На створення цієї теми мене наштовхнуло те, що останнім часом я в силу певних обставин постійно стикаюсь з відсутністю у людей толерантності і хоча б мінімальної коректності. Чи навіть не так, скорше з спокійним і нормальним відношенням, до людей, які є "іншими". І нехай у випадку моєї дитини це дуже голосно сказано, проте факт залишається фактом. Я завжди думала, що відійшли в минуле ті часи, коли обзивались "очкариками" і т.д. Помилялась, як виявилось. З того часу, як моїй дитині одягнули окуляри, мені вже обридли всі запитання типу "А чого такий маленький, а вже в окулярах?", жалісливі погляди, ойкання і айкання. Особливо вражаючі запитання типу "Ой, а ви бачили, і вашого хлопчика очко косить???" (ні, я тупа, і окуляри одягнула дитині просто так, для краси). І досить нам зайти на пошту, в магазин і т.д. - починається. І серед дітей якась така жорстокість: на відпочинку на майданчику бавилась одна дівчинка, чотирьох рочків, мій Андрій дуже тягнувся бавитись, проте після фрази "А у этого мальчика глазик дергается, он мне не нравится и я не буду с ним играть" я таке бавлення присікла. Не хочу аби хтось вказував мої дитині на інакшість якої в принципі нема. а навіть якби і була...
Відповідь: "Інші" діти Щоб ваш малий не відчував себе інакшим, ви, і саме ви в першу чергу маєте до нього донести що він не інакший, і щоб він це запамьятав як отче наш. Щодо тої дівчинки - то скорше всього вона це сказала просто по дитячій наівності. Їй же всього 4 роки, і вона скорше всього і не збиралась його ображати, що думала те й сказала, діти як правило так себе і поводять. Це називається " детская непосредственность". Ви так думали тому що ви вже доросла, а дорослих як правило не дражнять. А діти були і є жорстокими , і хоча це їх не виправдовує вони всі переважно мають стадний рефлекс і погане чіпляється до них кращє ніж добре, і обзиваються вони дуже і дуже. І попадають під посмішки і ті хто носить окуляри, і ті в кого цікаві прізвища, і ще багато хто. Дехто з дітей може так себе поставити в коллектіиві і серед однолітків що його ніхто не ображатиме. А хтось назавжди залишиться під прицілом посмішок. І це залежить від самої дитини і від того як вона себе поставить в суспільстві.
Відповідь: "Інші" діти В цю тему можна "віднести" дуже багато діток із різними, інколи досить складними і невиліковними, хворобами. Ця тема є досить болючою саме для тих батьків, дітки яких мають певні проблеми із здоров"ям, і саме тим батькам потрібно бути дуже мужніми і терплячими, щоб витримувати репліки і погляди оточуючих. Не думаю, що ця дівчинка хотіла образити вашого синочка. Діти в такому віці говорять те, що думають,навіть не замислюючись над тим, що можуть своїми словами когось образити. Головне, щоб своя власна дитина не замкнулася в собі, могла спокійно спілкуватися з іншими дітками і знала, що вона завжди залишається найкращою для своїх рідних.
Відповідь: "Інші" діти Власне до дітей в мене немає жодних претензій: вони маленькі і говорять те, що бачать. Мне дивують дорослі: невже це так приємно акцентувати увагу на тому, що для когось може бути боляче? Чи це такий підвид рагулізму? Чи, як традиційно: нація вчителів і лікарів? Мене шокувала мама тої дівчинки: вона це чула і нуль реакції. Особисто ні для мене, ні для кого з близьких, родичів, друзів - то не є проблемою, ну бо нема проблеми. Ну дитина в окулярах, і що? Я, наприклад, теж в окулярах, якось ніколи не думала, що то аж так страшно. А якщо дійсно проблема? Є ж дітки, які мають реально великі проблеми, то що, вони мають почувати себе вигнанцями? То ненормально. Невже, ніхто своїм дітям не пояснює, що якщо у когось щось не так, то ця людина не відрізняється від інших? Чи то власне ще з давніх часів лишилось: нема людини - нема проблеми? Мені особисто фіолетово хто що говорить, і дитину свою навчу правильно реагувати і давати собі раду. Та й наразі можу підібрати своїй дитині такий колектив, в якому він зможе почувати себе таким як і інші принаймні до того віку, доки навчиться сам ставити всіх на місце (зрештою, маю надію, що до того часу і проблема зникне)
Відповідь: "Інші" діти Є люди, які просто не задумуються над почуттями інших, от і "вивалюють" свої емоції де не треба... Рік назад ми переїхали в іншу квартиру, в нашому під"їзді живе дівчинка з синдромом Дауна (років п"яти). Вперше коли її побачила серце защемило, зараз коли її зустрічаю, то посміхаюсь їй і розмовляю з нею так само, як і з іншими дітками. Працюю над своїми емоціями... Розумію батьків таких дітей (бо з нашим атопічним дерматитом теж стикалася з великими очима і дурними запитаннями).
