Відповідь: Багатодітна сім'я - нормально чи дико? щось, мабуть, є і у цьому. Як кажуть психологи, "всі проблеми родом з дитинства". Маю трьох близьких знайомих- вони росли одинаками у сім ї. Кожна з них на сьогоднішній день є мамою троьох дітей. Чоловіки двох з них теж були одинаками. Натомість, є і такі знайомі, які самі виросли у сім ях, де було по троє- четверо діток. Самі вони вирішили народити лише одну дитину... ---------- Додано в 18:23 ---------- Попередній допис був написаний в 18:12 ---------- вибачте, але я мала такого самого тата. Але не маю образ на те, що мені батьки не допомагали (-ють ) матеріально. Так само і в мого чоловіка. Абсолютно усього , що маємо добивалися самі. А батьки... Мають змогу чи бажання допомогти- "дякую", не мають - вони не зобов язані цього робити по відношенню до своїх вже дорослих дітей.Проблема нашого покоління- це вічна "дитячість" і відчуття того, що їм хтось щось винен. тут така справа, що вічно щось буде заважати- то хати немає, то ремонт треба,то робота не дозволяє, то ще "... надцять причин". І якщо в один прекрасний момент людина не скаже собі :"Стоп. Це все другорядне", то ніколи і не наважиться. А коли зрозуміє, з явиться вже зовсім інша перешкода, яка не буде залежати від її бажання. Ось знати би, коли сказати собі це "стоп".
Відповідь: Багатодітна сім'я - нормально чи дико? Добре кажуть, що знав би, де впадеш, підстелив би собі сіна.
Відповідь: Багатодітна сім'я - нормально чи дико? Сьогодні по ТБ почула:у Німеччині в понеділок, 4 липня, у віці 98 років помер останній наслідний принц Австро-Угорщини, голова дому Габсбургів - Отто фон Габсбург. У нього 7 дітей та 22 внуки. Тобто в середньому кожна дитина народила дідові ще по 3 внуків. Ото молодець А до чого я це пишу. Прочитавши попередні дописи згідна, якщо 3 і більше дитини народжуються у сім'ї, де є моральні цінності, любов, розуміння, то і слава Богу! А от щодо тих прошарків населення ,які приводять на світ дітей заради грошей, чи просто не думаючи, то це, звичайно, дико. Особисто я завжди хотіла 2 хлопчиків і дівчинку. Наразі маю першу дівчинку. Народивши першу дитину, розумію, що поняття хлопчик/дівчинка не має великого значення. Як тут писали форумлянки "ойойой третій хлопчик, друга дівчинка. Вам певно тяжко")) Брєд повний. Хоча зараз поповнення не плануємо (але не зарікаюся )
Відповідь: Багатодітна сім'я - нормально чи дико? і мені мої батьки не дали ні квартир, ні машин. Вони мені дали ЖИТТЯ, і за це я їм дуже вдячна і вважаю, що батьки не зобов"язані були щось давати, могли, але не зобов"язані А знаю одну сім"ю, в якій двоє дорослих синів. Батьки там заробляють ДУЖЕ багато, (правда важкою ціною і вічно в командіровках тато):всім по квартирі, по-будинку, по-машині. І одного разу, коли манший мав гіршу машину, ніж старший, він каже до мами геніальну фразу, від якої я впала. "Мама, а шо ти мені в тому житті дала?" А сам працює, а зарплати навіть на бензин не вистачає. До того ж має жінку і дитину. І тепер мама боїться, якщо станеться щось з батьковою роботоб, або з ними (бо ж не вічні). то гаплик дітям, бо ті діти самі не вміють собі дати раду, привикли, що їх напаковують. Це все не правильно, діти повинні вчитись стояти на ногах самі. Батьки, при можливості і бажанні допомагати. перспективи не бачать ті, хто їх не хоче бачити. віриш, коли я народила дітей, я мала стабільний моральний і матеріальний стан. В один день не стало нічого. Абсолютно нічого, повний "0" і двоє дітей. І велике бажання вижити. І ти знаєш, ніразу не голодувала, і мої діти мають усе, що треба. Зараз я безмежно щаслива, бо коли на моє ДН мене розбудили мої діти з відром троянд, то я хочу думати, що перспектива в майбутньому є.
