Ой, Америка, ой, Канада...

Відповідь: Ой, Америка, ой, Канада...

То про Штатівські чи Канадські? Трохи є різниця.
Розкажу про наш досвід.
У нас тут форма є в католицьких школах, але лише в середній школі (high school). То із 7-го класу.
Діти віком 4-5 років вчаться у передшкіллі по 2,5 години, від 8.30 до 11.00. З 6-ти років уже вчаться повний день - від 8.30 до 15.00.
Навчання триває від вересня (не від 1-го, пізніше) і до кінця червня (ми цього року до 28-го вчилися). Відповідно канікул є 2 місяці. Є тижневі канікули в березні. І трохи різних вихідних протягом року. Ще щомісяця є один вільний день (де п'ятниця, де понеділок), коли вчителі мають день на заповнення журналів, пошуки матеріялів тощо. Діти в ті дні або сидять удома, або в садку цілий день.
У 1-3 класі домашнього досить мало. Більше задають, починаючи від 4-го класу. Але зошитів нема, ані підручників. Діти просто мають папки, де вчитель вкладає ДЗ на цілий тиждень. У понеділок дитина отримує й до п'ятниці має віддати. Із 4-го класу зшитки є два, дають у понеділок та вівторок по одному й також треба до п'ятниці віддати. Дарко мав 4 сторінки мовні й 3-4 сторінки математики. Мовну сторінку дитина робить десь за 3-5 хвилин, не більше. На математику йде десь 10 хв. на сторінку.
Книжок та підручників молодші не носять і не купують. Щодо старших (від 7-го класу й далі не скажу, бо ми маленькі).
Святкових вечорів саме таких, як то ранки в Україні, тут нема. Принаймні, я ще ні разу не потрапляла. Є радше презентації для батьків, свого роду дні відкритих дверей. Ніякого особливого одягу ніхто не вбирає. Просто є звичний день із кількома особливими читаннями чи якимись заняттями, які хочуть показати батькам. Наприкінці такого дня діти мають піцу, гамбурґери, морозиво. Перший день школи не святкують ніяк. Святкують завершення. Правда, батьків туди не кличуть. То свято для дітей. Мають так званий "день забави" (fun day).
Вчителі тут міняються щороку. Тобто в першому класі вчить одна вчителька, в другому інша, в третьому ще інша... "Постійними" є лише вчителі мов, виховної роботи та музики.

Шкіл є два види: католицькі й публічні. Приватні тут не рахую. Католицькі кращі. Правда, у Штатах вони дорогі, бо приватні, але й рівень навчання вищий ніж у католицьких канадських.

 

Відповідь: Ой, Америка, ой, Канада...

Ми перейшли в 3-ій клас. Вчимося в католицькій державній школі.

Балів тут не ставлять. Пишуть літери "А" - це як наше університетське "5". І пишуть також "+" та "-". Тобто можна мати з предметів оцінки просто літери, а можна з плюсом чи мінусом.

Грошей тут не збирають так, як у нас. Однак гроші часом дитині даємо до школи. Але то копійки. Наприклад, діти якось приносили по 25 центів до школи на воду для мешканців країн, де води бракує. Або до долара чи двох для постраждалих від землетрусу. Ще бувають у них збори коштів через ярмарки. Тоді батьки печуть якісь коржики й діти можуть їх купити по 25 центів. Відповідно, якщо батьки хочуть, аби дитина купила більше, ніж один коржик, то дають більше грошей. Кошти йдуть на доброчинність.
Коли мають день відкритих дверей та святкують кінець навчального року, то треба дати 1-2 долари, якщо батьки хочуть, аби дитина мала солодку вату чи морозиво. Піцу, гот-доґи чи бурґери під час таких днів дітям дають безплатно.

