Просто вірші...

Discussion in 'Мистецтво' started by Romko, Nov 5, 2009.

  1. Michelin

    Michelin New Member

    Відповідь: Просто вірші...

    Мій улюблений вірш:.....

    Жди меня, и я вернусь.
    Только очень жди,
    Жди, когда наводят грусть
    Желтые дожди,
    Жди, когда снега метут,
    Жди, когда жара,
    Жди, когда других не ждут,
    Позабыв вчера.
    Жди, когда из дальних мест
    Писем не придет,
    Жди, когда уж надоест
    Всем, кто вместе ждет.

    Жди меня, и я вернусь,
    Не желай добра
    Всем, кто знает наизусть,
    Что забыть пора.
    Пусть поверят сын и мать
    В то, что нет меня,
    Пусть друзья устанут ждать,
    Сядут у огня,
    Выпьют горькое вино
    На помин души...
    Жди. И с ними заодно
    Выпить не спеши.

    Жди меня, и я вернусь,
    Всем смертям назло.
    Кто не ждал меня, тот пусть
    Скажет:- Повезло.-
    Не понять не ждавшим им,
    Как среди огня
    Ожиданием своим
    Ты спасла меня.
    Как я выжил, будем знать
    Только мы с тобой,-
    Просто ты умела ждать,
    Как никто другой.
     
  2. Мамусічка

    Мамусічка Well-Known Member

    Відповідь: Просто вірші...

    Життєво...

    Про ворогів...

    "Дорогі мої вороги!

    Непідкупні мої, спасибі,

    Що на мене упав ваш вибір

    І додав до життя снаги.

    Бо коли мене біль косив,

    Чи коли мене страх марудив,

    Набирала повітря я в груди

    І сміялась з останніх сил.

    Я готова, скоріш, пропасти,

    Ніж на ваших очах упасти,

    Чи заплакати, Боже збав..."

    Людмила Овдієнко
     
  3. Туфелька

    Туфелька Well-Known Member

    Відповідь: Просто вірші...

    Я подарю тебе дочь. Она будет как ты точь-в-точь.
    У неё будут твои глаза и мои руки,
    И столько безумных идей в голове,
    Что мы никогда не умрём со скуки.
    У неё будет много игрушек:
    Кукол, мишек, собачек, других безделушек.
    Она будет проситься к тебе на колени,
    пока я буду на кухне лепить вам пельмени.
    Она будет самой красивой девочкой на свете,
    В её волосах будет путаться ветер,
    А в глазах (которые твои) будет солнце, яркое-яркое,
    И смех ручейком заливистым, сладким.
    Будет хватать тебя ручонками за уши ихохотать от души…
    …Не спеши ухмыляться. Я же вполне серьёзно.
    Дети — они, знаешь ли, лучше взрослых.
    Я буду плакать от счастья, глядя,как вы катаетесь по кровати,
    Играя, кидаясь друг в друга подушками.
    Мы станем с ней лучшими в мире подружками,
    А ты — любимейшим нашим папой.
    По-моему, придумано не слабо.
    А главное, это совсем не сложно.
    Я подарю тебе дочь. … Можно?
     
  4. Мамусічка

    Мамусічка Well-Known Member

    Відповідь: Просто вірші...

    А ты думал-я тоже такая...

    А ты думал-я тоже такая,
    Что можно забыть меня,
    И что брошусь, моля и рыдая,
    Под копыта гнедого коня.
    Или стану просить у знахарок
    В наговорной воде корешок
    И пришлю тебе странный подарок -
    Мой заветный душистый платок.
    Будь же проклят. Ни стоном, ни взглядом
    Окаянной души не коснусь,
    Но клянусь тебе ангельским садом,
    Чудотворной иконой клянусь,
    И ночей наших пламенных чадом -
    Я к тебе никогда не вернусь.
    Анна Ахматова
     
  5. Мамусічка

    Мамусічка Well-Known Member

    Відповідь: Просто вірші...

    Гарний, сильний вірш

    Нехай мені доля вготовила муки...

