Відповідь: Ми і наші мами І мене страшенно бісить. Живу зі свекрухою, так вона також мене повчала, захищала дитину, коли я сварила. Тільки на мене ті повчання не подіяли, я завжди мовчала або говорила їй, щоб не вмішувалась, а раз зірвалась- накричала на неї от вона вже й не пхається (тільки злосно дивиться). А от своїй мамі пояснила, щоб не повчала мене в присутності дитини, і вона все зрозуміла. В результаті- маю на синочка вплив навіть без ремінця , а свекруха деколи кличе на підмогу, бо не слухається її.
Відповідь: Ми і наші мами а я нарешті отримала такі стосункиз мамою,як хотіла, для цього мені довелось переїхати в інше місто Мама змирилась, що доця виросла, що має свою думку і може сама за себе вирішити. Правда нам то нелегко давалось - мама плакала біля поїзда, я в поїзді... Зате тепер ми скучаємо одна за одною, здзвонюємось і спілкуємось більше, ніж коли жили під одним дахом. І я стала більш стримана, не відразу сперечаюсь, стараюсь щоб і мама була довольна. Переосмислила багато чого, аж соромно стало за свою поведінку
Відповідь: Ми і наші мами Дуже важко висловити стосунки з мамою якось коротко і зрозуміло. Ми живемо разом, але мама ніколи не вмішується у наше із чоловіком життя. Чим старшою стаю, тим більше розумію яка вона незвичайна жінка, мудра, добра, свята...як мало її цінує тато... Часто соромно і за свою поведінку, за дратівливість... І все що я хочу тепер, щоб вона була здорова і прожила ще якнайдовше.
Відповідь: Ми і наші мами Я якось з щемом в душі читаю усі дописи і тішусь, коли у когось стосунки з мамою теплі і щирі. Мені того дуже бракує. Дуже. І я щиро надіюсь, що хоча б з моїми дітьми я зможу ту ідилію стосунків створити і зберегти. Бо коли є хоч мінімальна доля ймовірності, що твоя дитина випила цілу банку ліків і ти дзвониш до мами-медика і хочеш почути як мінімум якусь пораду по суті, або просто відчути якусь елементарну людську підтримку, а в трубку чуєш "на жаль, нічим тобі допомогти не можу", то слів бракує. І сльози на очах - то далеко не найбільша біда і не найбільше горе. Сприйняття того, що все так є, дуже ранить.
Відповідь: Ми і наші мами Розумію. Я таке пережила. Одна з моїх дівчаток, Юліана, одного разу ніби з’їла бабцині ліки від серця. Йой, як ми тут бігали, а моя мама і тета то так панікували що ну. Казали дитину в лікарню брати, казали їй два пальці в рот брати... і що саме цікаве, що це було серед ночі, і дитина вже спала. То ми її серед ночі на ноги зірвали і мучили - чи ти їла ліки? А вона бідака плаче, спати хоче, а ми її мучимо Але я завжди в таких ситуаціях залишаюсь спокійна, і хоч мене нарекли поганою мамою, я сказала що дитини мучити не буду і вірю що вона нічого не їла. Зранку ми знайшли ліки під килимом. Вона пробувала їх їсти, але вони були гіркі і вона виплюнула. Моя мама була поряд то панікувала найбільше зі всіх. Зараз мені смішно, а тоді було просто забагато бо не знала кого заспокоювати.
