Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? І я сюди. Ця тема мене практично не турбувала до 1,5 року. Зараз, коли моїй красуні майже "гва"(два, як вона каже), то істерик як таких вона не закатує, просто на бідь-яку пропозицію з нашого боку вона каже одне слово: "НІ!" І так твердо і ясно, що всім зрозуміло його зміст Коли я сперечаюся з її позицією, вона каже "ні!!!" дуже голосно,до сильного крику! Але "ні-кає" до того часу, поки Їхній величності не вгодиш! Я пробувала заговорення, пояснення, жарти і просто "морозилася". То вона підбігає до мене, штовхає і "НІ!!!!" Я погоджуюся з її НІ, то вона ще й злиться, що я так швидко здалася... Просто складається враження, що треба на деякий час в хаті забути це слово і воно у неї пройде...Хоча це теж не вихід, бо тоді підпадуть під табу всі слова з часткою "не" (не лізь! не бери! не можна! не чіпай!...)А як я без них? може хтось стикався з подібним! Скажіть як того позбутися! Я не маю часу панькатися, випробувала все, що могла...Буду вдячна наперед
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Як я вас розумію Он наш теж собі взяв моду - йде за хату, де сарай, туди йому не можна. Беру за руку, кажу, що неможна, йдемо в іншу сторону - він підвішується, підгинає ноги, хоче падати, я кладу на землю, він лежить ниє, потім сміється, чекає коли я його підніму, а я не підіймаю, я розвертаюсяч і йду, кажу "ну ти собі лежи як хочеш, а я йду, прийдеш" він ше трохи полежить, баче, що я не йду піднімати, встає сам і йде за мною і кличе "мамаааа" Зрозумів, що я йому потакати не буду і тим, що він буде лягати нічого не добється.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? можна замінити на "будь обережна", "хіба мама це дозволяє брати?", "це твоє? ти спиталася чи мама дозволила це взяти?" словом - з власного досвіду - Софія "Міс Поперечина" - їй все нє, не так, не буду і так далі, хоч ми давно стараємося не вживати "не". Навіть склали колись список і він у нас висів на холодильнику. Я ніяк не реагую на істерики, отакі безпричинні, якщо я йду вліво і ми разом ідем вліво, а дитина раптово ні з того, ні з сього повернулась і йде в другу сторону, то я беру і несу так,щоб їй було незручно, але точно не йду вправо)))
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? В нас мало не першими з"явилися фрази: "не коцю!", "не будю!", "не тлеба" . І так до тепер...
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? У мого Святослава новий спосіб виявлення протесту. Лицем до стіни, руки на стіну і головою трясь-трясь. І то так налупиться тим чолом, що потім кричить несамовито, бо його болить.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Мій Святик, як щось не по ньому, падає на підлогу і катуляється в істериці... І головне в нього це рішення на все майже. Я і ігнорувала, і цицяла, і тисла до себе - ніц не помагає, тобто заспокоює, але він знову і знову таке творить. І що робити? Як показати, що отак протестувати - зле. Знаю, що мацьопе, але катултися - не варіант
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? А в мене малий вже має майже 4 роки та навчився маніпулювати мною. Як щось хоче, відразу істерика поки не добється свого. В маршрутці з ним їхати то ціла проблема.Заходить в маршрутку і на цілий голос хочу сісти і то біля віконечка. І то буде кричати поки хтось йому біля віконечка не уступить місце. І що з тим робити? Не реагувала вже на крики та люди в автобусі косо дивляться.Дитина в істериці, а мама не звертає уваги.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Це самі неприємні моменти, бо коли дитині не потакаєш, все ж треба перечекати бурю, важко то зробити під фрази типу "Та заспокойте свою дитину!".
