Відповідь: Як я виховувала свого чоловіка/хлопця ми теж так робимо - домовились про це ще до весілля. щось не так - відразу один одному говоримо - спокійно чи з гумором. і тим самим кожен старається цю привичку чи той пунктик виправити і усьо, ноу проблем. останній раз я мала до нього зауваження, про що відразу ж повідомила - він кран у ванні завжди переключав на душ, а сам душ (ну той, з якого вода розпилюється) чіпляє зверху. так от - я прийшла помити руки, відкрила холодну воду,а вона замість з крану - почала текти мені прямо на голову максимальним напором і мінімальною температурою добре, що то було не перед виходом на роботу, а з самого ранку, зато смішно було як, та й енергій позитивної на весь день. вже коханий більше так не робить...
Відповідь: Як я виховувала свого чоловіка/хлопця Ну це багато чого говорить. Я не розумію, мабуть, чогось. От зустріла жінка чоловіка, вирішила, що він їй пасує в супутники, а після того починає його виховувати. Для чого переробляти обране тобою ж? Що означає "перевиховувати"? Вона хто йому - мама? Повага де?
Відповідь: Як я виховувала свого чоловіка/хлопця то ще мужику пощастило, якщо виховують...переважно пиляють, плачуть і істерять ---------- Додано в 14:03 ---------- Попередній допис був написаний в 14:01 ---------- кажу ж - для ще комфортнішого існування. жінки такі створіння - хочуть затишку і зручності, так, щоб сухо і комфортно
Відповідь: Як я виховувала свого чоловіка/хлопця Читаю тут про кружки, шкарпетки, крани... Люди, це на повному серйозі проблеми???
Відповідь: Як я виховувала свого чоловіка/хлопця нєа, жінка...в якої є до речі мама, яка також не рідко допомагає в вихованні...нє? слухайте, бідні ті мужики, не дивно що їх все менше...мо їх в червону книгу?
Відповідь: Як я виховувала свого чоловіка/хлопця так це взагалі не проблеми. це так, повсякденні дрібниці.
Відповідь: Як я виховувала свого чоловіка/хлопця Цікаво, а буде темка "як я перешиваю куплений вчора, але на 2 розміри більший станик" чи "як я добавляю бурачковий сік в помаду, бо засвітла"? Це я до того, що коли йдеться про помаду, туш чи білизну - то ви ж ретельно примірюєте, придивляєтеся, враховуєте все: з чим носити, під який колір, на які випадки. Ну, й не перешиваєте потім чи перефарбовуєте Може, так варто й чоловіка вибирати, щоби не перекроювати під себе? Як би це дико не звучало, але він таки особистість Я не про звички, а власне, про характер.
Відповідь: Як я виховувала свого чоловіка/хлопця можна дівкою до старості проходити...а любоффі то хочецца.
Відповідь: Як я виховувала свого чоловіка/хлопця Шкода до сліз обидва екземпляри. І це їм дає право когось, крім власних дітей, виховувати? Ще більше стало шкода того чоловіка... Та яка там любов... то все прагнення комфорту.
Відповідь: Як я виховувала свого чоловіка/хлопця Неправда. Я купую як Юлій Цезар - прийшла, побачила, перемогла, тобто купила. Так само і з чоловіком - побачила, погуляли один день і я то купила. Все! А перевихованням хіба він пробував займатись... пробував, пробував, і устал боротся.
Відповідь: Як я виховувала свого чоловіка/хлопця то для чого загострювати на цьому увагу (вже поки на 3 сторінки)))? і називати то "вихованням")) взагалі-то мені все-рівно, люди пишуть собі що хочуть), але тут видається мені підміна понять - хочеться змінити більш фундаментальні речі, але ж старші і мудріші заклюють)) то виходить про дрібнички писати))
Відповідь: Як я виховувала свого чоловіка/хлопця Шкода що можна давати тільки один " плюс ". Коли мама допомагає в перевихованні чоловіка, тоді й справді стає його ДУЖЕ шкода.