Є два способи, яким чином батьки й діти допомагають школі та класові. На школу збирають кошти через продаж шоколаду. Тобто школа закуповує шоколад цілими пачками за оптовою ціною, а школярі беруть той шоколад на розповсюдження. Таким чином кожна дитина заробляє гроші на школу. В одній пачці є 40 шоколадок. Кожна коштує 2 долари, відповідно кожна дитина приносить на школу 80 доларів. Можна брати кілька пачок, але обов'язковою є лише одна. Деякі діти йдуть продавати шоколад по торгових центрах. Ми розповсюджуємо серед знайомих та друзів, котрі приходять до нас у гості. Частину залишаємо собі, бо шоколад дуже смачний і будь-де його не купиш.
Інший спосіб, це закупівля книжок до класу та бібліотеки. Ми щомісяця отримуємо каталог дитячої літератури від видавництва Scholastic. Вибираємо кілька книжок для дитини й замовляємо. Ціни нижчі за магазинні. Оскільки книжки ми замовляємо через школу, то відповідно вчитель отримує до класу кілька нових книжок, аби читати дітям. Крім того, школа отримує подарункові сертифікати завдяки цьому, ну, і книжки до бібліотеки також. Сертифікати розігрують серед дітей зі зразковими оцінками та поведінкою. Ну, чи просто серед тих, які відзначилися якимось чином (позитивним, очевидно).
У попередній школі ще робили передоплату журналів через школу. Коштує, як звичайно або й дешевше, а школа з того отримує відсоток, відповідно не потребує збирати з батьків кошти.
Якщо шоколад є обов'язковим, то решта - за бажанням. Але книжки файні, тому ми нераз купуємо на невеликі суми, в межах 20-30 доларів.
Ще одним способом допомоги школі та вчителям є волонтерство. Я ніколи на то не маю часу, тому не розповім, але багато мамів, котрі сидять із дітьми вдома, дуже то люблять і часто так допомагають. Можна допомагати як у класі, так і поза класом. Наприклад, вранці в нас є "сніданковий клуб", де дітям роздає їсти одна з мамів (кожного року інший хтось зголошується). Сніданок безплатний, але треба записатися на початку року. Ще допомагають таким чином, що вдома готують якісь матеріяли для дітей на урок. Ще приходять почитати з дітьми, попильнувати їх на перервах. Коли діти мають якусь поїздку зі школи або йдуть до церкви, батьки-волонтери допомагають пильнувати дітей під час тих заходів.

Закінчують тут школу, якщо не помиляюся, маючи 18 років. Так, 18. Тут забавний конфуз в Оттаві через це на випускні. Оскільки в Онтаріо алкоголь можна вживати лише з 19 років, а в сусідній провінції (через міст із Оттави) Квебеку - 18, то дуже часто випускники оттавських шкіл ідуть святкувати на квебецьку сторону, через ріку.

Щодо подарунків учителям. Ще ні разу не бачила, аби дарували квіти. На початок року подарунків ніхто не несе. На День учителя також нічого не дарують. Не прийнято. Можна дарувати на Різдво, дуже рідко на Паску, ну, і на кінець року. Найбільш традиційно дарують на Різдво, але вчителі дітям тоді також роблять подарунки. Ну, і на день Валентина також дарують різні дурнички. Ми цього року пакували в торбинки листівочки моєї роботи, кілька цукерок, ґумку (радирку) та олівець. На Різдво нічого не робили, бо я не мала часу на то. На кінець року подарували вчителям і директорові подячні листівки, без нічого. Самі листівки, які Дарчик підписав. Тобто подарунки - це просто вияв уваги або заради пам'ятки щось. Багато людей не дарують нічого й це цілком нормально.

Ще в нашій школі раз на рік є "інтернаціональний обід". Тоді кожен має принести якусь страву зі своєї традиційної кухні й потім усією сім'єю прийти до школи на обід. І є день мов. Тоді батьки (хто хоче) приходять почитати якусь казку своєю мовою, а дитина читає переклад тої казки. За участь такий тато чи мама, або брат-сестра отримують горня з логотипом школи, або шоколад, або ще щось. Тобто приходиш допомогти, а тобі ще й щось дадуть, як подяку.

Батьківські збори теж виглядають зовсім інакше. Тут нема привселюдного розбирання кожної дитини. Коли роздають табелі, тоді там вказано, на котру годину якого дня прийти до школи на зустріч із учителем. Та зустріч триває 15-20 хвилин і говоримо в тому часі виключно про свою дитину, її успіхи й у чому потребує допомоги.

Кухні в школі нема, тому діти мають мати обіди зі собою. Протягом дня вони мають обід та одну чи дві перекуски. Коли дітям дають піцу або гот-доґи в школі, про це сповіщають окремими записками, аби на той день дитині не давати зі собою обіду. Ну, і також щомісяця ми отримуємо шкільну газетку із новинами та повідомленням про те, що в школі відбуватиметься протягом місяця, які особливі дні, події тощо.

Щоденники діти мають, але оцінок ніхто туди не пише. Щоденники - це дитячі записники, аби вони не забули щось принести або щось зробити тощо.

Щотижня діти мають бібліотечний день, коли беруть книжку, аби почитати вдома. Якщо не повернуть попередньої, іншу взяти не зможуть і будуть змушені чекати цілий тиждень на те, аби взяти нову. То дисциплінує. Який Дарчик був вічний забудько, а то його навчило, що треба книжку віддати, аби могти взяти нову.

Під час перерв діти бавляться надворі під наглядом чергового вчителя. Старші й молодші класи бавляться окремо. Коли молодші (1-2 клас) на гірках-драбинах, то старші (3-4) повинні бути на галявині чи майданчику, а ще старші (5-6 клас) - теж окремо. Ну, і потому чергуються, тобто на гірках встигають за день побавитися й старші, й молодші.
Якщо погода не дозволяє бавитися надворі, тоді діти йдуть на перерву в спортзал. По коридорах ніхто не бігає, бо це заборонено. Так само заборонені бійки, цькування тощо. За то є ціла система покарань.

Ага, я вже писала, що форми нема, але забула написати, що є перезувне.

