Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Не рівняйте свого чоловіка до чужих, якщо не хочете щоб вас рівняли до чужих жінок.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Як про мого чоловіка сказано! Виявляється, то не тільки мій чоловік – прихований тиран-харизматик. Бо саме тому його важче покинути – зовні ж все нормально. Був би алкоголіком, зраджував би направо і наліво – було б якось легше, напевно. ---------- Додано в 16:03 ---------- Попередній допис був написаний в 15:51 ---------- Знаю, що також не буду обділена увагою чоловіків. Але боюся, що нікого ніколи не зможу більше впустити в своє серце. Не зможу більше довіряти нікому. Надто сильно попеклася. От в тому-то і справа, що я навіть зараз, коли бачу якогось хорошого чоловіка, ловлю себе на думці, що мій - також був колись для мене "хороший", та й зараз інші дівчата про нього так думають. І я знаю, що після розлучення буду боятися, що "набагато кращий мужчина", що буде біля мене, в один день перетвориться на такого ж деспота і тирана. Надто сильно я розчарувалася. Певно надто сильно кохала...
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? і сміх і гріх, мне уже 20, мне уже 30, 40 http://www.youtube.com/watch?v=7gp7kNsNNBw
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Вибачте, може шось не то ляпну....але звідки ви знаєте, що Вас чекає далі????? Чому відразу настроюєтесь на негатив:сама, без дитини, все погано. незнаю, не хочеться нікого вмовляти чи давати поради, але, на моє переконання правду кажуть: Все, що не робиться - робиться на краще! Значить є Хтось хто нами керує і розставляє все на свої місця...Знаєте, як то кажуть знак долі..Але єдине, що важливо в цьому житті -це вміти помічати ці знаки долі, щоб потім не шкодувати про втрачений час... Трішки грубо скажу, але...Якщо Ви насправді дуже хочете дитину, то невже Ви дійсно хочете її від цього чоловіка??? Ви думаєте, що дитина змінить його ставлення до Вас? Чесно, без образ, не думаю....Так, Вам захочеться для дитини жити, нею опікуватись і т.д. Але чи потрібне це йому? Повірте, якщо чоловік не хоче дитини, то потім, згодом, це виллється і це буде ой як боляче!
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Перечитала ваш допис- аж сльози вийшли. Все так само і в мене. Тільки до весілля зустрічались 7 років. Щоправда мою самооцінку підвищило трошки те , що після дикретної відпустки знову пішла на роботу. Повірте в себе. Ваш вік не є ознакою самотності. Люди сприймають нас так, як ми самі себе сприймаємо.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Нові відчуття і почуття прийдуть самі по собі і дмуаю, що зможете ще покохати і повірити людині, хоча й не відразу. На все треба час. Головне (це кажу Вам з власного досвіду) не порівнювати людей..... якщо зануритись в порівняння - то можна знайти багато схожостей, так само як і розбіжностей, але є люди, чоловіки, в яких одні якості компенсуються іншими... Головне, сприймати людиною такою,як вона є і не вдаватись до порівнянь, бо тоді починається така кашка-малашка в голові, що просто жах!! І тоді кожен другий стає схожим на першого чоловіка... Направду, важко зважити всі "за" і "проти" в кожній людині, але все-таки постарайтесь. і не думайте, що скажуть люди чи рідні чи близькі - думайте, як буде комфортно Вам! Бо як показує практика, в першу чергу треба любити СЕБЕ!
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? При такій стосунках дитинка ніяк не покращить їх, на собі знаю. Ви будете мати про кого піклуватися, але чи буде чоловік ставитися краще до вас, з"явиться ще купа обов"язків важливих. Чи буде він вас підтримувати, допомагати?.. А Якщо ситуація не покращиться. Ви кажете що слабка до рішучих кроків, з дитиною це зробити ще важче.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Що за глупості!!! До чого тут скільки вам років?! Подружка моєї бабці втретє вийшла заміж у 82 роки, йому було 83. І вони були шасливі. Ходили в гості, до себе кликали своїх колег. Я просто дивувалась, як то так, вони ж уже не молоді. Але вони себе такими відчували. Цього року вона святкувала 90, але уже без чоловіка(помер). Але скільки друзів прийшло до неї, вони згадували свої молоді роки, злети, падіння. Я до того веду, що не треба боятись кохати, бути коханою, адже це життя і ви повноцінно мусите його прожити. Треба брати від життя все! Інший приклад мій свекор, якому 55, а себе вважає старічком, якому уже все важко, неохота і не той вік. Але ж вік тут ні до чого!!!