Відповідь: Ми і наші мами Я дуже люблю свою маму і так мені прикро буває, коли в нас є непорозуміння. Справа в тім, що різниця між нами 40 років і в мами на багато речей є свій застарілий погляд. Наприклад, ми з чоловіком вирішили перед вагітністю перевірити стан свого здоров"я. Мама, як про це дізналася, то почала нас ображати, що ми немудрі і шукаємо собі проблем на голову. В неї розуміння, що до лікарів потрібно звертатися, лише тоді коли щось торбує. Мені дуже було обідно, коли виникли певні проблеми із здоров"ям, і мама про це знала, але сама не починала розмову на на цю тему. Також мама вважає, що після одруження не потрібно витрачати гроші на дарування чоловіком квітів, на ходіння в театр, кіно, кафе, поїздки. Коли мені чоловік приносить квіти, мама завжди всім своїм виглядом показує, що гроші витрачені на вітер. І хоч, як я не намагаюся їй пояснити, що такі речі це вияв любові, які не бувають кожний день, але мама всерівно доказує мені, що я не права. Дуже хочу, щоб мама говорила зі мною, уважно слухала, а не щораз бідкалася, що ми говоримо, а робота стоїть. Ми живемо окремо, я дуже за нею сумую і дуже хочу, щоб наші стосунки були добрими, проте щораз мені стає все важче спокійно відноситися до контролю, критики, нерозуміння мами.
Відповідь: Ми і наші мами Я дуже дуже дуже сильно люблю свою мамочку. Власне завдяки ій я стала тим, ким стала, вона дала мені можливість вчитись і працювати, допомагаючи виховувати моіх діток. Вона завжди поруч, вона ніколи не зрадить, маю лише одну проблемку,- деколи я задихаюсь від іі любові. Не хочу іі ображати, але і з таким великим тягарем любові теж дуже важко...
Відповідь: Ми і наші мами Тут я повністю підтримую вашу маму особливо до наших лікарів Та і будь хто з дівчат вам скаже - спочатку поплануйте дитинку хоча б з 1 рік, а якщо не вийде, то аж тоді потрібно звертатися до лікарів. Не ображайтеся на неї, вона жила в інші часи, в ті часи кожна копієчка відкладалася, береглася, на себе ніхто і не подумав витрачати гроші, ну і все в такому роді. А ще вашу маму виховувала мама, яка пережила голод, тому тут нічого дивного немає. Тут ви нічого не вдієте. Просто поміняйте своє ставлення до того і все.
Відповідь: Ми і наші мами Тільки на різних людей це діє по різному. Тепер мама шкодує, що на себе мало витрачала і мене дістає, що я жлобіха, що на себе мало витрачаю, а дитину взагалі, чуть не обділяю. А на рахунок поїзди за кордон цього літа просто дістала. Нічого не хоче чути, придумала собі, що ми не їдемо бо мала без прививок І постійно - ті то ті приїхали з відпочку і їздили з малою дитиною, а ви чого не їдете?, а... дитина ж без прививок. Ж сказала, що їдемо в Шацьк, бо на інше по фінансах не виходить, і тиждень уже відпочивали в Закарпатті. Нє дальше за своє. А хіт сезону це - прихожу на роботу, а вона мені з порогу - ти погано виглядаєш, ти погано вдягнена, а що робить Мія?, а що вона їла?, а ти добре її годуєш? Уже доходило, до того, що я збиралась іти на іншу роботу, відповідала, привіт, ти щось теж не дуже і дитину залишила саму дома і не знаю, що вона робить і ну звичайно, що її нічим не годую, бо вона і так грубенька! Потім мене це все дуууже дістало, я влаштувала потужний скандаль, повиставляла ультиматуми і маму на місяць попустило. Зараз уже бачу знову по чуть-чуть повертається до попереднього. Треба якось присікти, але тільки не скандалом і ультиматумами, бо це мені теж дуже не приємно.
