня перевели на кушетку. Ляля моя так и лежала на столе для осмотра. Бабушка была с ней. Врач сказала, что ребенок замечательный, что все хорошо – я очень обрадовалась. Через часик прибежал к нам наш папуля. Прослезился, когда нас увидел. Сказал, что очень нервничал пока я рожала. А я сказала, что хорошо, что он нервничал не видя меня, а то если б он был со мной на схватках, то точно не выдержал бы. Это не для его нервной системы. Так что ни на секунду я не пожалела о том, что он не был на родах. Зато мне очень помогла мама. Я спросила страшно ли ей было, она говорит, что нет. Видела что все шло без осложнений и по тому переживать нечего было. Я ей очень благодарна за такую поддержку, за то, что она была рядом в этот трудный период, хотя мы этого и не планировали.

    Вот так ровно в 40 недель 16 июля 2007 года в 18-20 появилась на свет наша чудесная дочурка Анастасия – наша самая любимая девочка на свете!!!

    Напоследок хочу сказать, что все эти муки очень быстро забываются. В вечер после родов я все время говорила мужу, что как хорошо, что это все закончилось. Что было трудно и хорошо, что это все позади. На следующий день уже я меньше об этом вспоминала. А сейчас вообще думаю, что не все так ужасно, как казалось в некоторые моменты. Родила я без проблем и довольно легко. И вообще с радостью родила бы еще раз…. Это того стоит!!!
     
    • Подобається Подобається x 4
  10. myla

    myla Well-Known Member

    Відповідь: Для майбутніх мам

    Я буду повторюватися, бо на форумі говорилось дуже багато про пологові будинки. На мою думку,найкраще - на Батальній: по-перше, там практикуються сімейні пологи, по-друге, постійно (або майже постійно) є тепла вода, душ у кожній кімнаті, по-третє, вже багато палат відремонтовано, а тому є ймовірність того, що перебування там буде більш-менш комфортним, по-четверте, палати, розраховані, як правило на двох або на одну людину, причому твоє малятко буде завжди з тобою, а якщо затяжко, то можна домовитись з медперсоналом, щоб дитинку на ніч забирали. Я зараз на 23 тижні і для себе вирішила, що буду народжувати на Батальній, маю там лікаря. "Мінуси" Батальної: кажуть, там трохи дорожче, ніж в інших лікарнях (приблизні "розцінки" 200 дол лікареві (є і дорожче - 300, і вище, залежно від складності родів), по 20-акушерці та дитячому лікареві, якщо пологи сімейні то ще плюс 200 грн за палату і курси) і що будь-яка послуга санітарки чи медсестри коштує гроші (5-10 грн). Можливо, це і так, але, мені здається, що різниця в розцінках на Батальній і в інших пологових будинках невелика, або її зовсім не має, все залежить, з яким лікарем домовлятись, а медперсоналу всюди потрібно платити. Я на третьому місяці лежала на підтримці на Батальній і не можу сказати, що там все аж так на "комерційних засадах": хто як міг або вважав за потрібне, так і платив. Всюди є люди, а є людиська.
    Запасний варіант - Медінститут. На форумі є декілька позитивних відгуків про Медінститут, негативних, ніби не було. "Мінуси" Медінституту: по-перше, не гарантовано, що виконають твоє бажання народжувати з чоловіком (див. розповідь про пологи Уми) а для мене особисто це дуже важливо; по-друге, душ, здається на поверсі, а не в кожній палаті, крім того, є проблеми з теплою водою, по-третє, майже на кожних пологах прсутня група практикантів, які оглядають і заглядають всюди (погоджуюсь, що під час схваток і потуг буде одинаково, хто куди заглядає, але все ж таки неприємно).
    Про інші пологові будинки стільки інформації немає, але на скільки я зрозуміла, на Раппопорта дуже пгані умови, про Мєчнікова також чула погані відгуки.
    А взагалі, я думаю, потрібно орієнтуватись не стільки на лікарню, скільки на лікаря, мати декілька варіантів і головне бути позитивно налаштованою. От-так:) .
     
  11. levandivka

    levandivka З яйцями...

    Відповідь: Для майбутніх мам

    Вирішив акцентувати троха...
    Супер! напевне, вітамін підколювали ... ;)
    Фігня, шо потім від "вітаміну" поперло і подерло! зате - швидко. "Слєдующій!Свабодная касса!"
    І чо б я кричав..? Після "вітаміну" мамочці, хоч кілок теши...

    А нафіга? І ТАК збрешуть.

    От тому Шрек і любить тьощу... :D Аж позеленів...
     
