Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? В мене подруга розлучилась тут. Через свою дурну голову розлучилась. Не зуміла втримати емоції, не вкерувала тою машиною "сімейною", якщо образно, не загальмувала, де мала це зробити. Вина обох там є, кожного з того подружжя люблю, в кожного свої мінуси, але й плюси величезні. А син хоче залишитись з батьком, від чого ми, знайомі, всі в шоці. Що далі - не уявляю собі навіть.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? десятий шанс....щось не розумію, як таке може тішити?...
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Тому що в першу чергу цікавить збереження сім"ї, а не розлучення. А для цього потрібно працювати над стосунками, над собою, а не категоричне - все, розходимось. Скільки шансів можна давати? Можна один, а можна безліч, залежно від серйозності проблеми. З другим чоловіком я живу 16 років. Чи ми не давали один одному ще один, останній, самий останній і над останній шанси? Не одноразово!))) І думаю, що й ще дамо. Змінювались, вирішували ще якісь проблеми, загалом- живем і дишем, ніхто не святий.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? В мене процес розлучення був довгий і болючий, пройшло більше двох років коли я нарешті вирішила поставити остаточну крапку і подати офіційну заяву в суд.Хто через це пройшов, мене зрозуміє, хто ні...краще і не розуміти і не знати, ніж давати нерозумні поради... Одне можу сказати, в любому випадку потрібно намагатись зберегти сім"ю і родину, але згідна з тим, що є випадки коли і це неможливо і одне, що може вирішити надалі нестерпне проживання разом це розрив відносин і розлучення. Схиляюсь до думки, що основною причиною на сьогоднішній день розлучень, як не прикро, сексуальна несумісність партнерів, а вже з того починаються конфліти, незадоволення одне одним, сімейні зради, образи і т.д. Як казала мені одна бабця " Ти можеш своєму чоловікові не дати їсти, не попрасувати сорочки, не розмовляти з ним три дні, але ніколи не виганяй його зі своєї спальні", це місце де є любов і примирення між чоловіком і жінкою, а якщо в в родині панує любов , то всі проблеми, навіть найскладніші, вирішуються.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Власне можна намагатися зберегти сім"ю, якщо обоє цього хочуть і згідні працювати над собою і своїми проблемами також обоє. Бо навіть десятий шанс, коли людина не хоче мінятися в кращу сторону нічого не дасть
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? - не думаю що це може бути першопричиною розриву стосунків - якщо люди кохають одне одного, розуміють, то можна це питання вирішити. На мою думку, основна причина розлучень - це те що люди одружуються, не знаючи одне одного по-справжньому, адже часто коли молода пара зустрічається - кожен намагається виглядати та вести себе якомога краще, підсвідомо грає роль, а після одруження, коли подружжя разом 24 години на добу у доброму й поганому настрої, здорові і хворі - стає неможливим грати роль і відкривається справжнє лице. Тоді або ви приймаєте людину такою, яка вона є, або вас починає душити роздратування і розчарування в людині, і якщо вчасно не висказати своє "фе" і не обговорити - стосунки починають розвалюватись. Читала колись дослідження британських соціологів що найбільша кількість заяв про розлучення зявляється після новорічно- різдвяних свят, коли багато вихідних підряд і подружжя на довший час лишається наодинці - тоді вони бачать одне одного без прикрас і розчаровуються. Адже часто через сліпу закоханість чи неуважність одне до одного навіть прозустрічавшись чи проживши разом роки ми все одно не знаємо достатньо людей, які поруч нас.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Можна давати і десятий і сто десятий шанс, але кожний на різну причину. Але деколи так буває, що ви думаєте, що даєте йому ще один шанс, а він думає, що ви просто його вибачили.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Дуже вірно, я просто так висловилась- "даєм шанс", а насправді ми просто вибачаєм один одного і йдем далі.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? нічого не змінилось з мого останнього допису тут... час йде і просто зявляють ще думку з цього приводу... після розлучення страшно... принаймні мені.. і відчуття вини... що зламала життя людині... так так, якщо на то пішло, то ми ж обоє в цьому брали участь, але наразі в мене саме такі відчуття.... і мабуть часто саме це причина чому жінки бояться розлучатися - страх, що буде гірше... чомусь він сильніший, ніж страх втратити шанс на щастя? я йду вперто використовувати цей шанс, просто бувають моменти... такі як зараз... і дуже важливо не піддатися... мабуть це єдина причина, чому пишу зараз це тут... просто хочеться виговоритися... хай навіть незнайомцю... просто, щоб хтось почитав..просто, щоб це все не сиділо в мені.... хоча я далі оптиміст! і всім цього бажаю! просто треба визнавати свої страхи, коли знаєш свого ворога - легше з ним боротися, нє?)))
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? то правда. мене як думки дістають я від них не втікаю, розбираю для себе все по поличкам ... так легше.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? буквально тиждень назад дізналась, що наші знайомі розлучаються. щось аж в голові не вкладається. одружились 3 роки тому, до цього 7 років зустрічались, мають 1,5річну донечку. довго думала, яка може бути причина, виглядали ідеальною парою. а відповідь проста - він вже рік її зраджував, у сім’ю повертатись не захотів...як бачу його-така відраза до нього зразу-як можна обманювати стільки часу свою дружину? навіть не хочу і не можу собі уявити як тяжко і образливо їй одночасно...
