Відповідь: Як я виховувала свого чоловіка/хлопця та дрібнички), бо немає описаної проблеми, як такої ) ну бо ІМХО як можна виховати чоловіка? ну можна звички, як я писала змінити, можна щось перестати чи почати робити заради один одного. а що таке виховання?? це гарні манери, спосіб спілкування, друзі, вміння казати "добрий день", ходити на престижну роботу, вплив на суспільство? чи це спосіб змінити людину, зробити "під себе"? як на мене, виховується особистість (вже не дитина) сама, залежно у якому суспільному середовищі вона знаходиться. і якщо я почну займатись вихованням чоловіка, він цьому піддасться - що ж потім я стану робити? він ж набридне - такий весь хороший і вихований. а потім візьму на виховання собі іншого?
Відповідь: Як я виховувала свого чоловіка/хлопця +1 То є стовідсоткова правда! Тут підтримую Дельфі всіма руками і ногами))) Так що не варто підстроювати чоловіка повністю під себе, бо потім стане удно жити! Схочеться чогось нового!
Відповідь: Як я виховувала свого чоловіка/хлопця Або йому схочеться чогось нового від постійних намагань перевиховати
Пригадав боянистий анекдот: -Ти став мене менше кохати! -??? -раніше ти брав мене увечері за руку, і ми разом сиділи на канапі під телевізором... -тю... Ми ж рік, як продали піаніно... Гляньте на Барахольці. Вони їх продають, по декілька разів. Знаємо... http://www.youtube.com/watch?v=iW-7TNdzWBs
Відповідь: Як я виховувала свого чоловіка/хлопця На мою думку, якщо Ви з чоловіка покохали і тим більше одружились з ним, значить Ви згодились з його недоліками жити, навіть любити їх. Для чого вже після цього мучити себе і його "вдосконаленням" Не можу цього зрозуміти, це що говорить типу "Ти груба - похудай", чи щось таке схоже. Це якийсь "бред". Якщо я люблю людину, я люблю його такого який він є з усіма його добрими рисами і поганими, і в незалежності від того як він виглядає.
Відповідь: Як я виховувала свого чоловіка/хлопця отож бо й воно - тільки висновки ви дивні зробили як вкрай не пасують, то не вірю що до весілля не видко було. Тут одна жінка жалілася на чоловіка, що ніц не робить, не голубить і далі по тексту (нє ну там взагалі тяжкий випадок). А потім виявляється що в шлюбі 11 місяців і що до весілля "він такий не був". Ага був роботящий і турботливий ... НЄ ВЄРЮ
Відповідь: Як я виховувала свого чоловіка/хлопця А чому мучити? Я ж написала Я не про зовнішні недоліки. А якщо є можливим усунути ці недоліки, щоб спільне життя стало ще комфортнішим? Припустимо, єдиним недоліком вашого обранця є те, що він палить. Що краще: допомогти йому (повторююсь: не капанням на мозок) позбутись цієї звички чи шукати такого, щоб ще й крім достоїнств ВАШОГО не курив? Чи знайдете? А як долучитесь до усунення цього недоліку і досягнете бажаного результату, то коханий буде вам вдячний, що позбувся залежності, а ви щасливі, що він не отруює свій організм. Думаю, після цього ви обоє станете ще трішки щасливішими. Я готова готова ради свого чоловіка дещо змінити в своєму характері на краще, наприклад, "стервозність". Коли він звернув увагу мені на те, що я кричу, що не кладе речі на місце, то я кричати перестала. Тепер говорю про це спокійно: "ти забув ножиці покласти на місце", "прибери, будь-ласка, за собою". Тепер я не накручую його скандалам через дрібниці і він спокійно реагує на мої прохання. знаю, що це мій "пунктик", але "кожній речі - своє місце" - для мене дуже важливо, чоловік почав сприймати цей "пунктик" з розумінням. Звичайно є випадки, коли він прийшов з роботи надто змучений чи "не в настрої", тоді я вже його такими дурницями не навантажую, а даю можливість відпочити і відчути, що дім, це те місце, де завжди можна розслабитись. Нехай це дрібниця, але з таких дрібниць складається наше життя. І після таких маленьких змін атмосфера в нашому домі стає ще кращою і зміцнюються почуття.
