Відповідь: "Комплекс" працюючої мами Я б теж брала напевно, якби знала що від того чи візьму я чи ні суттєво нічого не змінииться. А в нас зараз ситуація така що візьми я собі на потреби гроші - прийдеться економити на їжі чи дитині, візьму на дитину - будем економити на їжі та на собі. Кать я тобі більше скажу, колись коли тільки йшла в декрет моя ЗП була набагато більшою ніч в чоловіка..... і я думала що от хай він сидить в декреті а я буду працювати....але дитині потрібна мама, і я по своїй бачу що тато це одне, а мама то інше. В мене тоже такий.... але наразі доходів його не вистарчає аби забезпечити всі наші потреби в повній мірі. Я розумію що це так завжди не буде, що то тимчасове.... але дуже важко до того звикнути, якщо весь час перед тим собі ніколи ні в чому не відмовляли. п.с. коли я кажу що ну не хватає грошей і все...... він мені каже - ну то давай лишай на свекруху малу і виходь на роботу..... а я свекрусі свою собаку не довірю.... що вже про дитину казати. Деколи прибити хочеться....
Відповідь: "Комплекс" працюючої мами А в мене ситуація була дещо протилежна...З першою дитиною сиділа вдома 5 місяців, бо одразу свідомо написала заяву на відпустку до 3 років...Почала тихо їхати дахом, бо по суті я людина дуже динамічна. Чоловік посадив за комп"ютер і сказав: програмуй! Так трохи мозги почали повертатися до нормальної роботи...Як сину виповнилося 5 місяців, запропонували мені вдома працювати. І майже одночасно подзвонили з моєї нинішньої роботи і запропонували до них йти. За місяць вийшла до них в офіс на цілий день з умовою, що дитина буде зі мною. Деякий час працювала одночасно на 2 фірми, але нерви не витримали, і від першої роботи я просто відмовилась, бо вона забирала купу сил, але ті затрати ніяк не окуповувались. Так Штефко пропрацював зі мною в офісі майже до року. Далі він став вже занадто активний і я роботу просто не могла з ним разом робити. Постало питання няні, яке мене дико нервувало, оскільки я ніяк не могла припустити, що доручу дитину чужію людині при тому, що навіть бабусь до нього не підпускала...Але няню ми таки знайшли, бо в мене почався на тому грунті психоз. Не в грошах була справа, а в самореалізації...Поставили вдома камеру, я перші дні спостерігала, як вони ладнають. Переконалася, що няня дуже малого любить і трохи заспокоїлась. Що ми маємо наразі? Дитина в свої майже 2,5 роки дуже доросла і свідома того, що батьки працюють. Він не сприймає цього якось негативно, а навіть з гордістю. Сам вдома удає, що їде на роботу машиною Як на мене, батьки мають бути прикладом для дитини, щоб на старості років не казали, що вони на дитину все життя поклали...А своєю роботою, результатами мають надихати дитину... Зараз я працюю вдома, від самого народження донечки. Зі Штефком допомагає няня, з малечею намагаюся впоратися сама. За день встигаю зробити багато, бо ніколи не знаю, що новий день мені готує. Думаю, зможу працювати вдома довший час, бо моя робота це дозволяє. Декрет мені цього разу просто не світить ні по яких параметрах, бо є робота, є відповідальність...Слава Богу, в мене чудове керівництво, яке створює мені всі умови для того, аби робота не заважала моєму життю...
Відповідь: "Комплекс" працюючої мами дуже мудро сказали! Тому ми в нашій сім"ї теж вирішили по-нашому.Я була в декреті і на роботу не знала коли виходити, наперед я не могла передбачити , що буде після народження, хоч на роботі казали "ти там довго не посидиш, не витримаєш і вернешся за рік точно".Я була впевнена, що рік я сидітиму точно, а далі як Бог дастьМалий родився в березні, сиділа я з ним сама-сама, (без няньок і бабусь),без живого спілкування з подружками, колегами по роботі, без Інету...одним словом як писалось вище мої мозги ледве витримували.Але ми плануємо,а Бог керує)))Саме перед Новим роком чоловік отримує травму руки на роботі(перелом зі зміщенням), операція, місяць, другий в гіпсі вдома,3-4міс.без роботи, без зарплати, без доп.доходів......Тому тут і вирішувати не прийшлося і вибирати, коли малому виповнився рочок і 2 міс.я вимушено пішла на пів дня спочатку, а з червня на цілий день на роботу)))Відчуття спочатку теж такі були, що тато є тато, як він справиться з усім, адже він не знає то і то, і п"яте-десяте, але ви би не повірили, як він в мене все навчився і яка я йому вдячна за те, що все таки не з чужою людиною моя дитина, а татусем)))))Вже тепер в садочок ходимо,татко рветься на роботу звичайно, а я кажу "почекай - зима на носі, а як почнуться всякі хвороби, хто нам буде сидіти з дитиною?"І дитина зранку чемно йдев садочок, деколи скиглить, що не хоче,і сам мені каже "мама на йоботу йде")))))ЯК! БИ я деколи хотіла посидіти з дитиною вдома ВЕСЬ ДЕНЬ(не рахуючи вихідних звичайно), а не на роботі, але...........