    Нехай мені доля вготовила муки,
    Не камінь на серце, а цілий обвал.
    Я буду до щастя протягувать руки,
    я буду молитись на свій ідеал.
    Нехай моя доля знедолено плаче,
    карає і мучить нестерпним життям.
    Я все-таки сильна, я щось таки значу,
    я світ цей дивую красивим дитям.
    Накотяться біди, повинна здолати,
    підкотиться туга, повинна мовчать.
    Немеркнуче світло: я - жінка, я - мати,
    запалена Богом остання свіча.
    І хто мене кине, покинутим буде,
    хто Богом осудить, осудиться сам.
    Земна і небесна, такою прибуду,
    Такою дістанусь майбутнім вікам.
    Ганна Чубач
     
  6. Грильяжка

    Грильяжка Кавоманка

    Відповідь: Просто вірші...

    Счастливые леди не думают матом,
    закутавшись в пледе, бессильно измятом;
    не лечатся виски; не спят с телефоном;
    не тянуться к риску; не курят с балкона;
    не дышат устало чужим никотином;
    не спят с кем попало; не пьют аспирина;
    не льют мимо чашки, чтоб выпить таблеток;
    не ходят в рубашке в измятую клетку;
    не рвут фотографий; не ищут патрона;
    не плачут ночами до хрипа и стона;
    не пишут «ответь мне»;
    не верят, как дети;
    СЧАСТЛИВЫЕ ЛЕДИ_ИХ НЕТ В ИНТЭРНЭТЕ!!!
     
  7. Мамусічка

    Мамусічка Well-Known Member

    Відповідь: Просто вірші...

    ІМ’Я

    На далекій планеті Артан-Із, знесилений, ліз.
    А вдома — сніг. Я б тебе гріти під ковдру ліг.

    Ти пила полуничний сироп, ти брала телескоп
    І дивилася на срібні зірки, хрумкаючи огірки.

    А я згадував, крихітко, наші юнацькі вигадки,
    Що назву твоїм іменем зорю на небі синьому,

    Що я назву твоїм іменем животину незвідану
    Або рослину, від плодів якої стікаєш слиною.

    Колись настане імла, та розпадуться наші тіла
    На молекули, атоми, а твоє ім’я називатимуть!

    Але ідея ця, певно, не варта й виїденого яйця.
    Бо вдома ми вигадаємо найкраще ім'я малому,

    Який в тебе під серцем живе.
    В'ячеслав Шестопалов

    І ще один такий. Проймає просто...

    Каліка

    розчинені навстіж вікна
    кличуть мене у подорож
    небом

    дивлюсь у даль мутним
    поглядом
    морщусь від болю

    "Маю тільки ноги, Боже!
    Пробач..."
    Тетяна Мацкевич
     
    Last edited: Sep 5, 2011
  8. Грильяжка

    Грильяжка Кавоманка

    Відповідь: Просто вірші...

    Випадково натрапила в одній з соціальних мереж, зворушило, згадала як скучила за похресничкою
    Какая сила в маленькой руке! Малыш, идет, переступают ножки. Он весь мой мир, зажатый в кулаке,шагающий со мною по дорожке.И я, имеющая стаж и дом, друзей авансы и получки...Сейчас иду и думаю о том,что нет опоры, крепче этой ручки....!!!!!!
     
  9. Грильяжка

    Грильяжка Кавоманка

    Відповідь: Просто вірші...

    Як пощастило дівчині в сімнадцять,
    в сімнадцять гарних, неповторних літ!
    Ти не дивись, що дівчинка сумна ця.
    Вона ридає, але все як слід.

    Вона росте ще, завтра буде вищенька.
    Але печаль приходить завчасу.
    Це ще не сльози – це квітуча вишенька,
    що на світанку струшує росу.

    Вона в житті зіткнулась з неприємістю:
    хлопчина їй не відповів взаємністю.
    І то чому: бо любить іншу дівчину,
    а вірність має душу неподільчиву.



    Ти не дивись, що дівчинка сумна ця.
    Як пощастило дівчинці в сімнадцять!


    Ліна Костенко
     
  10. Грильяжка

    Грильяжка Кавоманка

    Відповідь: Просто вірші...

    Прижми меня к себе…
    твое тепло…
    ты знаешь, - в нем бурлит такая сила!
    что я теряю разум… как назло,
    … и равновесие, - любовью подкосило.

    Любовью ли? – не знаю… не пойму.
    Такое измеряют в киловаттах.
    Рыдать готова! Броситься во тьму!
    Держи меня… в ногах, ты веришь? - вата…

    Предательски колотится в груди.
    Дрожу и задыхаюсь.
    Каждой клеткой
    прошу, молю… нет, требую, - «иди!
    иди со мной к обители заветной!