Відповідь: Як я виховувала свого чоловіка/хлопця І тут я "потеряла место, в котором потералась"... Ну от я вирішила, що мені цей чоловік пасує: і любить мене, і не пє, і до хати гроші приносить, і надійний, і дітей вроді любить і т д і т п. Але виявляється, що він, наприклад, неромантичний (ну або щось інше). То як мені тепер бути? Терпіти свята без квітів і подарунків? Ніяких романтичних вечорів? Чи тепер нема чого жалітися - бо, типу, що собі вибрала, то і маєш? Чи плюнути і піти далі в пошуках такого, який буде на 100% відповідати моїм запитам? Може, мова і справді про різні речі? Я не кажу про "ламання" людини (наприклад, змушувати митця, творчу людину жити по графіку, одягати галстук.. ну або щось інше - не можу прикладів більше знайти в голові). Але мені здається, що "нет предела совершенству" і в кожній людині є що змінювати на краще.
Відповідь: Як я виховувала свого чоловіка/хлопця Ага, всі ж розуміють, що ідеальних людей не буває. І якраз таке "виховання" (читайте: поради, як би краще пасувало поводитися, пояснення, чому деякі речі дратують і їх не варто робити і т.д.) допомагає двом людям, які люблять/подобаються/мають симпатію один одного бути разом. Шлюб - це праця двох людей, пошук компромісів. Думаю, що в парі кожен змінюється після певного періаду відносин. При цьому, інколи ти як жінка розумієш, що дещо в його поведінці можна було б змінити. Чому б не підійти до цього сплановано? Чому б своєю жіночою мудрістю трішки не виховати його?
Відповідь: Як я виховувала свого чоловіка/хлопця Як на мене, то всі ми змінюємося, як в парі, так і особисто. Ми ж далі залишаємося самі собою, коли знаходимо кохання, не втрачаємо ж тіло? Ходимо на роботу, з друзями, просто по вулиці. Відповідно, навіть будучи в тривалих стосунках чи шлюбі, коли ніби "знаєш, шо купуєш" саме там, будучи наодинці, наш партнер або ми самі можемо набратися чогось такого, що може не сподобатися іншому. Це не лише звички, які проявляються фізично, а й думки, та погляди, і саме з ними важче. І якщо такі "нововведення" можуть зіпсувати стосунки, то їх варто змінити. Полюбовно, обговоривши і тд і тп
Відповідь: Як я виховувала свого чоловіка/хлопця Ну що турботливий і роботящий, а тепер лінтюх також не вірю. Але он те що він інакше трошки дивиться на речі, то повірю. Я слухала по-радіо Марія дуже цікаву передачу з одним психологом який сказав що сьогоднішні мужчини страждають де-маскуляцією. В цьому винні і жінки також. Так он цей психолог працює з мужчинами щоб повернути їм мужність, і не просто зробити з чоловіків мачо самозакоханих а власне таких мужчин про яких описано в Біблії. І він говорить що в чоловіків інакше працюють мізґи після того як він одружується. Просто фізіологічно їхній мозок інакший, і ніц з тим не зробиш. Але жіночки замість того аби зрозуміти що мужчина не жінка, починають його перевиховувати, «ліпити», переробляти. І мають тільки намарно витрачені дні і роки, а не спокійне життя. ---------- Додано в 12:38 ---------- Попередній допис був написаний в 12:32 ---------- Чому? Бо я не його мама. Я скажімо не знала за кого йшла заміж, бо за один день всього не дізнаєшся, але за порадами я пробувала свого чоловіка перевиховувати так як мені це радили. Але він інакша особистість. Він виріс в зовсім інших умовах ніж я. І ніц мені з того перевиховання не вийшло. Потрачені роки не повернеш, а можна було спокійно все зробити інакше. Але видно людина таке створіння, що поки добре в голову не вдарить не заспокоїться.
Відповідь: Як я виховувала свого чоловіка/хлопця окей, але якщо його "нові мізки" впливають на ставлення до тебе, то хіба це не треба змінити?
Відповідь: Як я виховувала свого чоловіка/хлопця ща полетять тапки, але жінки винні саме перше. Перше не допускають татів до виховання дітей, друге вчать дочок, що чоловіка треба виховати-перевиховати, третє шукають таких чоловіків аби було легше ними закерувати, а потім жаліються що він безініціативний, ну і "всі мужики казли" - куди без цього. ну не знаю мій який був такий і лишився.