Це таке основне, що собі пригадала. Як маєте ще питання, пишіть.

 

Відповідь: Ой, Америка, ой, Канада...

"Продльонка" є, але не у всіх школах у тому самому приміщенні, оскільки займаються дітьми вже не вчителі, а інші організації, типу YMCA тощо. Наш Дарко ходить на боротьбу, то там теж мають таку програму, але вони забирають дітей зі школи до себе. Там діти роблять домашнє, мають якісь там забави й 45-хвилинне заняття з боротьби. Однак, ті 2,5 години доволі коштовні, тому ми на таке не записувалися.
У самій школі є ще клуби різні: футбольний, шаховий, співів тощо. Заняття цих клубів відбуваються протягом шкільного дня, правда, а не після.

Шафки такі справді є, але не в усіх школах. У нашій просто вішачки, на які діти вішають наплечники, а над вішачками поличка, на яку ставлять перезувне. Те взуття, в якому прийшли до школи, ставлять під вішачками. А знають, що їхня шафка чи вішачок, бо вони підписані. У деяких школах просто різні наліпки на тих шафках є. І кожен клас має свою групу наліпок, скажімо фрукти, роботи тощо. Це таке ми бачили в одній школі, де в нас по суботах українська школа була.
До речі, якщо пам'ятаєте із фільмів жовті автобуси шкільні, то саме такими тут дітки до школи та зі школи і їздять.

Щодо нігтиків, то таке є, а от макіяжу не бачила, тому думаю, що молодшим не дозволяють. От стрижки тут можна дуже різні побачити, навіть ірокез у 3-ому класі.

Щодо предметів, то от узяла Даркового "табеля" й виписую.
Спочатку йде оцінка певних умінь та навиків:
відповідальність, організованість, незалежна робота, співпраця, ініціятивність, саморегулювання.
Тоді йдуть предмети (під кожним предметом підкатегорії, за які й стоять оцінки, підкатегорії писатиму в дужках):
мова (читання, письмо, усне мовлення, грамотність), французька (усне мовлення, читання, письмо), математика (рахування, вимірювання, геометрія та просторове уявлення, алгебра, data management and probability не знаю, як перекласти), наука й технологія, соціяльні науки, здоров'я та фізичне виховання (здорове життя, життєві навики, активне життя, рухливість), мистецтво (танці, драма, музика, образотворче мистецтво).

Тут треба розуміти, що "табель" є для дорослих більше, ніж для дітей. І там не лише предмет і оцінка, а й коментарі вчителя щодо кожної групи предметів. Деякі, правда, не дуже відповідально до того ставляться й просто пишуть загальні фрази, але переважно дбають, аби писати коментарі саме особисто щодо кожної дитини.

 

Відповідь: Ой, Америка, ой, Канада...

Щодо інформатики не знаю. То вже питання щодо старшої школи, а ми в молодшій.
До науки й технологій у нас вписані Life Systems, Structures and Mechanisms, Matter and Energy, Earth and Space Systems. Так що так, природничі науки будуть тут.
До речі, вони дуже багато вчаться через різні досліди, експерименти тощо. Уже зі садочка. Пишу "до речі", бо я такого не мала в школі.

 

Відповідь: Ой, Америка, ой, Канада...

У молодшій - не мають вибору. А про старшу я не знаю. У нас тут перед 4 чи 5 класом є вибір чи хоче дитина бути в англомовній програмі, чи у франкомовній. Забавно, що імігранти завжди вибирають франкомовну, а канадці переважно англомовну, бо вважають, що дитина навчиться французької на вулиці.

Щодо сучасних ґаджетів, то наскільки я зрозуміла із розмов з різними батьками з тутешньої парохії, то все залежить від школи. Є консервативні, які не прагнуть мати компутери тощо, бо діти вдома й так того всього мають достатньо. Наша школа має смартборди. Тільки не питайте мене, що то таке, бо не знаю, але ніби щось дуже круте, бо вони дуже того хотіли й власне за гроші з продажу шоколаду й закупили для класів.

Ще забула написати, що діти також ходять цілою школою в кіно або на концерти до інших шкіл, якщо такі є, їздять до парку. А взимку щотижня ходять на ковзани.

Система покарань у католицькій школі теж дуже цікава, за принципом світлофора. Є зелена зона - це зразкова поведінка. Якщо дитина когось вдарить, тоді вона зразу опиняється в червоній зоні, тобто зоні неприйнятної поведінки, оминаючи жовту зону, яка є перехідною між зеленою та червоною. Якщо порушення було незначне, але теж неприйнятне, то дитина опиняється на жовтій зоні. Ті, хто є на червоній зоні, не мають права на додаткові речі, типу ковзанів, фільмів тощо, можуть також втрачати перерви. Якщо втрачають, то пересиджують перерви із учителем у кабінеті директора.
Якщо дитина когось переслідує, б'є, тоді може бути виключена зі школи на день-два без права наближатися до школи на 50 метрів.