Відповідь: Багатодітна сім'я - нормально чи дико? ...у моєї знайомої...чотири донечки...і будуються...і відпочивають...і економлять на чому можуть...але ззовні нічим не відрізняються від інших дітей...Вона прекрасно виглядає, повністю справляється, працює...і захищає вже ...третій диплом...а чоловік мріє про сина...на них і справді любо дивитись...п"ють вечерком чай на кухні...а в кімнаті посапують дітлахи...виходить що в них чудова багатодітна сім"я... ...а є у нас в будинку...жіночка у якої п"ятеро дітей... вона постійно кричить, свариться, не працює...і тих діток дуже-дуже шкода, бо ростуть вони озлобленими, бо не мають того що інші дітки...виходить що це неправильна багатодітна сім"я... в нормальних умовах і відносинах між батьками багатодітна сім"я це нормально...ніби... ...але...от у мене двоє діток...хлопчиків...і ніби й хочеться донечку...а з іншого боку ще з того декрету не вийшла ...і знову в декрет...і ще три роки...і під 35...на роботі все з початку...а вдома постійно на кухні....колись простіше до всього відносились, а зараз все складніше...життя змінилось...погляди змінились...
Відповідь: Багатодітна сім'я - нормально чи дико? Погоджуюсь. Дати ЖИТТЯ, дати любов і ласку, дати виховання. Моя мама дала все вище сказане, лиш не дала статків-маєтків, бо не мала звідки і в університет мене ніхто не "запихав", а поступала сама і на роботу влаштовувалась сама (на яку навіть встидно сказати, лиш би навчання оплатити) і що, нічого не вмерла. І росла при тому в гуртожитку. Зараз маю досить хорошу роботу по спеціальності, але це все не з одного разу далося. Маму люблю безмежно, лиш реально шкодую що нема у мене ні брата ні сестри. Так що поняття "поставити дитину на ноги" перш за все звучить, як виховати з неї хорошу людину, а не те, щоб дати навчання, дати роботу. Іншим давай-давай, на блюдечку все клади, а його то з вузу виганяють, то на роботі тримають, лиш через те, що нього батьки домовились. У нас на роботі є такий. Ех, забила м би!!! Я проти багатодітних сімей лиш в тому випадку, якщо ті діти як наслідок ходять голодні, брудні, обдерті, нещасні і нікому не потрібні.
Відповідь: Багатодітна сім'я - нормально чи дико? Дівчата, так виходить, що я невдячна зволоч, бо посміла позаздрити тим, у кого все з дитинства було. Повага до батьків нікуди не ділася - більше того, я розумію, що мама і не могла мені дати чогось більшого - бо тягнучи на собі ВСЕ, багато чим доводилось жертвувати. Тому, зрештою, і вчилася добре, і два червоних дипломи маю без хабарів, і підвищену стипендію мала постійно.. і займала місця в різних конкурсах, і пробую чимось займатись... Але я би зараз дуже хотіла повернутися в дитинство, і не перейматися дорослими проблемами в тому дитячому віці, тому стала на місце тої жінки, яка хоче щоб ті діти потім не переймалися, де жити і чому їх виганяють з тої хати, яка навіть не їхня, і чому мама плаче, чому тато злиться, чому з них сміються однолітки.. це занадто серйозна справа, аби родити дітей "бо так треба". Мають обидвоє хотіти, а як щось не вдається, то разом вирішувати проблему, а не "жінка погана, бо дітей не хоче". багато ще хочу написати, але мушу йти виймати печиво з духовки.. сумно, що дискусія на сторонню тему плавно перейшла в перемивання кісточок мені самій.. направду, замість поділитися наболілим вийшла якась така кака нездала. Як тоді з Мамусічкою..
Відповідь: Багатодітна сім'я - нормально чи дико? Ірусь, ми не перемиваємо кісточки, пробуємо тебе переконати, що не все так зле. Видно десь там у підсвідомості тобі заклалось відпусти то. я не вірю, що все так зле в тебе. А якщо чекати, поки з"являться статки, можна ніколи і не дочекатись. В мене подружка так вийшла за кордоном заміж і не довго не вагітніла, бо нема де жити, багато не заробляють і т.д. Поки чоловік не настояв, що треба, бо скільки не заробляй, завжди буде мало. Завагітніла, взяли квартиру в кредит на 30років і живуть натішитись не можуть, і шкодує тепер, що так довго чекала. ти думаєш, я себе не питаю, чому одним все "на блюдечке с голубой каёмочкой ", а мені треба тяжко працювати, щоб щось мати? ті питання нічого не змінять, працювати треба все рівно....