Відповідь: Як я виховувала свого чоловіка/хлопця Ну мій також. Він просто не піддався на всі "перевиховання" зі сторони моєї родини. НУЛЬ! Я думаю що то напевне малось навпаки. В жінок змінюються сподівання і вимоги щодо свого обранця після шлюбу. А потім той хлопчик виростає і не розуміє свого місця в суспільстві як мужчина, бо він бачив що тато то йолуп який стоїть осторонь бо жінка ітак все краще знає. І дівчинка відповідно бачить що мужчина/хлопець є хіба для репродуктивної функції і то ... ---------- Додано в 12:56 ---------- Попередній допис був написаний в 12:52 ---------- Залежить від того про яке ставлення ви говорите. Якщо він вас зневажав до весілля то і після буде, особливо якщо ви після шлюбу сподіваєтесь від нього хто-зна щоь Я його не змінювала, а просто вчилась які у нього звички і що мені важливіше - зрозуміти чого він добивається чи скандалити. Я обрала перше.
Відповідь: Як я виховувала свого чоловіка/хлопця о, о якраз це мала на увазі в нас родина не втручалася, а я і не збиралась виховувати - "виділи очі що купували" і те що виділи мені підходить
Відповідь: Як я виховувала свого чоловіка/хлопця Заздрю, бо у мене колгосп який треба було розвалити, аби почати жити. Але дякую Богу, що хоч в питанні особистого мужа вдалось розвалити той совок.
Відповідь: Як я виховувала свого чоловіка/хлопця щоб не сказати "такого не буває", скажу "це рідкість" Обидві людини -надцять років виховувались в різних родинах, не можуть вони одразу жити в гармонії. А процес перевиховання і справді я б назвала "притертися", щоб взаємно було комфортно один з одним +1 ))) +1 ))) по-перше, щиро і дуже тішусь, що є люди у кого відсутнє, як таке, бажання щось змінити (у мене воно ще жевріє) і є відчуття радості гармонії не зважаючи на певні дрібниці проте, також не можу назвати повагою чоловіка до жінки, котрий розкидає речі, шкарпетки... до прикладу ..., а дружина збирає, складає, прибирає за ним, вибачте, як за дитиною. Жінка виходить заміж за Чоловіка. Після 2-3 х річних розмов про те, що мені це дуже не приємно, мене особисто це ображає - у нас такої "проблеми" немає. Якщо є почуття абсолютно не важко "тето" покласти "тамто". Правда? Плюс, коли я почала "розкидати" речі, чоловік, напевне, зрозумів про що мова і почав їх за мною збирати. Тепер у нас частіше порядок ніж навпаки. Я наприклад, прийшовши з роботи хочу відпочити. І часто так важко знову взятись за домашню роботу. Буває, що допізна на кухні. Це питання чоловік хоче змінити - зробити усі справи "не отходя от каси" аби мені було легше. І дорогоцінний час на пізні прогулянки завжди є. я про звички, які в певній мірі формують характер що не кажіть, люди в процесі спільного життя змінюються, по-доброму виховують один одного, а не позбавляють особистості
Відповідь: Як я виховувала свого чоловіка/хлопця ті намагання шось мінєти після шлюбу, нагадують мені такий алгоритм подій: тре виходити заміж - на обрії нема нікого піходящого - о, хтось появився - блін, троха не то - але ж тре виходити заміж - нічо, якось та й буде - одружимося, а там я його поміняю
Відповідь: Як я виховувала свого чоловіка/хлопця Чудно! А потім з такої формули дуже часті розлучення.
Відповідь: Як я виховувала свого чоловіка/хлопця В нашому випадку "змінити" намагався чоловік. І от читаючи саме цей алгоритм - мені не сходиться. Щоб не було нікого підходящого в успішного красивого чоловіка з нормальної родини? Та ну. Алгоритм був інакший - показати всі найкращі сторони і приховати те, що мені очевидно не сподобається. І яким скальпелем я мала в його характері колупатись за таких умов перед одруженням, прямо не знаю. Мала б в надцять разів цинічнішою бути, а не закоханою. Але сюрпризів маю вдосталь. Сама мала надію, що мене не будуть змінювати тому не прикрашала реальності. Але не тут то було.
