Як часто Вам хочеться забрати свої слова назад? Я от сьогодні нахамила начальству, а тепер розумію, що це було зайвим, особливо зважаючи на те, що хочу взяти відпустку
Відповідь: Слово, не горобець... В мене то буває ледь не кожен день, бо я не вмію стримувати емоції, як каже мій директор" шо віжу, то паю". Дуже пряма, не підбираю слова, тому постійно шось "ляпну", а потім думаю- от дурьоxа... От, наприклад, не давно насварила малого... Він плаче і в мене сльози на очаx. Ну, і то треба так?
Відповідь: Слово, не горобець... мені віршик дитячий згадався: Мене за довгий язичок Батьки поставили в куток. Поклявсь я таткові і мамі Язик тримати за зубами. В куток я, мабуть, знову стану: Заліз язик мій... у сметану. Стараюся перше думати,а потім говорити,але не завжди так вдається,деколи теж можу сказати,а потім жалкувати про сказане,так найчастіше можу свекру наговорити,в нього дуже складний характер, він говорить усе що думає і деколи образливе,зараз стараюся у відповідь промовчати,так як він старший і я його поважаю.
Відповідь: Слово, не горобець... Гарно сказано ооо, я таке теж можу, і найгірше те, що практично завжди я жалкую про таку свою імпульсивність! Бо потім стає соромно, чи виявляється, що я зробила з мухи слона:o
Відповідь: Слово, не горобець... То мабуть чисто жіноча натура Я завжди захоплювалась людьми, які вміють бути спокійними навіть у екстримальних ситуаціях, і чомусь такими людьми переважно були чоловіки
Відповідь: Слово, не горобець... Не маю такої проблеми. Завжди думаю, а потім кажу.Навіть при сварках, будучи злою-недоброю, не кажу нічого такого, про що потім доведеться гірко пошкодувати і що буде важко виправити. Я призвичаїла себе до того ще в ранній юності і це вже стало для мене моєю alter natura. Слова сказані в гніві дуже ранять і повернути назад, і пояснити, що малося на думці не те, що сказалося дууууже важко. Тому я за конструктивні сварки, якщо вже виникла, то нехай дає результат у формі вирішення конкретних проблем, а не поглиблення образ.
Відповідь: Слово, не горобець... Минулої ночі нам лізли зуби інтенсивно. Заснули із істериками аж о 8 ранку. Ціла ніч на ногах, при тому що таких ночей з нашими алергіями за півтора року багато було, дві третини зі всіх, так от десь о 7 ранку моя дитина вислухала мій монолог, що мені ці ночі надоїли вже, що я не можу, що то не діти а якісь ***, знущаються методично з мами. А потім поспала годинки з дві, і шкодую що таке сказала, осад в мене залишився. Мала так плакала від тих слів, просила - мама, мій-мій. А мама бека.
Відповідь: Слово, не горобець... а я така людина, яка спочатку говорить, а потім думає...занад-то щира до всіх...кажу як воно є насправді...а потім приходить в голову думка, навіщо ти то сказала...краще проммовчи..вже скільки себе не караю за це...все ніяк не відівчусь
Відповідь: Слово, не горобець... Я колись... ну, не нахамила, але дуже хотілося забрати слова назад )) Була маленька, не знала ще добре англійської і одній милій дамі зі Штатів, коли вона чхнула. замість "God bless you" сказала "Rest in peace"
Відповідь: Слово, не горобець... За багато слів-горобців можна перепросити, але треба старатися все одно трохи думати, перед тим як говорити, бо пробачать вас чи не пробачать, відбиток в пам*яті все одно залишається