Відповідь: Багатодітна сім'я - нормально чи дико? ні-ні, в жодному разі не подумайте, що ми тут конкретно когось чи Вас обговорюємо. життя в кожного різне, різні погляди, спогади, переконання. як на мене, кожен переважно висловлюється відносно до себе. в кожного своя правда. і не буває ідеально.
Відповідь: Багатодітна сім'я - нормально чи дико? Чомусь мені здається, що ще просто не прийшов її час, а коли насправді захочеться стати мамою - всі обставини відійдуть в сторону, так що краще дати людині спокій. Ми також довго не наважувалися: спочатку я була без роботи, потім ремонт затіяли (до речі, досі так до кінця і не завершили, бо постійно щось нове вилазить, один час було, що тільки на той ремонт і працювали), далі я вийшла на роботу і не випадало якось відразу в декрет тікати, а ще вічні питання родичів "Ну коли вже?" викликали хіба що спротив. А потім як щось перемкнуло, і ось через три роки у нас з"явилася Настя. А стосовно допомоги батьків - також звикли покладатися на себе, але ось чесно - їм наші бабусі-дідусі у свій час допомагали нааабагато більше. Це просто констатація факту, як на мене, краще так, ніж якби допомагали, а потім дорікали тою допомогою.
Відповідь: Багатодітна сім'я - нормально чи дико? Та ні, особисто мені зі сторони воно навіть близько так не виглядає. Навпаки дівчата переймаються вашими проблемами і дають слушні поради, навіть дуже слушні. І я часто питаю. А ще жахливо дратує коли інколи, правда дуже рідко, ті, кому все як то кажуть "на блюдечку..." дивуються коли говорю, що в майбутньому обов"язково хочу другу дитину, Якщо Бог дасть. Але для цього принаймі треба знайти квартиру з більш кращими умовами за доступні нам гроші. Я б і третю не протів, але для того дійно треба мати хоча б своє житло. Держава сім"ям житла ж не надає, як колись можна було заробити працюючи десь і чекаючи своєї черги. Зараз нічого з того немає і як наслідок більшість сімей мусять орендувати житло. Я навіть не уявляю як би ті сім"ї не наважувались на дітей. А чи навіть ті, які не мають статків. На скільки б зменшилось народжування. А от останнього не розумію. Чому однолітки мають сміятися. Через що? Чи у нікого в сім"ях проблем немає. Тут вже говорилося, що сьогодні ти маєш все, а завтра можеш все втратити. А якщо така дитина, уявіть, якій батьки все дали не дай Боже зіштовхнеться в житті з такими проблемами? Я собі навіть не уявляю як вона з них викарабкається. Батьки не вічні. Ой, ні, я навіть не знаю хто народжує, бо так треба. Дитина це щось більше, це дар Божий, це щастя...
Відповідь: Багатодітна сім'я - нормально чи дико? не цитуватиму, бо вийде багато і заплутано. просто хочу прояснити ситуацію. в мене зараз ВСЕ ДОБРЕ. в усіх аспектах. Ну, трохи гаманець офігіває від наших захцянок, ну, свекруха трохи докучає, але в кого не буває..? не "БУДЕ добре", а просто "ДОБРЕ". я зараз можу зітхнути з полегшенням, згадати минуле як страшний сон. тому МАЮ ПРАВО стати на місце тої жінки, яка не чується в силі збільшувати сім"ю. Я знаю, що таке покласти на канапку до школи те, що витягли з зупи. Тому я можу говорити про насмішки однолітків - дитині не можна до кінця пояснити, що з інших сміятися не треба — діти жорстокі ненавмисно, вони не думають ще так глобально. Але перші мої дописи - не про мене. Я стала на місце тої людини, що вагається, щоб пояснити, які процеси відбуваються в її голові. з недавнього часу я усвідомила, що я не готова бути мамою - так, я ще хочу кудись поїхати, я хочу буквально "набутися" зі своїм чоловіком, жити для нас двох, облаштовувати хату не поспіхом, бо вагітна, а спокійно, думаючи про МАЙБУТНЮ вагітність і життя разом. Зрештою, саме зачаття - не тут, тільки не тут! (це те, що я писала про спокій душевний) Раз є така можливість, я так хочу. Можливо, якби обставини склалися інакше, я би вела себе по-іншому.
