Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (2)

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (2)

І я сьогодні погуляла в універівських стінах, правда, не всі справи вирішила, що були заплановані - айбо то нич, вирішу як повернуся з Молдови, на щастя, ніц термінового тьху тьху
Сьогодні завершили з моїми компутерщиками книжку по рівню А1 нім. мови Тепер з вересня будуть освоювати А2 Дуже приємно бачити результати своєї праці, так тішуся!!!

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (2)

Ех, перше вересня...
"Уже переквітли мої матіоли,
закінчилось літо, і знову до школи.
І знову уроки, і знову книжки,
і знову згадалися забуті стежки..." - майже такими словами починався кожен ранок першовересня кожного року, як ішла до школи... Якось так, дивлячись на школяриків, знову захотілося до школи, до рідних серцю стін... І шкода літа, я ще не насолодилась ним сповна, надіюсь дні осінні будуть ще теплими Всі почали свій навчальний/робочий рік сьогодні, а я цього року не йшла на лінійку Ми з коханим нині домовились про те, що тре починати ремонт на кухні Тож день минає в пошуках ідей, матеріалів до нашої кухоньки На вихідні плануєм грандіозну вилазку "в світ" Чекаю...

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (2)

Відправила сьогодні сина до школи....Вдягнувся , встав коло мене ,дивиться на мене з висока , посміхається і каже : " Мама, ти така ВЖЕ маленька....".....І я то саме подумала....страшно стало, як той час швидко летить. Ніби щойно в перший клас вела, а тут вже такий великий.......Ностальгія.....

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (2)

о! треба було маякнути, може б я в ту сторону почалапала, 100 років там не була, ех...

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (2)

Я теж У рідну школу. Побачила вчителів, походила рідними коридорами...
Ех, ще уроків не було, а вже вірш дали вивчити на завтра. Школа-школа, аж страшно як ми собі раду дамо.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (2)

то пиши куди маячити
я думаю ще завітати туди десь в районі дня вчителя, бо не бачила улюбленого вчителя біології

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (2)

і в нас теж: школа, школа,школа....
була в гостях бабуся. жоржини, фотографії, ех...

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (2)

Класний сьогодні день! Відвела синочка на лінійку, ми вже 2-го класники... так ностальгійно було... це ж моя школа, мої рідні стіни, в яких я провчилась 9 років...
Пізніше на роботі мене чекав сюрприз. Повернувшись з наради побачила в себе на столі ось таке чудо...

Запитую, хто це приніс? Чую у відповідь "А хто ти думаєш?"
Відповіла відразу "Напевно чоловік, тільки він таке може зробити....бо він знав, як я хотіла таку сову "
Я щаслива.............. Це найкраще привітання з початком навчального року у моєму житті

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (2)

ходила нині до мами на перше вересня - такі класні карапузи-першачки , але з тим не встигла поснідати (допомагала їй з самого ранку приготуватись до першого уроку = кульки там всякі, інші прикраси), забігла додому, кинула в рот сухий сніданок, що від вчора врятувався і побігла на день народження до сестри. а там тільки торт!!! як же мене тошнило! це не можливо передати, дві чи три години мріяла про м'яяяяясо, мусила в магазин забігати, купити, бо вже ніяк!!! знямала шматок - а тепер мене вже нудить від мняяяса!!!
веселий деньок через немудру голову вийшов!!!

---------- Додано в 22:02 ---------- Попередній допис був написаний в 21:45 ----------

а тепер ше раз переглянула той сайт доставки їжі додому, хоооочу вареників!!! капєц якийсь просто!

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (2)

це точно... ви наче в гілці -60 худнули, чи нє?

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (2)

так я ж тільки хооочу, нині до шостої вписалась, то трошки вчора була нечемна, а так - я просто хочу!

