Розлучилась, розійшлась... що далі?

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

Правильно. Але життя - то крута "гра".. головне прийняти таке рішення, щоб ніколи про нього не пошкодувати, як би не повернулася доля.
Не кожній жінці вдасться створити нову сім'ю, не у кожної наступні стосунки будуть кращими чи взагалі будуть, треба бути готовою і до такого теж, коли приймаєш рішення про розлучення з тим чоловіком, який зараз "поганий".
А поки таке рішення не визріло ще - доведеться "розмінюватися", пробувати і так і сяк відлагодити ті стосунки які є, в яких ще щось тримає. ІМХО.

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

Тут хтось вище цитував Хайяма. По-моєму, за кілька сотень літ кращих слів ще не придумали. І я не буду

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

Воно так, але ж є і наше:
У кожного своя правда, і свій світ широкий.
Або: "что русскому хорошо, то нємцу-смєрть".

Уявлення про щастя і найвищі цінності іншій людині неможливо нав'язати. У кожного є щось таке своє, без чого людина почувається нещасливою. Мені, наприклад, гірша самотність душевна при тілесному "разом" ніж навпаки. А комусь нестерпна самотність тілесна - навіщо переконувати що так неправильно.. хай кожний вирішує сам, але тверезо бачить себе і знає що він САМ обирає, не перекладаючи відповідальність на інших. ІМХО.

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

Та без сумніву. Я ж не в"яжу Венеціанку і не тягну її в РАЦС з пачкою документів в зубах ))) Просто висловлюю свою думку на форумі

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

Ви хочете сказати, що краще все життя терпіти того, хто тебе не влаштовує, бо може в майбутньому кращий не зустрінеться? Не згідна. Як на мене, то краще бути самій. Щоб потім гірко не шкодувати про даремно прожите життя.

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

данні на статистику дасте? а то не розумію звідкіля такі данні взялись
як брати за дослідження Посиденьки і перечитати бодай усі сторінки цієї теми, стає зрозуміло, що у кожної жінки життя владналось після розлучення і ніхто не шкодує за колишнім життям

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

Для мене теж. Бо моє рішення було зрілим, без вагань.
Але того хто вагається, не можна ні в чому переконувати - що йому буде краще. Це тільки йому знати.

А що, тут є жінки літнього віку, які розлучилися молодими бо розраховували що знайдуть кращого чоловіка, але все життя прожили самотніми без пари?.. - щоб у них поцікавитися чи не шкодують вони?..
Немає всіх життєвих ситуацій і вікових груп, інтернет не у всіх є, та і не всі зізнаються, я б не робила висновків.
Знаю випадки, коли жінки (мешканці села, правда), яким за 40, шкодували за першим чоловіком, бо другий виявився ще гіршим: і п'є і б'є. Або вдів, які шкодували за нехай і лихим - але хоч яким чоловіком, і яким самотність дуже важко дається з віком.
Тому і вважаю що рішення має бути виваженим.

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

Не збиралася нікого переконувати. Просто висловила свою думку.

Ніколи того не зрозумію. Для чого за лихим шкодувати? Щоб не було самотньо? Уявляю як би він позбавляв тої самотності.

Може краще песика завести?

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

але ж робите, причому , як на мене, аж задуже категоричні

цього ніхто і не заперечує, перед тим, як будь-що зробити, треба добре подумати, а про розлучення - тим більше. Проте, думаючи і зважуючи всі "за" і "проти" треба думати про те, як покращити своє життя вже і тепер, а не будуючи гіпотетичні страхітливі картини нещасного майбутнього. Коли думала я, то намагалась вірити у краще, хоч і було страшно від такого кроку, та вірила, що попереду буде краще, і, дійсно, після років мордування, я як знову народилась.

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

Дивлячись на Ваш підпис, охоче вірю що не розумієте. І чесно, не треба Вам того розуміти ніколи - то не Ваша тема.

Гадаєте, це нормальніше - виливати свою любов на песиків ніж на живих собі подібних людей?.. Вже краще порадити сублімувати у релігію і волонтерство. Чи запропонувати доглядати сусідських дітей, чи ще якісь способи любити людей, а не переходити на тварин. ІМХО.

