Сім'я чи робота?

Відповідь: Сім'я чи робота?

моя сестра у Монтреалі не виходить на "біло" на роботу через дитину,бо каже,що так як вона ніхто не догляне дитину,логічно(при чому вона без чоловіка,розвелась).Підробляє бісероплетінням,дає уроки,в недільних школах ставить вистави та проводить вечори,проводить різні забави,за що аж тепер почала брати символічну плату,зрозумівши,що на одному ентузіазмі в Канаді далеко не заїдеш.

 

Відповідь: Сім'я чи робота?

Після того, як я завагітніла в голові відбулась така переоцінка цінностей, що заради здоров`я ще ненародженої дитинки я звільнилася від займаної посади та перейшла на більш спокійну роботу. Якби мені її не запропонували, я була готова звільнитися. Але колеги у мене супер-пупер, та й мій досвід в роботі зіграв не малу роль. Це я до того, що однозначно на перший план ставлю сім`ю. Мене часто запитують, чи не сумую я за тим шаленим ритмом життя, що був на роботі? Я завше кажу, що є час для кар`єри, а приходить час для сім`ї. І ще можна посперечатися в тім, де шаленіший ритм: на роботі, чи вдома з нашою донечкою, Вона така жвава, розумна і допитлива дівчинка, що треба тільки встигати за нею і бути завше на хвилі.

Звичайно виходити на роботу я планую, але тоді, коли доню можна буде залишити на бабусю.

 

Відповідь: Сім'я чи робота?

Марічка Падалко мені завжди дуже імпонувала
Троє дiтей за три роки -- неабияке досягнення! Додайте до цього, що молода матуся жодного дня не була в декретнiй вiдпустцi i послуг нянi не потребує. Невже таке можливо?

35-рiчна ведуча "Марiччиного кiнозалу" стверджує, що так. Потрiбно лише правильно органiзувати свiй робочий день i навчити дiточок дисциплiнi. Проте обдiляти увагою не можна нi старших, нi молодших дiток.

 

Відповідь: Сім'я чи робота?

Напишу трохи своєї історії

А почну з того, що питання Сім'я чи робота? у мене ніколи не виникало. Ще з дитинства знала, що сім'я для мене буде на першому плані. Соломійці у серпні буде 2 роки. (Працювала повний робочий день ,коли йшла в декрет думала, що раніше трьох років не вийду).
недавно чоловікові родичі почали проводити активну агітацію за поповнення Ми і самі вже задумувалися, але ще не були впевненні. І тут мені кілька тижнів тому подзвонили з роботи - запропонували іншу посаду, іншу з/п. І я задумалася.

З одного боку: накрився літній відпочинок , а з другого - можливість попрацювати (зараз у чоловіка трохи справи не дуже йдуть) і , чого гріха таїти, отримати гроші (якщо не помиляюся з/п за півроку), коли піду у другий декрет.

Єдине знаю, що довго затримуватися на роботі не планую.

Щодо організації догляду за дитиною - моя мама і чоловікова бабця. Ще знаю точно, що якби стояло питання садочку чи няні для 2річної дитини, то на роботу не вийшла б. (Взагалі надіюся обійтися без цього).

От вже 2 тижні працюю. Зранку іду на роботу - доця дає цьом, па-па, ввечері зустрічає, в обід засинає без проблем (хоча в мене тільки на грудях засинає)., Ще плюс, що чоловік сам собі пан, так що коли треба може вдома залишитися. Коли Соломійка в чоловікової бабці, то приходжу до неї на обід, щоб Сольку ще підкріпити .

Звичайно, що сумую, дивлюся на фотографію, але бачу, що моя дитина наразі себе добре поводить: сон, апетит, чемна. Надіюся, так і надалі буде...

 

Відповідь: Сім'я чи робота?

а твоя мама зможе постійно тобі допомагати? Вона наскільки я памьятаю вчитель, то напевно ж не зможе часто з малою бути. А чоловіковій бабці, яка фактично пробабця скільки років?
Бо у мене питання стоїть практично аналогічно як в тебе, гострої необхідності мені працювати немає, але на майбутній декрет, який ми так само як і ви плануємо, було б непогано заробити побільше. І так само знаю що як піду працювати то надовго не затримаюсь. Але питання с ким залишити дитину, якщо вона скажімо буде в садок ходити частково, чи раптом захворіє, стоїть дуже гостро, тому й я не особливо рвусь на роботу.