    Туда, где исчезают все «нельзя»;
    миры, сливаясь, дышат в плавном ритме.
    А души, в бездне нежности скользя,
    внимают самой чувственной молитве.

    Здесь только ты и я, и омут снов.
    А каждый нерв под кончиками пальцев
    взорваться наслаждением готов…
    И мы летим, сплетаясь в звездном танце…"
     
  11. Мамусічка

    Мамусічка Well-Known Member

    Відповідь: Просто вірші...

    Образно і дуже сильно

    Я шел во тьме дождливой ночи

    Я шел во тьме дождливой ночи
    И в старом доме, у окна,
    Узнал задумчивые очи
    Моей тоски.- В слезах, одна
    Она смотрела в даль сырую...
    Я любовался без конца,
    Как будто молодость былую
    Узнал в чертах ее лица.
    Она взглянула. Сердце сжалось,
    Огонь погас - и рассвело.
    Сырое утро застучалось
    В ее забытое стекло.
    Александр Блок
     
  12. pravovuk

    pravovuk Well-Known Member

    Відповідь: Просто вірші...

    Я настрою себя на удачу,

    Я настрою себя на успех.

    Как приемник приму передачу

    Под названием "Радость для всех".

    И букетами радости этой

    Поделюсь, мне не жалко ничуть.

    Всем созвездьям раздам по букету,

    Всем планетам букеты вручу.

    А потом пробегу по полянам

    Взором сердца, без мыслей и слов,

    И, смеясь, подарю всем землянам

    По охапке целебных цветов.

    ---------- Додано в 21:30 ---------- Попередній допис був написаний в 21:09 ----------

    Поцелую нежно мягкую ручонку,
    Прикоснусь губами к носику едва,
    Сердце замирает от любви к сыночку,
    Для меня нет в мире лучше существа!
    Драгоценный крошка спит себе беспечно,
    Крохотные пальчики сжаты в кулачок,
    Станет первым парнем в будущем, конечно,
    Он уже сегодня классный мужичок!
    Дорогой мальчишка, солнечный мой лучик!
    Я тобой любуюсь, радость не тая!
    Будь здоров и счастлив, мой родной сыночек,
    Ведь с тобой продлится молодость моя.
    За тебя волнуясь, обращаюсь к детям
    (и слова берутся в глубине души):
    Вы для нас дороже всех богатств на свете,
    Счастья вам и радости, наши малыши!!!
     
  13. Мамусічка

    Мамусічка Well-Known Member

    Відповідь: Просто вірші...

    ГОЛОД
    Нагодуйте мене, зогрійте!..
    Підійміть з очей моїх
    перевесла побряклих вій!..
    Ви налякаєте мене крихтою хліба,
    а я вас бліддю своїх повік.
    Я північний, муругий вовк,
    владар безмежних, сухих степів.
    Я підковою спеки весь хліб потовк
    і вночі над мерцями вив.
    Я завернувся в подерту ковдру,
    мов римський патрицій у тогу,
    і мені страшно зимно в ноги.
    О, сонце!
    Я хочу потертися спиною
    об твоє гаряче обличчя,
    і мого подиху холод
    дійде до самого серця і глибше.
    Я завернувся в подерту ковдру,
    мов римський патрицій у тогу,
    я владар всесвітній:
    - Голод.
    Шкурупій Гео - поет Розстріляного Відродження (1917 - 1921 рр.)
    Час талановитих, але коротких віком поетів. Знищили(((
     
  14. talja

    talja Member

    Відповідь: Просто вірші...

    А літа теплого
    Вже як і не було.
    Зросилася трава
    І вся пожовкла.

    І зранку
    Крізь прозоре своє скло.
    Я чую холоду
    Осінні недомовки.

    Я помічаю
    Осені сліди
    Вона ховається.
    Та все ж занадто видно,

    Що колір неба
    Все частіше
    Вже блідий,
    А під ногами
    Колір жовтий, трохи мідний.

    Осіннє.
    Вересневе.
    Не тепло.
    То лиш миттєва,
    Хоч така приємна радість.
    А літа теплого
    Вже як і не було.
    І тільки в спогадах його сліди зостались…
    Марина Кузьменко
     
  15. levandivka

    levandivka З яйцями...

    Відповідь: Просто вірші...

    О-о-о...
    А мій оцей:
     
  16. RicciRicci

    RicciRicci New Member

    Відповідь: Просто вірші...

