Відповідь: Як я виховувала свого чоловіка/хлопця грубо... мені здаєтся ,шо двоє людей, які почали жити разом завжди будуть мати якісь нюанси, які будуть у своїх звичках міняти, бо жити самому і жити вже з мужом чи дружиною, шо не кажіть, є різниця. але люди люблятся, і тому то проблєма вирішальна-не класти шкарпетки на підлогу, чи махнути на то рукою і "не видіти того" тут нічо страшного не бачу. а міняти його в глобальному розумінні того слова не варто. розчаруєтесь, змучитесь і його захарите... і в кінцевому результаті опинитесь там ,з відки починали. в кращому випадку.
Відповідь: Як я виховувала свого чоловіка/хлопця Ну та, я ж грубіян Головне в таку спекотну погоду: бачити усмішки, навіть інтернетові Ну, й проти хвактів не попреш: нехай рідко, але так трапляється, шо одружуються, бо тре, шоби потім хворматнути "жорсткий диск" свого чоловіка.
Відповідь: Як я виховувала свого чоловіка/хлопця OMG і знову шкарпетки. Ну розкидає ж він не спеціально, не тому що мене не любить/не поважає, а від безалаберності, а я світло забуваю вимикати, що ж мене повішати? Я не переломлюся шкарпетки кинути в кошик, а він зробить що я не дороблю. свята правда, мені не важко його шкарпетки покласти куди треба. шило (принципові питання) в мішку не сховаєш, а непринципові на то і непринципові аби не зважати, як я часом читала за що чоловіків "забилим би", то хіба смішно ---------- Додано в 17:03 ---------- Попередній допис був написаний в 17:02 ---------- де ж грубо - правда ---------- Додано в 17:05 ---------- Попередній допис був написаний в 17:03 ---------- та в тому й справа, що харять через дурні шкарпетки ...
Відповідь: Як я виховувала свого чоловіка/хлопця Я от теж чогось не розумію "шкарпетної" проблеми... Яка різниця хто кине брудне до кошика? Ну чи полежать собі шкарпетки біля ліжка через ніч, де проблема? І взагалі, не хочеться бути грубою, але таке враження, що більшість дівчат виросли без татів-дідів-братів і бачать чоловічі шкарпетки вперше тілько після одруження Ну чи то може більшість виростали серед чоловіків-акуратистів... Та й взагалі, ото почитала тему, та й думаю, що певно в мені жіноча мудрість відсутня, бо я ніяк не можу уявити як то виховувати не дитину, а власного ЧОЛОВІКА. Звичайно, що ідеальних людей немає, і саме тому і я і мій чоловік не ідеальні, розумієм недоліки один одного, але це не заважає нам жити разом. А намагання переробити сформовану людину під свій ідеал - то як на мене, ідея утопічна.
Відповідь: Як я виховувала свого чоловіка/хлопця Уявляєте, в мене чоловік романтичний за гріб. А я зовсім ні. Думаєте, в нас вечорів романтичних нема? Є. Але він мені не каже:"Ольга, це неправильно, бо романтика - це добре, я так вважаю. І ти б мала бути романтичною, як кожна нормальна жінка". Він купує свічки, чекає на мене вдома з вечерею в прибраній квартирі, і мені приємно надзвичайно, бо інколи як подумаю, що вдома чекає "друга зміна" - волосся дибом встає. А ще в мене надзвичайний склероз, і я непрактична, непорядна з усякими документами через це. Думаєте, мені хтось каже:"Ти б мала думати про те, що рахунки, договори, квитанції мали б відразу даватись на відповідні місця, бо інакше ти забудеш!" Ні, він нагадує, постійно, ненав’язливо, а як знає що куди - то так і робить сам. І ви знаєте, мені після цього не заважало б, якби він і шкарпетки залишив коло ліжка, бо - в кожного свої недоліки. І тільки ми вирішуємо, якою мірою їх будемо толерувати і як своє невдоволення давати знати. Назвати це можна притиранням. Але виховувати - це на мене означає, що ВИ краще знаєте, яким йому бути, і МАЄТЕ право йому вказати на це. Але чоловік ваш - давно доросла людина, і якщо йому казати про свої права він неодмінно згадає про свої. А якщо покопатись в кожному з нас недоліків можна нарити до кольору до вибору. Це Ви називаєте виховуванням? Може, ми таки тут терміни замінюємо?