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? діти отої частки НЕ не сприймають то як модуль математичний, шо 1, шо -1 в модулі будуть просто 1))) от пояснила я крім слова ше використовую жест і міміку одночасно тобто якшо я кажу НІ, то одночасно і пальцем роблю заперечувальний жест і лицем/головою показую шо я проти починає навіть деколи працювати але то не справа одного дня деколи дитина не може зрозуміти чого сьогодні НІ, а вчора було ТАК (мама дає, а тато ні, до прикладу) чому не варіант? для дитини - новий етап вираження протесту. то пройде. просто твої вдома певно сіли тобі на голову, шо він через всі твої забаганки отакий балуваний пра? ну от. мама моя також, коли в саші пару раз були якісь такі вираження протесту (причина завжди є - втомився, їсти хоче, знудився), то вона кожен раз - то не нормально, так не можна, то ж псіх виросте!!! але мус трохи пропускати повз вуха ігрнорувати (але не відходити), заспокоювати (але не одразу задовільняти), намагатись проговорити (але не мотонні лекції) - то все залежить від ситуації. помалу ти зрозумієш коли який варіант викоритовувати. хоч і не кожен отакий заход в псіхи буде розрулюватись на користь мами а чого ви на когось звертаєте увагу? мають свої діти - най на них і дивляться 4 роки - то ше мала дитина, і їй можна вступити місце біля вікна якби то був лоб 15 років - то вже страшно саша деокли також починає нити, шо хоче сісти, а в маршрутці мус стояти. то я чекаю коли він доб*ється свого. бо наші люди не розуміють, шо то мала дитина ше важко, дуже. бо так нервує і дитина то відчуває/бачить і ше гірше починає кричати я запасла собі пару фраз і їх використовую для отаких помічників помагає 50*50
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Ой, мала я вчора "цирки". Випустила я свого Святослава на дитячому майданчику побігати, побавитися. А він бере в руки пісок, підбігає до дітей і сипе їм в очі. Не знаю хто його такого навчив. Та ясно що ніхто. Спочатку я пояснила, що не можна такого робити, пальцем помахала, міміки відповідні зробила. Подіяло на три хвилини. Далі те саме. Набере піску біжить і дітям в очі. Капець!!! Мені щось аж встидно стало. Я вибачилась за свою не чемну дитину перед мамами і вимушена була його з майданчика забрати. Правда відходили ми з несамовитими криками і прямо вилітанням з рук. Ну, думаю хай трохи в парку по травичці побігає. Побігав!!! Біжить вперед, навіть не оглядається. Кричу за ним, біжу, коляску лишила. Зловила, довго пояснювала, та то вже не вперше, чому так не можна. Та яке, трошки побігав недалеко від мене пооглядався чи мама є, побачив дядька і з криками "дядя, дядя, дядя..." погнав за ним. Поки я його наздогнала, з коляски стирили печенько. Добре, що хоч телефон там не лишила. І шо дєлать?... Бігати за ним, чи все-таки старатися пояснити.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Та Кажуть, що всьому вина моя цицька, яку я постійно пхаю
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? ну хто б сумнівався тому я і не шикаю на дитину, хай виховує він в мене сам сидіти не буде, встане шоб мама сіла і його на коліна взяла. а так ціла маршрутка лбів/рагулів їде, тупо ігнорують, а мені ше має бути стидно за трирічну дитину? нєєєєє - хочеш добре їхати? сиди і слухай сашин крик над вухом
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? молодець, теж так роблю, цілком згідна, більшість тих старших не пам'ятають чи не хочуть пам'ятати, що їх діти теж були малими дітьми наші істерики перейшли в розряд звичного явища. Софія істерить по 10-40 хв з будь-якого побутового приводу: одягатися, закрити/відкрити двері, одягати взуття то окрема тема, вже тиждень виходжу на руках з нею і одягаю взуття на вулиці, за руку переходити через дорогу, купити сік, бо хоче/не купити, бо хоче, відрити сік, дати їй відкривати, дати/не дати їсти/пити/забавку/олівець і так далі і так далі... так до слова, тих, хто вже пережив, наприклад карапуз (як сьогодні пам'ятаю подібний допис) - скільки це триває, само переходить, треба вести якісь бесіди коли заспокоїлась, бо це доходить до тааааааааааааких абсурдів, що би й не подумала.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? У нас це ще триває. Можливо,що вже не так гостро Мартин реагує,коли я зроблю те, що він бачте хотів. Головне, коли він починає плакати і говорити, що він хотів те/се зробити, я твердо кажу - "я вже зробила і крапка " .
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? в нас такого нема, але коли cашка починає піднивати, чи навіть плакати (то буває за участі моїх любих бабусь, які не розуміють і не чують того шо я прошу), то я кажу - *розумію, шо тобі образливо/хочеться/не хочеться/набридло, але!!! я це зроблю, закінчу і тоді ми будемо робити як ти хотів* і то треба твердо казати, бо сюссю-пуссю починають ше гіршу істерику
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Просто часами я , поки, щось не зроблю, то і не здогадуюсь, що це він хотів зробити. Потім плачі. Я і кажу "я вже зробила, іншим разом зробиш/покладеш/відкриєш ти".
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Галя, один в один. Таксамо. Я відкрила двері, а то вона хотіла, закрию, щоб відкрила вона, а вже не так, і так раз зо 5 за день, переважно кожен раз зі слізною істерикою. А ще, ми гуляємо з дітками на майданчику і вона один в один відтворює вдома всі істеричні припадки, які діти там виправляють. Я б з задоволенням не гуляла на дит. площадках, але Софія хоче до дітей та й так. Знаю, що переросте, але це змучує і впливає на настрій.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Богданка, в нас то трохи менше стало після 3 років, але і зараз буває частенько, я правда, вимагаю говорити тільки словами,якщо пояснить спокійно-тоді можу дати зробити ott раз так як хотыла, а коли scnthbnm далы-то перечыкую. Пояснювати треба-але воно не дуже допомагає, моя то робить свідомо - такий вже характер. Головне не бути мякою дуже)
