Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

то напевно наше з чоловіком пояснення: "но-но", "не можна" і "бити нікого не можна", "дивись ти вдарив - і дівчинка/хлопчик плаче бо йому болить, коли тебе вдарити то тебе теж болить?" ну от такими фразами приблизно - казалось то багато і часто

може побачив десь.. бо моя дитина гуляючи в дворі деколи такого в старших навчиться

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

ми таке повторюєм мало не з народження...не діє

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Я думаю ще навчиться. Мій десь до двох років теж до мене бігав плакати, а потім почав "відбиватись від противників". Тепер вже я до нього біжу, щоб розборонити.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

ну тоді знаходьте ""індивідуальний" підхід
бо в нас так, якщо не можна, то не можна і крапка, але пояснюється чому... і так само як малий нашкодить, і тато насварить - малий біжить до мене щоб я пошкодувала, я не шкодую - відсилаю до тата - бо в нього з ним "виникло непорозуміння" нехай миряться, і навпаки

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

В нас також деколи бувають істерики (поки без лягань ))) тільки сідання в знак протесту), щоб відволікти я або голосно плескаю в долоні, по чомусь шкребу, трясу його іграшками, набиваю м"ячик і показую сильну зацікавленість тим процесом ))) (мій малий реагує на всякі цікаві звуки і хоче бачити що воно і як), але не занадто голосно щоб не злякати, а тільки переключити увагу. Або якщо нічого не помагає, то розвертаюсь і вихожу з кімнати, він одразу іде за мною і по дорозі знаходить, щось цікаве.... Ще один варіант (в нас безпрограшний), то розглядання, що там на вулиці. Якщо тепло то на балконі я йому розказую про все- все, що бачу, а як холодно то просто через вікно дивиться. Сидить на підвіконнику і розглядає людей, собак, котів, машин...... Він би тільки там і сидів )))).
А взагалі я якщо щось забороняю, то завжди все обгрунтовую (говорю з ним так як би це пояснювала дорослій людині) і ще застосовую "яскраву міміку" (суплю бови, примружую очі..... і т.д) говорю таким спецефічним повчалним голосом )))). Малий сміється, але більше не робить. А якщо робить то я вже звичайним голосом але більш суворішим кажу, що не можна. Можу пояснювати і повторювати безкінечно довго )))).

Мій чоловік моїх методів боїться )))) каже що можу запиляти до смерті )))) (жартома)

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Alexх, я малій теж мало не від народження розповідаю про все-все-все і маю позитивний результат єдине, що надивилась вона на старшеньких колєг і вибрала собі 3 "жертви" на биття і навіть краплі співчуття в очах, вже не знаю як пояснювати, вже все перебрала, нічого не діє, певно має перерости? ага, а на той час ізолювати її від потенційних жертв чи що? бо бити по попі я не буду (хоча востаннє довела мене і вона таки отримала на горіхи, бо цілеспрямовано одну й ту ж дівчинку-ровесницю зачіпала і тицяла лопаткою), а інакше, що маю робити?

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

І я.

Мене вчора на вулиці якийсь мужчина спитав з ким я цілий час розмовляю.:rofl: Маля в візочку до уваги чомусь не брав. Коли я відповіла, що з дитиною з подивом спитав: "та він ж маленький"

Мій малий ще коли я дуже багато йому чогось говорю махає ручкою і каже "Цццццц...". Так смішно. Отак по своєму закриває мені рота.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

мдя ... малеча зараз продвинута )))
А мій навпаки дуже любить коли я з ним говорю і про щось розповідаю. Одного разу малий вередував і не хотів одягатися в ванній, я вже і так і сяк, а він кричить, як різаний.... і на ручки беру і гойдаю, і цілую, і ще всякі заманушки придумую...ніяк. Потім він побачив мій перстень і почав його колупати, от я й почала йому розповідати про діаманти..... чую чоловік під дверима дуситься від сміху (прийшов послухати чим то я малого заспокоїла )))). Потім казав, що і сам багато чого цікавого взнав ))))).