Відповідь: "Комплекс" працюючої мами Розкажу свою історію. Я відразу написала заяву на відпустку по догляду до 3 років, але на фірмі було обговорено що десь через 1рік вийду. От коли моїй донечці було 4,5 місяці мені зателефонував мій шеф який перейшов на іншу фірму і запропонував роботу з більшою з/п і вищою посадою я довго вагалась, але я живу з своїми батьками і з донечкою є моя мама, тато і навіть чоловікова бабуся приходить яка душі нечає в своїй правнучці. І я вийшла коли їй було 5 місяців на кожен день спочатку було дуже важко телефонувала дуже часто, а зарас з кризою я з липня працюю через день. І весь вільний день я їй присвячую, чесно кажучи я нежалію тому що я спілкуюсь з різними людьми (колегами по роботі, на різних форумах) і взнаю цікаві речі які б в дома я б незнала. І зарас моїй донечці 1,5рочку і тепер вона мені телефонує на роботу і "розказує" про свої подвиги.
Відповідь: "Комплекс" працюючої мами Я також дуже динамічна людина, ..... і як в 18 років почала працювати, так день в день протягом 10 років завжди працювала, робота була цікава, інтенсивна, подекуди емоційно і морально виснажлива, але проте завжди добре оплачувана. І я також думала що в декреті криша поїде дуже швиденько....але ні, мені дуже дуже подобається бути вдома в дитиною. Всі хто мене знають завжди дивуються, і я також сама собі дивуюся.... але мені так в декреті добре що про роботу і думати не хочу.
Відповідь: "Комплекс" працюючої мами Та мені також непогано було, але справа в тому, що у мене мозги з раціонального мислення повністю переключилися на сприйняття емоційне. Тобто я почала втрачати здатність мислити логічно, в мені взяли верх суто інстинкти. Ну і ще тоді я не мала таких різноманітних занять, як зараз...Одночасно з виходом на роботу я почала детально цікавитися темою щеплень та медициною загалом, зайнялася соціальною діяльністю, потім почали ходити в Жевжик...життя знову стало динамічним! Та й сама робота була для мене абсолютно новою та незнайомою, тому мені знадобилося багато часу, аби "в"їхати" в специфіку.
Відповідь: "Комплекс" працюючої мами За 9 місяців ще не дуже знудьгуєшся у декреті. навпаки, цей час варто присвятити малятку. А "от коли минає 2 рік удома,починають поступово підкрадатися думки про роботу... І ще, якщо "несамореалізована мама" буде вічно знервована або просто незадоволена од тієї "нереалізації" чи "фінансової скрути", дитині від того краще не буде. А комплекси- вони можуть бути завжди-чи то від того,що вийшла на роботу, "покинувши" дитину; чи то від власної нереалізованості та фінансової залежності від чоловіка...
Відповідь: "Комплекс" працюючої мами А я не хочу ходити на роботу. Мене гнітить відчуття того, що моя дитина видить в школі на групі продовженого дня, а я на роботі, замість того, щоб забрати її, нагодувати обідом і зробити з нею уроки, а потім спокійнісінько гуляти з дітьми хоч до ночі, поки погода. Мені би пасувала робота десь до 14ї год і ура! діти доглянуті, все під контролем. Поки діти садочкового віку, то єдина проблема - лікарняні, якщо немає кому сидіти з дитиною, а от із школою все стає набагато складніше.
Немовля і робота: як поєднати? Оминала я думки про роботу, оминала, але залишилось мені менше двох тижнів і треба навчитися жити з обставинами, що переді мною стоять. Дитина на ГВ, звикла, що мама постійно під боком, що думки читає й розуміє кожне "ммм", "ууу" та "ааа". Часом я вишиваю, він собі бавиться і тільки перевіряє, чи я на місці. І як подивлюся на нього, то так усміхається щасливо. А як воно буде, коли я буду півдня на роботі? І що тепер із нашим ГВ? А як засинатиме без мене? Він ще далі два рази спить і ранішній сон без циці неможливий... Хто має досвід, поділіться, бо пишу й плачу... Бо для мене питання звучить не "як поєднати", а радше "як то пережити" чи "як із тим жити"... Може, хтось із тих, кого знаєте, мав схожий досвід? Як то все перейти й пережити з мінімальною шкодою для психіки дитини та моєї??
