Відповідь: Чому і коли віддавати дитину в садок? є і щасливі і нещасливі. Якби то щастя в житті залежало від відвідин дитячого садка.
Покажете записи своєї статистики, з которої такий висновок? Не сперечатимусь, що найуспішніше розштовхають ліктями весь світ саме вихованці садка. Але своїй дитині того не бажаю. Наглість=вторе щастя (с) А Ви кажете...
Відповідь: Чому і коли віддавати дитину в садок? мабуть були б щасливіші, коли б не мали на кусок хліба дитині вчіть дітей людських цінностей, і ніякий садочок не стане завадою
Відповідь: Чому і коли віддавати дитину в садок? по великій мірі наше сприйняття-несприйняття щастя залежить від дитинства, від оточення в цей період, від відношення...щастя ще треба розуміти і бачити...
Відповідь: Чому і коли віддавати дитину в садок? бути успішним-не означає бути щасливим. Хочу шоб мої діти були щасливими.
Відповідь: Чому і коли віддавати дитину в садок? по великій мірі це все філософія. В кожного сладається по свому. Дитинство буде щасливим, коли дитина знає, що її люблять і вона має підтримку і опору. Я не буду доводити що садок це суцільне добро чи один негатив. Моїй дитині ще в садок в будь-якому випадку рано. І я предметно не можу говорити на цю тему, бо не стикалась.
Відповідь: Чому і коли віддавати дитину в садок? А моїй по віку - можна було б...але по моїй оцінці - рано, дуже... І зараз не впевнена що скоро буде не рано...Постійно чую звинувачувальні репліки в свою сторону, типу я квочка мама і вирощую маминого синочка...Ну що тут скажеш, не маю ніякого бажання комусь роз"яснювати чому я вважаю що саме моїй дитині садок не піде в користь. І не розяснюю. А те що вони там собі шушукають - їхні справи.
Відповідь: Чому і коли віддавати дитину в садок? Щось багато написалось. Розкажу про себе. Ми з братом садочкові діти, десь з річного віку. Не розумію, для чого мене віддали, якщо у мої рік і 10 місяців народився братик. За маминими словами, в перший садочковий день я (річна дитина!!!) сказала мамі "Па-па" та пішла собі. Ввечері була весела, ніби все ОК. Але чи хтось знає, як я провела свій перший чи наступні дні? Питати її не планую, щоб не викликати почуття провини. Згадки про садок різні. Памятаю, що і весело було, і якісь зарядки-ігри-танці були. Ніби і хотілось ходити. І виховательок я любила. А було і таке, що згадувати не хочеться. Ми з хлопчиком "зірвали" якесь показне заняття по малюванню для "районо" чи для когось там... Памятаю, як ми з ним під столом ховались від гніву виховательки. А вона нас била. В якості покарання діток старшого віку їх роздягали та залишали _зовсім_без_одягу лежати на розкладачці під ковдрою, коли інші дітки бігли займатись іншими справами. А одяг виховательки прибирали подалі, щоб діткам було соромно встати і взяти його. Тому вони лежали і соромились собі у ліжечку... Не розумію, чому я любила садок. Можливо тому, що відвели мене туди в такому маленькому віці. І частину привязаності я перенесла з мами власне на виховательок та садочок. Як ті макаки Харлоу, що привязувались до рушника, коли їх від мами забирали. Чи це любов до свого ката? Відносно своєї дитини остаточно я ще не вирішила питання, чи буду віддавати дитину в садочок. І якщо буду, то коли. Але те, що до 3-4 років їй там немає що робити, це 100%. І наразі не можу знайти жодної вагомої(!) причини, щоб віддавати туди дитину. Всі причини впираються в те, що мені буде зручно, якщо дитина буде там. А щоб вирішити це питання, вже треба над собою працювати. Виховувати дітей і так необхідно батькам, а не вихователям. Навчити малювати-писати-танцювати від душі у садочку не навчать. Тому що все робиться всіма одночасно та за однаковим шаблоном (хоча в мене і був якийсь сольний танець бджілки, але це скоріше виняток). Та і звичайній 2-4 річній дитині не потрібен професійний викладач малювання чи співу, тому що звичайних батьківських вмінь та навичок для цього більше, ніж достатньо. Хоча я зле малюю (і мені це вкрай важко дається), але намалювати яблучко-сонечко-котика можу. Для дитини і це є більше, ніж вона може, і їй є, чому вчитись. При бажанні