Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? якщо вже пишите в цьому розділі, то точно не боягузка! якщо вже раз йшли від чоловіка- то не слабі духом. Слабка жінка буде мовчки в куточку ридати, а Ви-сильна. Так, є ситуації, через які стає страшно, але безвихідних ситуацій не буває. Йдіть до психолога, до священника, хай допоможуть порадою. Тільки не падайте духом, ради сина і ради себе!
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Вчора зателефонувала мені коліжанка, яку життя знаю, в якої 2 дітей, чоловік і свекори під одним дахом... Я не вперше чула, що в неї дуже складна ситуація. Якщо кількома словами, то чоловік -улюблений синочок своїх батьків, грошей нема - не проблема, добре, що мама їсти наварить, дітям щось треба? - так іди зароби сама, а мені і з друзями відпочити треба, бо я ж тааак важко працюю.... Що вона вже не робила, як не старалась щось змінити, ніяк не виходить. Батьки НІЧИМ не дорікають свому синові. Він в них найкращий, а вона (коліжанка) вічно щось собі придумає... Як каже її свекруха, треба любити свого чоловіка таким, яким він є. А як любити людину, яка не дбає про тебе і про дітей, не прагне змін, і навіть думки такої в голові немає, щоб переїхати і жити окремо від батьків????... Йому все і так підходить.... І ще купа нюансів, з якими я, напр., і дня б не мирилась... Так от вчора зателефонувала, каже, не може більше, буде розлучатиь... Тільки-но повернулась з декрету на роботу (зароблятиме до 1000 грн.) але твердо вирішила, що зможе дати собі раду сама з дітьми. Буде знімати квартиру, може найдешевшу, але буде знати, що ЩОСЬ зробила... Я трохи в шоці, не думала, що саме її шлюб може бути під загрозою. "Я не поважаю його, як чоловіка... Він так і не виріс." - це основна болюча причина... Що тут ще скажеш... Але Вам, Ehmeja, раджу - міняйте щось, принаймні спробуйте! Свою подругу я розумію, я б теж не змогла так жити, як вона. Це те саме, що й сама, якщо без підтримки коханої людини. Краще вже покладатись на власні сили. ІМХО.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Шукайте, і необов'язково за гроші. Як на мене - дуже вірно ось цей психолог пише: неважно, осталась женщина в браке или ушла, важно, чтобы она не имела в сердце негативных эмоций, которыми отравляются дети. Хочешь — оставайся, хочешь — уходи, только будь счастлива. Это долг матери. http://www.liveinternet.ru/users/maria_ustinoff/post146940781/
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? У священника вже була, десь 2 місяці тому. З Його поради поговорити спокійно з чоловіком нічого доброго не виходить. Будь-яка спроба тихо поговорити закінчується його (чоловіка) криком, бо я незнати чого хочу, начиталась-надивилась зайвого, і аргументує наші стосунки тим, що всі сім"ї сваряться. Так, згідна, всі, але треба мати межі, а не керуватись одними емоціями, роздратованістю... ---------- Додано в 15:22 ---------- Попередній допис був написаний в 15:20 ---------- Мені б таку впевненість. А то більше сумнівів. ---------- Додано в 15:24 ---------- Попередній допис був написаний в 15:22 ---------- А це мене найбільше й турбує ---------- Додано в 15:28 ---------- Попередній допис був написаний в 15:24 ---------- Не так то й легко. Але з близькими людьми ще важче поділитись наболілим.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Як писала десь Луїза Хей, в житті багатьох жінок настає момент, коли їм треба чесно запитати себе: що для мене краще: коли я залишуся чи коли я піду. Бо буде Вам добре - не будуть і діти страждати. Абстрагуйтеся від них, думайте про себе і про чоловіка, більш ні про що, я так вважаю. Якщо Вам особисто все-таки краще з ним ніж самій - будьте, спробуйте знайти інші джерела щастя, вмикайте гумор чи ще якісь буфери щоб зняти напругу і конфлікт, читайте психологів, шукайте способи не заводити в гостру конфронтацію... а якщо краще самій - шукайте способи матріального втілення свого вибору. ..