Відповідь: Нерідний батько 100%!!! а ще коли нарешті знаходиш свою половинку і ви такі схожі, а дитина та перша здається зовсім іншою... але розумієш, що то твоя дитина і ти її теж любиш... мій чоловік раз дав малому поза вуха, коли той мене вагітну довів до істерики втікши з дому. я тоді відчула, що давайте я краще сама з ним розбиратимусь. нікому не дам. воно моє, воно мале... мама є мама.
Відповідь: Нерідний батько дивлячись на вашу розповідь, вважаю, що ваш чоловік зробив дуже правильно, інакше ваш син і далі буде вас виводити. і взагалі хлопцям потрібна сильна рука іноді і в прямому розумінні. вони поважають лише силу.а мама ,так , не хай жаліє, але якщо ви будете чоловікові перешкоджати у вихованні , ви ще й зробите те, що його авторитет перед дитиною впаде. невже ви хочете цього? тоді дитина буду зневажати вже вас обох.
Відповідь: Нерідний батько А мені пощастило. Мій чоловік ставиться до доці, як до рідної. Навіть інакше. Мій рідний батько ніколи не ставився до мене так, як мій чоловік до Яни. Я спокійно можу піти кудись і залишити дитину з ним. Знаю, що і накормить, і набавить, і начитає і спати вкладе. І мала до нього тягнеться. Що мене безмежно тішить. З побутового,то я людина практична, а чоловік не дуже. Іноді я кажу що мільйонна іграшка в хаті абсолютно зайва, а він мені каже щоб не забирала у дитини радості нової цяцьки, а старі най комусь повіддаю, як не тра. У нього пунктик що у дитини все має або найліпше, або ніякого. А мене то іноді дратує, бо не хочу розбалувати дитину. І люблю залишати їх двох тільки вдома, бо як десь вибираються (у сторону магазинів, Вуликів, Веселок...) ... але то вже зовсім інша тема. Хоча таке його ставлення до дитини - це результат довгої, терпеливої, мудрої психологічної роботи над людиною. В результаті якої він сварить на мене коли я за дурничку (іноді буває) сварю дитину.
Відповідь: Нерідний батько я думаю, що перш за все тут слід дякувати його власній роботі над собою. тут працюй чи не працюй над людиною,а насільно сердцу міл нє будєш (звиняйте за мій суржик
Відповідь: Нерідний батько Вибачте, але мушу Вам заперечити. Це у жінку від народження впрограмоване материнство ( я не говорю про випадки зі збоями у програмі). Мужчини то самці, у них не впрограмовано любов до діток і потребу у них (особливо, якщо це не син, продовжувач роду і т.д.) Звісно, що багато залежить від самого вміння любити, якого нас вчать батьки (саме тому я безмежно вдячна своїй свекрусі), але... Чому він повинен любити чужу дитину (і байдуже що я його кохана іт.д... дитина йому чужа)? А йому над собою працювати для чого? Нашо йому любити чужу дитину? Витрачати на неї час, гроші, здоров*я, нерви, емоції і т.д. Та тому шо я навчила його то робити. І я шалено горджуся свому досягненню. Бо це я мама люблю свою дитину по замовчування... а він... а він навчився.
Відповідь: Нерідний батько правильно, ВІН навчився,а не ви навчили. та не хотів би він того, не навчили б ви ні за які гроші. і тут я з вами не згідна. по вашому чоловіки люблять синів більше по замовчуванню, бо вони продовжують їхній рід? якось безглуздо. чоловіки теж люди,а не самці без почуттів. я вашу думку про чоловіків не розділяю однозначно.
Відповідь: Нерідний батько а мені здається, якби би він Вас не кохав, то всі Ваші зусилля були марними. неможливо примусово навчити любити чужу дитину. це частинка Вас, тому й приймає цю дитину, як рідну...