Відповідь: Ми і наші мами Дуже люблю свою мамусю, зараз ми живемо дуже далеко одна вiд одноi, чаcом важко, бо так хочеться притулитися до неi(. Але, коли я жила вдома, часто були конфлiкти, бо я не так щось роблю(. Але всеодно тишуся, що вона мене пiдтримувала в моiх iдеях, хоча i тяжко iй, мабуть, було вiдпускати мене саму далеко. А ще, я дуже вдячна мамi, за те, що лювить i поважае мого чоловiка)
Відповідь: Ми і наші мами А моїй постійно здається, що дитина нездорова. Від народження буквально. Тільки пчихне - це у ній грип сидить! Зараз у малої коклюш - хто знає, при такій хворобі дитина кашляє місяцями, і знову та ж сама пісня про "сидячий місяцями грип"... Вже і аналізи поздавали, і лікарі дивилися дитину - але нашому головному знавцю грипу ніхто не авторитет! Зараз нова муля - "дитина не має сили"! Каже бабуся, щоб купили гамак, нехай дитина собі відпочиває в тіньочку тим часом, як бабця буде на городі порпатися, бо бідося перейдеться з нею на базар і вже чисто змучена стає (насправді Насті нудно, взагалі-то вона може годинами носитися з двоюрідною сестрою або товктися по мамі з татом), і прибирати за собою не має сили, і взагалі ще маленька, встигне наробитися. Аж сльозу хочеться пустити над "біднятком"! От дивлюся на це все у тихому шоці: невже це та ж сама моя мама, яка мене маленькою заганяла на город, кричала, що вона з десяти років батькам варила їсти, а я тільки би книжки читала. До речі, неодноразово через це воювала з моєю бабусею - своєю свекрухою, а найбільше її дратувало, коли бабця з дідом щось мені купували, "бо у неї такого не було, то й мені не положено". А зараз - хоч би що! Ну як я собі щось прикуплю або чоловік чим-небуть потішить, то бурчить, а коханій онучці - навіть не пікне, хоча як почує ціну (я кажу завжди меншу наполовину, хоча ми особливо дорогого і так не купуємо), не раз скривиться!
Відповідь: Ми і наші мами як мені ця ситуація знайома. Дітей в мене немає, але таким "біднятком" була і є моя молодша сестра. Завжди я за неї "діставала"... І посуд помий і поприбирай і в магазин сходи, бо вона ж маленька. А потім "маленька" підросла, але обовязків не побільшало, бо вона почала стомлюватись після школи (наче я в універі відпочивала). Як мене дратувало, коли я йшла з роботи, мала ще зайти за хлібом (бо "маленька" ж не могла купити), поприбирати за нею на кухні, бо вона забула і все одно діставала від мами чи від бабусі (та її захищала на кожному кроці), бо ще було щось не так. Про город я взагалі мовчу... Тепер "біднятко" ще підросло, звісно вона стомлюється після універу, але тепер я живу окремо :xaxa:
Відповідь: Ми і наші мами І у мене схожа ситуція, як я вас розумію!!!!!! У мене мамочка найкраща! Я її дуже сильно люблю, бо вона добра, чуйна, завжди намагається ввійти у мою ситуацію.Зараз, коли я переїхала у Херсон, мені її дуже не хватає, адже по телефону вже не можна отримати такої підтримки, а інколи навіть хочеться, як у дитинстві, відчути її ласку. Коли були перші місяці вагітності і був токсикос, то я собі весь час уявляла, як би було добре, якщо б вона була поряд, а то чоловік голодний і я не сита. Свекруха хоч і трішки допомагала, але це так було, "живете на квартирі, то давайте собі раду", тільки і чула від неї:"переїжджайте до нас і буде легше". Тепер я почала задумуватися, як я без мамочки буду справлятися з дитиною, як би ще жила без свекрухи, а то будуть вчити весь час.
Відповідь: Ми і наші мами А я не погоджуся! Звертаються до лікарів не для того, щоб вилікуватися, а для того, щоб впевнитися, що у вас нема ніяких болячок. От ми з чоловіком перед вагітністю поздавали пару аналізів. І рада, що чоловік надоумив, бо виявилася все-таки якась гінекологічна хвороба (вже точно не пам"ятаю як називається), полікувалися, а тоді вже думали про вагітність. Ніяких ознак, що зі мною щось не так не відчувала. А так би завагітніла, і лікувалася під час вагітності. То для ненародженої дитинки дуже добре?