бо якось треба визначитися куди докладати зусилля і докладати їх. ІМХО.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? забороніть підвищувати на себе голос!!! якщо по-телефону- киньте слухавку, якщо вдома- встаньте та ідіть в іншу кімнату! Ні Ви ні Ваша дитина не повинна чути крику. Так, всі сваряться, але дехто це робить цивілізовано без биття посуду! Заставте поважати себе (і в першу чергу любіть сама себе і поважайте себе) на ньому світ клином не зійшовся. А Ваш страх за майбутнє він відчуває і далі маніпулює Вами.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? В темі про чоловіка -тирана написано дуже багато цікавого, зайдіть на 35 сторінку і почитайте зо 15 сторіночок.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Я вважаю, що батьки частково теж в цьому винні. Принаймні в моїй ситуації так. Гроші ніколи не замінять виховання. ---------- Додано в 17:46 ---------- Попередній допис був написаний в 17:45 ---------- І останнім часом я притримуюсь думки, що саме ЖІНКИ - сильна половина людства.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Я можу й мовчати, і вийти в іншу кімнату. А от він все одно ходить за мною й кричить. Щодо телефону- через те, що я не брала трубку, коли кричав, прийшлось новий купляти-- розбив: "Кидаю трубку значить не потрібна"
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Так моя мама теж каже.)))Вона виховувала мене одна і надалі залишається одна, на жаль. Має страх перед майбутніми стосунками, забагато розчарувань було... от влане. Перестаньте боятися того майбутнього, вірте, що все складеться найкраще. Щастя вам!!!
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Почитала. Й мого чоловіка можна назвати тираном (фізичним, моральним), але може бути й добрим. Як навчити стримувати його емоції, навчити поваги до себе (тут напевне моя вина, не слід підстроюватись під іншу людину, догоджати)?! Нині спокійніше дивлюсь на вчорашні "розборки" (задобрив обіцянками). І знаю, що дотримувався раніше свого слова тиждень-два, а потім коли я заспокоюсь повністю, знову перегинає помалу. І так до наступного скандалу. Сам каже:"Ну то розводься". Я збираю речі і до нього доходить, що це не жарт. Знову ?пусті? обіцянки... Здається різні способи своєї поведінки перепробувала. Нічого в мене не виходить... Все по колу. КАже, що любить. Та не ТАКОЇ любові мені треба. Думаю вистачило б просто поваги як до своєї жінки і матері його дитини. ТОЯК НАВЧИТИ ПОВАЖАТИ...
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? ви про себе думайте в першу чергу. Знаю жінку, їй зараз 60. Коли друга дитина мали три роки, вони розлучилася з чоловіком - терпіти не змогла зради, і потім 9 років тато не з"влявся - сама з дітьми справлялася. Потім в неї були люблячі хороші мужчини. Але життя з ними вона не зв"язала через те, що діти були категорично проти. Зараз донька має чоловіка, котрий може позвлити її побити. Син розлучився. При розлученні казав жінці "бачив я таку одну незалежну і самостійну, котра вночі соплі в подушку шмаркала" (мав на увазі свою маму). А та жінка дуже самотня, хоч є діти, онуки і друзі. І дружину сина при розлученні просила, не зациклюватися на дитині, а думати про себе і влаштовувати своє життя. ---------- Додано в 14:08 ---------- Попередній допис був написаний в 14:06 ---------- ви впевнені, що ваш чоловік взагалі має поняття, що таке повага?