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (2)

зрозуміло

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (2)

то капець, така погода - цылий день спааааааааааати хочеться... хоча з іншої сторони в мене все файненько - з татом стаэм все ближчі і ближчі, стажуся і на роботі всі мене люблять, нарешті трошки округлилась - кісточки внизу живота не видно! і одяг нарешті облягає, а не висить ))))
недавно впала прямо на носа - переживала, що зламала, але вчора була в татовому госпіталі - то там лікар сказав, що все ок - супер!
ще тато напевно візьме мене на операцію подивитися!
зараз піду вправи пороблю.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (2)

А в нас врочистість!
До нас приїздив київський цирк. І, головне, ми там побували!!!
Ми побували в цирку. Не знаю, як у містах, а в селище міського типу приїздить цирк 1-2 рази в рік. Це подія. А коли гарний цирк (це саме той випадок) – то це дійсно прекрасна подія. Приємно спостерігати за гарною грою клоунів і виступами артистів циркового мистецтва. Але наші, місцеві, очевидно, так не думають , бо 2 сектори з 6 для глядачів були напівпусті. Але хай тепер лікті кусають , бо подивитися було на що. Це і тваринки, яких всі бачили – типу собачки, поні чи мавпочки, але дресировані і такі кумедні :biggrin:. І тварини незвичні – такі, як пелікан, крокодил, дикобрази – яких я особисто вперше побачила вживу! Була якась ще тварина, але ні я, ні чоловік не розібрали, що то ж була за звірина така. :shok: Також були звичайні і повітряні гімнасти та атлет. Все було на пристойному рівні – дуже артистично та захоплююче. Під час шоу ми хрумкотіли попкорном і смакували солодку вату (Ох, і ціни на них були кусючі – але ж треба людям заробляти якось!).
Шоу було довге, тож був і антракт. І ми вийшли подихати свіжим повітрям, бо в цирковому шатрі уже дихати було нічим. Вийшли і пообдивлялися заразом, що стоять трейлери, на яких приїхали артисти. О, трейлер – це моя мрія – колись купити і їздити по країні в ньому :tanksmile:. Але чим більше часу йде, то думаю, що це неможливо, бо дітям потрібні умови, в чоловіка робота… Хіба в старості :confused:. А ще подумала, що якби раніше побачила саме цей цирк – ще до заміжжя, то сама б із ним поїхала… Ій, Богу! :shutup:Я страшенно захоплива людина…
Але повернемося до антракту… продавали щось, купляли люди. І деякі з них захопливіше купляли пиво, чим дивилися виступи. Господи, як тяжко розворушити наших людей . Викликати радість, захоплення. І сумні вони ходять і по вулиці, і в цирку. Люди – хочеться крикнути – ми живі, ми не роботи, ми маємо серце, душу, емоції, а ходимо, як заморожені. Виходить, що деяких тільки пиво гріє і радує :rus:!? Чогось так є. Я ж хочу щоб люди дивилися на світ широко розкритими очима – дивувалися, раділи, сумували, але не були байдужими. Це найстрашніше…
Ми дивилися на зведене шатро і думали скільки сил треба щоб його поставити, як важко артистам… І бачили, як крутяться – хто щойно виступав, а уже стоїть і продає кульки, солодощі. Катають на поні дітей (ми не захотіли додатково навантажувати тваринку Кірькою, бо бажаючі і так знайдуться, а поні на одного легше буде) і фотографують… Бо розумію, що потрібно окупити проїзд, харчування, купити одяг, прогодувати тваринок… Важка робота, але вони з нею дуже гарно справляються :y:. І я вважаю, що люди цього нелегкого і не такого популярного, але потрібного ремесла, заслуговують поваги.
Закінчився антракт. І всі ті думки покинули мене і я поринула в атмосферу цирку. Повітряна гімнастика … Атлет, який зробив складну вправу, яку я не бачила навіть в «Україна має талант» (для мене це показник, бо ніде не бачила більше повітряних атлетів)… Чудесно. Ми з чоловіком кричали «Браво», а Кірька – «Дядя – молодець!». Матвійко, потрібно зауважити, першу частину шоу спав. І ні гучна музика, ні оглушливі подекуди оплески не розбудили нашого синочка . Несподівано шоу закінчилось. Несподівано, бо так було цікаво, що і час пройшов непомітно. Несподівано, бо хотілося продовження. Шоу з антрактом тривало не мало, а скоріше багато - годин три. А задоволення – справжнісінький океан! :radist:
Ми не пожалкували про витрачені гроші. Я пожалкувала лише, що не взяла яблук (чоловік відмовив. Про що потім сам пожалкував, бо варто було взяти…) артистам з дому в дорогу, бо тяжко отак їздити по чужим краям, а їм було б приємно. Квіток у нас вдома не лишилося, а жаль, бо хотілося нарізати ще перед шоу і подарувати. А ще не підійшла і не подякувала артистам особисто в сум’яті, як всі почали розходитись…Розгубилась. Дуже жалкую . Надіюся, що до нас ще завітає цей цирк і я все те здійсню.
Хто дочитав мій допис до кінця, той МОЛОДЕЦЬ!))) Бо довгий вийшов.