    ...Как мало тех,с кем хочется проснуться
    Заваривать с утра горячий чай,
    Кому охота просто улыбнуться,
    И никогда не говорить "Прощай".

    Как мало тех,с кем хочется грустить,
    Валяться словно дети на снегу,
    Кого за всё сумеешь ты простить,
    И каждый день шептать "Люблю"

    Как мало тех,с кем можно помолчать,
    Кто понимает тебя с полувзгляда,
    Кому готова ты всю жизнь отдать,
    Что боль и для тебя награда.

    Как много тех ,с кем можно просто быть,
    Но чувствовать себя рабыней по неволе,
    Быть рядом,но при этом не любить,
    Делить и счастье ,боль и горе...

    Как мало тех к кому ты подойдёшь,
    И от усталости опять заплачешь,
    И у кого ты на плече заснёшь,
    Осознавая,что ты много значишь.

    Как мало тех,с кем хочется мечтать,
    О первом солнце,и о первом снеге,
    И счастья большего на свете не желать,
    А думать лишь об этом человеке...

    Как много тех, с кем можно лечь в постель,
    Как мало тех, с кем хочется проснуться
    И утром, расставаясь улыбнуться,
    И помахать рукой, и улыбнуться,
    И целый день, волнуясь, ждать вестей.

    Как много тех, с кем можно просто жить,
    Пить утром кофе, говорить и спорить...
    С кем можно ездить отдыхать на море,
    И, как положено, и в радости, и в горе-
    Быть рядом,но при этом не любить...

    Как мало тех, с кем хочется мечтать!
    Смотреть, как облака роятся в небе,
    Писать слова любви на первом снеге,
    И думать лишь об этом человеке...
    И счастья большего не знать и не желать.

    Как мало тех, с кем можно помолчать,
    Кто понимает с полуслова, с полу взгляда,
    Кому не жалко год за годом отдавать,
    И за кого ты сможешь, как награду,
    Любую боль, любую казнь принять...

    Вот так и вьётся эта канитель -
    Легко встречаются, без боли расстаются...
    Все потому, что много тех, с кем можно лечь в постель.
    Все потому, что мало тех, с кем хочется проснуться!
     
  17. Tajemnucja

    Tajemnucja New Member

    Відповідь: Просто вірші...

    Що скажете, про цей вірш?:girl_smile:

    Купую в магазині квіти,
    Від їхньої краси щоб мліти.
    Купити квіти хочу сильно
    А в голові є трохи мильно.
    Ідея з квітами є добра,
    Вони для мене наче кобра.
    Обвивають всю мене-
    Це відчуття проте мине.
    І ось купила я вже квіти,
    Біля них не вийде тліти.

    Отакий віршик:girl_wink:
     
  18. Відповідь: Просто вірші...

    Ти пояснювала мені,
    чому на воді виникає
    місячна доріжка,
    і хто такі екстрасенси,
    і про вміння любовне
    давньогрецьких жінок.
    Ще так багато
    збирався розпитати в тебе...
    А нині докричатися не можу
    до твого берега,
    порослого травою забуття...

    А, може, правда,
    що любити жінку, —
    то значить змагатися
    з її непам'яттю?
    (Ю.Гудзь)
     
  19. Bambook

    Bambook New Member

    Відповідь: Просто вірші...

    На зупинці, наче Месію,
    люди чекають на трамвай.
    Кожен дивиться у свій бік,
    переконаний у правоті.
    Приїжджає сподіване чудо,
    а в трамваї Месії нема,
    є лише лжепророк –
    це кондуктор.
    Люди ж вірять, сідають в трамвай.
    Тільки я не сідаю –
    я знаю,
    що Месія утік в попереднім трамваї.
    Піду за ним шукати –
    може, наздожену...

    Яня Плахотнюк
     
  20. Мамусічка

    Мамусічка Well-Known Member

    Відповідь: Просто вірші...

    Не пожалкуйте декілька хвилин життя на геніальний твір Володимира Маяковського. Скільки емоцій, крик... крик Самої душі!

    Флейта-позвоночник
    поэма

    За всех вас,
    которые нравились или нравятся,
    хранимых иконами у души в пещере,
    как чашу вина в застольной здравице,
    подъемлю стихами наполненный череп.

    Все чаще думаю -
    не поставить ли лучше
    точку пули в своем конце.
    Сегодня я
    на всякий случай
    даю прощальный концерт.(Можете не читати далі, але майте на увазі, що дійсно багато втратили:))