Відповідь: Немовля і робота: як поєднати? А з старшою дитиною в вас як було? Чи тоді ще не були в Канаді? Мене теж мучає це питання, бо обставини складаються, що мушу йти на роботу.
Відповідь: Немовля і робота: як поєднати? Моя знайома вийшла на роботу, коли малому був рочок і він був на ГВ. Але робота неподалік від дому і тому на обідню перерву вона встигала прибігти до дитини. За ту годину, ну мінус 10 хв на ходьбу туди-сюди бавилась з синочком, а потім давала цицю і на сон. Вранці, коли ішла теж давала груди, з роботи приходила те ж саме. Каже ніби нічого особливо не змінилося. Бо зранку до обіду дитина гуляє з бабусею, в обід проводить трошки часу з мамою, потім лягає спатки, а поки проснеться поїсть мама вже приходить.
Відповідь: Немовля і робота: як поєднати? Де Натанчик буде тих півдня? Можливо, варто його призвичаювати до іншого розпорядку, оточення, людей? До того, де він буде, коли типідеш на роботу
Відповідь: Немовля і робота: як поєднати? Ну в мене досвід був такий, що я працювала далеко від хати, і дитина була ще зовсім маленька. Плюс, мої не були на ГВ. Зі мною працювала жіночка то після виходу на роботу їй няня привозила дитину на роботу погодувати, і вона закривалась в кімнаті і годувала дитину. Правда, в нас ж швидко виганяють на роботу, то її дитинка була 6-ти місячна на ту пору. А так то вона зціджувалась і морозила молочко а потім малятко пило з пляшечки. Але я щось не дуже за пляшечку... може вже краще якщо хтось привезе дитину в офіс погодувати. І ще я б радила тиснути на начальство щоб хоча б один або два дні на тиждень працювати з дому. Всетаки на початках не буде в тебе такої наглої потреби бути в офісі 24-ри години. А ще дуже важливо щоб малого пильнував хтось кому він довіряє і кого він знає. Старші в мене були з нянями, які до нас приходили ще тоді коли я була вдома щоб діти привикли. А найменшенька то до 6-ти місяців була з моєю бабцею бо до ясельок не могла привикнути ніяк. Вона так тужила за домом що бідні вчительки не знали як собі дати раду з тою дитиною. Тож вона була за дня з моєю бабцею а вже як я приходила з роботи, то була зі мною. Але як я приходила додому, то вже було все. Вона в мене вчіплялась як рак клешнями і не відпускала ні на хвильку. Онтак і носимось по сьогодні. Поки ще в школі то нічого, забавиться, а як тільки я додому то зразу скік на маму. Хоча тепер вона більш самостійна і незалежна, бо має подругу в сестричці Ганнусі.
Відповідь: Немовля і робота: як поєднати? З дитиною буде татко. Оскільки він роботи не може знайти, то буде сидіти вдома. Каже, що провозитиме мені малого на роботу двічі на день. Обідня перерва в мене 30 хвилин, а на роботу їхати 50 хв. автобусом, то в один бік. На роботі хочу домовитися, щоби працювати від 7 до 15, або від 8 до 16. А тоді чоловік забиратиме додому, бо машиною лише 12 хв. їхати. Няньок навіть не розглядаємо, ані садочків. Зі старшим я була вдома майже до його 4 років. Коли приїхали сюди, йому було 2,5.
Відповідь: Немовля і робота: як поєднати? Ну ми розглядали, бо обоє працювали. Але коли в Андрія не було роботи то він також 6 місяців пильнував Данилка і Ганнусю. А я ходила на роботу. Так воно вже склалось. Потім він знайшов роботу під хатою, ми жили на другому поверсі а його робота була на першому, то він няньок добре пильнував.