Відповідь: "Інші" діти Мар'ясю, просто не звертай уваги на таких дорослих - "Не всіх дурних війна забрала)))" Найдієвіше в даній ситуації - змінити своє ставлення до неадекватних реакцій людей - а вони будуть, бо усі люди різні і їх толерантність також дуже різна - і для когось щось видається дивним, як от маленький хлопчик в окулярах. Хтось так само дивується та бурхливо коментує ГВ після року, чужу пляшечку на майданчику, проколені вушка в дрібному віці, носіння в слінгах і т.д.
Відповідь: "Інші" діти Знаєте, якби всі хоч на грам попрацювали над своїми емоціями і хоч трошечки навчили своїх діток, то таких проблем було б менше. Я пригадую один випадок, зі свого весілля (до сих пір стоїть картинка перед очима) з чоловікової сторони була запрошена його сестра із легкою формою ДЦП. Я не знала, не була готова. В ту секунду перевернувся і мій світ і сприйняття таких людей. Раніше не стикалась, не знала, не замислювалась, зрештою і майже не бачила. Виявляється, дівчина дуже переживала, щоб я сприйняла нормально, хвилювалась чи запрошу на перетанцьовування. А тепер мені би і в голову не прийшло, що щось не так. Бо власне нема тої "іншості" Взагалі. ну то взагалі маразм. А як в когось прищик на носі, то теж треба запитувати? Причому випадкових перехожих?
Відповідь: "Інші" діти Діти часто бувають жорстокі самі не розуміючи того. А що до дорослих...Ніколи ні на кого не звертайте уваги. Проти тупості і нетактовності не попреш. От в моєї малої зараз страшна криза. І на фоні цієї кризи і через деякі життєві обставини вона стала дуже емоційною. Деколи як бачу, що встигаю присікти істерику, то присікаю. А нещодавно в центрі вона півтори години билась в сльозах. І я не могла нічого зробити. Просто безвихідь. І йде якась "мамашка" з дитиною віку моєї доні. Каже: "Ой подивись, яка погана, не чемна дівчинка". Чесно, так захотілось копняка дати, щоб аж через дорогу перелетіла. Але я сильна, я з кризою дитини справлюсь, а вона нещасна і обділена розумом, то її біда.
Відповідь: "Інші" діти Ооооо.... Про шо ти говориш... То є наш нАрід, як я кажу завжди. Справа в тому, що десь до чотирьох років мій Ромчик (а зараз йому майже 12) також був "іншим" (ну якщо відштовхуватися від теми гілки, звісно). Причому, "іншим" він ставав влітку, коли вдягалися речі на короткий рукав. Він народився з величезною гемангіомою на передпліччі і кисті руки. Картина ще та, я розумію (не хочу зараз дуже мальовничо описувати, це нікому не потрібно). Тому осінь-зиму-весну ми гуляли спокійно, а літа я чекала завжди трохи з дурнуватими думками. І все було точнісінько так, як ти описуєш: "Ой, а що це в нього?", "Це краснушка?", "А ви до бабки ходили? Таке можна за три сеанси відшептати":8:. І співчутливі погляди вслід... Вони мене добивали найбільше. Але якось я ті роки пережила, нікому не нагрубила (здається), хто питав - всім казала в трьох словах, що це таке. Примушувала себе спокійно реагувати, хоч в середині все кипіло. А що залишалося робити? Коректності ти їх не навчиш, мусиш відноситися до таких людей "снисходительно" (вибачаюся, не знаю, як укр.). Але я дуже добре тебе розумію. Тому бажаю тобі бути сильною мамочкою.
Відповідь: "Інші" діти Ой, так тяжко то все було... Сама на дієті (бо малий на ГВ), його годувала одними і тими самими продуктами (картопля, вівсянка, кабачок ну і все майже), пройшла всі можливі лікування, а дитина все одно чухає себе до крові, ночі не спимо... А якась мудра на майданчику мені говорить: "Ой, ну що ж Ви не слідкували за ним? Він так, напевне, шість апельсинів з"їв чи кілограм шоколаду?" Та... Моя дитина не знала, що таке печиво "Марія", які апельсини...
Відповідь: "Інші" діти ну, я ще додам що для кожного є первний поріг нормальності. Тобто комусь нормально бачити маленьку дитину в окулярах, а комусь здається це не дуже нормальним. Комусь дитина в два роки без памперсів це норма жизні, а дворічна дитина в памперсі викликає щирий подив і нерозуміння. Вам питання про памперси не задають? Бо це також поширене питання. це ми так можем думати і себе в цьому переконувати, але напевно якщо тема піднята, то все таке це зачіпає. БО я наприклад часно признаюсь що коли мою занадто активну і часом прямо скажем буйну дитину починають називати " дуже поганою дівчинкою з якою не варто бавитись" коли вона при цьому свідомо нікому шкоди не завдає а просто бавиться , мене це не те щоб дратує, але не подобається точно. ---------- Додано в 00:01 ---------- Попередній допис був написаний в 00:00 ---------- вот ви мене розумієте. А хід ваших думок цілком правильний і так і треба.