Відповідь: Багатодітна сім'я - нормально чи дико? Все залежить, як дивитися на ситуацію. Ми народжували Дарка, живучи з батьками. Потому переїхали на своє, але пожили там лише 2 роки. Відколи одружилися, кожні 2 роки переїжджаємо. Дарко нам часто каже, що хоче, аби ми мали хату, а не помешкання, на що ми прямо відповідаємо, що на таке ми не маємо можливості. Ну, то він терпеливо чекає. Але тоді би ти була геть іншою особистістю. І хто знає, чи кращою. Я би не хотіла міняти своє дитинство, ані підлітковий вік. Було, що було - і Богові дякувати. Ти де таке почула-вичитала? Викидай геть із пам'яті таку погану фразу. Вона до сім'ї та дітородження не має анінайменшого відношення. Діти мають народжуватися з любові, а не з можливостей, статків, бо треба, бо вже можна (раз на дитину є) тощо. Якщо вони народжені в любові - вони найфайніші й найсолодші! Ще добре, якщо так. Часто буває так, що чекають, бо ще рано, потому чекають, бо ще не доробилися, а потому ті статки видають на те, аби завагітніти. Ти молодець. І все файно в тому, що пишеш. Я би тільки одне зауваження дала: не сприймай дитину, як перешкоду чи тягар. Із нею (і не одною) теж можна і кудись їхати, і "набуватися" із чоловіком. Із власного досвіду кажу. Повнота любові не там, де двоє, а там, де є діти, все-таки. Чому? Бо нема місця для егоїзму.
Відповідь: Багатодітна сім'я - нормально чи дико? Сонечко, я щось не розумію чого ти себе переконуєш. Тобі ж ніхто не каже заладуватись зразу чотирьма дітьми одночасно. Ти говориш про перше, і я тебе розумію в мене також був жахливий СТРАХ коли дізналась що вагітна. Я просто сиділа і плакала з того що вагітна. Ні не тішилась, а плакала бо не знала що робити а чоловік збоку щей кричав на мене що я у всьому винна. І ніби вже була не дитина але ще і не жила. Я багато чого не встигла, що дуже хотіла і розумію що вже і не встигну. Ні, не подумай. Потім як малий народився то я його дуже любила, і зараз дуже люблю всіх, але просто говорю що часами стається не так як гадалось і це нормально. Зараз якби сталось так що я б завагітніла знову то не певна чи була б реакція адекватна, аля тішитись новому життю чи спочатку б був страх за себе, своїх дітей, сім’ю і взагалі за ситуацію. Ні, не те що я дітей не люблю. Дуже їх люблю, і з ними чудово, он приїхали лишень вчора додому і вже хата перевернена догори-ногами. Вже по всій хаті розкидані забавки, рулон туалетного паперу покупався в ванні разом з дітьми, нова банька шампуню послужила чудовим милом для ванни в бульках. Роботи, ще не обернувся вже по-вуха. Волочать маму на двір, іди мене погойдай! Іди грій мені їсти! Іди зі мною за зайчиком побігаємо! Ходи пошукаємо ягоди на городі! і так цілий день. І ще додатково, Марія! Дай дитині їсти! З нами дитина їла все, а он з тобою!!!... А потім ми всі разом в тому балагані сіли на диван, вмостились всі довкола мами і дивились разом шоу феєрверків. Це було класно, хоча знаю що мене чекає лавина обвинувачень за наприбрану хату. Я не хочу збільшувати свою сім’ю більше. Не хочу!
Відповідь: Багатодітна сім'я - нормально чи дико? На одному подиху прочитала все від першої сторіночки, бо часто зустрічалась з повним нерозумінням, засудженням, жалістю, висловами: "ви що дурні", "чим ви думали" і т.д. і т.п., бо народили і виховуємо 5 діток. Колись хотіла мати 3 дітей: хлопчика і 2 дівчат. Маємо хлопчика і 4 дівчаток Дитина - це дар від Бога, тому для мене неприпустимими є вислови: незапланована дитина, небажана дитина. Так, більше дітей - менше часу, особливо як пішли до школи. Не кажу про час для себе, а про час для дітей, бо я, найперше, - мама.