Відповідь: Як я виховувала свого чоловіка/хлопця Я пішла шукати кріса, правда він так далеко не стріляє. Тому прийдеться шукати ракети дальнього польоту. А я взагалі думаю що він їх не кидає в кошик бо у них якось на підсвідомому рівні таке розуміння, що брудні скарпетки запацькають брудні лахи. Он моя мама наприклад так вважає. Сміхота! Плюс, ви дівки ніколи не заувжили що скарпетки це саме останнє що чоловік скидає перед тим як лягти у ліжко. Ну хіба він чукча і останніми знімає лижі. А я за своїм зауважила, що він розбереться до трусів, сяде на ліжко і щойно тоді знімає скарпетки. Ну а як вже сидиш на ліжку хто буде вставати і йти до кошика? Правильно, ніхто! От і залишаються скарпетки на підлозі або десь поряд з тим кошиком опиняться, ну або хіба кошик в кімнаті і чоловік в баскетбол вміє грати. Слухайте, чоловіки взагалі такий класний предмет для вивчення, що я балдю.
Відповідь: Як я виховувала свого чоловіка/хлопця А звідки йому знати ЩО вам очевидно не сподобається? Я можу з певністю сказати, що те що не подобається вам я можу навіть не зауважити. Думаєте чоловіки здатні до тіліпатії? Сумліваюсь. Олю, але саме цікаве що якщо нам вказувати то ми обурюємось - ЯКЕ ВІН МАЄ ПРАВО, а якщо йому - то це так треба, ібо перевиховання. Вредна Я!
Відповідь: Як я виховувала свого чоловіка/хлопця Звісно смішно, бо гілка жартівлива бо якщо нє - то пора дзвонити міліціянтам Я просто прошу не міряти по собі, чи не уявляти людей такими як якісь сусіди безталанні. Ато знову перейдемо в гілку чому дискусії не вдаються. Бажання зачинити мене в хаті. Ревнощі безпідставні. Я вмію говорити, чесно-чесно. Моєму оточенню не треба бути телепатами, повірте на слово.))))
Відповідь: Як я виховувала свого чоловіка/хлопця А в нас ще гірше. Чоловік ну зовсім неромантичний, ще й забудько, літає в хмарах і щось там думає в тих хмарах, а я от теж неромантична, але часом щоб побути "правильною жінкою" в мене включається якийсь тумблєр і хочеться робити приємні сюрпризи. І я цілком розумію, що романтичність не можна виховати, це те ж саме, що любов до рольових ігор. От є люди які в то бавляться і їм це подобається, а от в нас ті вбирання в поліцейських викликає дикий регіт...ну і будь мудрий. Далі, я нетарпляча, думаю 100 думок за хвилину і вимагаю їх негайної реалізації, причому всіх зразу, то що мене тепер в шафі закрити має муж і там тримати, бо йому від моїх фонтанів ідей шаріки за роліки їдуть Я така завжди була...І він такий завжди був. Так що невдячне це заняття і непотрібне. Не, мій певно чукча...Останнє, що знімає це навушники А шкарпетки мають зніматися при вході в квартиру після знімання взуття тут же. Бо він собі придумав, що по хаті ходити в шкарпетках верх непристойності
Відповідь: Як я виховувала свого чоловіка/хлопця в мене виникло питання - а в кого ж люди закохуються, якщо хочуть переробити? Чи буде обєкт переробки щасливим? Чи не вистачає духу, якщо щось не подобається, знайти справді те, що підходить вам без переробки, щоб обоє вільно і щасливо почували себе в стосунках? а побутові речі - як на мене, це не перероблення людини, а навчання спільного побуту і спільного проживання. В моєму баченні це досягається обговоренням і вирішенням актуальності, доцільності того чи іншого вчинку обома сторонами
Відповідь: Як я виховувала свого чоловіка/хлопця ну якщо так, то і не варто міняти. Головне, що вам обом ТАК добре.А мені таке не підходило, бо вважаю, що якщо можна кинути на підлогу (для чого? для мене це так і залишиться загадкою), то можна кинути і в корзину для білизни,то я "перевиховала" і це в нас пройшло без проблем і образ. І нам ТАК добре. ---------- Додано в 19:44 ---------- Попередній допис був написаний в 19:43 ---------- мабуть в тому-то й справа, що батько кидав шкарпетки саме в корзину і я до того звикла.