    • Подобається Подобається x 2
  12. myla

    myla Well-Known Member

    Відповідь: Для майбутніх мам

    Давно не була на форумі, прочитала всі нові дописи і хочу запхати ще своїх "5 копійок":o .
    Про вагу, поправляння, худння і дієти під час вагітності. Якось мені так вийшло, що до 21 тижня є набирала вагу в розрахунку 1 кг-1місяць. Зате за шостий місяць набрала вже 2 кг і то до кінця 6-го міс буде всіх 3!!! Не можу сказати, що дуже задоволена тим, але сідати на дієту не буду. По-перше, якщо вагітній жінці чогось хочеться, то хочеться і її дитинці, для чого ж обмежувати і малючка?, по-друге, ми всі постійно худнемо, дотримуємось різних дієт і т. д. і т. п., а вагітність - це один з моментів, коли можна нарешті розслабитись трохи, особисто я це на собі відчула; по-третє, з розповідей знайомих, я переконалась, що набрані кілограми під час вагітності не завжди впливають на фігуру в майбутньому: є жінки, які легко скидають і 20 кг, а є такі, що з 12 набраними за вагітність кілограмами не можуть дати соб раду; одна моя знайома набрала 33 кг за вагітність, а за рік часу повернулась до попередньої форми, причому розтяжок я в неї не замічала.
    Звідси висновок кілограми понад норму не мають бути приводом для поганого настрою, інша справа, які їх найшвидше позбутись після пологів? Найкращий вихід - це, напевно, ГВ. Як можна вже зараз налаштовувати свій організм на ГВ? Може, є якісь поради?
     
  13. Оксана

    Оксана Well-Known Member

    Відповідь: Для майбутніх мам

    Я - яскравий тому приклад!До вагітності важила 48, а пред пологами 64;) ! Всю вагітність був такий звірський апетит, що просто їла все підряд...
    Доктор в поліклініці сварилася - дитина буде велика, важко буде родити:ireful1: Не вірте, вага дитини закладена генетично, - народила малу 3 кг рівно.
    Зараз дитині 2.5 міс, а я важу 50 (молоко, напавне, також важить:p ). Ніяких дієт і вправ, - тільки грудне вигодовування. Головне налаштуватися позитивно і їсти все, що хочеться:p
     
    • Подобається Подобається x 2
  14. levandivka

    levandivka З яйцями...

    Відповідь: Для майбутніх мам

    Женіть сварливих лікарів!
    Афтере, я написав "сварливих"...
     
  15. Nadin

    Nadin Well-Known Member

    Відповідь: Для майбутніх мам

    А хто Афтер по професії? (Левандівко загляніть в Смачний Судак)
     
  16. Дана

    Дана Well-Known Member

    Відповідь: Для майбутніх мам

    Моя думка напевно йде в розріз з вашими думками. Я не думаю що добре їсти все що хочеться, я притримуюся думки що варто їсти те що корисне насамперед для вас і вашої дитини, а те що раз хочеться мені то і дитині хочеться то скоріше завуальоване самозаспокоювання. Звичайно якщо ви набрали зайві кілограми і при цьому почуваєтесь суперова – то я рада за вас, я в жіночій консультації зустрічаю зовсім іншу картину – дівчата що зі мною стоять на обліку - скаржаться на ту вагу, бо їм важко ходити, в них постійна задуха, не хватає повітря, постійне почуття голоду, навіть якщо тільки що поїли, отікають ноги. Наш організм зараз (маю на увазі період вагітності) потребує вдвічі більше вітамінів і мікроелементів, а не вдвічі більше калорій. Ну і звичайно при набраних зайвих декілька кілограм також не потрібно впадати в паніку.
     
    • Подобається Подобається x 2
  17. myla

    myla Well-Known Member

    Відповідь: Для майбутніх мам

    Я не хочу сказати, що їсти потрібно все підряд, без перебору. Я проти дієт в період вагітності, бо знаю випадок, коли жінка їсть лише кашу вівсяну зранку, трошки якоїсь їжі на обід і ввечері, бо лікарка насварилась, що вага в неї зайва. Так, краще замінити кілограм цукерок на кілограм фруктів чи ще чогось більш корисног, але все має бути в межах розумного, причому більше потрібно слухатись свого організму, менше - тих норм, які встановлені.
     
  18. guculyanka

    guculyanka Well-Known Member

    Відповідь: Для майбутніх мам

    Сьогодні кажу чоловікові: "мабуть, як почнуться в мене пологи, то злякаюся вдома родити і поїду в лікарню".

    Він мені відповідає: "іди ще раз почитай розповідь RODINKY про її пологи в Медінституті".:D
     
  19. guculyanka

    guculyanka Well-Known Member

    Відповідь: Для майбутніх мам

    Більше рухатися треба, то й не буде таких проблем, навіть, якщо більше ваги набрали.
     
  20. levandivka

    levandivka З яйцями...

    Відповідь: Для майбутніх мам

    Я знаю випадок, коли вигляд іржавих (прикольних) ножиць з текстом "будемо різати, шо поробиш..." вивів зі ступора. :D
    Але луччє обійтися без страхів.
    Любіть себе!
     
Статус теми:
Закрита.