Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Хоч в мене нема дітей, але я не розумію того. Якщо по її словах чоловік "гравець" - то як йому довірити дитину? І дійсно, не дорослу, 4-річну? Думаю, якщо її новий обранець-коханець її любить, то прийме навіть з двома дітьми. Знаю одних: в неї син і дочка, в нього син - і зійшлися, живуть, правда не знаю як діти між собою ладять, бо вони в перехідному віці. Та багато прикладів можна навести. Вона напевно сама вирішила, що з однією дитиною в неї більше шансів. Але ж це первісток. Та жінки роками лікуються і витрачають купу грошей. щоб мати хоч одну дитину, а тут таке (це напевно вже в іншу тему). А чоловік що про це все каже? ---------- Додано в 17:11 ---------- Попередній допис був написаний в 17:09 ---------- А взагалі кажуть, що жінкам властиво закохуватися кожні 5 років. Може вона з таких?
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Ніякого осуду, батьки( отці коториє) масово кидають дітей з мамами, окремі індивідууми ( непоодинокі) взагалі в цей момент бачать дітей в останнє, і нічого страшного не відбувається, а коли мама лишає дітей - то це но-но-но! не можна! Але не по-людськи це! і перший випадок, і другий. Я б зрозуміла , в разі надвичайно гарного фінансового становища батька і якщо його батьківські якості чудові, а жінка йде в невлаштоване життя, неясно з ким... А тут, громадянка тільки про себе думає, про дитину ні грама, ще третього з новим мужем народить, а друге на своїх батьків спихне. Якщо чесно то й говорити про такий рагулізм встидно.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Підтримую!!!!У дитини двоє батьків мама і тато, і що б не сталося між дорослими-для дитини вони залишаються найближчими.Так мама головне, і всі готові засудити тих мам які залишають дітей((((а тати що гарно поступають.І взагалі проблема в тому що сімї розпадаються і ніхто не хоче працювати над помилками щоб зберегти сімю.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Ціною дитячої психіки і врезультаті купи комплексів (типу: мама мене не любить, я їй не потрібний), згодом ворожістю до молодшої сестрички і ше багато всього. ---------- Додано в 19:38 ---------- Попередній допис був написаний в 19:34 ---------- Так, коли мама то не можна. Бо мама є мама, і ніхто, навіть тато (який би він хороший не був) ніколи не замінить дитині матері - її любові, ніжності, ласки, теплого слова, обіймів, поцілунків. Тому, я абсолютно проти такого, навіть якщо дитині було б 14 років а не 4, це все одно дитина.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Я теж цієї ситуації не розумію. Як можна віддіти дитину, яку носила під серцем 9 місяців, з якою ночами не спала, бо різалися зубки, раділа кожному її новому досягненню і першому слову?! Яка, нарешті, називає її "мамою"?! В мене аж серце розривається за ту дитинку
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Та про що ви говорите??? Хто вам сказав що та мама дасть дитині саме те що ви описали. Може тато всеж кращий і більше дасть дитині любові ніж та котра привела дитину на світ. Взагалі не розумію як можна казати що тато не так любить дитину як мама. Хто вам сказав що тато не вставатиме до дитини вночі коли в неї ріжуться зубки, що не буде давати їй зупки коли дитина хворіє, що не буде варити ті зупки. Чому такий стереотип що лишень мама може це все дати? ---------- Додано в 20:43 ---------- Попередній допис був написаний в 20:41 ---------- А можливість закохуватись в одну і туж людину відкидається?
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? підтримую, Таня ж пише хіба мама, яка прийняла рішення розділити дітей краща?
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Трохи мені дивно, як людина, яка має проблему з азартними іграми може дати дитині все те, що їй потрібно і може бути хорошим батьком. Хоть убийте, не уявляю я собі такого. Хіба кинеться того "ровера" знаючи, усвідомлюючи, що на руках у нього мала дитина. Борги, азартні ігри- за що він буде утримувати те дитя?