Відповідь: Немовля і робота: як поєднати? Я вийшла на півдня, коли малому було 8 міс. До того часу був практично повністю лише на ГВ. Взяли няню, але ми тижні два спершу були з нею разом, потім я на 1-2 години їх лишала, тоді на 3-4, і вершті вийшла на 5 год. Їздити далеко, тож думки про те, щоб малого привозили не було. Тижні два цідила йому молочко і лишала в холодильнику, але він його з чашки чи ложки не хтів пити. Пив краще компотик, воду. Тож я перестала цідитись і виливати то в раковину. Як він то пережив - я б сказала спокійніше, ніж я думала. Відпускає без проблем зовсім, каже мама па-па і цьом. А от коли приходжу, то хвилин 20-30 з циці не злазить. Як я то пережила - перші місяці дзвонила постійно, не могла заспокоїтись як він там. А тоді як побачила, що малому реально з нянею подобається і він з радістю з нею гуляє, заспокоїлась. З ГВ проблем не було і нема. Так що головне - бути впевненою, що все вийде! Ну і коли ви вдома, проводити з дитиною максимум часу.
Відповідь: Немовля і робота: як поєднати? тоді, Лілю, як га мене, проблем не має виникати. хіба що дитині доведеться навчитися один сон засинати без мами. може, хай чоловік більше з ним гуляє, або як малий любить їздити в машині, то повозить його перед сном, або й той сон, що без мами.... моя Саша у рік була готова без мами бути пів дня...
Відповідь: Немовля і робота: як поєднати? Ліля, я не дуже розумію чому ти переживаєш, якщо дитина залишається з татом? Якби мала бути чужа людина, було б зрозуміло, а так напевно треба тобі настроїтися на позитив, бо коли є якась "безвихідна" ситуація, хоча я впевнена, що безвихідних не буває, хіба здоров'я, решта все має так чи інак має рішення, то негатив в думках порожує неспокій і дуже сильно впливає на все, що людину оточує. Тим паче, якщо тобі Роман буде дитину для годування привозити, то це ж взагалі майже ідеальне вирішення такої ситуації. Старайся вже зараз по-трохи лишати чим раз довше Натанчика з Романом сам на сам і мінімалізовуй процес прощань - цьомок - бомок, бо це і тобі, і дитині буде легше. Ну і думай позитивно, поміхайся, а не переживай, ти ж сама знаєш, як тебе - МАМУ відчувають твої діти. Ти спокійна = діти спокійні.
Відповідь: Немовля і робота: як поєднати? Мене за два місяці також чекає вихід на роботу, щоправда Ярочці на той час має бути рік та чотири місяці. Без циці не засинає, тому я наразі думаю приїздити на обід додому, хоча це буде досить важко фізично. Планую брати няню, вже маю два варіанти. Вам, Лілю, я би порадила почати привчати Натанчика до своєї відсутності вже від завтра, спочатку на годину-дві, потім на більше. Добре, що татко буде вдома, так значно легше звикнути. І ще потрібно якнайшвидше почати привчати до засинання без Вас на перший сон, в будь-якому випадку. А може і на другий. Як нагуляється і буде хотіти спати, то думаю, засинатиме без проблем, це все діло звички. Крім колисання, в голову приходить хіба в машині присипляти, або Вам привозити, щоби Ви на роботі з цицею присипляли (хоча це недешевий варіант, по бензину). Моя Ярка любить колисатися, і на руках, і у візочку. В 6 місяців її було дуже легко приспати у візочку, а от зараз вже не хоче в люльці лежати категорично, проте засинає в прогулянковому візочку, тому думаю, що це буде мій "запасний варіант", якщо не зможу приїхати на обід. Я би ще Вам порадила якісь розваги для Натанчика організувати: гойдалку купити (якщо ще не маєте), якогось м'яча великого надувного, ще щось придумати, щоби його гарно бавити, поки Вас не буде. Якщо не сумуватиме, то і мамина відсутність не так сильно його розстроїть. А з ГВ - можете двічі зцідитися, один раз одну цицю, за кілька годин другу, і це молоко дати малечі на наступний день, поки Ви на роботі. Дати можна з горнятка, або з ложечки... Ви вроді писали, що в лікарні не могли зцідити багато, але думаю, за кілька днів звикнете. Ще Сірзів почитайте, там цілий розділ є про ранній вихід на роботу. Маєте?
Відповідь: Немовля і робота: як поєднати? Бо не зі мною. Важко мені лишати дитину й іти д...у просиджувати в офісі. Мені навпаки хочеться "набутися". Та й у Романа якраз до 31 серпня "гарячий час", бо 31 віддає 5 копій остаточної версії докторату на факультет. Ходила в кіно з дітлахами двічі, то Натанчик лишався з Романом. Прощання короткими й роблю власне. Він, як побачить пізніше, то дуже тішиться, усміхається, і з рук не злазить годину. Знаю. Я стараюся бути спокійна. Просто важко...
