Відповідь: Сімейні стосунки....з роками.. такого ніхто нікому не обіцяв!!! Терпінню повинні бути межі!!! Дівчата, не можна терпіти тільки тому що одружені!
Відповідь: Сімейні стосунки....з роками.. 4 роки? Ого, це багато.)) 40 років разом- це я розумію, термін, а 4- це тільки все починається, а ви вже руки опустили. До речі, ви хвалитесь, чи жалієтесь?
Відповідь: Сімейні стосунки....з роками.. А ви думаєте, що якщо за 4 роки не знайшли спільної мови, то можливо знайти потім? А як не вийде, то ціле життя провести в скандалах і потім шкодувати про змарноване життя? Я не кажу, що не треба старатися, навпаки, треба робити все можливе і з самого початку. Але обом. Бо якщо чоловіку не цікаво будувати стосунки, то хоч трісніть, нічого не буде. І тут вже вам вирішувати, чи до кінця життя мучитися.
Відповідь: Сімейні стосунки....з роками.. повинні, не заперечую. Але якщо є вже дуже вагомі як на мене причини на розвід: зрада, підняття руки на жінку, або просто "пройшла любов-зів'яли помідори"! А якщо замало уваги(як наприклад у мене), їжею перебирає, "кохаю" не каже, тощо. Хіба це така біда, що аж розводитись?
Відповідь: Сімейні стосунки....з роками.. добре, що до цього списку не додано..Дістає Морально! Інколи це гірше, ніж фізично. ---------- Додано в 14:49 ---------- Попередній допис був написаний в 14:47 ---------- чесно, ні то, ні то. Ділюсь своїм, може щось почитаю дієве чи більше розуму наберусь на потім. Повірте, 40 років то для мене було б багато. Хоча я думаю з моїми можливостями то затянеться до пенсії. Буду собі строчити тихо на ДП про своє і читати жіночі романи про любов))))
Відповідь: Сімейні стосунки....з роками.. я щось взагалі не розумію для чого ви мучаєте себе? життя воно одне і треба жити його щасливою жінкою.
Відповідь: Сімейні стосунки....з роками.. ну якби не розводилися тільки ті, в кого не буває проблем і все ідеально, то одружених би не було взагалі Є море речей на які треба закрити очі, є море з якими треба боротися. Але якщо нічого не допомагає і в стосунках ВСЕ погано, то для чого терпіти? Якщо в вас це єдині проблеми, то ви щаслива пара!
Відповідь: Сімейні стосунки....з роками.. В мене таке запитання: ви кохаєте свого чоловіка? якщо так, то робіть все що тільки можна, щоб він був з вами, а якщо ні, то не навиджу такого комусь казати не мучтеся, бо дійсно терпінню має бути межа
Відповідь: Сімейні стосунки....з роками.. в сина буде нормальна сім'я тільки коли мама кохає тата, а тато маму. і як можна хотіти ще одну дитину від некоханого чоловіка? досить вже себе обманювати.
Відповідь: Сімейні стосунки....з роками.. але їм не 30 р. чи щось коло того - з віком змінюєш погляди хотіла б я хоч раз такого діалогу. цікаво хоч спробувати як усе відносно... є такі, що живуть і далі разом, хоч він зраджує і б'є, і не вважають це достатньою причиною для розводу аргументуючи,наприклад: шлюб же брала; маю терпіти; заради дітей; ніц не нагадує?. А є такі, що розлучаються, бо "кохаю" не каже і квітів не дарує бо вважають, що то достатня причина мене саму спитайте, як я 22й рік: доживаю чи домучую? деколи (кілька раз на рік) здається, що досвятковую - "і то добре", скажуть деякі. а деколи сплю з малим , "бо тато безтолковий" (то в іншій темі ) Було таких зо 5 разів, що я просто не вірила, що ми й далі будемо разом. І що зупиняє? відсутність свого помешкання. думаю, якби було, то б давно пішла.Може, вернулася б(якщо би прийняв), може, шкодувала б, може, була б щасливою - невідомо. а є так, як є. але часто хочу щось (читай: все) змінити... не виходить або мало пробую чи стараюся... зате змінююся сама і то тішить.
Відповідь: Сімейні стосунки....з роками.. стаю інша. змінюються погляди. наприклад - перестала нервуватися на побутові речі і роботу. ну зовсім. самій дивно. мала таке стресове літо на роботі - то нервувалася (було мені сумно, багато плакала, певна депресія, погано спала - бо чоловік не хотів рахуватися з перевантаженням на роботі і "качав права" - то нервувалася чи ні?більше ніц не було. ні на кого не кричала. а колись ше та істеричка була) хіба на відсутність підтримки удома, а не на інертність партнерів по роботі і що мусила за них доробляти, бо я відповідаю за результат. перестала людей засуджувати. майже завжди бачу "зворотну сторону медалі".Тепер добре знаю, чого хочу і що мені треба. ну і - коли я змінююся, змінюються люди навколо. неминуче і вимушено. Вважаю, що єдиний метод змінити оточення - змінитися самому. Мої зміни бісять мого чоловіка, що далі, то більше. а я собі дедалі більше подобаюся. не проміняла б свої майже 40 на свої ж 20 - яка я тоді була закомплексована!
Відповідь: Сімейні стосунки....з роками.. ахаха....скорпіонша, дякую за відвертість...ви класна))) ---------- Додано в 12:37 ---------- Попередній допис був написаний в 12:34 ---------- молодчина. дуже гарно написали. я думаю ще трошки постараєтесь і у вас все вийде.
Відповідь: Сімейні стосунки....з роками.. Ви такі за мене раді???)))) ---------- Додано в 15:46 ---------- Попередній допис був написаний в 15:44 ---------- а як саме змінити? сама лізти, ніжності проявляти і чекати коли на чоловіка та же напасть нападе? Я ж свого знаю: є "любов" то все гуд, нема - гуляй. Вася. То змінити можна тіки одне: любитись щодня і буде мені щастя!)))
Відповідь: Сімейні стосунки....з роками.. то вихід в тебе тіко один - тре той процес полюбити - і всьо буде в чоколяді!
Відповідь: Сімейні стосунки....з роками.. ой, моя хороша...ну не можу я все любити...всього багато, а я одна))))
Відповідь: Сімейні стосунки....з роками.. тільки не кидайте в мене капцями, але люди слухайте, Ви точно вірите, що можна змінити дорослу людину????? доросла (в тій чи іншій мірі) людина є вже у 18 років. Вона/він неважливо має сформований характер, свої прибамбахи, з якими або Ви миретесь і Вам це подобається, або Ви романтик, і мрії видаєте за бажану, хоч і припускаєте, що можливо нереальну дійсність або Ви самообманюютесь і до речі свідомо. ЛЮДИНУ не можна ЗМІНИТИ. Можна людину полюбити чи не полюбити, прийняти чи не прийняти чи неприйняти, але ЗМІНИТИ - НІКОЛИ. Людина може змінитись, і тільки так, сама змінитись!!! і тільки якщо САМА ЗАХОЧЕ. ІМХО
Відповідь: Сімейні стосунки....з роками.. А як інакше? Як можна щось сподіватись якщо не спішитись давати самій?