Відповідь: Нерідний батько Я вважаю, взагалі не можливо нікого насильно полюбити. Кохання не піддається логіці. Можно прийняти, миритись, виконовати обов'язок. Поступати як треба, але полюбити тому що так треба - не вийде. Мені з сестрою дуже пощастило. Бо назвати вітчімом нашого тата не повертається язик. Він одружився з нашою мамою коли мені було 5 років, а сестрі 3 роки. (свого рідного тата ми втратили коли мені було лише 2, а сестрі зовсім неділля - від погиб.) И я на все життя запам'ятала той момент, коли він, після поїздки до свого міста, повернувся назад, а ми з сусідкою побігли йому на зустріч, я добігла до нього, а прихилитися боюся, але дуже-дуже хочеться і стою так, а від присів на корточки та розкрив обійми і глянув на мене такими добрими очами с такою щірою усмішкою, що я міцно до нього притиснулась. Це було таке щастя, коли тебе обнімає ТАТО! Десь через рік народилась наша третя сестричка. Він дуже любив її. Це не можна було не помітити, але і нам ніколи не бракувало його уваги та любові. Вже 8 років не має його з нами і зараз сльози катяться з моїх очей, але так добре, що він був у нашому жітті. Царство небесне та вічна пам'ять тобі, тато.
Відповідь: Нерідний батько Тут напевно ваша праця+його особисті якості та любов до вас. Моя подруга, на жаль, не може чоловіка навчити любити власну дитину, свою кровинку.
Відповідь: Нерідний батько Щиро співчуваю Вашій подрузі, та шкодую її. У виборі мужчина мені принципово важливим було його ставлення до моєї дитини. Мені абсолютно були по барабану співані мені серенади і куповані мені подарунки, зізнання мені у коханні і т.д. Я дивилась на ставлення його до моєї дитини. І коли я бачила що бодай на міліметр щось було не так, така людина просто покидала моє з донею товариство. Легше було лишити ту людину ніж потім прибити за не таке, як я хочу ставлення до найдорожчої мені людини - моєї дитини. Я ніколи не розуміла матір своєї подруги. Вітчим міг собі дозволити її вдарити, а матір - мовчала. Я б забила кожного хто собі дозволив обідити мою дитину. Тому перед тим як наважитись на "нерідного батька" слід добре подумати, обдумати, зважити і, якщо це можливо навчити людину любити дитину, інакше грош ціна таким стосункам. І мені глибоко дивні ті мами які кажуть що "кохають цього мужчину". Я свого люблю за те, як він ставиться до Яни (ну не тільки за це але на відсотків 60 приблизно)
Відповідь: Нерідний батько гріш ціна стосункам, де чоловіка треба вчити любити дитину. Якась дикість "навчити любити"... або любить дитину і плекає та розвиває це почуття, або ні.
Відповідь: Нерідний батько я мушу Вам запереричити. Але вчити любити дитину слід не тільки "нерідного батька", але подекуди і рідного. Я вже писала, що це у жінки материнство і любов до дитяти є вбудоване по замовчуванню. У мужчин, така риса на жаль не всмоктується з материнським молоком. І ставлення чоловіка до дитини майже завжди залежить від жінки і його матері (її виховання і т.д., а ще від ролі батька у його сім*ї). Скажу що мужчина - це самець, його роль - запліднити жінку для продовження роду. Але оскільки люди більш моногамні аніж полігамні, то між нами виникають стосунки, прив*язаності, ейфоричні стани любовей і т.д. І я знаю багатьох жінок, які власне не навчили чоловіка любити дитину (подекуди рідну і зараз мають з тим величезні клопоти, бо є собі дитина ну то є...). І подекуди з банальних ревнощів чоловіка матері до дитини (якій вона і починає віддаватися вся після її нородження) починаються перші проблеми, якщо того чоловіка максимально не залучати до процесу догляду за дитиною (це лише найменший приклад). Тут двома слова не опишеш, то ціла наука, якою жінки мусять володіти. Але я не заперечу того факту, що дійсно є мужчини, які є Татом(!!!), Батьком у всіх найпозитивніших значеннях цього слова. Але на жаль це велика рідкість і я по білому заздрю тим жінкам, яким доля подарувала такі скарби.
Відповідь: Нерідний батько Я б не сказала, що така вже рідкість. І переконана що навчити любити і навчити бути добрим татом без волі на те самого чоловіка неможливо. В моєму оточенні є багато чудових татів і я б не сказала, що жінки над ними методично і цілеспрямовано працювали, в них є купа інших обов"язків. Знову ж таки свого тата і тата мого чоловіка мені не повернеться язик назвати добрими. Їм глибоко і далеко до своїх дітей. Такі вони люди, працюй над ними, не працюй, а вони не міняються Знову ж таки не погоджуся, бо є купа прикладів де материнським інстинктом і любов"ю до власної дитини в мами і не пахне ну це ви загнули. Може я і наївна, але ніколи не сприймала чоловіків як самців безмозких.