Відповідь: "Інші" діти Коли мені було 12 років ми з батьками відпочивали на морі, подружились там з сім'єю з хлопчиком інвалідом, його ноги були сильно викривлені. Хоча ми разом часто гуляли і батьки показували чудовий приклад неупередженого ставлення до хворої дитини, в мене був сильний страх (на межі з огидою) від вигляду його ніг. Поки його мама ,дуже тактовно і в тему, не пояснила мені, що він лежав в животику, ніжки залежались, а тепер вони готуються до операції, все буде добре. Страх повністю відступив. Чи було легко тій мамі пояснювати, а не ображатись на мене, або моїх батьків? Думаю ні. Але вона сама навчилась сприймати ситуацію, як належну, і побачила не тільки проблему своєї дитини, а й страх іншої. Чому б вам було не пояснити тій дівчинці, що очко хворе, замість того, щоб чекати якихось дій від її мами? Це не її проблема, а ваша.
Відповідь: "Інші" діти Чесно кажучи, маю гарну звичку не виховувати чужих дітей без дозволу на те їхніх мам. Вчити і виховувати всіх я фізично не можу. Тому моїм завданням є пояснити дитині її нормальність. Крім того, я вже писала, до дітей - абсолютно жодних претензій, тим більше, що в більшості випадків малі діти сприймють так як має бути, тобто випадок з тою дівчинкою швидше одиничний. Лякають дорослі. Безпардонністю, відсутністю сірої речовини, ідіотизмом суджень.
Відповідь: "Інші" діти Я теж з дитинства ношу окуляри і ці проблеми мені дуже знайомі. Про те що говорили дорослі моїй мамі я не пам'ятаю, а от діти дражнилися образливо (я ще й повненька була та й є) . Але лише зараз, маючи свою дитину, я реально можу оцінити, все що робили батьки в цій ситуації. Їх думка була для мене авторитетною, і я з малечку знала, що мені в окулярах набагато гайрніше ніж без них, і що багато видатний і розумних людей теж носили окуляри. Головне вселити впевненість дитини в власному я. І можливо, не варто переконувати, що ти такий як всі, ТИ ІНШИЙ, КРАЩИЙ, РОЗУМНІШИЙ І ГАРНІШИЙ НІЖ ВСІ.
Відповідь: "Інші" діти не треба виховувати. Можна просто пояснити що очко хворе , ви його лікуєте, і скоро ваш син зможе бачити без оклярів.... щось в такому дусі мабуть в дорослих і без того надто багато своєї справ, проблем, невирішених питань, щоб ще перейматись іншими.
Відповідь: "Інші" діти ну так власне, для чого перейматись, як їм достатньо своїх. Так ні, тре зупинитись, , спитатись-перепитатись. З серії "А пагаваріть?" Мені неважко відповісти, зрештою відповідаю таки, максимально коректно і коротко. Ну, реально, не розумію, яке діло випадковій перехожій до того, що з моєю дитиною?
Відповідь: "Інші" діти Взагалі обов"язок виховання дітей лежить на їхніх батьках, а не на чужих людях. Не одноразово була в ситуації коли мою дитину на майданчику штовхали, кидались піском в лице чужі діти, а їхні мами при тому сиділи спокійно, ніби так і має бути. І жодного зауваження чи пояснення. Мені що за всіма дітьми бігати і пояснювати, що так не можна? Навчити чинити так само? Чи може це іх мами мають робити?
Відповідь: "Інші" діти Ну вас питають про окулярки... А мені час від часу кажуть а чого така доросла дівчинка так погано говорить? Бо візуально вона на всі 3,5-4 роки виглядає, а реально майже 2,9 і говорить погано, от тільки зараз ривок з розмовами починається. І час від часу радили невропатолога відвідати, часом логопеда, часом просто зі співчуттям дивились. Деколи пояснювала що вона просто виглядає доросліше за свій вік. Декого просто не слухала. Любопитних варвар завжди є вдосталь. Як і тих хто любить посмакувати певні негаразди інших людей.
Відповідь: "Інші" діти Трохи інакша ситуація, це фізично неприйнятна поведінка. Непотрібно виховувати, а просто пояснити. Так само, як і дорослим, інтелект яких не втік далеко від інтелекту 5-річної дитини. Це досить просто зробити, якщо вас самих не виводить із себе їхня поведінка. Теж саме, одна мама навіть прямо запиталась, чи моя дитина розумово відстала.)))
Відповідь: "Інші" діти Я б, для прикладу, на тупі запитання дорослих давала відповідні тупі відповіді. "Чому такий маленький і в окулярах?" - "Бо тепер так модно". Абсолютно з розряду "я собі знаю, а ви собі думайте". Може у мене надто зла реакція, але таки зачіпила дана тема, яка справді є значно ширшою. Маріясю, не зважай. Як на мене, Андрійкові навіть пасують окуляри.