можна ходити 1-2 рази на тиждень на якісь заняття, на яких можна вчитись мамі і дитині разом, як проводити свій час з користю. А геніїв у садочку точно не зроблять. Чи багато з ваших дорослих знайомих можуть за проханням намалювати песика, скажімо (не за шаблоном, а з голови)? Більшість скаже, що не вміють, або стидаються, що не вийде. Але ж головне не в тому, щоб пес вийшов як справжній. Чи багато хто може станцювати (на тверезу голову) під улюблену музику? Знову ж таки, не важливо, як цей танок буде виглядати. Що ще садочок дає? Про соціалізацію вже писали. Я ніби і можу спілкуватись з ким завгодно і про що завгодно, але до 17-18 років мені це було вкрай важко зробити, і друзів окрім шкільних та брата я не мала. Потім я вже почала працювати над собою, і трохи попустило. Для дитини буду шукати компанію. І ще, мені здається, що садочки зараз не працюють над комусь потрібними задачами зробити гвинтиків для системи. Ці задачі "власть имеющие" в Україні ще не впровадили... Наразі вони працюють за звичною радянською схемою, коли і були потрібні гвинтики та шурупчики. Але індивідуальність забирають все одно. Тобто їх існування не потрібне ні державі, ні батькам. Зауважу, що я не пишу про приватні садочки, де в групі знаходяться 5 діток (але ж це все одно садочок, туди здають). І не пишу про випадки, коли мамі дійсно немає куди діти дитину, тому що на їжу немає грошей і треба йти працювати.
Відповідь: Чому і коли віддавати дитину в садок? Ну це жах! прямо як по Шарлотті Бронте "Джейн Ейр" Не знаю, чи маю право казати , що я проти садків, (бо на даний момент я працююча мама ,а моя дитина з моєю мамою та чоловіка бабцею), але якби в мене постало питання віддавати 2 річну дитину в садок ,чи виходити на роботу, то сиділа б з дитиною однозначно, але я не говорю про такий варіант як
Відповідь: Чому і коли віддавати дитину в садок? Не розумію чому не розповіли батькам? Можливо б випадків більше б не було.
Відповідь: Чому і коли віддавати дитину в садок? А бути НЕ успішнім означає? "Багаті теж плачуть", так. Але, думаю, серед успішних людей процент щасливих набагато більший, ніж серед не успішних.
Відповідь: Чому і коли віддавати дитину в садок? Я не памятаю, розповідала, чи ні. Це було роки у 3-4. Можливо, що не розповідала через сором? Знову ж таки, не хочу задавати собі питання, чому я це не розповіла батькам. Чи чому я цього не памятаю. Але я хочу, щоб моя дитина мала до мене таку довіру, щоб вона і в 3, і в 15 років могла поділитись зі мною тим, що їй болить. І тому не вважаю за потрібне ділити її привязаність з тимчасовими державними спеціалістами у такому ніжному віці, як 2 чи 3 рочки. ---------- Додано в 00:57 ---------- Попередній допис був написаний в 00:46 ---------- Можу помилятись, але як раз навпаки. Залежно від того, кого вважати успішним (гроші, влада?). І що вважати "бути щасливим."
Відповідь: Чому і коли віддавати дитину в садок? Мушу визнати в нас в садочку може не такі дикі, але також специфічні випадки бували. Через те що я була в дитинстві страшна тіхоня, ніколи мене такі методи вихованні не торкались, але я їх спостерігала щодо інших діток. І я не можу сказати що я прям боялась вихователів, але слово проти них я сказати не могла у віці 3-4-5-6 років. Це тепер, з висоти свого віку, я розумію що треба було казати це батькам, вони мали б це піднімати на обговорення і щоб таких випадків більше не було. Це зараз діти не такі перестрашені як колись було. І зараз здається більшість діток таки скаже батькам якби щось не те ставалось в садочку. А частина ще й може вихователя на місце поставить, як тут хтось вже писав як прийшов хлопчик до виховательки і сказав " ви не маєте права на мене кричати" А тоді всі мовчали переважно, сама не знаю чого... тут залежить дійсно що вважати успішністю..... але я би хотіла щоб моя дитина була щаслива у житті, щоб знайшла себе і своє призначення у житті, щоб могла себе забеспечити, щоб не знала біди і як то, коли немає що їсти, щоб не знала самотності... ну і здорова щоб була звичайно. Все решта в дитини є, щоб досягти те чого я їй бажаю.