Відповідь: Як я виховувала свого чоловіка/хлопця ...колись ще бабуся сказала..."життя прожити не поле перейти"... закохуєшся в хлопця...цукерки, квіти, кава, романтика, прогулянки за ручки, бажання якомога швидше бути разом і ні на секунду не розлучатись...так класно.... а потім...життя разом...і не в шкарпетках справа, а в тому що і справді людину починаєш бачити, коли живеш із нею... бачиш людиною і злою, і роздратованою, і втомленою, і сумною...і лінивою... коли зустрічаєшся...ще нема домашніх обов"язків...дітей...а коли на це все приходить час...ти бачиш реакцію і поведінку людини...і тобі це не завжди подобається...от і виникає бажання в чомусь "перевиховати"...просто кожен цей термін сприймає по своєму...
Відповідь: Як я виховувала свого чоловіка/хлопця в мене так було... довних 5 років кохання і "виховання"... ніц з того не вийшло і здалася я... тепер вирішила для себе в нових стосунках в перші місяці розставити всі точки над і, а тобто чітко новообраному розповісти що я терпіти не зможу і не схочу ні за яких обставин, вияснити побутові звички його і мої і принаймні на початок в теорії приблизно уявити, з чим будем жити... можливо цинічно, нехай... але принаймні більша ймовірність обєктивного вибору.... ---------- Додано в 20:06 ---------- Попередній допис був написаний в 20:04 ---------- зрештою, тепер вважаю, що справжнє кохання воасне і перелбачає тверезе розуміння і бачення усіх сторін.... необєктивне кохання - -це фанатизм чи закоханість....
Відповідь: Як я виховувала свого чоловіка/хлопця Не треба вказувати. Просто добрими словами і слона на поводку можна вести. Так як Ви написали: Пропоную в назві теми слово "виховувати" взяти в лапки А взагалі, в мене таке відчуття, що ми обговорюємо тут якісь ідеальні відносини, коли ні у кого нема потреби чоловіку чи хлопцю "вказати" на якусь його неправильну поведінку. Заздрю тим, в кого так є, а в мене трохи-зовсім по-іншому.
Відповідь: Як я виховувала свого чоловіка/хлопця Я теж ще до одруження попередила (після того як побачила як в їх сім'ї мама втомлена приходить з роботи і зразу на кухню своїм "безруким" чоловікам їстоньки питоньки під ніс на тарілочці носить) що у нас в сім'ї так не буде. Бо чоловік - не дитина - ручки має, і обслужити себе і прибрати після себе може. Зараз мій сам собі бере їсти, і миє після себе тарілку. В сімї двоє мають право на відпочинок.
Відповідь: Як я виховувала свого чоловіка/хлопця От не вірю я в те що можна людину перевихоти коли їй наприклад стукнуло 25. Людина вже абсолютно сформована особистість зі своїми звичками, своїми недоліками. Єдине, що відбувається в таких випадках, це просто люди пристосовуються один до одного. Вчаться чогось не помічати чи просто закривати очі на якісь окреі моменти. В мене знайома вийшла заміж за хлопця. Зустрічались все супер, а далі почали свариться... Ходили три роки, а після весілля виявилось що ніби незнайомі. Пробували один одного міняти! Сльози сварки, хлопання дверима перших два роки. А далі просто пристосувались один до одного. І от вже буде 11 років спільного життя
Відповідь: Як я виховувала свого чоловіка/хлопця Мені колись чоловік казав, що люди не міняються, вони псуються. А йому хтось з знайомих з освітою психолога казав, типу в жарт. Деякі непринципові речі людина може змінити, якщо захоче. Наприклад, складати шкарпетки у визначене місце. Але краще перенести визначене місце туди, де чоловік складає шкарпетки
Відповідь: Як я виховувала свого чоловіка/хлопця Дійсно, дуже часто жінки починають "виховувати" своїх чоловіків, а потім самі ж цим не задоволені! Можливо, і є такі чоловіки, які піддаються "перевихованню", але чи вони потім стають потрібними своїм жінкам і ось тим надійним плечем і стіною, з якими нічого не страшно? цікаве слово) в українській мові головним ніби є "сховати" (від злого ока, можливо), а в російській "воспитать" - нагодувати?