Відповідь: Ми і наші мами Я довго думала чи потрібно мені здавати аналізи, а чоловік переконував, що потрібно перевірити стан здоров"я, щоб було спокійніше.Так, як я ходила до гінеколога, ще перед одруженням, мені обов"язково потрібно було перевірити чи все гаразд. В мене виявили ерозію, яку я зараз лікую, ознак ніяких небуло, що вона в мене є. Проте, мама вважає, що ерозія є у майже кожної жінки і її лікувати не потрібно. Мама говорить, що не хоче чути про стан мого здоров"я, бо я її не послухала і ходжу по лікарях. А так хочеться підтримки зі сторони мами, хочеться їй все розказати, порадитися.
Відповідь: Ми і наші мами Була сьогодні в мене мама.....Навіть, якби я не бачила її , то могла б спокійно здогадатись, що "здесь была моя мама" Я на день стараюсь вікна закривати, лишаю тільки кватирку, бо в сам пік жари вся духота прямо в хату через вікно йде. Мама моя- - все відкриває, прихожу додому -в хаті духота!!!! Йду до вікна закривати -і "о, мама, что я вижу!!!!":eek: Мої нещасні вазонки моя мамуля позаливала водою так, що вода аж на підвіконнику стоїть!!! Ну нашо??? Питається нашо заливати мої вазонки??? Я їх обпшикую, а не підливаю і вони в мене так краще ростуть... я відразу кинулась до кактусів..- :eek::khomyak: а в кактусах в самих горщиках вода стоїть!!!!!! В кактусах, які взагалі підливаються раз в тиждень чи два! Завтра прийдеться провести бесіду, щоб не чіпала моїх вазонків До речі, вона вже навчилась сприймати те, що я не прасую постіль! Ще трошки і дійдемо до вазонків..
Відповідь: Ми і наші мами Читаю і в кожному висловлюванні впізнаю людину, яку почала не так давно називати мамою (поквапилась, бо належного змісту в таке звертання через ряд обставин не вкладаю...). Все вище написане (і ще з тисяча поглядів на життя в подібному дусі - це моя свекруха).... Але всі найкращі і найтепліші слова адресую мамі.... Не знаю, де б я зараз була, ким би я була, з ким би я була, якби не її наполегливість і водночас ненав'язливість не направили мене на той шлях, яким йду зараз, і яким задоволена.... Мама в мене вже літнього віку жінка (я досить пізня довгожданна донечка) Живемо трохи далеченько одна від одної , але провідую її якомога частіше. Другої такої на світі доброї і мудрої жінки нема.... Коли донечки ще не було, і руки були розв'язані, то бувало таке - відчуваю таку меланхолію за рідною хатою і за мамою, що просто брала в чоловіка ключі і посеред ночі їхала додому....Мама так завжди тішиться, коли ми приїзжаєм.... Вона страшенно любить мого чоловіка та донечку. Я не знаю, чи є хто такий, кого вона не любить, принаймні не подає виду. Серце безмежної доброти. Я так їй вдячна за те, що допоможе в будь-якій ситуації, коли допомого її потрібна, що ніколи навіть спроби не робила лізти в наше з чоловіком життя, що вона просто в мене є, коли мені добре і коли зле....
Відповідь: Ми і наші мами Галiцiя, я дуже тiшуся з таких дописiв. Менi мама теж дуже дорога , не завжди в нас однаковi погляди.. про те я дуже цiную ii любов, турботу i те що вона в мене е... що в мене е мама )
Відповідь: Ми і наші мами так склалося, що ми з мамою ніколи не були особливо близькими.... Я це все пояснюю дуже великою різницею у віці, оскільки моя матуся одружилася в 33 роки. а в 34 народила мене ну і плюс консервативність поглядів на життя..
Відповідь: Ми і наші мами Я б казав, що то уже наслідок особистих властивостей характеру, рівень прагнення до сімейного тепла і т.п.