Вразила мене історія, знайдена в інеті: Джерело Що вразило: більшість батьків по суті відмовилися захищати своїх дітей. Я цього не можу зрозуміти: чому? Я вважаю, що вчителя за таке треба звільнити, бо якщо промовчати, то вчитель і надалі зможе робити що завгодно і поводитися дітьми як завгодно - батьки ж не проти (вчитель розцінить їхнє мовчання як знак згоди з своїми методами). А як би ви повелися на місці цієї мами? В яких ситуаціях ви захищаєте своїх дітей? Як саме? (Мова не лише про школу, а взагалі про життя). Я вважаєте: чому батькам менше шкода своїх дітей, а більше шкода/страшно/незручно заперечити вчителю/лікарю/сусіду?
Відповідь: А ви захищаєте своїх дітей? вчора дивилась передачу, де в дитячому садочку вихователь била дітей, і то все було знято на камеру... то навіть після такого не всі батьки захищали дітей, казали шо нічого страшного, вона їх виховує. Своїх захищаю звичайно.
Відповідь: А ви захищаєте своїх дітей? Дехто керувався стадним інстинктом, дехто подумав, що краще промовчати раз не всі підтримують таку точку зору, бо судячи з вчителя - ту дитину чия мама би "виступала" вчитель сприймала би неадекватно і упереджено. А ще частина погоджуються з вчителем. Я би однозначно захищала. Тільки як? Якщо більшість не вважає це за проблему, то своїми "фу" можна поставити свою дитину під удар. Треба щоб хоч якась частина батьків розділяли таку думку - тоді можна і треба "поговорити" з вчителькою.
Відповідь: А ви захищаєте своїх дітей? Я останнім часом дуже сильно і часто думаю про своїх майбутніх діток. І навіть коли приходжу в госпіталь до тата і дивлюся на тих чужих діток в реанімації наприклад - то надзвичайно сильно одразу хочу захистити від всього світу. Плюс, я знаю, я по натурі дуже власна і дуже захищаю все моє - від моєї ручки до моїх друзів і близьких. Тому я точно знаю, що такого не пробачила і з таким би боролась і однозначно захистила б в міру своїх можливостей!
Відповідь: А ви захищаєте своїх дітей? не відношусь до мам "єтожеребёнок",але якщо моя доня буде кимось ображена - загризу зубами.Плювати я хтіла,як буду виглядати в очах вчителя-лікаря-сантехніка...
Відповідь: А ви захищаєте своїх дітей? Мені здається, що з юр. точки зору ту вчительку можна під суд відправити. Варто було б принаймі їй про це натякнути. А на рахунок чому не захищають і виправдовують, мені здається, ми звикли, що нас всі підряд виховують, тому і дозволяєм іншим виховувати наших дітей.
Відповідь: А ви захищаєте своїх дітей? В нас такого б ніколи не сталось, це по-перше. А по-друге я за свою дитину заступаюсь, якщо вважаю що він/вона не поступили зле. Я відгаркнула директрисі коли вона звалила всю вину на мого сина. Потім вона вже думала на наступні рази. В вище наведеному прикладі наші мами здійняли б таку бучу, що тій вчительці мало б не здавалось. Це називається терор який тут ДУЖЕ СИЛЬНО переслідується. Не має значення хто ти вчитель, учень чи батько.
Відповідь: А ви захищаєте своїх дітей? моїй дитині тільки 1,8 і я ще не можу так все оцінити , але те що є в нас : коли мою дитину ображають на майданчику такі ж дітки як він чи трохи старші , дивлюсь по дитині , якшо бачу що справляється то не лізу , якшо діти лізуть на голову можу зробити зауваження , хоч вважаю що немаю права лізти до чужих дітей що стосується старших людей , вчителів і т.д. думаю це все потрібно роглядати по ситуації , коли моя дитина натворила щось - дозволено зробити зауваження , щось більше - думаю мене накриє )
Відповідь: А ви захищаєте своїх дітей? Згадалося про садок: Джерело Батьки терплять і дітей вчать терпіти... жах ---------- Додано в 21:02 ---------- Попередній допис був написаний в 20:59 ---------- О, а в нас ще не таке буває... А в нас більшість людей все влаштовує, очевидно... ---------- Додано в 21:05 ---------- Попередній допис був написаний в 21:02 ---------- Перевести в іншу школу? До хорошого вчителя? Здається, це найкращий варіант. Точніше, був би кращий варіант - забрати такого вчителя від дітей, а хто ж його забере, якщо більшість батьків все влаштовує. Тому захистити дитину думаю можна лише забравши її з тієї школи (бо просто в паралельний клас не вийде - все одно всі будуть в курсі про ситуацію і дивитимуться косо на дитину) ---------- Додано в 21:10 ---------- Попередній допис був написаний в 21:05 ---------- Те саме моя казала моя сусудка: прийшла кілька разів в садок, прочитала кілька лекцій вихователькам - і до її дитини ставилися краще, ніж до інших. В нас страх найкраща мотивація - або батьки бояться поганих вихователів/вчителів, або ті їх. Сумно, але факт. Ну, але краще вже так захищати свою дитину, ніж залишити її сам на сам з проблемами. Моя думка: батьки завжди повинні захищати своїх дітей. По-перше, захищати дітей обов"язок батьків, а по-друге, щоб діти почувалися впевнено і довіряли батькам, вони мають відчувати, що батьки завжди готові за них готові заступитися. Інакше в стосунках буде велика дірка.