Чосму нещасного? - самотність це не нещастя, жінки навіть без сім"ї не нещасні, якщо їх самотнє життя все-таки краще, ніж те сімейне, яке було у справді невдалому шлюбі і важких стосунках до розлучення.
Але це коли рішення про розлучення справді єдино-можливе і зріле. Це я хотіла сказати.

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

По-перше, тварини також заслуговують на любов,хіба ні? По-друге, мова йшла про поганого чоловіка. А його за що любити? За те, що жити не дає?
Я нікому нічого не раджу, повторюю ще раз. Просто пишу те, що думаю.

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

Що ж далі... Коли так важко зробити крок в невідомість...Але жити так нестерпно. Будь-яке дрібне непорозуміння закінчується серйозною сваркою, образами в мою сторону й словами з "порадою" зробите те, на що мені важко зважитись (тобто розвестись). Знаю, що за короткий час буде говорити до мене так ніби нічого не сталось, жаліти про те, що наговорив. А я знову надіятимусь на краще. Замкнуте коло, яке тяжко розірвати.
Говоримо... і все даремно. Не розуміємо одне одного. Кожному з нас здається, що ми не прислухаємось до слів другого.
Пропоную, вже не перший раз, сходити до сімейного психолога, щоб послухав нас обох, сказав над чим треба "працювати", щоб налагодити стосунки, а у відповідь: "Тобі треба, ти і йди. Бачу забагато начиталась з інтернету чи фільмів надивилась."

Важко вже самій в собі розібратись, так що мені ОДНІЙ хібащо до психіатра прийдеться звертатись, бо в дурній голові вже жахливі думки пролітають..

Багато хочеться сказати і одночасно нічого не хочу говорити... ВАЖКО

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

Терпіння Вам і сили.

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

терпіння нема, хіба стимул- щоб в дитини нормальна сім"я була. А в мене не виходить.

---------- Додано в 12:11 ---------- Попередній допис був написаний в 12:01 ----------

Чого ж я ше чекаю, на що надіюсь, а може в душі страх про невідоме.
От якби можна було все змінювати за помахом чарівної палички...

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

Так сходіть самі, чому ні? Якщо це просто період, то він допоможе вам його правильно пережити, от і все. Таких періодів може бути багато, ну й що? якщо маєте сили їх пережити- переживайте, але робіть це з найменшою шкодою до свого здоров"я, в першу чергу. Ні один стрес не проходить безслідно.

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

Цей період впродовж всього спільного життя продовжується

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

- не все так зле!?)
Оспідя, я б напевно вже зо десять разів була заміжня, якби так нервово переживала все, що з благовірним довелось пережити... І толі ещьо будет , ойойой....А він від мене натерпівся....

---------- Додано в 11:21 ---------- Попередній допис був написаний в 11:18 ----------

Так це вже хроніка, з якою теж можна навчитись жити!
Не повірю я ніколи , що людина буде ходити в затісних мештах, які натирають до крові і не піде інші шукати. Значить не так вже й натирають.

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

)) а скинути важко

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

Як на мене найбільша ваша проблема- це якесь супер трагічне сприйняття ситуації, а це не є конструктивне почуття. Вам би розізлитись не на жарт! і почати щось змінювати.

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

Напевне змінювати все страшно через недостатню фівнансову свою спроможність. Хочеться могти забезпечити самій свою дитину не повертаючись додому до мами, не залишаючи своєї роботи тут (вона додає мені сил), там звідки я родом з роботою важкувато по моїй спеціальності. А зняти квартиру й заробляти тільки на оплату... Раз наважилась і .. вернулась (сама не знаю тепер чому, навіть шкодую). Таки я не одна, а з синочком, якому не хочеться у всьому відмовляти.

Боягузка я , слабкодуха, так ще можна багато чого написати...

Точно треба до психолога, бо сама не розберусь.Може хто знає якого, ПОРАДЬТЕ