А для того щоб тобі нарахували декретні по твоїй ЗП, не обовьязково працювати пів року, можна і пару місяців, головне щоб та ЗП була офіційна.

 

Відповідь: Сім'я чи робота?

Власне, що моя мама вчитель. ПО розкладу у неї виходить працювати пн, вт і чт,пт з 9,00 до 13,00. Ср -вихідний. Чоловіковій бабці - 72, правда вона з тої серії - "мене винесуть з роботи вперед ногами" Працювала в комерц.академії, зараз оформилася в Хмельницькому в якийсь вуз, але робота вдома (пише методички). Тобто зі з чотирьох днів вона 3 посидіти з малою 4 години може.
А один день до обіду - буде сидіти чоловік.
І раптом хтось захворів, то один одного підстрахувати зможе.

Я працюю з 9 до 18, тобто прив'язана, а от чоловік у нас як страховка.

Зараз ще, звичайно, рано говорити, тому що мама моя на канікулах, і зараз, звичайно, легше.. Подивлюся як дальше піде

У мене теж питання робити кар'эру не стоїть))) А так забрати чесно зароблені грошенята

 

Відповідь: Сім'я чи робота?

щось останнім часом багато думаю про власне роздоріжжя - сімья чи робота.
Мені 31, закінчується скоро мій декрет, на роботу виходити не планую, тото залишаюсь в декреті який планово перейде в другий декрет. І все більше мене гризе думка що я буду робити після другого декрету? Буде емні наприклад вже 35, двоє дітей, за спиною 6-7 років безперервного декрету. Чи зможу я в 35-36 роботу знайти? до декрету 11 років працювала за спеціальністю, але зараз багато чого вже призабулось, та й багато чого змінилось. Багато роботодавців пишуть вікове обмеження до 35 років наприклад.
Короче може я собі і навигадувала, але щось мене це перспектива наразі лякає. Але ж і діти це святе, і колись таки їх народжувати треба.
Дівчата, скажіть щось заспокійливе, бо якось мене ті думки не відпускають...

 

Відповідь: Сім'я чи робота?

Ви 100% собі навигадували. Вийдете з декрету в 35 - знайдете собі хорошу роботу (обовязково, з таким досвідом роботи!) і будете працювати в своє задоволення. Дітки підростуть, вже можна не переживати , а як же ж я вийшла на роботу, а коли другу дитину?
Мені здається в 35 важче буде наважитися на другу дитину, ні ж знайти роботу. А Юлясі сестричку чи братика треба неодмінно

 

Відповідь: Сім'я чи робота?

так от власне що здається кращє вже один за одним і далі можна щось планувати, аніж вийти на роботу, все пригадати, потім знов випасти на 3 роки... то напевно ще гірше буде і складніше потім.

 

Відповідь: Сім'я чи робота?

Тобі дуже довго тих 3 роки тягнуться? Особисто мені злітають, як одна мить.
На мою думку, якщо є можливість, краще вийти на роботу, трошки освіжитися, надійніше на ній закріпитися, попрацювати рочок-другий і - в декрет. А так ти вийдеш через 10 років (я умовно): ау, де я? хто я?
Це я зараз написала швидше про себе. Хоч я поки не маю куди виходити з декрету, дисертацію хочеться переписати, щось відкривате власне не ризикую. Це так, плани молодої мами, яка має купу часу для роздумів...

 

Відповідь: Сім'я чи робота?

погоджуюсь з Юстиною, я б на вашому місці також так зробила, вийшла б на роботу, попрацювала деякий час, а потім знову в декрет, але то таке, можливо ви не хочите великої різниці між дітками, чи пізніше буде страшновато народжувати в більш старшому віці? кожен планує так як йому ліпше)

 

Відповідь: Сім'я чи робота?

Це теорія....Я поки була в декреті - аналогічно планувала, рік-два попрацюю і піду в декрет. Тепер в мене плани зовсім не такі. Мені подобається на роботі і я чую, що не готова йти в другий декрет (хіба б так сталося). І не знаю, коли буду готова...Ну але в мене ще я й інші фактори, чому не готова, не тільки робота, яка подобється.

 

Відповідь: Сім'я чи робота?

особисто я після закінчення декрету планую вихід на роботу, і десь так ще з 4 роки про наступний декрет думати не хочу, дуже мені подобається велика різниця між дітьми, та й хочеться якоїсь самореалізації в своїй роботі, яку вже трохи підзабула(

 

Відповідь: Сім'я чи робота?