Відповідь: А ви захищаєте своїх дітей? Я також так вважаю. Моя мама мене ніколи не захищала і я це маю їй трохи за зле. У неї був такий підхід - б’ють, значить добре. Життя навчиться. А дитячі травми, це все вигадки, як на неї. Нажаль. В мому випадку директор явно перегнула, тому я їй і відгаркнула. Назагал я людина мирна.
Відповідь: А ви захищаєте своїх дітей? чиста правда - підтверджую з нашого власного досвіду (правда, садочкового) так може тривати без кінця - і кому від того краще? ухиляння від проблеми її не вирішує. (не сприйміть особисто. це я так собі докоряю) хоч я - оптимістичний реаліст, але в нашій країні це неактуальний варіант чесно кажучи, я особисто в такій ситуації піднімала би питання на рівні керівництва школи, педради, районного відділу освіти і т.д. і т.п. - але без скандалів. тільки на основі реальних фактів. а мій емоційний чоловік вирішив би все набагато простіше, захистивши свою дитину просто і ефективно, хоч, може, і не дуже цивілізовано. і ще невідомо, що би було дієвішим. незважаючи, що в дійсності всякі там "ставленики" вищих посадовців, які у нас сидять на керівних посадах в освіті, вміють викидати такі "коники", що детективи можна писати, хоча ні - тільки мильні опери знімати. може тоді їх нереалізовані прагнення влади над іншими, особливо слабшими, як-от безправні діти, компенсуються. а то почувають себе "царкАми" у своєму маленькому королівстві і свавільно творять, що заманеться. зрештою, хай це звучатиме по-конформістськи - хай творять, що хочуть, тільки не з моєю дитиною. а з їх вітряками нехай всякі урагани-Катріни-Айріни боряться, а не я. я пригадую, колись тут на форму читала у темі про школу допис мами, дитина якої щойно закінчила її - типу, от тепер нарешті я можу сказати всю правду і т.п., бо на моїй дитині це вже не відіб"ється. всі напевно подумали - от просто роздратована мамочка, все перебільшує на емоціях. а я дуже шкодую, що не прислухалася і не повірила тим словам - бо виявилися вони чистою правдою. а моя дитина постраждала потім. і все було точно, як описала та мамочка. а раніше вона боялася сказати. і якби не мовчала, як і інші батьки - було б більше користі.
Відповідь: А ви захищаєте своїх дітей? Я ,напевно,погана мама в очах інших,але я завжди і усюди захищаю сина.Він знає що він для мене "цілий світ",і щоб не трапилось я завжди на його боці,він знає що може мені усе розповісти і на усіх пожалітися. Коли трапляються неприємні ситуації в садочку ,ніколи не попускаю нічого що б могло йому нашкодити.По попці в нас ,нащастя не б"ють,але крикнути можуть,якщо малий жаліється то на наст.день при ньому ж питаю в чому справа і просто напряму конфліктую.Якщо справа стосуєся іншої дитини(малого зіштовхнули і він у синцях,тощо)то завжди говорю з дитиною у присутності її батьків.І пояснюю що у мого сина теж є мама і тато і ми його теж будемо захищати.Того ж вимагаю і по відношенні до свого малого:якщо він когось образив-то зауваження лише від батьків дитини суто йому у моїй присутності. Наразі діє безвідмовно-дитина садок любить,друзів має,адекватно реагує на зауваження і повністю нам довіряє.Вважаю що це дуже важливо.
Відповідь: А ви захищаєте своїх дітей? Захищаю Яну ЗАВЖДИ, подекуди до абсурду., але захищаю бо як пише Злючка то "цілий світ", для мене також. Коли бачу що вона забирає щось чуже, або не хоче ділитися іграшками то намагаюся це в міру ситуації пояснити. Коли бачу, що хтось їй шкодить (у пісочниці піском в очі був хлопчик що кидав) то такий скандал влаштовую батькам тої дитини... Най тримають дику (ага закидайте мене тапкам що так пишу про чуже дитя) дитину вдома і виховують, або стежать за нею в час прогулянки аби та шкоди іншим діткам не наробила. Є гурма різних ситуацій, але в кожній з них слід поступати так аби дитина не втратила довіри до батьків. Я ніколи при чужих не сварю на доцю, бити взагалі рука не піднімається. Вдома, коли ніхто не бачить і не чує розтлумачую ситуацію, показую на іграшках як то вона поступила, влаштовую домашній ляльковий театр і спонукаю дитину саму робити висновки, хто робить добре, а хто - зле. Але на вулиці, у садочку, на майданчику вона чітко знає що є мама, яка завжди захистить і не дасть її в образу.