Відповідь: Нерідний батько не плутаймо мужчину-людину з мавпою чи іншими ссавцями. ті жінки за 15ти літніх заміж йшли? як то вчити любити дитину..... жінку,маму, тата, то не тре вчити любити....а рідну дитину вчити любити... дико. так чоліки часом не завжди уважні, чи менш фанатичні до дітей ані ж жінки та це не означає що вони не люблять дітей. скоріше жінка може створити таку атмосферу в сім"ї що чоловіки тікають. не рідкість. ну то може не треба віддаватися всією... а дати трохи місця біля дитини для чоловіка... то ж природньо. і не треба буде нікого вчити.
Відповідь: Нерідний батько цілком з цим погоджуюся ну а як навчити любити? Мені здається,що чоловік повинен сам відчувати любов до дитини.
Відповідь: Нерідний батько дівчата не хочу багато Вас цитувати, а напишу свою думку загалом. так ми говоримо про чоловіків гомосапієнсів, так ми не говоримо про мавп. У природі так є, а ми її частина. Ви ж прочитали дальше по контексту і зрозуміли про що йшлося? Я там писала про любов, прив*язаності, емоції і т.д. Можливо не зовсім коректно підібраний вислів "вчити любити", але щось синонімічні ряди ніяк не можу підібрати тому поясню на хлопський розум. Можливо у нас просто різні розуміння "навчання любові". Для мене виявом любові є повага до людини. Але багато з нас вважають дитину лише дитиною, а не маленькою, але особистістю. Багато чоловіків не розуміють що до дитини і перших дитячих рішень слід також ставитись з повагою. Для мене виявом любові є турбота і безумовно що мій чоловік у якого рідних діток немає ще не вмів турбуватися про дитину і уявлення не мав про її потреби. Для мене виявом любові є приділення часу з користю. І звичайно що йому подекуди було цікавіше повтикати в комп, але ми спільно дійшли до думки, що комп завше може зачекати, а дитина підійде раз-другий і якщо побачить що на неї не звертають увагу то шукатиме відповіді чи увагу деінде. Виявів любові є багато і про всі написати важко і довго. І я безмежно тішуся, що мій чоловік не понехтував наукою любові і терпіння до дитини, не своєї рідної. Дякую Богу, що дав мені людину, яка уважно спостерігала за тим, як я ставлюся до дитини, як з нею поводжуся і згодом почала робити так само. "Навчання любові до дитини" - це ж не лекції, чи екзаменаційний предмет, це не настанови як слід робити, а як - ні. Це і спільна молитва за здоров*я дитинки, це і спільна гра, це і спільні прогулянки і спільне вирішення перших дитячих проблем. Я абсолютно згідна що любов неможливо нав*язати чи заставити людину любити, але я переконана, що внутрішній потенціал цього почуття є майже у всіх людей. Його просто слід знаходити і розвивати. Абсолютно не дико вчити мужчину ставитися до дитини з увагою, турботою, підтримкою, повагою, терпінням. Ми ж не обговорюємо клінічні приклади психологічних розладів. Материнство - це закладено у жінці апріорі. Безумовно що з емансипацією, телевізійним зомбуванням і купою інших факторів дедалі більше жінок втрачають в собі ноти материнства і перетворюються хоч й в гарний ззовні та абсолютно не придатний для мелодії інструмент.
Відповідь: Нерідний батько а от відучити можна. Нажаль маю один приклад. Моя подруга розлучилась з своїм чоловіком. Він просто обожнював їхню донечку і вона хотіла йому помститись. Десь приблизно 3 роки вона його до донечки не пускала. І він "перегорів". Він створив нову сімю, де в нього росте інша донечка і вже не хоче до неї ходити і про дні народження "забуває". Подруга мені сьогодні пів дня плакалась яка він сволоч. Але я вважаю що тут половина її вини. В мужчин наспраді батьківські інстинкти не так розвинені як в жінки материнські. Вони скоріше опікуються, привязуються до дитинки. Тому дуже важливо щоб батько приймав активну участь у вихованні дитини, навіть як він не рідний.