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Це про мене: Тиранами не стають, за роки зустрічань завжди щось вилазить, але кохання очі засліплює.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Це чиста правда. В моєї подруги також подібна історія, вона рано вийшла заміж, народила донечку, чоловік пив і навіть деколи бив, народила другу донечку думала виправиться. Неповірите виправився але не довго, всього на пару місяців, і почалося все знову, вона народила ще дитину, сина, думала може третя дитина його змінить. Неполучилося. Тепер в 25 років вона одна з трьома дітьми на руках, з чоловіком розлучилась. А от хороша сторона історії. Вона після всього цього не розчарувалася, знайшла людину яка її ну дуже кохає, носить на руках, вона в друге вийшла заміж і чекає на четверту дитинку, доречі скоро має народжувати. Вона не розчарувалася, не опустила руки тому їй усміхнулося кохання і щастя. Чого і Вам я бажаю.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Поемо, Вам не "вже", а "ТІЛЬКИ" під тридцять! Чому Ви маєте залишитися сама? Багато жінок тільки в такому віці і пізніше лише починають створювати сім"ї... А Ви вже на собі хрест ставите. Розлучитеся, розправите крила і вперед до нових стосунків!
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Ви мене вибачте, але НАВІЩО жити з тираном, який знущається і фізично, і морально? Щоб бути заміжньою, а не розлученою? Моя подруга прожила з чоловіком 11 місяців, розлучилась, зараз серйозних стосунків в неї нема, але вона живе! Їздить відпочивати, має цікаву роботу, хороших друзів. Якщо він знущається з жінки, то потім знущатиметься і з дітей. Життя одне. Воно не пишеться чорновим варіантом. Я не хочу оглянутися через 10-20 років назад і зрозуміти, що і не жила зовсім. Тому я зараз перед вибором. Відпочину, зберуся з думками. Краще зараз, поки нема дітей, ніж потім, коли буде важче наважитися на цей крок. Повірте, я розриваюся навпіл. З одного боку, в мене до нього ще є почуття і я так хотіла бути з ним. З іншого, розумом я розумію, якщо найближчий місяць нічого не зміниться, то вже не зміниться ніколи. І цікавій людині не може бути самотньо!!! В мене є батьки, друзі, безліч нереалізованих планів. Треба жити! Всім бажаю успіхів!
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? нашій сім"ї 6,5 місяців, 2 тижні тому закінчили передшлюбні науки, в вересні мали вінчатися... але, та пиятика мене до нервових зривів доводить, вже спати нормально не можу, появився страх перед ним. жили до розписки 8 місяців- то було як маленьке свято, а після розписки- почався жах. Сьогодні ввечері збираюся його висилити з хати і пошвидче подати на розлучення. Просто змучилася терпіти і плакати. Свекруха думала, що я просто так жаліюся, а вчора сама з ним "мило" поспілкувалася. Але всеодно винною буду я (((
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? А кажуть, що то для майбутньої сім"ї і "пізнання" один одного в побуті дуже помічне...
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? та думаю що тут не в розписці справа, людина не може бути хороша- хороша а тут в один день змінитися. Невже за ці 8 місяців ви не зауважили за ним нічого. Веду до того що ми з чоловіком 2 роки жили разом до одруження і вже 4 після. Він який був до того такий і тепер. Деякі недоліки з"явилися звичайно, але щоб так кардинально людина змінилася, ні. Не поспішайте з розлученням, придивіться до нього добре. Можливо все ще зміниться на краще. Терпіння Вам .
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? тих 8 місяців він мені і допомагав по кухні і з ремонтами і гроші завжди давав, а за останніх пів-року ні грошей, ні допомоги. Взагалі сказав, що хата не його і нічого робити тут він не буде. Гроші всі вклав в село, бабі ванну робить, хоч нема ні каналізації, ні гарячої води- зате, і унітаз і умивальник і душову нову покупляв. А ми тим часом спимо на ортопедичному матрасі без ліжка. Щодо пиятики- то були забави, трохи випивав, але агресії в ньому я не помічала зовсім. Тепер навіть до моїх батьків кричить! Страшно стало! Думала, може після передшлюбних наук щось поміняється, і нарешті створиться той спільний бюджет, якісь натяки на відпочинок, але нічого не змінилося.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Терпіння Вам, мудрості і сили! А як він зможе вінчатися, якщо зараз себе так поводить? Зачекайте доти, поки не зрозумієте, що чекати і терпіти більше не можете!
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? дякую вам за підтримку, просто стало соромно перед батьками і почала дуже його боятися, а про довіру і мови нема. якби напився і пішов тихенько спати- то одне, а коли починає шукати пигод, встрявати в бійки- то вже не добре.