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Аж ніяк! Можна закохуватись і в свого чоловіка. Я маю на увазі, що після спокійного сімейного життя, наступає щось таке, як в перші зустрічі... Ніжність, пристрасть, захоплення... і не обов"язково це інший мужчина. Може бути і твій.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Марусю, я ніде не писала про все вище описане вами, і не кажу, що тато любить дитину менше ніж мама. Але мама (якщо вона нормальна звичайно) - то є мама, а тато -є тато. В дитини мають бути і мама і тато, якщо б можна було б обійтися без якогось "родітєля", то природа б не придумала так, щоб для цього потрібні були двоє. (звичайно в житті є по-всякому, але все ж..). Не даремно мама виношує свою дитинку 9 місяців, народжує її, в матері з дитиною є той особливий звязок, невловимий для ока, тільки внутрішньо мама його може відчувати. Просто у вихованні дітей у мами свої функції, а в тата свої. Якщо тато більш строгий, і вчить бути мужнім, чесним, відважним, розсудливим, то мама дає дитині свою материнську ласку, турботу, любов - воно все в купі створює гармонію, таку потрібну для дитини. І якщо хтось з батьків "випадає" з сімї, то одному комусь приходиться заміняти і маму і тата. А воно звісно ж важко і морально і фізично. Я маю на увазі, що маму дитині ніхто не замінить, навіть тато, так само і тата дитині ніхто не замінить, навіть мама. Бо вони обоє потрібні дитині.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? тетяна7777,Не виправдовую жінку, яка ділить дітей. Але у вашому дописі є якесь протиріччя Ви ж насправді не знаєте який він батько, а тим більше чоловік. Ви не разом живете. На людях він може бути один, а вдома зовсім іншим. Не може людина, яка постійно в боргах і захоплюється азартними іграми бути хорошим батьком. Хороший (на мою думку) - це той, який любить і піклується про свою сім"ю, думає, як утримувати її. Батьківська любов - це, звичайно добре, але дитині потрібно щось і їсти, і одягнутися, та й іграшки дитина хоче, в кінці-кінців. Та і дружина не на останньому місці має бути.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Я мала на увазі,що хороший батько тим,що не пив,не бив,з друзями не шлявся,з дітьми в усьому допомагав,гуляв з ними. А всі його недоліки вона знала і прийняла його таким,як він є. Я з ними не жила,але часто ночувала у свекрухи(де вони разом мешкали) і бачила,який він і яка вона. Його не виправдовую і її теж. Дивуюсь лише тому,чому ж вона вирішила дітей поділити.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Має бути, але он в мому випадку було саме так що хоч мама і була присутня але того всього що ви мамі приписали вона мені не давала. Мені це давав тато. Він нами займався і нас виховував. Тому я і кажу, що не завжди мама дає саме те що ви описуєте. Мій тато був і строгий і ніжний. І тепла від нього отримувала зважди набагато більше, і порад, і наук як бути мужньою Ви описуєте ідеальний варіант, а он я на собі відчула що такого особливого зв’язку з дитиною, тільки тому що вона була в мами в лоні дев’ять місяців, не кожна мама відчуває і має. Я також за те щоб було двоє і мама і тато, але навіть коли живуть разом далеко не кожен розуміє яким має бути тато чи мама. А вже не говорячи про те що як розійшлись. Я знаю лишень дуже малу кількість людей які роблять все щоб дитина потерпіла як найменше від того що дорослі не можуть порозумітись. Але знову ж таких одиниці. Назагал образи переважають і дитина стає як мячик, яким кидаються батьки між собою. А що молодший виросте дуже в любові тільки тому що він з мамою? І не лише що вона їх поділила, а як поділила. Чому саме взяла того а не іншого? А ви кажете особливий зв’язок. Я он знаю що будь-яке відірвати від себе не зможу. Тобто щоб онтак віддати... А інша жінка незадумуючись віддасть бо скаже що так краще для дитини. Невідомо хто з нас краще поступить.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Саме так, бо Тому пишу, як би то мало бути, але на жаль, в житті є всяко. О так, я то пройшла, на жаль мої батьки не задумувалися над тим, як впливають на нас їх розборки, бійки, татове пияцтво, мамина надмірна "любов" до рукоприкладства і т.д.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? От почитала це все і згадалось, що колись в нашій родині був випадок, що віддала мати 5 дітей, одну доньку своїй сестрі двоюрідній, яка не могла мати дітей. І не було там ні осуду, ні ненависті, спілкувались з тою бабусею до самої її смерті. А брати-сестри до сих пір в прекрасних стосунках хоча вже самі бабусі-дідусі і жили в різних сім"ях і містах. Але то таке, ліричний відступ, часи інші були, не було змоги всіх прогодувати, а тут тій "дівчинці" випав шанс мати краще життя і її біологічна мама їй дала змогу його зреалізувати.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Вчилась разом з дівчинкою, у якої батьки розійшлись, і дітей теж поділили, вона жила з татом, а сестра з мамою. Ну що вам сказати, з психікою в неї явно було негаразд. Вона, була завжди доглянута, добре вчилась, але поведінка була часто агресивно невиправдана. Я не думаю, що це результат батькового виховання, а саме того поділу дітей. Через років 5 після закінчення навчання, бачила її з дитиною (вона мене ні), дитина ще маленька в калясці була, так вона щось кричала на ту дитину, побачила що ситуація не змінилась, шкода стало дитину (зараз в неї вже двоє).