Відповідь: А ви захищаєте своїх дітей? У цій ситуації вчитель однозначно перевищив свої повноваження. А щодо аморфності батьків: у мене в старших класах вчителька української мови поводила себе дуже деспотично, моя мама й кілька ще мам підняли на сполох, але добилися, щоб вчителя поміняли не відразу, аж після втручання райвно, в інших все влаштовувало. Потім на нас з інших предметів вчителі відігрались оцінками: така от солідарність.
Відповідь: А ви захищаєте своїх дітей? як ви думаєте, до якого віку це доцільно? я тапками закидувати вас не збираюся, то ваша справа, як про інших думати. але - як ви думаєте, з вашим підходом, скільки ви разів почуєте таку фразу про себе і свою дитину? може, не зараз, бо маленькі ще досить, але вже незабаром. адже в кожного свої критерії, і хтось може вважати дикими і неприйнятними вас. то що тоді робити? на ринг викликати один одного? при дітях!? я дитину свою також завжди буду захищати. але - не завжди явно, тут і відразу. я не впевнена, що перегризання горла всім іншим, хто на неї косо гляне, правильно. тому захищати буду тільки по справедливості, а не "бо так". а в дитячі розборки ніколи не полізу, тільки наодинці з нею обговоримо ситуацію, і в чому вона поступила правильно, а в чому не дуже. думаю, дитина сама має навчитися себе захищати. я ж не завжди буду поруч.
Відповідь: А ви захищаєте своїх дітей? Звісно ,що при свому малому. Нажаль,зараз дитячі розборки бувають далеко не "дитячі",діти роблять кривди іншим,знаючи що ті мовчатимуть і їм усе сходитиме з рук,бо деяки мами своїх діток вчать "не жалітись",або "ти ж мужик",а він не мужик-він дитина,і дитина потребує захисту.А якщо його тлумлять,а він мовчить і терпить,то це не характер його зміцнюватиме,а робитиме лише агресивним і впевненим що треба лупитися навзаєм бо до нього нікому не має діла.А якщо дитина довіряє батькам і знає, що вони його підтримають і ПОЧУЮТЬ і зрозуміють,то самим жеж батькам буде легше пояснити дитині що краще і як себе поводити в неоднозначних ситуаціях.
Відповідь: А ви захищаєте своїх дітей? Поки вона не навчиться самостійно відстоювати свої інтереси. І навіть зараз у деяких ситуація я бачу, що вона того вчиться і то мене дуже тішить. У випадку з цікавими варварми у маршрутках яким дуже цікаво чого то таке мале і в окулярах, вона вже сама відповідає. На майданчику коли хтось бере щось її каже "Спитай дозволу, інакше не дам". Щиро надіюсь що жодного. Яна навчена не завдавати шкоди іншим, ставитись до них з повагою, і за потреби може навіть допомагати. А дикими я називаю діток полишених самих на себе, (вкрай рідко вони є чемними) вихованням яких має займатись невідомо хто, бо батьки у час прогулянки дитини лузають сємки на лавці.
Відповідь: А ви захищаєте своїх дітей? погоджуюся. та я це розумію, але розбиралася в таких випадках і з батьками.
Відповідь: А ви захищаєте своїх дітей? в бік від теми школи- в мене дітки маленькі, ми гуляємо на дит. майданчику, донечка має яскравий візок для лялі, яким часто хочуть побавитися інші дітки. Я її вчу ділитися з іншими дітками. Але де є межа? Часом дитина підходить, відбирає іграшки, а її мама вчить мою малу, що треба ділитися. Злостить! Останнім часом вирішила для себе, що буду вчити донечку ділитися іграшками тільки якщо інша дитинка гарно просить- якщо нагло відбирає, я стаю на бік малої і не даю чужій дитині наші забавки. Здавалось би- дрібниця- нема про що говорити, але я хочу, щоб моя дитина засвоїла, що може звернутися до мене за захистом. Якось так іноді тяжко збалансувати... на подвір'ї бабка кинула фразу, що тепер такі мами, що вона (бабка) "навіть не має права ту дитину (чужу дитину!) вдарити". Я була дуже обурена і пояснила їй, що навіть якщо дії дитини їй не подобаються, вона про це має сказати мамі/татові, а якщо підніме голос, чи руку на дитину(хай би спробувала на мою), то буде "асталісь ат бабушкі рожкі да ножкі". Помічаю за собою гострий інстинкт захисту малих- я б вчительку з першої історії порвала б і хай би потім розбирались.