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

В неділю були на хрестинах. Мала два рази таааакі істерики закатала, що я просто перелякалась і не знала що мені робити. Перший раз допомогло помити обличчя в холодній воді. А другий раз просто нічого не допомогло. Я не знаю скільки часу дитина кричала, при чому кричала як різана і все намагалась лягти на підлогу. Від того, що я не давала лягти на підлогу вона починала ще більше заходитись. А все почалось з того, що я зняла з неї футболку. І вона мене не чула, чоловіка теж. Ми їй слово, а вона не чує, тільки все червоніє і репетує. Ми водою похлюпали, подмухали, погопорили, а вона тільки сильніше заходиться. Що я пережила за той час важко передати. А заспокоїлась якось раптово, як і завелася. І тільки носом ще пошморгала і пішла бавитись. Що робити в таких випадках я незнаю, якби це сталось десь на дворі, де я б була сама з дитиною, я б зварювала.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Не зварювали б, я свою одразу за руку і додому, вона знає тепер шо буде дома сидіти, раз не вміє поводити себе на дворі.
А в нас новий "прікол", заведе істерику, я не звертаю уваги на неї, а вона починає "причитати", ніхто мене не любить, ніхто мене не пожаліє...перед тим був інший в неї "прікол" зауваження зроблю, чи хтось інший, вона одразу, я тебе не люблю, але то вже перейшло, бо то з садка пішло в неї, а оскільки ми зараз не ходимо в садок то відпало то, зате нове з"явилось, реагую так, даю поплакати, заспокоюється, тоді починаю їй розповідати, пояснювати, надіюсь скоро і то мине....

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Та от власне, що в такому стані я б малу фіг там тодягнула до дому. Я її ледве до туалету донесла. Вона з такою силою виривалася, що її втримати нереально було.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Власне, різниця в тому, що треба брати за руку і практично тягнути. тоді верещить, але йде, на руках ніяк неможливо, в цей момент дитину дратує тісний тілесний контакт-він доречний чеоез декілька хвилин, коли перша фаза істерики минає, і чим менше ви будете в цей момент її брати на руки і кричати, тим швидше мине. А опісля берете на руки і розмовляєте.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

В мого коли починалась істерика з кричанням і тупанням, то я пробувала його мавпувати - теж кричати і тупати. То малий як то бачив починав сміятися і переставав кричати. Але на людях таке не зробиш, бо не зрозуміють
Зараз вдома просто виходжу з кімнати і кажу, щоб прийшов до мене коли заспокоїться.
Але здається що переріс ті часті істерики вже. Всі переростуть!

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

О, в нас таке почалося десь 2 місяці тому... Зняла светрик, який Пані вирішили не знімати - істерика. Даю їй черевички в дощ, а Пані кричать, що хочуть" оті капки" ( босоніжки, наприклад ) - істерика. Вдіваю лосіни, а Пані хочуть джинси - істерика. І так на кожному кроці...
Я або поясню чому я так зробила, а тоді не реагую на істерику ( у випадку светрика ), або ж йду на компроміс і вдіваю те, що вона хоче ( якщо ситуація це дозволяє ). Я вже ледве тепла від того чуда:8:.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Ну так, але не в цей раз. Ні кроку не зробила - ноги підгинала і все на підлогу хотіла лягти. А волокти ??? Ну не знаю. В малої бувають істерики, але такої ще не було. Якось завжди можна було до неї достукатись, особливо поступово понижуючи голос до шепоту або пообіцяти щось. А тут, якось ну зовсім неадекватна була.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

а моя чудася ще ніби маленька,але вже з характером: як на горшок-істерика! одягатись-істерика! саджу на її ж кріселко-істерика! забираю з рук якусь річ-те ж саме! Тільки хоче робити те,що їй подобається! І як в такому віці дитині обяснити ?

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Ну, то так більшість діток в такому віці. Нічого особливого.

Особисто я пояснювала і пояснюю малому так як би він був дорослий.