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? в цій темі багато пише тих, хто пережив розлучення. а є хтось серед вас, що пожалів про це? цікаво, бо в основному одним іх страхів перед розлученням є невідомість, яка чекає після. чи не буде гірше?
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? людині властиво жити надією на краще зрештою - щодня, щосекунди ми у невідомості і не знаємо, що чекає далі
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Дівчатка, це так важко знати що людина на яку ти покладала всі свої надії, бажання, будувала плани, для кого ти була здавалося усім, а він був ТІЛЬКИ твоїм, просто знаходить собі іншу... Це дуже БОЛЯЧЕ...
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Після розлучення дуже важко...в тому плані бо якось не приємно це все...Може нікому не цікаво, але напишу...Зустрічалася з хлопцем 5,5 років до одруження...-сварилися, мирилися і так разів 20 точно...Все вирішили одружитися, бо скільки можна зустрічатися...(Надіялася що після одруження все зміниться на краще). Перше питання було де жити?Я одна і він один...Все таки зупинилися в мене..Прожили, відмучали рік(додому скоріше 22 він не приходив, а то й 24 напідпитку, і все спираючись на роботу що так довго він працює)...На нашу річницю він прийшов додому 02.30..я зранку почала сваритися, а він замість того щоб оправдатися почав збирати речі...На саму річницю(рік після весілля) він забирається і йде жити додому...Мене трафляє, проходить місяць і я кажу разом ми не живемо, то ж я подаю на розвід...Ми приходимо, подаємо на розвід, нам дають термін місяць...Через місяць він приходить і каже що цього не хоче...Ми миримося і я йду жити до нього....Купляємо машину і я кажу давай їздити на роботу на машині, він далі віднєкується і далі приходить вже в себе вдома пізно...Машина так і стоїть без діла, а від нього добиратися 2 маршрутками потрібно було, а від мене одною, та й швидше набагато..ну але що не зробиш задля сім'ї....Потім це все надоїдає, і я йду додому, бо мало спілкування, в нього тільки те що й чую, робота робота робота...мої прохання ніщо не допомагає...ми знову йдемо в ЗАГС подаємо на розвід і вже таки розводимося..і зразу після цього він починає їздити на роботу на машині і повертатися з роботи в 18,30..І чому ЧОМУ коли я просила їздити, приїжджати скоріше, він це ігнорував..Він закинув друзів, тепер пива після роботи немає, а є хата..А мене він звинувачує, що у всьому винна я...Чому Я?Тому що я йому зраджувала...А взяв він це все з того що в мене хлопець зараз є вже рік, а в нього дівчини немає..А мій хлопець це мій співробітник, ну і він собі думає, значить якщо вона з ним зараз то і була з ним коли була зі мною..Але йому щось доказувати я не буду..просто обідно що так з тобою поводяться.....і зараз всім говорить що я брехала і зраджувала.... Але скажу всім, кого залишили, хто самі по добрій волі розійшлися-НІЧОГО страшного немає..Значить у вас все ще попереду!!!!!І зараз після всього пережитого я рада що так сталося.....
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? в подруги схожа ситуація: зустрічалися 10 років, поженилися, дитинка родилася. Стосунки в них були чудові, усюди лише разом, було видно, що мир та любов. Рік тому дитинці ставлять діагноз, що потребує, аби мама з роботи пішла і щоденні врпави-процедури-відвідування лікарів... Місяць тому тато від них пішов. До іншої, котру півроку мав. А вона каже, що не відчула, що в нього інша. До додому вчасно, ані натяку, що його щось не влаштовує, як завжди турботливий і уважний. Зарнку привітав з черговою річницею, квіти-подарунок, ніч разом, ...а на наступний пішов геть... Сказав, що втомився від втомленої жінки і хворої дитини Подає на розлучення...
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Грош - ціна такому чоловікові, та й не чоловік він....раз втік від відповідальності залишивши дружину і хворе дитя. І плакати за таким не варта .... Правильно робить. Вона собі раду дасть. А йому це так не минеться. Бог високо...
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Згідна на всі 100%. Особисто я ніколи не шкодувала, все що робиться - тільки на краще. Коли розходишся - то це рішення, яке прийнято свідомо. Тобто я веду до того, що прийняти рішення про розлучення під впливом страшних думок про непевне майбутнє, дуже важко. Але коли вже все зважено і вирішено, то жалкувати нема за чим.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? гірше вже точно не буде. Бо не від щасливого спокійного життя люди розводяться. Я розвелася маючи на руках 9-місячну дитину, бо взнала, що він вже 1,5 року має коханку. А ми ж зустрічалися 5 років і до народження дитини прожили в шлюбі 8 років. Я думала, що цю людину знаю і відчуваю на всі 100%. Спочатку плакала, а потім повністю переключилася на своє маленьке сонечко. Пройшло вже більше 2 років і я жодного разу не пошкодувала про розлучення.