Відповідь: Багатодітна сім'я - нормально чи дико? 100 % Прийшла я з чоловіком (3 місяці як одружені) на іменини до свого бухгалтера (пан 50-ти років). Він сказав мені прості слова ,які мені запам'яталися. - Мар'яна ,ти знаєш, звідки беруться діти? ( на моєму обличчі така сором'язливв посмішка молодої дружини) -Найгарніші, найталановитіші, найдобріші діти беруться від справжнього сильного кохання. Любіть один одного, поважайте, прощайте і від вашої любові народяться найщасливіші у світі діти!
Відповідь: Багатодітна сім'я - нормально чи дико? Я зараз напишу слова, з якими більшість форумлян не погодяться. Для мене особисто багатодітна сім'я ( а я вважаю багатодітною сім'ю, в якій більше чотирьох дітей) є неприйнятною. Хоча дітей я люблю, тішусь ними, але....... Мені чомусь шкода тих дітей, які виховуються у багатодітних сім'ях. Зараз поясню чому. Особисто я незнаю жодної сім'ї, де б було більше, ніж 4 дитини. Про таких читала тільки в газетах, бачила по телевізорі. Батьки тішаться дітьми, розказують які вони всі дружні, як діти один одному і мамі допомагають. А тепер поясніть мені чому дитина у віці 8-10 і т.д. років (а це ще ДИТИНА) має няньчити молодших братиків чи сестричок, чи допомагати мамі у всьому по господарстві замість того, щоб піти на вулицю побавитись, чи побігати, чи сісти почитати книжку, чи подивитись мультик. Ще раз повторюю, це все випливає з сюжетів у новинах чи в газеті. Мені здається, чим більше дітей, тим менше уваги мама може кожній дитині приділити. Я пригадую коли завагітніла вдруге, це була не зовсім запланована вагітність, але не небажана. Так от, на останніх місяцях вагітності, коли моїй донечці ще не було 2-х років, вона просилася на ручки, а я не могла її взяти, то почувалася дуже винною перед нею. А коли народився синочок і я брала його годувати, то вона тоді плакала - просилася теж до мене на руки, хотіла щоб в той самий момент я їй приділила увагу. Я знаю, що це дитяча підсвідома ревність, вона була тоді надто маленькою щоб щось зрозуміти, але я досі чомусь почуваю себе винною перед нею, що коли вона хотіла більше уваги, я не могла їй її дати.
Відповідь: Багатодітна сім'я - нормально чи дико? На жаль це проблема не тільки багатодітних сімей. В сім'ях і з двома дітьми таке дуже часто теж буває. І одною з причин чому боюся народити ще дитину поки - це якраз страх що не буде часу для старшого.
Відповідь: Багатодітна сім'я - нормально чи дико? У вас дитина трохи молодша за мого старшого. Їй не хочеться няньчити братика? Бо в нас відповідь звучить не що "має" няньчити, а "хоче". Треба просити, аби не пробував піднімати, а старший обожнює, коли малий заповзе до нього в кімнату й бавиться. Постійно мені каже: мама, не забирай, я буду ним опікуватися. І посуд проситься мити, і підлогу хоче мити, і пилотягати. Тільки свою кімнату прибирати не любить, а коли ми щось прибираємо, робимо, то жене "чи можна допомагати". І я не змушую, він сам хоче. Правда, я ще не дуже даю, але поволі дозволяємо, аби бажання не відбити. І то на його особистому часі не відбивається: і мультика подивиться, і побавиться. От надвір самого не пускаємо, тільки разом до парку ходимо. Знаю багатодітні сім'ї, де є 4, 5, 6 дітей, то старші також самі пориваються до допомоги. Нераз була свідком, коли прибігали з проханням "чи можна". Тут не бачила нікого з батьків, хто би змушував. А домашні обов'язки ділять на всіх у кожній сім'ї. Бо так і має бути. Чому то тато чи мама мають бути прислугою в хаті? Нехай усі працюють, тоді й повага до домашньої роботи буде, а не сприймання за належне.