Відповідь: Чому і коли віддавати дитину в садок? Ну так, ви праві. Зразу подумала: чого не розповіли? Але тепер сама згадала, що і моя вихователька наказувала: ставила на коліна і накривала ковдрою. І я також не пам"ятаю чи розповіла батькам, думаю, що ні, бо інакше питання було б вирішено. Погоджуюсь з Ніколь Я по дорозі додому з садочку розпитую малого про проведений день, думаю так робить кожна мама. Так, що проблеми поганого поводження вихователя з дітьми можна вирішити.
Відповідь: Чому і коли віддавати дитину в садок? а ви думаєте раніше не говорили? говорили, але чи то часи були інші7 з якого ви року? я, як і аделаїда і ніколь, ходила в садок ше за совітів. може вже з часом змінилось оте гвинтико-шурупкування? не знаю. от такий самий випадок. була тиха, але оті методи карання - то було для мене чимось таким страшним, шо боялась ше більше і ставала ше тихіша от по-чесняку, чи бували в тебе часи, шо не було навіть хліба в хаті. чи у всіх таке було? шо ж всі так за ту фразу тримаються. я ше розумію старше покоління, яке пережило голод (чи то передається від бабусі до онуки?) але реально, коли ЩАСТЯ починають рівняти до їжі - не розумію їмо ж шоб жити, а не навпаки !!!! є реальні випадки, на жаль, але ж на ДП не всі поголовно з незабезпеченх сімей, не з дитбудинків, ну і не в часи 90-х живемо (тоді дійсно було важко, але не так шоб за кавальчиком хліба трястись). почитати гілочки з вихвалялками, буднями/врочистостями - і на море/в гори їздите, і в ресторани різні можете ходити, і діти не голі (а дуже вже навіть вибір є в шо вдягнути/взути) - ТО НАШО ШОРАЗУ ПРО ТОЙ КУСНИК ХЛІБА ЗГАДУВАТИ? та буде і хліб і масло. а якшо вже дві ложки ікри треба мус покласти і заради них йти працювати повний день і свято вірити, шо дитина, коли не хоче йти з садочка, то значить шо вона дуже щаслива - то не треба себе дурити якби моя дитина не хтіла йти від виховательки, і швиденько бігла зранку в садок - я б задумалась.
Можна пробувати. Але ... Звиняйте за повтор прописних істин. Твердість світогляду, відношення до ближніх і дальніх дитина набуває з віком. Чим пізніше батьки зменшать власний вплив (/контроль/контакт) на формування маленької людини, тим менше деформацій (щодо власної позиції) отримає дитина. Ми часто чуємо риторичне питання "де дитина того навчилася/нахапалася?!". Там, куди ми віддали зі своїх очей дитину. Бабусі, виїхавши "в Італію", в ДС, "бо нема можливості" - немає різниці. Варто чітко усвідомлювати, що отримаємо "не мою дитину" у тій мірі, на скільки передали іншим свою виховну функцію. І щоденні сеанси спілкування у Скайпі, чи бесіда дорогою з ДС не вбереже дитину від прикрого чужого впливу. І 2-річний "пластиліновий" малюк, перебуваючи в ясельній сопливій/плаксивій/запісяній групі, із зачиненими насмерть вікнами, має дуже малі шанси на позитив. Так, і до цього дитина може звикнути, і це сприймати радісно, але... Жодна фінансова компенсація того не компенсує. А яким чином мало змінитися? Завдання у ясельного вихователя/нянечки - дожити до закінчення робочого дня і не оскаженіти, здати батькам "непокусану" дитину. Часи інші, але садки з тих часі мало змінилися.
Відповідь: Чому і коли віддавати дитину в садок? бачу, знаю, була (в принципі від початкової школи то відрізняється лише тим, шо не треба садити на горщик. декого) ---------- Додано в 08:28 ---------- Попередній допис був написаний в 08:26 ---------- а шо там міняти? вікна на пластик, шоб крику не було чути я коли в селі повз садок йду, то від того *вопля* глухну може і є добрі (кому і чим?) садки, але одиниці. а ВСІ не можуть ходити у ті пару відсотків добрих садочків
Не погоджуся, бо перші стартові роки розвитку, про які ми тут списи ломаємо, "важать - рік за 3" У першу чергу, нормативи. Не може 1 вихователь + 1 няня якісно пильнувати більше 10 (моя цифра) малят.
Відповідь: Чому і коли віддавати дитину в садок? згідна з тим. моє питання було скорше сумно-риторичним бо вимоги міняють, навантаження також. і не в сторону дитини, а в сторону системи