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Отак він навчений виявляти свої почуття. Є два варіанти- легше сприймати його істеричність, навчитись з ними жити, попереджати їх (ви ж приблизно вже знаєте коли і як вони проходять), вчасно переключити його увагу на щось інше, самій навчитись оцінювати ситуацію відсторонено, холодніше... Другий- загризатись і страждати.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Взагалі переконана що ні. І це стосується не тільки мене ---------- Додано в 14:59 ---------- Попередній допис був написаний в 14:44 ---------- Випробувано. Ніяк не можу вгодити, все його дратує, у всьому знаходитьякийсь "підтекст". Та й настрій в нього змінюється миттєво. Я ніколи ні з ким не ділилась до ДП, все переварювала в собі. Так що та ГРИЗОТА підірвала моє терпіння, наполегливість зберегти сім"ю. Чесно кажучи не хочу нічого від нього, тільки б відпустив тихо й мирно (знаю, що марно надіюсь). Так що треба набиратись сил. В будь-якому випадку вони мені не завадять. Зараз можу порІвняти себе з надломленою гілкою.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Є такі чоловіки, які будуть знищувати свою дружину ( власне за відсутності такої їхня поведінка направлена на когось іншого, хто дозволить з собою так поводитись) за будь -яких обставин, тільки за те, що вони, чоловіки, гірші за людину , яка поряд з ними. Яка б вона не була. навіть краще для дружини, якщо вона буде зовсім погана, бо чим краща - більш розумна, більш врівноважена, прагнуча до руху вперед, до розвитку, тим агресивнішою буде поведінка, тим більше буде бажання задавити, зачмирити, переконати всіма методами, що саме вона- ніхто, а "він" - все. Буде контороль, ревнощі, фінансове принижування, фізичне залякування- всі методи добрі, щоб страх не дозволив побачити з яким чмом і казлом живе. Чи прийде йому в голову почати вдосконалюватись, працювати над собою? ага, чекайте, він шо ідіот? читати, думати башкою лишній раз. Легше алкоголіка вилікувати від недуги, ніж отакого самодура з непомірно збільшеним его і мікроскопічною самовартістю. До речі, як у вашого з пенісом справи?)) Для таких клінічних випадків є варіант третій - копняк під зад.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Здається прямо в точку, хоча ми з вами незнайомі. ---------- Додано в 18:57 ---------- Попередній допис був написаний в 18:55 ---------- НЕ зовсім зрозуміла, що ви маєте на увазі ? ---------- Додано в 19:00 ---------- Попередній допис був написаний в 18:57 ---------- Хороший варіант), тільки над ним вже 2 роки роздумую, пробую, і знову виявляюсь наївною дурою(.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? така ситуація не поодинока Це я вже розійшлася не на жарт.)) не звертайте увагу. Просто так кажуть, що чоловіки з маленьким ростом або ... мають комплекс неповноцінності. Десь читала про "комплекс Наполеона", щось таке. Але це, напевно, не той варіант.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? ...таки "щастя - це коли тебе розуміють" (к/ф "доживем до понедельника"). Дякую за те, що сформулювали те що у мене десь на рівні здогадів-припущень було, але думала чомусь що це не може, не повинно бути причиною.. Тим більше якщо жінка не має ні пихатості, ні зверхньості, навпаки, намагається якомога непомітніше прагнути того свого розвитку, або і взагалі без нього обійтися - щоб не дратувати цим і не поглиблювати відмінності. ..але все одно певна "конкурентність", бажання принизити - і тим самому собі довести "вищість" - є, якщо вона вже є.. Ті комплекси - бо це таки комплекси, можливо, і можна допомогти подолати щирим почуттям і спробами підняти самооцінку, але навіть любов деколи не всесильна.. Якщо людина лінива і уникає роботи (будь-якої), вже добре сформована - не завжди можна із того, хто від приниження інших отримує втіху, зробити того, у кого приниження інших викликає почуття сорому (а не задоволення) - якщо ненароком в напливі емоцій так сталося.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? А ще за допомогою доброго психолога, але якщо ну то трудно.....саме основне тут бажання людини, яка має ті комплекси, а якщо його немає. то нажаль нічого не допоможе.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? А от як до психолога "заманити". Каже: "Якшо тобі треба то йди сама". Навіть, якщо схожу сама до психолога, то це нічого не дасть. Він "не хоче мінятися". А мені важко не маючи власного "я". Не знаю на скільки ще мене хватить. Я найбільше схильна до ---------- Додано в 11:56 ---------- Попередній допис був написаний в 11:54 ---------- Ну поки чекаю. Не знаю чого. Намагаюсь набратись морально сил. Дещо заощадити.