Відповідь: Як я виховувала свого чоловіка/хлопця Ну раз сі хоче, то тре терпіти або чекати нє? А то і любові, і "шоп нє піл, нє куріл". Як то буває: коли вам хтось обіцяє, що робить "швидко, дешево і якісно", то з тих трьох пунктів справджуються тільки якісь два
Відповідь: Як я виховувала свого чоловіка/хлопця гоооооо, то про нас...тільки мій ще пробує...не натішусь з тих спроб
Відповідь: Як я виховувала свого чоловіка/хлопця За більш ніж 8 років стосунків стільки всього було... Але. Ми майже однолітки. Хлопці, як відомо, по розвитку так би мовити "молодші". От і коханий мій був ще таким собі хлопчаком коли ми зустрілися. Були нюанси які мені, м"яко кажучи, не подобалися, і він задля того щоб між нами був мир і спокій, ті моменти в собі пообітцяв змінити. І змінив, про що зараз ні краплі не шкодує. Але і я багато в чому змінилася. Ми виховували один одного. Такого роду "виховання" не буває одностороннім ІМХО А ще на цю тему є один гумористичний вислів: чому жінка прагне вийти заміж за сильного,мудрого, самодостатнього мужчину? невже тільки для того щоб потім зробити з нього слабовольну, слабохарактерну, закомплексовану тряпку. десь так.
Відповідь: Як я виховувала свого чоловіка/хлопця Ну он я не розумію закатування скандалів, чи виховних лєкцій з нагоди того що горня не стоїть на тому місці де мало б стояти, або що посуд не помитий а ти сидиш і цинькаєш ножицями. Мій муж вже не воює. Попросив мене йому щось подивитись в інтернеті але в мене стільки на голові що я просто фізично не встигла, а потім з тим всім вже і забула що то я мала зробити. А нині зранку він каже, я сам собі все дізнався бо хтось мені не допоміг. Якщо мої дії називаються перевихованням, тоді я свого чоловіка перевиховую і роблю його самодостатнім, і не мусить все перекладати на мене.
Відповідь: Як я виховувала свого чоловіка/хлопця ...правильно б було - "тих чоловіків", знаєте скількох отак перевиховують?
Відповідь: Як я виховувала свого чоловіка/хлопця Якщо дуже хочеться коханого перевиховувати, то треба бути готовою до того, що і він вас захоче у чомусь змінити. Все треба починати з себе самої. А якщо повчати і намагатися давати якісь настанови своєму коханому, то найчастіше це сприймається як критика, що ви сумніваєтеся в його можливостях і вміннях. Можна спільно щось обговорити, порадити, але все одно давати можливість вибрати, а не "буде так, як я сказала". А тих людей, які думають, що після якогось життєвого етапу (одруження, народження дітей) кохана людина зміниться, взагалі не розумію, адже "Про умови плавання треба домовлятися ще на березі, а не у відкритому морі" (с).
Відповідь: Як я виховувала свого чоловіка/хлопця Я б назвала не "перевиховання", а вдосконалення один одного. Якщо все-таки в характері чи поведінці чоловіка чи дружини є щось негативне, то хіба зле того позбутись? Якщо чоловік (все-таки краще ніж чужа людина) звертає мені увагу на мій недолік, то я з задоволенням (а може "скрегочучи зубами" - в залежності від випадку) буду намагатися покращитись. Звичайно, оце "виховання" має бути не насильницьким і не "капанням на мозок". І, що коли дівчина покохала "не ідеального"? Якщо є реальним зробити з нього ідеального, то хіба це так погано? Ну, а якщо не вдасться, то притиратись, йти на компроміси...
Відповідь: Як я виховувала свого чоловіка/хлопця Та що ж ви чоловіка зі стаником рівняєте, обирання чоловіка - з простою приміркою? Чоловік, якого обираєте - багатогранна особистість, а не річ, і деякі з тих граней, на жаль, виявляються лише після одруження. Так же і в жінок, до речі. І в цьому вся біда. Оті "грані", що вкрай не пасують жінкам, і хочуть "відшліфувати", поправити, трохи змінити. Думаю, тут йдеться не про виховання, а про славнозвісне "притирання". Оце воно і є. І змінюються при тому обоє, і він, і вона.