Ось деякі моменти виступів

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (2)

У містах цирки всякі-різні non stop, ввечері включаємо місцеві новини і насолоджуємось

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (2)

сьогодні прийшло трошки врочистості- в подруги день народження! святкуєм на озері, з шашличками і всьо такоє
ше зараз біжимо за подарунком і гульбаним! ура!
настрій шикарний

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (2)

Відсвяткували ми вчора День Знань суперово. Дітки чемні гарні і загорілі, вчителька в класному настрої, лінійка в школі була дуже гарна. Потім пішли з Марком і похресником, який став школярем цього року в Пінокіо, де наші дітки відривались на всі 100%. Вишиванки після їхнього гульбища стали всіх кольорів райдуги...але це таке, "простірньом в Новості", головне набратись натхнення для ще одного навчального року.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (2)

В 7 ранку - підйом!!! Розвезла дітей по садку-школі, максимально минаючи корки. Тяженькі ті пакети з канцтоварами в школу вийшли, це я ще дещо забула!!! + рюкзак і спортивна форма. Припаркувалася здалеку (і добре!) бо точно когось зачепила б. Тому з тим всім метрів 30 пройшлася.
Потім машину - на мийку завезла (завтра їдемо на весілля, має бути все при параді). На сихівському мості ледь не зробила аварію. Якби мене хтось не пропустив, то було б мені лихо (в принципі, заслужила сама). Дай Боже тому водію здоров`ячка! Чесно!
Тепер прибираю вдома, біжу в магазин за смачненьким. Чекаю чоловіка з відрядження. І далі біжу-біжу-біжу...

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (2)

У мене врочистість - приїхала моя маленька племінниця Тетянка. Так виросла! Третього вересня іде у школу "Равлик". А зараз ходить по квартирі, яку за літо забула, і питає: Тато, а де у вас ванна, а де туалет? Святкували приїзд тортиком і чаєм.
І проза. Вчора цілий день на роботі пробувала зробити перше запрошення. Як то важко... Текст не поміщається, не можу рівно розрізати папір, а з фігурними ножицями у мене взагалі не склалося - не ріжуть вони, а рвуть папір... Сьогодні знову буду пробувати робити на чорновиках.
В арт-крамничці витратила всі гроші, не помітила. що у гаманці залишилося рівно дві гривні. Прийшла на зупинку, щоб доїхати додому після роботи, дістаю ті дві гривні, а вони наполовину порвані...Стою і думаю: візьме водій ті гроші, чи ні...от буде позор, як скаже, щоб давала інші дві гривні, а у мене 30 коп у гаманці. І тут згадала, що у мене для запрошень є двосторонній скотч. Скоренько заклеїла більшу половину двох гривень, і вже бачу 91 їде. Трохи до рук прилипала друга сторона скотчу, але водій нічого не сказав, хоч і розпрямляв їх, щоб покласти у бардачок. Фух... Я щось цього місяця чекаю на зарплату, як ніколи...

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (2)

То щастя таке в мене...вчора вийшла на роботу після декретної відпустки!