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Мою свекруху також просила стрийна віддати Андрія (мого чоловіка) в Канаду, але баба Юля не змогла. Але знаєте, я б також напевне виносила для когось дитину, знаючи що інша жінка просто не може мати дітей. Я б своє віддала щоб інша могла відчути радість материнства. Але то вже в іншу тему.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Ніби і у всіх жінок, які народили має бути, не просто любов до дитини, а материнський інстинкт, любити і захищати дитину. Але то мабуть не всім дано. Якось по роботі зустрілась з одним чоловіком в якого дружина поїхала на заробітки коли їх дочці був всього рочок. І він розказував, як мала плакала за мамою, каже що скидав сорочку і тулив до своїх грудей, бо в дитини просто була істерика пару тижнів. В 2 роки вона мала операцію і він ледь її виходив, а мама приїхала вже коли малій було 5 чи 6 років. От та дівчинка виросла, тут закінчила школу, мама там гарно за ці роки влаштувала своє життя і сказала, що дитині там буде краще і забрала її в Італію. Тато відпустив її, бо сам хоче, щоб вона отримала добру освіту, але коли розказував цю історію, то ледь не плакав. Він дуже надіється, що вона там вивчиться і повернеться в Україну. Ну і звичайно, що ніякої сімї він вже з своєю жінкою немає. Вона там, він тут ... чужі люди. Отак вигодував, виховав ... і залишився сам, бо в мами, виявляється, теж є права на дитину.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Ого-го, скільки мені порад... Але про висновки пізніше.... І дуже всім дякую, ви всі мені допомогли, хто як- але діійсно я всім вдячна!!!!! отож: Якби мені чоловік так сказав- я б сама подумала би про розлучення. В нас телефон один одного є ТАБУ, він наприклад дуже любить подивитися з ким я переписуюся, для мене це не є чимось кримінальним. І я не чекала поки він кудись піде і залишить телефон, щоб я могла подивитися хто дзвонив. Я відкрито йому сказала щоб дав телефон, я не вважаю це злочином... А за те, розхльобування - це був для нього урок, що я незбираюся всі проблеми вирішувати за нього. Він не міг мене попросити раніше, а тільки в останній день? Він це тягнув так довго, бо думав, що справиться - це було йому наочним прикладом, що він не супермен. І що з того всього вийшло: коли я в середу сказала йому, що вже починаю бути готовою, щоб піти, бо мене ці дитячі брехні до сказу доводять, він напевно дійсно задумася, бо в пятницю він виконав все те, що я його просила вже дуже давно і навіть не надіялася, що він вже зробить. Він зробив мені обід коли я прийшла, за мною доглядав, як на перших побаченнях, цілував, обнімав і НАРЕШТІ визнав, що він був не правий і казав, що буде старатися виправитись, якщо я йому в цьому допоможу. І я йому повірила, він навіть листа мені написав, якого я попросила майже місяць назад... Я вірю в другий шанс....
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Бачу дуже гарну тенденцію в цій темі : дівчатка приходять з наміром не нести, а кинути , а йдуть із впевненістю , що другий ( деколи п"ятий- десятий) шанс все таки можливий! Це тішить.