а в меее моя робота якщо працювала кілька років без відпустки сльози щоранку викликати починала і депресію...

мені якраз вже навпаки. не хочу я карьєри, не цікаво то мені. можливо з іншою спеціальністю так, але наразі скільки я стикалась, то карьєра в бухгалтерії - це постійна зайнятість, величезна відповідальність, нерви, стресси. Працювала головним бухгалетром 3 роки, маю з чим порівняти, більше не хочу...
Справа в тому що зараз я не безробітня, я в декреті і за мною моє місце збережене , і якщо я піду в другий декрет, також моє місце мене чекатиме....
Різницю між дітьми хочу як можна меншу, і зараз за час декрету стільки всього змінилось, що впринципі немає різниці чи це все згадувати зараз, чи через 3-4 роки коли закінчаться декрети.

Просто якось так страшно буде опинитись після стількох років декрету в якості практично новачка, чи якби фірма моя розвалилась то в якості безробітного.

---------- Додано в 12:22 ---------- Попередній допис був написаний в 12:19 ----------

якби мені було 24 роки наприклад то я б думала так само...але 24 мені було 7 років тому і я шкодую що Юляську народила в 28, бо тепер здається що трішки піздно.

Ну і звичайно той факт що при думках про мою роботу мене всередині всю перевертає також суттєвий нюанс проти виходу на роботу

 

Відповідь: Сім'я чи робота?

та ви так сильно Ніколь не переживайте! Все, що робиться, на краще! А можливо , коли ви перебуватимете в другому декреті вам навернеться цікава, нова робота! от як буде добре, і все ви встигнете, і мати 2 дитинки і гарну, ту роботу, яка подобається!

 

Відповідь: Сім'я чи робота?

У мене подібна ситуація. Вперше народила в 25. Хотіла другу дитину, але не могла наважитись. Коли малому ще не було трьох років, повернулась на роботу і після першого робочого дурдому тижня - наважилась. Повезло - одразу завагітніла. Другий декрет. Коли малому буде три роки - старший піде в школу. Отже, ні про яку роботу не може бути мови - продовжу декрет або звільнюся. Хіба, якщо мама звільниться з роботи, зможе бути у Львові і допомагати з дітьми (садок, школа, гуртки), а я знайду кращу роботу - більш-менш "нормальнооплачувану". В іншому випадку мої зароблені 1200грн. будуть обходитись мені дуже важко. Як згадаю маршрутки в садок, на роботу, вічна біганина з думкою "не встигну"... Це ще можна з однією дитиною. З двома - не дам ради.

Щось таке і в мене. Щось я стала занадто домашня. Ще й бухгалтерія, то явно не моє.

 

Відповідь: Сім'я чи робота?

Якщо гостро не стоїть питання грошей - йдіть в декрет. То так здається, що рік - два праці, а потім наступний декрет. Але роки не додають нам здоровя та енергії. Я маю з чим порівняти: першу дитину народила в 22, ближче до 23, потім, через два роки - аспірантура. Закінчувала аспірантуру вагітна другою дитиною. Робота була готова вчасно, але захист, зрозуміло, відклала. Дитина була запланована, не "так сталося", просто вже дуже захотілося. Коли сину було 1,9, розпочала процедуру захисту, щотижня їздила до Києва, при тому малий хворів дуже, ларингіти зі стенозами, одним словом, то був жах. Це тривало майже рік, ці поїздки, ні, дійсно рівно рік до самого захисту. Захищалася я вагітною третьою дитиною, ви не повірите, але знову дуже захотіла дитину. В травні народила, у вересні вийшла на роботу. Специфіка роботи така, що ми з чоловіком змінювали один одного, і все якось утрамбувалося без бабусь і нянь. Мені було вже майже 32. Минуло 2 роки, все налагодилося, але я, певно, стомилася, або вичерпала свій потенціал, бо більше дітей я не хочу, ( я боялася, що мені потім ще четверте дуже захочеться)аж не віриться, що так хотілося мені колись. Я до чого веду, якби повернути час і кращий би був матеріальний стан на початку нашого сімейного життя, постаралася б відстрілятися у більш зжаті терміни з дітьми, все-таки з віком все тяжче дається догляд за ними. Але не жалкую, що народила троє дітей, здається, що інакше сімя була б неповна.